Ухвала

від 03.10.2022 по справі 953/23015/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/23015/21 (1-кс/953/3234/22) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/604/22 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: тримання під вартою

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Валківського районного суду Харківської області апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2022 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , про застосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюстосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у кримінальномупровадженні №1202122000000188від 05.02.2021, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2022 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , про застосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюстосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у кримінальномупровадженні №1202122000000188від 05.02.2021, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Згідно ухвали, застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 54 дні, в межах строку досудового розслідування - до 31.10.2022, включно.

Визначено суму застави у розмірі 198480 грн., які необхідно внести на відповідний депозитний рахунок до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_8 з-під варти звільнити та покласти нанеї обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання в м. Харкові; 4) здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням певних процесуальних обов`язків.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу захисник зазначає, що вважає ухвалуслідчого суддіпостановлена ізгрубими порушенняминорм КПКУкраїни,всупереч сталоїсудової практикиЄвропейського судуз правлюдини,внаслідок чого,на йогодумку,вона єнезаконною.Вказує,щоризики, вказані у клопотанні, стороною обвинувачення не доведені. Вважає їх необґрунтованими та надуманими. Пояснює, що його підзахисна не проігнорувала жодного виклику до слідчого, прокурора, суду, завжди з`являлася, надавала правдиві свідчення, не намагалася втекти, не перебувала у розшуку, після вилучення у неї мобільного телефону - повідомила орган досудового розслідування свій новий номер, за яким із нею можливо зв`язатися, підкорялася законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді.

Також захисник зазначив, що свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, підозрювана ОСОБА_10 визнала частково, оскільки не заперечуючи по суті фактичних обставин справи, викладених у повідомленні про підозру, не визнала наявність попередньої змови із ОСОБА_11 , спрямованої на вчинення шахрайських дій.Отже, на думку сторони захисту, кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.4 ст.190 КК України завищена, а повідомлена підозра необґрунтована належними та допустимими доказами.

Захисник вважає, що застосований до ОСОБА_8 запобіжний захід є занадто суворим, а визначена слідчим суддею застава у розмірі 198480грн., хоча і є мінімальною, проте для ОСОБА_8 , яка після початку війни залишилася у Харкові сама, її батьки та рідні знаходяться на тимчасово окупованих територіях, внаслідок чого фізично не в змозі їй нічим допомогти. Своїх достатніх заощаджень у моєї підзахисної немає. Як немає й де позичити ці кошти для внесення застави. Тому такий розмір застави є для ОСОБА_8 завідомо непомірним фінансовим тягарем.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги, а також прокурора, який заперечував щодо її задоволення, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, щов провадженні СУ ГУНГІ в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000000188 від 05.02.2021, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3, 4 ст. 190 КК України.

02.09.2022 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

06.09.2022слідчий звернувсядо слідчогосудді Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування.

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого їй злочину, передбаченогоч.4 ст. 190 КК України, який підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами.

Зазначив, що існує достатньо підстав вважати про наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України,а самеможливість запобіганняспробам підозрюваною:переховуватися відорганів досудовогорозслідування тасуду;знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Слідчий вважає, що стосовно підозрюваної має бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки вона підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, за злочин у вчиненні якого вона підозрюється, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, тому вважає, що жоден з менш суворих запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про обрання виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 ,слідчий суддясуду першоїінстанції зазначив,що вонаобґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненнізлочину,передбаченого ч.4ст.190КК України тазібрані підчас досудовогорозслідування докази,надані досуду вказуютьна наявністьризиків,передбаченихп.п. 1, 5 ч. І ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваної: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Існування ризиків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважав не доведеними.

Крім того, слідчий суддя враховував те, що ОСОБА_8 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що з урахуванням відомостей про особу підозрюваної, яка є незаміжньою,тобто немає стійкихсоціальних зв`язків,раніше несудима,а також характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, вказує на недостатність застосування менш суворих запобіжних заходів для забезпечення підозрюваною виконувати покладених на неї процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Також слідчий суддя, відповідно до вимогст. 182 КПК України,з урахуваннямвикладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної, враховуючи ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважав можливим визначити мінімальну заставу в розмірі, визначеному п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 198 480 грн, та вважає її достатньою для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених КПК України.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками слідчого судді з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практикиЄвропейського судуз правлюдини,суд своїмрішенням повинензабезпечити нетільки правапідозрюваного,а йвисокі стандартиохорони загальносуспільнихправ таінтересів.Забезпечення такихстандартів,як підкреслюєЄвропейський судз правлюдини,вимагає відсуду більшоїсуворості воцінці порушеньцінностей суспільства. Згідноп.48рішення "Чеботарьпроти Молдови"№ 3561/06від 13.11.2007р.Європейський Судз правлюдини зазначив"Судповторює,що длятого,щоб арештпо обґрунтованійпідозрі буввиправданий увідповідності ст.5,1(с),поліція незобов`язанамати докази,достатні дляпред`явленняобвинувачення нів моментарешту,ні підчас перебуваннязаявника відвартою.Також необов`язково,щоб затриманійособі були,в кінцевомурахунку,пред`явленніобвинувачення,або щобця особабула підданасуду.Метою попередньоготримання підвартою єподальше розслідуваннякримінальної справи,яке повиннопідтвердити аборозвіяти підозру,яка єпідставою длязатримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Слідчий суддя суду першої інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.ст.193, 194КПК України заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваної виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування.

КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «IlgarMammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. theUnitedKingdom".

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих їй дій, передбачених ч.4 ст. 190 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у: заяві ОСОБА_12 » від 02.02.2021 року разом з додатками; протоколі про результати НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, яка проводилась стосовно ОСОБА_13 від 03.11.2021, де зафіксовано його розмови зі співучасниками про злочинну діяльність: висновоку експерта № СЕ-19/121-20/16757-ЕК від 05.10.2021, згідно якого підтверджується збиток, завданий банківській установі; протоколі про результати проведення НСРД аудіо-, відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_13 від 17.01.2022, де зафіксовано його розмови про злочинну діяльність; протоколі огляду предметів від 30.11.2021 - інформації щодо руху коштів по рахунку ФОП ОСОБА_14 , де зафіксовано факти надходження та зняття грошових коштів з рахунків; висновоку щодо участі у якості спеціаліста від 25.06.2021 з додатками.

Враховуючи вищенаведений обсяг відомостей судового провадження, який об`єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, як вжиття запобіжних заходів у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_8 , до вчинення кримінальних правопорушень, згідно підозри.

Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваної під вартою та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваною: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваної.

Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_8 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.

Враховуючи відомості про особу підозрюваної вбачається, що вона є уродженкою смт.Великий БурлукВеликобурлуцького районуХарківської області,не заміжня,що свідчитьпро відсутністьміцних соціальнихзв`язків,є фізичноюособою -підприємцем,раніше несудима, а також, враховуючи підвищену суспільну небезпечність дій інкримінованих підозрюваній, згідно підозри, а тому, усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, є ймовірність того, що вона може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин вчинення дій, згідно підозри, які інкримінуються підозрюваній ОСОБА_8 , а саме, заволодіння чужим майном, шляхом обману вчиненому за попередньою змовою групою осіб у особливо великих розмірах, що свідчить про наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права власності фізичних осіб, внаслідок чого вказані обставини викликають суспільний інтерес, що вочевидь впливає на питання щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Зазначене вказує на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до підозрюваної іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник підозрюваної стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, спростовуються матеріалам кримінального провадження, що свідчить про прийняття слідчим суддею обґрунтованого рішення.

Разом з цим, доводи захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання іншого запобіжного заходу, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, а доводи захисника ґрунтуються суто на його суб`єктивних оціночних судженнях.

Доводи в апеляційній скарзі щодо того, що ОСОБА_8 що його підзахисна не проігнорувала жодного виклику до слідчого, прокурора, суду, завжди з`являлася, надавала правдиві свідчення, не намагалася втекти, не перебувала у розшуку, після вилучення у неї мобільного телефону - повідомила орган досудового розслідування свій новий номер, за яким із нею можливо зв`язатися - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

Суб`єктивні доводи апеляційної скарги захисника з приводу необґрунтованості підозри, не свідчать про незаконність рішення слідчого судді. Питання оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину на даному етапі провадження судом не вирішуються, оскільки вони підлягають розгляду при судовому розгляді по суті. Суд на цій стадії процесу на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Питання щодо остаточної кваліфікації має бути вирішене органом досудового розслідування. Згідно практики ЄСПЛ, який у рішенні в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р. встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Апеляційні доводи захисника щодо непомірного розміру застави, визначеного ухвалою слідчого судді у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198480 грн. та не врахування майнового стану підозрюваної, яка після початку війни залишилася у Харкові сама, її батьки та рідні знаходяться на тимчасово окупованих територіях, внаслідок чого фізично не в змозі їй нічим допомогти, а також те, що своїх достатніх заощаджень його підзахисна не має та не має де позичити ці кошти для внесення застави, колегія суддіввважає необґрунтованими,оскільки слідчийсуддя,вирішуючи питанняпро визначеннярозміру застави,як альтернативногозапобіжного заходуу цьомукримінальному провадженніщодо злочину,передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, в повній мірі врахував підстави та обставини, передбачені статтями177,178,згідно яких суд вправі визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя суду першої інстанції, визначаючи розмір застави взяв до уваги необхідність обрання запобіжного заходу обумовленого підозрою ОСОБА_8 у вчиненні такого злочину, його обставини, тяжкість злочину, в якому її підозрюють, та суворість покарання за такі дії, наявні з матеріалів клопотання відомості про особу підозрюваної, наявні ризики, передбаченіп.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та інші обставини, які враховуються згідно зіст. 178 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність визначення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 198480 грн., оскільки вважає такий розмір застави пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи відомості, які містяться в матеріалах клопотання, та обставин кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється, а також достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_8 , як підозрюваною, покладених на неї обов`язків, таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

Між тим, під час апеляційного розгляду захисник не надав будь-які докази на підтвердження матеріального та фінансового стану підозрюваної.

Отже, підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваної, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваної, її вік та сімейний стан. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_8 іншого, менш суворого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваній іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не вбачає.

Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 -залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2022 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді