Рішення

від 04.08.2010 по справі 2-279-10

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа N 2-279

2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2010 року Мелітополь ський міськрайонний суд Запо різької області в складі:

головуючого - судді Куч еренко Н.В.

при секретарі - Леван довській О.М.

за участю представника поз ивачки - ОСОБА_1

представника третьої особ и - ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому с удовому засіданні в місті Ме літополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА _5, ОСОБА_6 про визнання жи тлового будинку спільною сум існою власністю, визнання до говору купівлі-продажу житло вого будинку недійсним, визн ання права власності на Ѕ час тину житлового будинку, виді л цієї частки в натурі та про в изначення порядку користува ння земельною ділянкою, за уч астю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА _9, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до с уду з позовом, в якому просить визнати що житловий будинок АДРЕСА_1 є її з відповідач ем ОСОБА_5 спільною сумісн ою власністю, визнати недійс ним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 14.12.1994 року між ОС ОБА_5 та ОСОБА_6, визнав пр аво власності на житловий бу динок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 Стягнути з ОСОБА_9 на кор исть ОСОБА_6 одержані по д аній угоді гроші в сумі 5 655 372 крб ., визнати за нею право власнос ті на 1/2 частину вказаного буд инку, виділивши вказану част ину їй в натурі, визначити пор ядок користування земельною ділянкою, згідно належних ча сток у спільній сумісній вла сності, а також стягнути з від повідачів витрати пов' язан і зі сплатою судового збору в сумі 58 грн.

Позивачкою зазначено, що з 27.12.1985 року по 01.11.1994 року вона п еребувала в шлюбі з відповід ачем ОСОБА_5 У період шлюб у, 18.03.1988 року відповідачу ОСОБ А_9 виконкомом Мелітопольсь кої міської ради було виділе но земельну ділянку площею 600 м. кв., для будівництва житлово го будинку АДРЕСА_1. На вка заній земельній ділянці пози вачкою та відповідачем ОСО БА_5 в період шлюбу та на сумі сні кошти до кінця 1988 року було повністю заложено фундамент під будівництво спірного жи тлового будинку, зроблено оп оряджувальні роботи відносн о двох кімнат та восени 1988 року вони з відповідачем перейшл и жити до вказаного будинку. В 1989 році навесні вони добудува ли дитячу кімнату, зал, веранд у. В 1990 році вони побілили зал, в ідштукатурили веранду та зац ементували підлогу. З 1988 року п о 1989 також побудували сарай за будинком для вугілля та дров , туалет. Будинок був повністю придатним для проживання, вс і роботи були закінчені. У вищ евказаному будинку вона мешк ала до 17.12.1991 року, а вже 18.12.1991 року т имчасово виїхала до своєї ма тері в м. Ташкент, республіка У збекистан для здійснення дог ляду, в зв' язку з її тяжким ст аном здоров' я, оскільки її м ати була онкологічною хворою . Весь час вони підтримувала с тосунки зі своїм чоловіком, в ін дзвонив їй, писав листи, над силав гроші. В жовтня 1996 року во на повернулась до своєї роди ни та стала проживати з відпо відачем однією сім' єю у спі рному будинку. В 1997 році в них з відповідачем народився син, який помер після родів. В 1998 ро ці вони з відповідачем на под вір' ї спірного будинку побу дували гараж. Проживати одні єю сім' єю та вести спільне г осподарство з відповідачем в она продовжувала до 01 січня 2002 року. 05.02.2002 року їй стало відомо , що у її відсутність, коли вон а здійснювала догляд за хвор ою матір' ю, 01.11.1994 року відповід ач розірвав з нею шлюб, 22.11.1994 рок у здав будинок в експлуатаці ю та 14.12.1994 року, без її згоди як др ужини, продав житловий будин ок АДРЕСА_1 відповідачці ОСОБА_6, а 12.02.2000 року ОСОБА_6 продала цей житловий будин ок матері відповідачів ОСО БА_10, яка померла ІНФОРМАЦ ІЯ_1 року. Про відчуження спі рного житлового будинку, яки й належить на праві спільної сумісної власності їй та від повідачу, вона дізналась лиш е в 2002 році, коли отримала відпо відь про продаж будинку з КП “ ММБТІ, оскільки мала намір зв ернутися до суду з позовом пр о розділ майна. Відповідач пр отягом семи років, які вони ме шкали однією сім' єю, ніколи не повідомляв їй, що продав бу динок сторонній особі, ніхто й ніколи не просив її виїхати з цього будинку та не чинив пе решкод в користуванні житлов им приміщенням. Вважає, що стр ок позовної давності вона не пропустила, оскільки про пор ушення своїх прав дізналась лише в лютому 2002 року, а з відпо відним позовом звернулась до суду вже 06.03.2002 року. Вважає, що вк азаний будинок є їх спільною сумісною власністю, а отже ві дповідач без її згоди не мав п рава відчужувати будинок. До казом того, що дана угода носи ла формальний характер свідч ить й той факт, що вже в день ук ладення угоди, а саме 14.12.1994 року , ОСОБА_6 надає доручення т ретій особі по справі ОСОБА _2, який вже укладав даний пра вочин від імені ОСОБА_9, на продаж спірного будинку. На п ідставі цього доручення ОС ОБА_2 12.02.2000 року переоформив сп ірний будинок на ім' я своєї матері ОСОБА_10, яка жодног о дня в спірному будинку не пр оживала. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 померла, спадкоєм цями першої черги за законом після її смерті є треті особи про справі. Вказана обставин а свідчить про те, що сторони ш ляхом зловмисної угоди з пре дставником другої сторони, з наючи, що спірний будинок є сп ільною сумісною власністю по дружжя, уклали цей правочин з метою позбавлення її права н а частку у спільному майні.

В судовому засіданні позив ачка та її представник повні стю підтримали свої позовні вимоги, наполягають на їх зад оволенні.

Відповідач ОСОБА_9 позо в не визнав у повному обсязі, п ояснив, що дійсно 27.12.1985 року укл ав шлюб із позивачкою. В листо паді 1991 року позивачка разом з їх малолітньою донькою ОСО БА_11 виїхала доглядати бать ків у м. Ташкент, Узбекистан, п овернувшись лише влітку 1996 ро ку. 01.11.1994 року він розірвав шлюб з позивачкою, оскільки вважа в, що їх сім' я розпалася, а 14.12.19 94 року продав будинок сусідці ОСОБА_6, оскільки мав пере д нею борг в сумі 3 000 карбованц ів, бо виїжджав за кордон на за робітки. Коли позивачка пове рнулася з Узбекистану, він по відомив її, що розірвав шлюб т а продав будинок сусідці. Вон и залишилися мешкати в цьому будинку однією сім' єю, орен дуючи його у ОСОБА_6 та спл ачуючи їй щомісяця гроші за к вартиру. 12.02.2000 року їх мати ОСО БА_10 придбала будинок у ОС ОБА_6, оскільки мала бажання подарувати його йому, але пом ерла, не здійснивши цього нам іру. Вважає, що будинок АДРЕ СА_1 є його особистою власні стю, оскільки це майно, яке він набув під час окремого прожи вання та фактичного припинен ня шлюбних відносин., оскільк и однією родиною із позивачк ою він не проживав з вересня 19 89 року, з того часу, як вона виїх ала з їх малолітньою дочкою д о батьків до м. Ташкента, в зв' язку зі смертю брата, а поверн улася лише влітку 1996 року. Спір ний будинок побудований ним та його родиною на їх спільні кошти в період з кінця 1989 року по 1994 року, а позивачка в будівн ицтві ніякої участі не прийм ала, оскільки в цей час знаход илась в Узбекистані. Вона при їжджала лише влітку 1991 року по гостити, а потім знову поїхал а, повернулась лише в 1996 році.

Відповідачка ОСОБА_6 в с удове засідання не з' явилас ь, від неї надійшла заява, в як ій вона просить розглядати с праву з її відсутності, згодн а з будь-яким рішенням суду /т. 2 а.с.16/.

Третя особа ОСОБА_2 у суд овому засіданні позов не виз нав у повному обсязі, пояснив суду, що в 1985 році його брат одр ужився з позивачкою. В 1989 році п озивачка з дитиною виїхала д о м. Ташкента, Узбекистан та по вернулася лише у 1996 році. Ніяко ї участі в будівництві вона н е приймала. На 1991 рік будинок до будований не був, в ньому ще ні хто не проживав. 01.11.1994 року відп овідач ОСОБА_9 розірвав шл юб з позивачкою, 14.12.1994 року офор мив на нього довіреність на п родажу житлового будинку, ос кільки терміново виїжджав за кордон. На підставі цієї дові реності в той же день, 14.12.1994 року він продав будинок сусідці ОСОБА_6, за 2 000 у.о. Відповідач після відчуження будинку зал ишився в ньому мешкати, на яки х підставах йому невідомо. Ко ли позивачка в 1996 році приїхал а з Узбекистану, їх батьки пов ідомили їй про те, що будинок в же не належить її чоловікові . Вона трішки там пожила, а пот ім знімала квартири. Почалос я будівництво будинку на йог о думку для всієї сім'ї.

В судовому засіданні предс тавник третьої особи ОСОБА _2 - ОСОБА_3 позов не визн ав та пояснив, що доводи позив ачки суперечить матеріа лам справи, зокрема що будино к був добудований тільки в 1999 р оці. Однак тоді б ОСОБА_9 не зміг би його в 1994 році здати в е ксплуатацію та отримати свід оцтво про право на власність . Також хибними є д оводи п озивачки, щодо того, що вона мешкала в будинку до 17.12.1991 ро ку, а 18.12.1991 року виїхала до Респу бліки Узбекистан доглядати с вою матір, оскільки ще в липні 1990 році ОСОБА_4 надіслала т елеграму з м. Ташкент, за місце м своєї роботи, з проханням зв ільнити її за власним бажанн ям. Позивачка приїжджала в 1991 р оці, але тільки на один місяць , а потім знов виїхала до Узбек истану. Відповідач ОСОБА_9 у листопаді 1994 року розірвав ш люб з позивачкою, в листопаді 1994 року здав в експлуатацію жи тловий будинок та отримав в Б ТІ свідоцтво про право на вла сність. Тобто, на той час коли позивачка та відповідач ОС ОБА_9 перебували у шлюбі, пра ва власності на житловий буд инок АДРЕСА_1 не було а ні у позивачки, а ні у відповідача ОСОБА_9, а отже спірний буд инок не є їхньою спільною сум існою власністю. Крім того, вв ажає, що позивачка пропустил а строк позовної давності, ос кільки з 1997 року знала, що шлюб між нею та відповідачем розі рваний.ІНФОРМАЦІЯ_2 року в сторін народився син, який ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер. Від ділом РАЦС Мелітопольського міського управління юстиції Запорізької області була на дана копія актового запису п ро народження дитини, де в гра фі «для відміток» вказано пр ізвище, ім' я та по-батькові в ідповідача ОСОБА_9 Запис з роблено медичним працівнико м пологового будинку ОСОБА _12. Відповідно до п.20 та п. 31 Інс трукції про порядок реєстрац ії актів громадянського стан у в Україні, цей запис робитьс я тільки в тому випадку, якщо б атьки дитини не перебувають у шлюбі. Оскільки на час смерт і дитини в паспорті позивачк и стояла відмітка про шлюб, то про те, що вона не перебуває у шлюбі, працівник медичного з акладу міг дізнатися тільки від неї, тому, що відповідно до інструкції ніхто інший не мі г заявляти про це. Таким чином , ствердження позивачки про т е, що ніякі відомості про свій сімейний стан, вона нікому не надавала є хибними. Отже пози вачка з 1997 року, знала про те, що вона в шлюбі не перебуває, але до суду про поділ спільного м айна подружжя не зверталась.

Треті особи - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання н е з' явилися, від них надійшл и заяви, в яких вони просять сл ухати справу за їх відсутнос ті, згідні з будь-яким рішення суду /т.2 а.с.17-18/.

Третя особа - ОСОБА_7 в су довому засіданні пояснив, що в 1988 році його брат отримав зем ельну ділянку, а в 1989 році залив фундамент та зробив саман. В 1 989 році його дружина поїхала д о Узбекистану, повернулась л ише влітку 1990 року, а потім знов у поїхала аж до 1996 року. Ніякої участі в будівництві вона не брала. В 1993-1994 році брат знаходи вся в лікарні, а вони (брати) до будовували будинок. На момен т повернення позивачки, брат з нею був вже офіційно розвед ений, від кого вона народила в 1997 році дитину він не знає.

Суд вислухавши пояснення п озивачки, її представника, ві дповідача ОСОБА_9, третю о собу ОСОБА_2 та його предс тавника, третю особу ОСОБА_ 7, показання свідків, дослід ивши матеріали цивільної спр ави, вважає необхідним позов задовольнити у повному обся зі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК Укр аїни, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверне нням фізичних чи юридичних о сіб, поданим відповідно до ць ого Кодексу, в межах заявлени х ними вимог і на підставі док азів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦП К України, кожна сторона зобо в' язана довести ті обставин и, на які вона посилається як н а підставу своїх вимог і запе речень, крім випадків, встано влених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами т а іншими особами, які беруть у часть у справі. Доказуванню п ідлягають обставини, які маю ть значення для ухвалення рі шення у справі і щодо яких у ст орін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір . Доказування не може ґрунтув атися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК Украї ни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, п овному, об' єктивному та без посередньому дослідженні на явних у справі доказів. Суд оц інює належність, допустиміст ь, достовірність кожного док азу окремо, а також достатніс ть і взаємний зв' язок доказ ів у їх сукупності.

27.12.1985 року позивачка та відпо відач ОСОБА_9 уклали шлюб, що підтверджується довідкою РАЦС м. Мелітополя /т.1, а.с.8/.

Від спільного сумісного жи ття у сторін ІНФОРМАЦІЯ_4 року народилась дитина - ОС ОБА_11.

У період шлюбу, рішення вико навчого комітету Мелітополь ської міської ради народних депутатів від 18.03.1988 року за №69/7 ОСОБА_9 було виділено земел ьну ділянку площею 600 кв.м. для б удівництва житлового будинк у АДРЕСА_1.

01.11.1994 року шлюб між позивачко ю та відповідачем ОСОБА_5 було розірвано, що підтвердж ується довідкою РАЦС м. Меліт ополя та свідоцтвом про розі рвання шлюбу /т.1 а.с.8-9/.

22.11.1994 року житловий будинок АДРЕСА_1 був зданий в експлу атацію /т.1 а.с.219/ та в КП «ММБТІ» зареєстровано право власнос ті за ОСОБА_5 /т.1 а.с.7/.

14.12.1994 року, у відсутність пози вачки, відповідач ОСОБА_9 видав довіреність на продаж будинку рідному брату ОСОБ А_2, який того ж дня, 14.12.1994 року, б удучи попередженим про недоп устимість відчуження майна, яке є спільною сумісною влас ністю подружжя, без згоди поз ивачки як дружини, продав жит ловий будинок АДРЕСА_1 від повідачці ОСОБА_6, що підт верджується довідками ММБТІ та копією договору купівлі-п родажу житлового будинку /т.1., а.с.6-7, 112-113/.

В свою чергу, 12.02.2000 року ОСОБ А_6 продала житловий будино к АДРЕСА_1 матері відповід ача ОСОБА_10, що підтверджу ється договором купівлі прод ажу, рег. № 473 /т.1 а.с.110/.

Згідно свідоцтва про смерт ь, власниця спірного будинку ОСОБА_10 померла ІНФОРМА ЦІЯ_5 року /т.1, а.с.23/.

Судом встановлено, що єдини м спадкоємцем після смерті ОСОБА_10 є третя особа ОСОБ А_2, оскільки інші спадкоємц і заявою відмовилися від спа дщини на його користь.

Однак свідоцтво про право н а спадщину до теперішнього ч асу не видавалось.

При встановленні факту виз нання спірного будинку спіль ною сумісною власністю подру жжя, факту продажу спірного б удинку без згоди другого под ружжя, а також для з' ясуванн я підстав недійсності догово ру купівлі-продажу будинку в ід 14.12.1994 року та вимог щодо заст осування строку позовної дав ності, суд виходив з доказів, о триманих під час судового ро згляду та оцінених за своїм в нутрішнім переконанням, що ґ рунтувалось на всебічному, п овному, об' єктивному та без посередньому їх дослідженні .

Відповідно до ст. 57 ЦПК Украї ни доказами є будь-які фактич ні дані, на підставі яких суд в становлює наявність або відс утність обставин, що обґрунт овують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Ці дані встановлюються на підс таві пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, до питаних свідків, письмових д оказів, речових доказів, зокр ема, звуко-і відеозаписів, вис новків експертів.

Так в судовому засідання, ок рім пояснень сторін та їх пре дставників, були допитані св ідки:

З пояснень свідка ОСОБА_13 вбачається, що з травня 1990 ро ку вона знає родину ОСОБА_2 та є їх сусідкою. З 1990 року по те перішній час ОСОБА_2 мешка ють в спірному будинку в трьо х кімнатах. З моменту будівни цтва по теперішній час в буди нку нічого не змінилось. На то й час будинок складався з кор идору, залу, спальні та дитячо ї кімнати. В залі лише не було підлоги, якої нема і до сих пір . На 1990 рік був туалет. Дійсно, на прикінці 1991 року позивачка ви їжджала до Узбекистану догля дати хвору мати, повернулась в 1996 році і стала проживати в ц ьому ж будинку. Всі сусіди зна ли, що позивачка поїхала до ма тері, від сусідів відповідач їй постійно дзвонив, дізнава вся як в них справи, а вони вже від ОСОБА_5 дізнавались п ро новини з Узбекистану. За пе ріод відсутності позивачки в будинку нічого не змінилось та не прибавилось, ніхто інши й в будинку не проживав. Разом з відповідачем позивачка в 199 6 році, коли повернулась, будув ала гараж, будучи вагітною, в 1 997 році в них народився син, яки й помер після пологів.

В судовому засіданні свідо к ОСОБА_14 показала, що вони є сусідами ОСОБА_2. З 1988 році ОСОБА_2 почали будівництв о, побудували дві кімнати, в 1989 році добудували спальню, нак рили будинок дахом. В будинку вони жили в трьох, вона з чоло віком та донька. В 1989 році весь будинок був побудований, в за лі лише не було підлоги, стіни були помазані. З тих пір в буд инку нічого не змінилось. З 1989 р оку по 1991 рік ОСОБА_4 там про живала, працювала в поліклін іці. В 1991 році в ОСОБА_4 захво ріла мати і вона поїхала до не ї в Узбекистан. ОСОБА_5 їй д озволив поїхати. Доки ОСОБА _4 не було, ніхто інший в буди нку не проживав, ОСОБА_6 во на там не бачила. В 1996 році ОСО БА_4 повернулась і стала про живати в цьому ж будинку, зава гітніла, народила сина, який п омер після пологів. Відповід ач ніколи не казав, що це був н е його син, і від них вона ніко ли не чула, що вони не проживаю ть однією сім' єю. В 2001 році О СОБА_5 став пити, а в 2002 році ОСОБА_4 подала на розлученн я.

Допитана свідок ОСОБА_15 підтвердила також, що ОСОБ А_5 в 1988 році взяв план та поча в будівництво. Восени 1988 року б ув залитий фундамент, збудов ано дві кімнати, в 1989 вона була в них на дні народженні. Одна к імната була невелика, в іншій знаходилась дитяче ліжко, в б удинку було пічне опалення. З а сезон вони добудували іншу частину будинку, прихожу, вер анду, дитячу кімнату накрили дахом та жили в будинку. В зал і лише не було підлоги, а все і нше було збудовано. Підлоги н емає до сих пір. В будинку вони почали жити з 1988 року. ОСОБА_4 жила в будинку до 1991 року. Нап рикінці грудня 1991 року мати ОСОБА_4 захворіла і вона вим ушена була поїхати до Узбеки стану. За час її відсутності с торонніх осіб в будинку не пр оживало, ОСОБА_5 жив сам. Пр о те, що вони розведені вона та кож не чула. Повернулась ОС ОБА_4 в серпні 1996 року, після п овернення допомагала чолові кові робити ремонт, наступно го року народила сина, який по мер. ОСОБА_5 ніколи не каза в, що це не його дитина.

З показань свідка ОСОБА_16 вбачається також, що в 1988 роц і сторони отримали план та по чали будівництво, був залити й фундамент, збудовано дві кі мнати, які накрили дахом та по чали там проживати. В будинку було пічне опалення. Вона ход ила до них в гості та бачила це . ОСОБА_4 працювала в полік лініці. Наступного року побу дували дитячу кімнату, корид ор, підвал, прибудували більш у кімнату. Потім збудували ве ранду. ОСОБА_4 допомагала, робила самани, мазали стіни, б ілила їх, готувала. Родичі О СОБА_5 також допомагали. Дит ина в них дуже хворіла, ОСОБ А_4 в 1991 році звільнилась з роб оти. В 1991 році до неї приїжджала мати з Узбекистану, а потім ма ти подзвонила і сказала, що за хворіла, і ОСОБА_4 поїхала з дитиною. ОСОБА_5 дуже сум ував за нею, писав листи, навіт ь вірші. Повернулась вона в 1996 році, ОСОБА_5 був дуже р адий цьому. За час її відсутно сті сторонніх осіб в будинку вона не бачила. Мати ОСОБА_5 також в будинку ніколи не п роживала. Вагітною ОСОБА_4 будувала гараж, в жовтні 1997 ро ку народила сина, але хлопчик помер. Вони дуже хвилювались з цього приводу. Після 2001 року ОСОБА_5 став випивати, відн осини в них погіршились. Нікт о ніколи не казав, що вони були розлучені.

В судовому засіданні свідо к ОСОБА_17 також підтверди ла, що ОСОБА_4 приймала уча сть в будівництві, був залити й фундамент, збудовано дві кі мнати і вони стали там прожив ати. Взимку 1989 року жили в цих к імнатах, навесні почали буду вати далі, збудували зал, дитя чу, коридор, веранду. Зробили с тіни, помазали їх, накрили дах , в залі лише не було підлоги. М айже весь будинок був збудов аний в 1988-1989 роках. ОСОБА_4 пра цювала в поліклініці медично ю сестрою до 1991 року, потім звіл ьнилась за хворобою доньки. В зимку 1991 року ОСОБА_4 поїха ла до Узбекистану, а повернул ась влітку 1996 року. Мешкала з чо ловіком в цьому ж будинку, зав агітніла, народила дитину, як а померла. Вона ніколи не чула , щоб ОСОБА_5 казав, що вони розлучені та не живуть разом . Доки ОСОБА_4 не було, в буд инку сторонній ніхто не мешк ав.

Згідно з поясненнями свідк а ОСОБА_18 їй відомо, що з по чатку ОСОБА_5 та ОСОБА_4 збудували пів будинку, де жил и разом з дитиною. Потім вона д ізналась, що ОСОБА_4 поїха ла до матері, і декілька років не з' являлась. Без неї нічог о не будувалось. Коли ОСОБА _4 повернулась, продовжувал а жити з чоловіком, завагітні ла, тоді ще вони будували гара ж. ОСОБА_4 народила дитину , яка померла. Знає, що до сих пі р ОСОБА_4 мешкає в спірном у будинку.

Свідок ОСОБА_19 пояснив, щ о в 1988 році був залитий фундаме нт, збудовано пів будинку, сто рони вселились та жили в ньом у однією родиною. В 1991 році буди нок був збудований повністю. Коли ОСОБА_4 поїхала у її в ідсутність нічого не будувал ось.

Таким чином, сусіди родини ОСОБА_2 - ОСОБА_21, ОСОБ А_14, ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_17, ОСОБА_ 18 підтвердили доводи позив ачки, що до того, що спірний бу динок був побудований з 1988 по 19 91 рік. Восени 1988 року ОСОБА_2 збудували дві кімнати, зроби ли пічне опалення та взимку в же мешкали там. Будинок був пр идатний для проживання. Наве сні продовжили будівництво, збудували дитячу кімнату, ко ридор, підвал. В залі лише не б уло підлоги, якої не має до сих пір. ОСОБА_4 допомагала бу дувати, робила самани, мазали стіни, білила їх, готувала їжу . Наприкінці 1991 року позивачка із дочкою виїхала до м. Ташкен та доглядати хворих батьків, за її відсутності в будинку н ічого не будувалось. Вони нік оли не знали про те, що будинок ОСОБА_2 продавався, ОСОБ А_6 та її чоловіка ніколи не б уло в будинку та на подвір' ї . Повернулась ОСОБА_4 в сер пні 1996 року. За її відсутності ОСОБА_5 дзвонив їй, писав л исти, сумував за дружиною. Сто рони після повернення позива чки продовжували жити однією сім' єю, народили дитину, раз ом будували на подвір' ї гар аж, фактично припинили шлюбн і відносини лише на початку 200 2 року. Про те, що сторони розлу чились ще в 1994 році ніхто з сусі дів не знав.

Суд повністю приймає показ ання допитаних в судовому за сіданні свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_22, ОСОБА_ 26, ОСОБА_16, ОСОБА_17, О СОБА_18, оскільки повідомлен і ними обставини є послідовн ими та не суперечать один одн ому.

В судовому засіданні тако ж був допитаний свідок ОСОБ А_27 який пояснив, що ОСОБА_2 його сусіди. Його будинок б удували всі рідні, жінки він н а будівництві не бачив, вони к азали, що в них не заведено, що б жінки будували. Грошей в них не було, будували потроху. В 1991 році в них була побудована ча стина будинку, дахом накрита також була лише частина буди нку, а з вулиці лише фундамент та цоколь. ОСОБА_5 казав, що дружина поїхала до батьків в м. Ташкент, для чого не говори в, один раз вона приїжджала, а потім знову повернулась до У збекистану. В цей час вони буд ували будинок. Повернулась ОСОБА_4 лише в 1996 році та стал а проживати в цьому ж будинку .

Допитаний судом свідок ОСОБА_28 пояснив, що його мати сусідка ОСОБА_2. Майже кож ний день він буває в матері та знає, що в 1989 році ОСОБА_4 по їхала до Узбекистану і більш е він ніколи її не бачив. За вк азаною адресою вона проживал а лише з 1988 року по 1989 рік.

З показань свідка ОСОБА _29 вбачається, що з 1988-1989 роках в ін приймав участь в будівниц тві, копав фундамент, готував саман. За це йому ОСОБА_23 п латив 10 рублів щодня. На 1991 рік б уло побудовано дві кімнати, в будинку ще ніхто не мешкав. ОСОБА_4 на будівництві ніко ли не було. Будинок будували д ля родини ОСОБА_5, їх батьк о давав на це гроші. В будинку стали мешкати лише з 1994 року.

Свідок ОСОБА_30 пояснюв ав, що ОСОБА_5 взяв план під забудову, почав будівництво , в 1991 році ОСОБА_4 поїхала до Узбекистану, а потім поверну лась лише в 1996 році. Буди нок будувався в 1996 році, коли ОСОБА_4 повернулась будино к ще не був побудований. ОСОБА_4 дуже переживала ч и прийме її родина після пове рнення, він сказав їй, що ОСО БА_5 з нею розлучився, будино к продав. Вона поїхала до ОС ОБА_5, він прийняв її заради д оньки та вони знову почали жи ти. Він не пам' ятає чи була в них друга дитина.

Твердження відповідача О СОБА_9, третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_7, а також свідчен ня ОСОБА_30 та ОСОБА_29 пр о те, що спірний будинок був по будований у вказаний ними пе ріод, без участі ОСОБА_4, сп ростовуються показаннями св ідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБ А_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та іншими матеріалами справи.

Також їх показання супереч ать одне одному, свідок ОСОБА_29 пояснював, що в спір ному будинку стали мешкати л ише з 1994 року, а свідок ОСОБА_3 0 пояснював, що будинок буду вався лише в 1996 році.

Крім того, суд також бере до уваги, що свідок ОСОБА_30 є рідним дядьком відповідачів , а свідок ОСОБА_29 з листопа да 1989 по 1991 р.р. знаходився на стр оковій службі в армії, тому до їх свідчень слід відноситис я критично.

До показань свідка ОСОБА _28, щодо від' їзду позивачки до Узбекистану саме 1989 році, та кож слід відносить критично, оскільки таку дані не відпов ідають зібраним у справі док азам, а доводи відповідача ОСОБА_9 та третіх осіб ОСО БА_2 та ОСОБА_7 щодо від' їзду позивачки в 1989 році, суд та кож не може прийняти до ваги, о скільки вони є сторонами по с праві та особами, які заінтер есовані в результаті її розг ляду.

Вказаний ними термін від' їзду позивачки спростовуєть ся письмовими доказами у спр аві - фотографією сім' ї О СОБА_2 із дитиною на відпочи нку, датованою літом 1991 року /т. 1, а.с.304/, довідкою з Мелітопольс ької дитячої лікарні, місця к олишньої роботи позивачки, д е зазначено, що вона звільнил ася 31.07.1990 року з посади медсестр и /т.1, а.с.305/.

Квитанції на придбання буд матеріалів /т.1 а.с.222-230/, надані ві дповідачем на підтвердження вказаного ним періоду будув ання, суд не приймає до уваги, оскільки більша їх частина в иписана на ім' я ОСОБА_7, р ідного брата відповідача. Ли ше дві з цих квитанцій на цегл у б/у виписані на ОСОБА_9 та датовані січнем 1994 року. Однак відповідачем не було надано жодного доказу того, що придб ана ним цегла б/у була викорис тана саме на будівлю спірног о будинку.

На підставі викладеного су д приходить до висновків, що п озивачка та відповідач ОСО БА_9 мешкали однією сім' єю з моменту укладення шлюбу. Сп ірний будинок було побудован о ними в період шлюбу, на спіль ні кошти в період з 1988 по 1990 р.р. На момент переїзду сторін до вк азаного будинку, будинок був повністю придатним для прож ивання, залишалося доробити внутрішні опоряджувальні ро боти лише в одній кімнаті. Піс ля від' їзду ОСОБА_4 в буд инку вже нічого не добудовув алось.

Отже суд приходить до висно вку, що 22.11.1994 року будинок був зд аний в експлуатацію в тому ж с тані, в якому він був на кінець 1991 року, тобто на момент від' ї зду ОСОБА_4

Таким чином, є всі підстави вважати, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, бо він був придбани й за час проживання однією сі м' єю ОСОБА_9 та ОСОБА_4

Згідно Прикінцевих положе нь Сімейного кодексу України , вказаний кодекс не має зворо тної сили.

Таким чином, до спірних прав овідносин слід застосовуват и Кодекс про шлюб та сім' ю Ук раїни, оскільки виникнення в казаних правовідносин та спл ив за ними позовної давності відбулися до 01.01.2004 року.

Згідно ст. 22 КпШС України, май но, набуте подружжям в період шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя м ає рівні права володіння, кор истування і розпорядження ци м майном. Подружжя користуєт ься рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них б ув зайнятий веденням домашнь ого господарства, доглядом з а дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного з аробітку.

Згідно ст. 23 КпШтС України, ма йном, набутим в період шлюбу, п одружжя розпоряджується за с пільною згодою. При укладенн і угод одним з подружжя вважа ється, що він діє за згодою дру гого з подружжя. Для укладенн я угод по відчуженню спільно го майна подружжя, що потребу ють обов' язкового нотаріал ьного засвідчення, згода дру гого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій форм і.

Таким чином, з вимог данних статей випливає, що віджуджу вати спірний будинок без пис ьмової згоди ОСОБА_4 відпо відач права не мав.

Проте матеріали укладенно го длоговору купівлі-продажу житлового будинку між відпо відачами по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свідчать про те , що письмову згоду на укладен ня цього правочину ОСОБА_4 не надавала.

Свідок ОСОБА_31 - нотарі ус Мелітопольської міської н отаріальної контори, яка зас відчувала договір купівлі-пр одажу від 14.12.1994 року суду поясни ла, що договір купівлі-продаж у нерухомості, набутої в пері од шлюбу, нотаріус ніколи не з асвідчить без згоди другого з подружжя. Коли ж видається д овіреність іншій особі, нота ріус лише попереджає про нед опустимість відчуження майн а подружжя, але договір засві дчує.

Тому суд вважає, що саме з ме тою оформлення угоди без пис ьмової згоди ОСОБА_4, дани й правочин було вчинено на пі дставі доручення.

Той факт, що дана угода носи ла формальний характер та пе редбачала собою мету позбави ти позивачку права на долю у с пільній сумісній власності с відчить та обставина, що відп овідачка по справі ОСОБА_6 вже в день укладення угоди, т обто 14.12.1994 року, надає доручення третій особі по справі, ОСО БА_2, особі з якою вона уклада ла даний правочин від імені в ідповідача по справі ОСОБА _9, на продаж спірного будинк у, який вона придбала 14.12.1994 року , що підтверджується копією д оручення посвідченого держа вним нотаріусом Мелітопольс ької державної нотаріальної контори, ОСОБА_31 від 14.12.1994 ро ку за реєстровим номером 2-4057 /т .2 а.с.59/.

На підставі цього дорученн я, третя особа по справі, ОСО БА_2, 12.02.2000 року переоформив сп ірний будинок на ім' я своєї матері, ОСОБА_10, у той час я к, позивачка проживала з відп овідачем однією сім' єю у сп ірному житловому будинку.

З показань допитаних судом свідків ОСОБА_13, ОСОБ А_14, ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_ 18 вбачається, що ні відп овідачка ОСОБА_6, ні мати ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - ОС ОБА_10 жодного дня не мешкали в даному житловому будинку, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА _10 померла.

В судовому засіданні відпо відач ОСОБА_9 також поясню вав суду, що мав перед ОСОБА _6 борги через свій від' їзд за кордон, тому в погашення ци х боргів продав їй спірний бу динок.

Однак, згідно оглянутого в с удовому засіданні закордонн ого паспорту відповідача, ві д виїжджав лише за кордон у лю тому 1990 року /т.1 а.с.98/.

Тому суд вважає, що до поясн ень відповідачів ОСОБА_9 щ одо обставин відчуження спір ного будинку ОСОБА_6 слід відноситися критично.

Таким чином, вищевказані об ставини свідчать про те, що да на угода була укладена шляхо м зловмисної угоди з предста вником другої сторони, з мето ю позбавлення позивачки прав а на частку у спільній сумісн ій власності.

Відповідно до підпункту “д ” пункту 16 Постанови Пленуму В ерховного Суду України №3 від 28.04.1978, “Про судову практику у сп равах про визнання угод неді йсними” відсутність зго ди другого (дружини) на відчуж ення спільного майна може бу ти підставою для визнання не дійсною угоди в тому випадку , коли угода потребувала обов ' язкового нотаріального по свідчення (ст.23 КпШС або судом встановлено, що сторони (стор она) в угоді діяли недобросов існо.

Вищевказані обставини сві дчать про те, що при укладені 1 4.12.1994 року даного правочину бул и порушені вимоги ст. 23 КпШС Ук раїни.

Відповідно до підпункту “е ” пункту 16 вказаної Постанови визнання угоди недійсною мо же мати місце і після смерті г ромадянина, який був її учасн иком. Такі вимоги можуть бути заявлені другою стороною, сп адкоємцями померлого, іншими заінтересованими особами та прокурором.

Оскільки вищевказані обст авни свідчать про недійсніст ь договору купівлі-продажу с пірного житлового будинку, у кладеного 14.12.1994 року між ОСОБ А_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_4, я к заінтресована особа, яка ма є право на частку у спільній с умісній вланості, має право н а витребування спірного майн а з чужового незаконного вол одіння по правочину від 12.02.2000 ро ку, у ОСОБА_10, а після її сме рті, у третіх осіб по справі, я кі прийняли спадщину після ї ї смерті.

Суд вважає, що договір купів лі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 14.12.1994 рок у між відповідачем ОСОБА_5 та ОСОБА_6, слід визнати не дійсним, оскільки він був укл адений всупереч вимогам ст. 23 КпШС, який був чинним на момен т укладення договору.

Відповідно до п. 17 Поста нови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978, “Про судову практику у справах про визна ння угод недійсними”, в из наючи угоду недійсною, суд, як що інше не передбачено закон ом, своїм рішенням зобов' яз ує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі (у разі втрати, псування, знач ного зносу майна, істотної йо го зміни та ін.) - повернути й ого вартість у грошах.

З договору купівлі-продажу від 14.12.1994 року вбачається, що ін вентаризаційна оцінка спірн ого житлового будинку по дан ій угоді складає 5 655 372 крб., в поз ові також ставиться питання про поверненння ОСОБА_6 са ме цієї суми, тому суд, вирішую чи питання про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 одержаних за договором купі влі-продажу коштів, виходив, з вимог ст. 11 ЦПК України щодо ди спозитинвості цивільного су дочинства та розгляду цивіль них справ лише в межах заявле них ними вимог і на підставі д оказів сторін та інших осіб, я кі беруть участь у справі.

Визначаючи суму, яка підляг ає стягненню, суд виходив з Ук азу Президента України “Про грошову реформу в Україні”, з якої вбачається, що українсь кі карбованці підлягають обм іну на гривні (банкноти та роз мінну монету) за курсом 100 000 кар бованців на 1 гривню.

Таким чином, 5 655 372 крб. станом н а 04.08.2010 року складає 56,55 грн, а з ур ахуванням індексу інфляції з а січень 1995 року - червень 2010 ро ку, ця сума на день ухвалення р ішення, тобто 04.08.2010 року станови ть 1 150 грн. 52 коп. (56,55 грн. х 2,817 - 1995 р., х 1,397 - 1996 р., х 1,101 - 1997 р., х 1,2 - 1998 р., х 1,192 - 1999 р., х 1,258 - 2000 р., х 1,061 - 2001 р., х 9,94 - 2002 р., х 1,082 - 2003 р., х 1,123 - 2004 р., х 1,103 - 200 5 р., х 1,116 - 2006 р., х 1,166 - 2007 р., х 1,223 - 2008 р ., х 1,123 - 2009 р., х 1,033 - 2010 р.).

Відповідно до ст. 28 КпШС Укра їни, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнають ся рівними.

Таким чином, житловий будин ок №7/1 належить ОСОБА_4 та ОСОБА_9 на праві спільної су місної власності подружжя в рівних частках.

