Ухвала

від 28.02.2023 по справі 295/3291/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 295/3291/22

провадження № 61-2181ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2022 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2022 року, а саме з вимогою стягнення з депозитного рахунку Богунського районного суду м. Житомира на свою користь 47 935 грн 85 коп. судових витрат, пов`язаних витратами за оформлення спадкових справ та оплату житлово-комунальних послуг.

Мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 , яка є його сестрою, не проживає в Україні та її частка незначна, рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2022 року припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири та 1/3 часток трьох земельних ділянок, також визнано за ОСОБА_1 право власності на вказане майно та зобов`язано виплатити ОСОБА_2 , в якості компенсації вартості спірного майна грошові кошти у розмірі 114 896 грн 99 коп.

Зазначав, що на оформлення спадщини в інтересах сестри та на оплату житлово-комунальних послуг її частки у спадщині витратив грошові кошти, які просив стягнути з ОСОБА_2 . Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2022 року стягнуто з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти у розмірі 35 559 грн 46 коп., сплачені за оформлення спадкових справ та витрати за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 12 376 грн 39 коп.

Вказував, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України дипломатичні відносини з країною агресором припинені, закрита система SWIFT, банки російської федерації заблоковано. Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у прийнятті виконавчого документа відмовляє.

Зауважував, що виконання заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2022 року є неможливим.

Зазначав, що оскільки він вніс на депозитний рахунок суду для виплати ОСОБА_3 у цій справі грошових коштів у розмірі 114 896 грн 99 коп. в якості компенсації вартості спірного майна, а саме припинення її права власності на частину квартири та земельної ділянки, а тому вважає, що він може отримати присуджені йому грошові кошти із вказаного депозитного рахунку суду.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2022 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявлені вимоги про зміну способу та порядку виконання судового рішення не підлягають задоволенню, оскільки, змінивши спосіб та порядок виконання судового рішення, фактично зміниться судове рішення у цій справі, що суперечить нормам ЦПК України.

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить зазначені судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким його вимоги задовольнити.

Перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів дійшла наступних висновків.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, які передбачені статтею 411 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Предметом оскарження у цій справі, як вбачається зі змісту касаційної скарги, є судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2022 року у справі № 295/1256/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності на 1/3 частку квартири та 1/3 часток земельних ділянок задоволено. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 . Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0206 га, що за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136300:06:005:0010; 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0077 га, що за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136300:06:012:0005; 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0020 га, що за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136300:06:005:0011. Зобов`язано ОСОБА_1 виплатити ОСОБА_2 в якості компенсації вартості 1/3 частини зазначеної квартири та 1/3 часток земельних ділянок з депозитного рахунку Богунського районного суду м. Житомира грошові кошти у розмірі 83 381 грн. 91 коп., що внесені ОСОБА_1 згідно з квитанцією від 28 січня 2021 року № 0.0.1995958058.1 через АТ КБ «ПриватБанк» та грошові кошти у розмірі 31 515 грн 08 коп. що внесені ОСОБА_1 згідно з квитанцією від 16 квітня 2021 року № 0.0.2091442610.1 через АТ КБ «ПриватБанк». Вирішено питання розподілу судових витрат.

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2022 року у цій справі позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 35 559 грн 46 коп., що сплачені за оформлення спадкових прав та витрати за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 12 376 грн 39 коп., яке набрало законної сили.

З листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 04 листопада 2022 року вбачається, що відповідно до пункту 4.1 Розділу IV Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги у цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, заінтересована особа або орган може звернутися з клопотанням про визнання і виконання рішення суду України в цивільній чи господарській справі, що набрало законної сили, у тому числі затвердженої судом мирової угоди, вироку в частині цивільного позову, а також рішень третейських судів та інших органів, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ. Проте, зважаючи на збройну агресію рф, дипломатичні відносини з державою агресором припинені та звернення з таким клопотанням неможливе.

Верховний Суд вважає, що правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заяви щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення й тому заява ОСОБА_1 має бути залишена без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 124 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для виконання для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Порядок виконання судового рішення визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою третьою статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поняття спосіб та порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що обраний позивачем.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. При цьому суд не може змінити зміст судового рішення або його суть.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі № 350/426/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229.

Таким чином, зміна способу та порядку виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Судом мають вживатися нові заходи для реалізації рішення суду у разі неможливості його виконання у порядок й спосіб, що встановлений раніше.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав, якими можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди (немайнової шкоди).

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

Відтак, під час розгляду заяв про встановлення або зміну способу й порядку виконання рішення, судам слід мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

На стадії виконання рішення, суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви у розумінні статті 435 ЦПК України, доводи касаційної скарги таких висновків судів не спростовують.

Окрім цього, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що виконавчий лист щодо виконання заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2022 року, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 35 559 грн 46 коп., що сплачені за оформлення спадкових справ та витрати за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 12 376 грн 39 коп. на виконанні у виконавчому органі не перебуває.

Враховуючи викладене, підстави для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Верховний суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що звернення ОСОБА_1 з заявою про зміну способу виконання рішення суду фактично є визначенням іншого способу захисту порушеного права й зміною самого судового рішення, що суперечить вимогам статті 435 ЦПК України, отже доводи касаційної скарги не приймаються судом до уваги.

У рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року визначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).

Таким чином, розглядаючи скаргу, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази й надали їм належну оцінку, крім того, правильно встановили обставини справи, як наслідок ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права чи неправильно застосовані норми матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Забезпечуючи єдність судової практики, Верховний Суд має стежити за тим, щоб не була вихолощена сама суть доступу до правосуддя. Завданням Верховного Суду є вироблення правової традиції, згідно з якою безмотивне, неаргументоване відступлення від свого ж правового висновку є неможливим; це забезпечить стабільність судової практики, авторитет Верховного Суду, отже й судової влади в цілому.

Отже, постановлені судові рішення, їх зміст та мотивування, а також доводи касаційної скарги, які по суті стосуються лише переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, свідчать про відсутність підстав вважати, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки неправильного застосування норм права не встановлено.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2022 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара