Постанова

від 11.10.2022 по справі 573/371/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2022 року м.Суми

Справа №573/371/22

Номер провадження 22-ц/816/947/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

треті особи: Річківська сільська рада, ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гриценка Бориса Миколайовича на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 26 липня 2022 року в складі судді Терещенко О.І., ухваленого у м. Білопілля, -

в с т а н о в и в :

30 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), площею 0,13 га, на земельну ділянку для особистого селянського господарства, площею 0,60 га, на будинок садибного типу, загальною площею 74 кв.м літ. А-1, прибудови літ. а, а1, а2, літню кухню літ. Б, гараж літ. В, погреб літ. п/г, сараї літ. Г, Д, Ж, вбиральню літ. З, навіси літ. К, Л, М, Н, О, огорожі № 1-5, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба заявника ОСОБА_5 . Спадщину після її смерті фактично прийняв батько позивача ОСОБА_4 , але юридично оформив свідоцтво про право на спадщину лише на земельну ділянку, а на інше майно, що залишилося після баби, оформити не встиг. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після його смерті прийняли заявник та його брат ОСОБА_2 . Позивач має намір оформити свої спадкові права на житловий будинок та земельні ділянки для його обслуговування, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом було відмовлено у зв`язку з тим, що правовстановлюючих документів на вказане майно за життя спадкодавець не отримав.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 26 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 та складаються з житлового будинку загальною площею 74 кв.м літ. А-1, прибудови літ. а, а1, а2, літньої кухні літ. Б, гаражу літ. В, погребу літ. п/г, сараїв літ. Г, Д, Ж, вбиральні літ. З, навісів літ. К, Л, М, Н, О, огорожі № 1-5.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Гриценко Б.М. просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того що сторони між собою узгодили поділ спадкової маси після смерті батька. Відтак, дві земельні ділянки та домоволодіння має успадкувати позивач, що відповідач визнає та не оспорює. Також звертає увагу суду на те, що процес приватизації земельних ділянок було завершено спадкодавцем за життя.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить скаргу задовольнити, рішення суду в частині незадоволених вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Вважає, що суд відмовив у задоволенні частини позовних вимог з формальних підстав. Вказує про домовленість з приводу поділу спадкового майна, а також зазначає, що спірні земельні ділянки були приватизовані спадкодавцем за життя.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його представника адвоката Гриценка Б.М., Титаренка Г.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина на все належне їй майно (а.с. 9).

Як вбачається з виписок з погосподарських книг Річківської сільської ради № 237 від 18 лютого 2021 року та № 226 від 17 лютого 2021 року, головою господарства АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (будинкова книга за 1991-1995 роки). Після смерті ОСОБА_5 прийняв спадщину та став головою вказаного господарства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (будинкова книга за 2001-2005, 2006-2010, 2011-2015, 2016-2020 роки). Після смерті ОСОБА_4 головою господарства є дружина ОСОБА_3 . Будинок побудований в 1979 році (а.с. 12-13).

Судом також встановлено, що право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку не зареєстровано.

Згідно з витягом із рішення № 60 від 02 листопада 1993 року виконавчого комітету Річківської сільської ради народних депутатів "Про приватизацію земельних ділянок" ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,13 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибні ділянки); 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства, що були раніше надані громадянам в межах норм, передбачених ст.ст. 56, 57, 59 Земельного Кодексу України. Право володіння землею наступає після встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), одержання свідоцтва на право на землю і його реєстрації (а.с. 15).

05 березня 2004 року за заявою ОСОБА_4 державним нотаріусом Білопільської державної нотаріальної контори Ковальовою Л.Б. заведена спадкова справа № 83 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку розміром 2,71 га, належну померлій ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ № 048600 від 31 травня 1991 року (а.с. 11, 109-112).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений виконавчим комітетом Річківської сільської ради Білопільського району 26 березня 2001 року, зареєстрований в реєстрі за №253, яким все своє майно в рівних долях заповів своїм дітям ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с. 70).

18 листопада 2020 року в нотаріальній конторі за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була заведена спадкова справа після смерті батька ОСОБА_4 (а.с. 64-94).

Дружина спадкодавця ОСОБА_3 та його дочка - ОСОБА_7 від прийняття спадщини відмовилися (а.с. 65).

23 лютого 2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про поділ спадкового майна (а.с. 88-89), згідно з яким останні, маючи намір врегулювати свої майнові відносини щодо спадкового майна, дійшли згоди про поділ такого майна в натурі. У цьому договорі нотаріусом допущена технічна описка щодо дати його укладення і зазначено 23 лютого 2020 року, хоча фактично він був укладений 23 лютого 2021 року.

За вказаним договором ОСОБА_2 переходить право у спадщині на: земельні ділянки площею 2,5255 га кадастровий номер 5920687000:01:001:0275, площею 0,1835 га кадастровий номер 5920687000:01:001:1215, площею 2,5264 га кадастровий номер 5920687000:01:001:0021, площею 0,1818 га кадастровий номер 5920687000:01:002:0025; грошові вклади, що знаходяться у філії Сумське ОУ АТ «Ощадбанк»; автомобіль Луаз; трактор (саморобний); шасі самохідне.

ОСОБА_1 переходить право у спадщині на: земельні ділянки площею 3,6240 га кадастровий номер 5920683000:01:001:0503 та площею 0,5269 га кадастровий номер 5920683000:01:001:0820.

На вказане майно видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом (зворот а.с. 89 - 94).

21 січня 2021 року дружиною спадкодавця ОСОБА_3 оформлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 (а.с. 17-23).

Постановою державного нотаріуса Білопільської районної державної нотаріальної контори Ковальвої Л.Б. від 23 лютого 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_2 (а.с. 26-27).

Вирішуючи спір в частині заявлених вимог про визнання права власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також для особистого селянського господарства, суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавець ОСОБА_5 за життя розпочала процес приватизації земельної ділянки, але його не завершила і документи про право власності не отримала. Спадкоємці ОСОБА_5 - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до органів місцевого самоврядування з питанням про завершення процедури приватизації, розпочатої спадкодавцем, не зверталися, протилежного позивач суду не довів. Відтак, оскільки ОСОБА_5 не закінчила процедуру приватизації у відповідному порядку та не встигла отримати державний акт на спірні земельні ділянки, тому суд дійшов висновку, що спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавлені можливості оформити свої спадкові права на земельні ділянки у позасудовому порядку, проте мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та/або права одержання правовстановлюючого документу на землю на ім`я спадкоємця, але не права власності на земельну ділянку.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами, суд першої інстанції виходив з того, що на час зведення спірного майна записи у погосподарських книгах визнавались як акти органів влади, що підтверджують право приватної власності. Також суд зазначив, що оскільки укладеним між сторонами договором про поділ спадкового майна від 23 лютого 2021 року не врегульовано питання поділу будинку, а частки позивача та відповідача у праві власності на спадкове домоволодіння є рівними, тому суд частково задовільним позов в цій частині та визнав за ОСОБА_1 право на 1/2 частину домоволодіння.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини (п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав (п. «а» ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності таких юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №14-652цс18, постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі №128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року в справі № 723/1061/17.

Отже у разі коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.

Таким чином, у судовому порядку, як правильно вказав суд першої інстанції, право позивача на спірні земельні ділянки реалізоване бути не може.

Крім того, вимоги позивача про визнання права власності на спірні земельні ділянки є передчасними, оскільки доказів порушення чи невизнання відповідного права ОСОБА_1 на земельні ділянки заявником суду не надано. Зокрема, доказів звернення позивача з цим питанням до нотаріуса, відмови у вчиненні нотаріальної дії суду не надано, тобто не доведено порушення прав заявника.

Визнання відповідачем позову не може розцінюватись як законна підстава для задоволення заявлених вимог.

Погоджується колегія суддів також і з рішенням місцевого суду в частині задоволених вимог про визнання права позивача у порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину спірного домоволодіння.

Так, суд першої інстанції, встановивши обставину відмови спадкоємців ОСОБА_3 і ОСОБА_7 від прийняття спадщини, дійшов правильного висновку, що як позивач, так і відповідач мають право на 1/2 частину домоволодіння, тобто їх частки у праві на спадщину за заповітом є рівними. Оскільки договором про поділ спадкового майна від 23 лютого 2021 року сторони у справі не вирішували питання зміни розміру частки у спадщині, право позивача на половину домоволодіння не визнається, оскільки нотаріус своєю постановою відмовила у видачі відповідного свідоцтва, тому право ОСОБА_1 на 1/2 частину домоволодіння підлягає захисту у судовому порядку.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування чи зміну оскаржуваного рішення.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову. Підстав для скасування зазначеного рішення за доводами апеляційної скарги немає.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гриценка Бориса Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 26 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. Ю. Кононенко

О. І. Собина