Крім того, по справі була пр оведена судово-технічна експ ертиза, згідно висновків яко ї було встановлено два варіа нта поділу житлового будинку та земельної ділянки /т.1.,а.с.62-73 /.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 07.07.2006 р оку, яке було скасовано ухвал ою Верховного Суду України в ід 19.08.2009 року, за проханням пози вачки, їй було виділено частк у першого співвласника по пе ршому варіанту розділу житло вого будинку та надвірних сп оруд, оскільки виділ цієї час тки в натурі потребував менш их грошових витрат, крім того , на той час з позивачкою залиш алась проживати дочка ОСОБ А_11, яка хворіла на нейродісц икуляторну дистонію за зміша ним типом.

Отже за вказаним рішенням з а ОСОБА_32 було визнано пра во власності на відповідну ч астку будинку та обслуговуюч у земельну ділянку з надвірн ими спорудами у відповідній долі.

Після ухвалення вказаного рішення та постановлення ух вали апеляційним судом Запор ізької області про залишення цього рішення без змін ОСО БА_4 були вчинені відповідн і перебудови.

Оскільки на сьогоднішній д ень житловий будинок та надв ірні споруди вже перебудован і відповідно до першого варі анту розділу, зазначеного в е кспертизі, суд вважає необхі дним при ухваленні цього ріш ення залишити вказаний варіа нт розділу будинку та земель ної ділянки в натурі, з визнач енням відповідних долей.

Оцінюючи доводи представн ика третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 щодо пропуску п озивачкою строку позовної да вності, суд визнає такі довод и безпідставними.

Так в судовому засіданні по зивачка наполягала на тому, щ о проживати однією сім' єю т а вести спільне господарство з відповідачем вона продовж увала до 01 січня 2002 року.

Про розірвання шлюбу, здачу будинку в експлуатацію та ві дчуження спірного житлового будинку, без її згоди, позивач ка дізналась лише в лютому 2002 р оці, коли отримала відповідь про продаж будинку з КП “ММБТ І датовану 02.02.2002 року /т.1 а.с.6/.

Факт проживання позивачки з відповідачем однією сім' єю до січня 2002 року підтверджу ється також показаннями допи таних в судовому засіданні с відків ОСОБА_13, ОСОБА_14 , ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСО БА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, я кі підтвердили, що відповіда ч ніколи не повідомляв, що сто рони однією сім' єю не прожи вають, що він ще в 1994 році розір вав з нею шлюб та продав будин ок сторонній особі. Відповід ач ніколи не чинив перешкод в користуванні житловим примі щенням. Ніяких сторонніх осі б в будинку не проживало.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 р оку в Мелітопольському міськ ому пологовому будинку позив ачка народила хлопчика ОСО БА_24, що підтверджується коп ією актового запису про його народження №1027 від ІНФОРМАЦ ІЯ_6 року.

Відповідно до актового зап ису про смерть № 1802 від ІНФОР МАЦІЯ_6 року ОСОБА_24 поме р.

Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_33 напо лягає на тому, що позивачка зн ала про розірвання шлюбу з ві дповідачем ще в 1997 році, оскіль ки з копії актового запису пр о народження дитини в графі « для відміток» вказано прізви ще, ім' я та по - батькові відп овідача ОСОБА_9 Вказаний з апис зроблено медичним праці вником пологового будинку ОСОБА_12, а відповідно до п.20 т а п. 31 Інструкції про порядок р еєстрації актів громадянськ ого стану в Україні, такий зап ис робиться тільки в тому вип адку, якщо батьки дитини не пе ребувають у шлюбі. Оскільки н а час смерті дитини в паспорт і позивачки стояла відмітка про шлюб, то про те, що вона не п еребуває у шлюбі, працівник м едичного закладу міг дізнати ся тільки від позивачки, тому , що відповідно до інструкції ніхто інший не міг заявити пр о це. Таким чином, ствердження позивачки про те, що ніякі від омості про свій сімейний ста н, вона нікому не надавала є хи бними. Отже позивачка з 1997 року , знала про те, що вона в шлюбі н е перебуває, але до суду про по діл спільного майна подружжя не зверталась.

Однак до таких доводів суд в ідноситься критично.

Допитана в судовому засіда ння в якості свідка представ ник відділу РАЦС Мелітопольс ького міськрайонного управл іння юстиції ОСОБА_34 пояс нила, що працівник відділу РА ЦС, яка вчинювала відповідні актові записи про народженн я та смерть ОСОБА_24 від І НФОРМАЦІЯ_6 року в теперішн ій час не працює, їй не відомо, який на той момент був порядо к вчинення державним органом РАЦС актів цивільного стану в такому випадку.

Допитати в судовому засіда нні в якості свідка медичног о статистика Мелітопольсько го міського пологового будин ку ОСОБА_12, яка була заявни ком відповідних актових запи сів не надалось можливим, оск ільки згідно довідки від 21.06.2010 р оку №26 ОСОБА_12 була звільне на з посади медичного статис тика Мелітопольського міськ ого пологового будинку 31.01.2010 ро ку за власним бажанням, у зв' язку з виходом на пенсію, згід но ст. 38 КзпП України.

В судовому засіданні була д опитана представник Мелітоп ольського міського пологово го будинку ОСОБА_35, яка над ала в судове засідання копію історії пологів ОСОБА_4 № 1893, яка заповнюється при надхо дженні породіллі до пологово го будинку. Відповідно до вка заної копії в графі «сімейни й стан» було підкреслено «шл юб зареєстрований».

Відповідно до відповіді го ловного лікаря КУ «Мелітопол ьський міський пологовий буд инок» від 05.07.2010 року як пологови й будинок при заповненні іст орії пологів, так і медстатис тик пологового будинку при з аповненні відомостей про нар одження дитини у заяві, що над силається до органів РАЦС дл я запису акта про народження дитини, керується паспортам и батьків та свідоцтвом про р еєстрацію шлюбу /т.2, а.с.141/.

Представником ОСОБА_33 н е заперечувався той факт, що в паспорті позивачки стояла в ідмітка про шлюб.

Крім того, з показань до питаних свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_22, ОСОБА_ 26, ОСОБА_16, ОСОБА_17, О СОБА_18 вбачається, що відпов ідач ОСОБА_9 ніколи не зая вляв, що він не є батьком народ женої дитини. Після повернен ня ОСОБА_4 з Узбекистану в она проживала з відповідачем однією сім' єю, а отже є підст ави вважати, що саме ОСОБА_9 є батьком цієї дитини.

Згідно п. 4 Заключних та пере хідних положень ЦК України в редакції 2004 року, щодо цивільн их відносин, які виникли до на брання ним чинності та продо вжують існувати після набран ня ним чинності застосовують ся положення вказаного кодек су.

Згідно ст. 258 ЦК України, зага льна позовна давність встано влюється тривалістю у три ро ки.

Згідно ст. 261 ЦК України, пере біг позовної давності почина ється від дня, коли особа дові далася або могла довідатися про порушення свого права аб о особу, яка його порушила.

На підставі вищевикладено го, суд вважає, що позивачці не було відомо про розірвання ш любу з відповідачем та про ві дчуження спірного будинку, б ез її згоди. П ро порушенн я своїх прав вона дізналась л ише в лютому 2002 року, а оскільки з відповідним позовом зверн улась до суду вже 06.03.2002 року, вва жає, що позивачкою не було про пущено строку позовної давно сті при зверненні до суду з ві дповідним позовом.

Крім того, відповідно до ст. 29 КпШС України, для вимоги про поділ майна, яке є спільною су місною власністю розведеног о подружжя, встановлюється т рирічний строк позовної давн ості.

Таким чином, навіть розірва вши з позивачкою шлюб 01.11.1994 року , відповідач не мав права прот ягом трьох років, тобто до 01.11.1997 року відчужувати спільне ма йно, без згоди позивачки.

Керуючись ст. 22, 23, 28, 29 КпШС Укра їни, Постанови Пленуму Ве рховного Суду України №3 від 28 .04.1978, “Про судову практику у спр авах про визнання угод недій сними”, Прикінцевими пол оженнями СК України, ст. 48 ЦК Ук раїни /в ред. 1960 року/, п. 4 Прикінц евих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 258, 261, 267 ч. 5 ЦК Укр аїни, ст. 105 Земельного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 15, 57-61, 88, 107, 208-209, 212-215 Ц ПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА _5, ОСОБА_6 про визнання жи тлового будинку спільною сум існою власністю, визнання до говору купівлі-продажу житло вого будинку недійсним, визн ання права власності на Ѕ час тину житлового будинку, виді л цієї частки в натурі та про в изначення порядку користува ння земельною ділянкою, за уч астю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА _9 - задовольнити повністю .

Визнати, що житловий будино к АДРЕСА_1 є спільною сумі сною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового б удинку АДРЕСА_1, укладений 14.12.1994 року між ОСОБА_5 та ОС ОБА_6 визнав право власност і на житловий будинок АДРЕС А_1 за ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_5 на ко ристь ОСОБА_6 одержані по даній угоді гроші в сумі 1 150 гр ивень 52 копійки.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 52/100 частини житло вого будинку АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_4 у корис тування приміщення по першом у варіанту розділу приміщенн я 1-2, площиною 13,7 кв.м., 1-3, площиною 12,9 кв.м., 1-4, площиною 9,0 кв.м., загал ьною вартістю 10 722 гривень, що н а 0,65 кв.м. більше ідеальної долі , ніж належить.

Надвірні прибудови: частин у веранди, площиною 7,7 кв.м., вар тістю 1 802 гривні, частину водоп роводу лит. „№ 2”, вартістю 226 гр ивень, частину огорожі, варті стю 524,50 гривень, загальною варт істю по надвірним прибудовам - 2 552,5 гривень, що на 398 гривень бі льше, ніж належить.

Зобов' язати ОСОБА_4 ви конати наступне переобладна ння:

- закласти дверні прорізи мі ж приміщеннями 1-2 та 1-1, 1-1 та 1-4;

- між приміщеннями 1-3 та 1-4 зроб ити двірний проріз;

- в приміщенні 1-2 встановити п ерегородку, завширшки 0,15 метр ів з улаштуванням двірного п рорізу, переобладнавши таким чином в приміщення: коридор, п лощиною 6,6 кв.м., кухню, площиною 6,6 кв.м. /ширина кухні має бути н е менше 1,7 метрів/;

- перенести двірний проріз м іж 1-2 та 1-3 в сторону знов споруд женого коридору;

- з віконного прорізу в 1-2 вла штувати дверний проріз для в иходу в веранду;

- обладнати квартиру самост ійною системою опалення та е лектропостачання.

Виділити ОСОБА_4 в корис тування земельну ділянку, пл ощиною 277,95 кв.м., в т.ч. під споруд ами 51,8 кв.м., на схемі замальова но жовтим кольором.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 48/100 частки житлов ого будинку АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_5 в корис тування квартиру № 2 по першом у варіанту розділу житлового будинку та надвірних споруд :

- приміщення 1-1, площиною 6,6 кв. м.;

- приміщення 1-5, площиною 27,7 кв .м., загальною площиною по буди нку 34,3 м. кв., на суму 10 330 гривень, щ о на 0,65 кв. м. менше, ніж належить .

Надвірні прибудови:

- частину веранди, площиною 4,3 кв.м., вартістю 1 006 гривень;

- частину водопроводу, літ. „ №2”, вартістю 226 гривень;

- частину огорожі, вартістю 524,50 гривень, загальною вартіст ю по надвірним спорудам - 1 756 гр ивень 50 копійок, що на 398 гривен ь менше, ніж належить.

Зобов' язати ОСОБА_5 ви конати наступне переобладна ння:

- веранду розділити перегор одкою, завширшки 0,15 м., на примі щення площиною 5,0 кв.м., та 4,2 кв.м .;

- для виходу надвір замість віконного прорізу на веранді обладнати двірний з установ кою подвійної двері;

- приміщення 1-5, розділити пер егородками завширшки 0,15 м., з об ладнанням двірних прорізів, переобладнати таким чином, в приміщення: коридором, площи ною 2,71 кв. м.; кухню, площиною 8,3 кв .м; житлову кімнату, площиною 1 5,7 кв.м;

- обладнати квартиру самост ійною системою опалення та е лектропостачання.

Виділити ОСОБА_5 в корис тування земельну ділянку, пл ощиною 277,95 кв.м., в т.ч. під споруд ами 50,4 кв.м., на схемі замальова но зеленим кольором.

В загальне користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виділи ти земельну ділянку площиною 44,1 кв.м., на схемі замальовано ч ервоним кольором.

Стягнути с ОСОБА_4, якій в иділена квартира АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5, якому в иділена квартира АДРЕСА_2 грошову компенсацію у розмі рі 594 гривні.

Стягнути солідарно з ОСО БА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 витрати, пов' язані з оплатою судового збору в су мі 58 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляц ійного суду Запорізької обла сті через Мелітопольський мі ськрайонний суд протягом 10 дн ів з дня проголошення рішенн я.

Рішення суду набирає закон ної сили після закінчення ст року для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скар гу не було подано

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не с касовано, набирає законної с или після розгляду справи ап еляційним судом.

Суддя: Н .В.Кучеренко