Постанова

від 07.10.2022 по справі 606/1770/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/1770/20Головуючий у 1-й інстанції Мельник А.В. Провадження № 22-ц/817/782/22 Доповідач - Шевчук Г.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря - Романської К.М.,

та сторін - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Стасишина Ю. В.

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №606/1770/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника - адвоката Стасишина Юрія Володимировича на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2022 року, ухваленого суддею Мельник А.В., повний текст рішення суду складено 19 травня 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Теребовлянської міської обєднаної територіальної громади, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Теребовлянська державна нотаріальна контора про визнання права власності за заповітом недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Теребовлянської міської об`єднаної територіальної громади, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Теребовлянська державна нотаріальна контора, у якому просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , посвідчений Плебанівською сільською радою 09.04.2003, скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що мати позивача ОСОБА_5 потрапила в ЦРЛ м. Теребовля - реанімацію, будучи в лікарні мама ОСОБА_5 перед смертю зробила усне розпорядження, щодо спадкування майна та зазначила, що позивачу заповіла свою земельну ділянку (пай) площею - 1,92, а відповідачу заповіла свій житловий будинок з підсобними приміщеннями та земельні ділянки, які належать їй на праві користування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Через деякий час, звернувшись до ОСОБА_2 за державним актом на земельний пай площею 1.92 га та за свідоцтвом про смерть для того щоб спадкувати, відповідач повідомила, що втратила (загубила) державний акт на землю (пай). В подальшому у 2020 році позивач звернувся в газету Воля м. Теребовля та написав оголошення про втрату даного державного Акту на земельний пай. Отримавши випуск газети з вказаним оголошенням позивач звернувся до адвоката, який подав в земельний відділ Держгеокадастру м. Теребовля адвокатський запит. На даний запит 04.03.2020 було надано відповідь де вказано, що дану земельну ділянку (пай) площею - 1.92 га успадкувала ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Позивач зазначає, що його мати за життя в сільській раді с.Плебанівка заповіту не складала, а в лікарні в присутності позивача та відповідача зробила усне розпорядження щодо спадкового майна. Вважає, що підпис в оспорюваному заповіті від імені померлої матері позивача ОСОБА_5 є підробленим, а тому просить визнати заповіт недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за вказаним заповітом.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2022 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Теребовлянської міської об`єднаної територіальної громади, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Теребовлянська державна нотаріальна контора про визнання права власності за заповітом недійсним - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стасишин Ю.В. просить скасувати рішення суду по справі № 606/1770/20/ та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: - скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 . Визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 . Вважає судове рішення не законним та не обґрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у цивільній справі № 606/1770/20 за № 589/590/21-22 свідчить ,що встановити ОСОБА_5 чи іншою особою виконано підписи у двох примірниках заповіту, укладеного 09.04.2003 за реєстром №52 не є можливим та підпис у журналі реєстрації нотаріальних дій цієї сільської ради на арк. 9 у графі - підпис про одержання нотаріально оформленого документа, напроти запису № 52 від 09.04.2003 року виконано не ОСОБА_5 , а іншою особою. Дані обставини свідчать про те ,що заповіт є не дійсним.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи, рішення суду просять скасувати.

Представник відповідачки заперечив апеляційну скаргу, рішення суду вважає законним.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час слухання справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

Судом встановлено що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Залав`є, Теребовлянського району, Тернопільської області, що підтверджується копіями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 12.04.2003 Плебанівською сільською радою та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно Теребовлянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 13.08.2019.

За життя ОСОБА_5 склала заповіт від 09.04.2003 року, зі змісту якого вбачається, що належний їй на праві власності будинок, надвірні будівлі, які знаходяться у с.Залав`є, земельну ділянку, яка належить їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ТР№ 0091, грошові заощадження, які знаходяться в Теребовлянському ощадному банку на рахунку № НОМЕР_3 і все своє майно з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося на день своєї смерті вона заповіла ОСОБА_2 . Заповіт завірено секретарем Плебанівської сільської ради.

Після смерті ОСОБА_5 Теребовлянською державною нотаріальною конторою на підставі заяви ОСОБА_2 (спадкоємця за заповітом) заведено спадкову справу за № 1254 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 19.12.2004 ОСОБА_2 передано у власність спадкове майно, а саме: дві земельні ділянки, передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Плебанівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, загальною площею 1,92 га, яке належало померлій ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ТР № 0097, виданого Плебанівською сільською радою 01.10.1997, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №97; грошовий вклад, з нарахованими на ньому процентами і компенсаціями, який знаходиться в Підгайчицькому філіалі ощадбанку 6361/04 на рахунку № НОМЕР_3 , яке належало померлій - ОСОБА_5 на підставі ощадної книжки, виданої там же.

У висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у цивільній справі № 606/1770/20 за № 589/590/21-22, зазначено, що встановити, ким - ОСОБА_5 чи іншою особою виконано підписи у двох примірниках заповіту, укладеного 09.04.2003, зареєстрованого в реєстрі за № 52, посвідченого секретарем Плебанівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, не видається можливим. Підпис у журналі реєстрації нотаріальних дій цієї сільської ради на арк.9 у графі "Підпис про одержання нотаріально оформленого документа", навпроти запису № 52 від 09.04.2003 виконано не ОСОБА_5 , а іншою особою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не є особою, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , а тому оспорюваний заповіт на його спадкові права не впливає та їх не порушує.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, разом з тим, суд першої інстанції вирішуючи спір, допустив неправильне застосування норм матеріального права,а тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12.05.2022 року підлягає зміні в мотивувальній частині з підстав, зазначених у цій постанові.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України 2003 року і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України 2003 року.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилася до

01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема, ЦК УРСР.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 145/797/15-ц (провадження № 14-608цс18).

Однак дані вимоги закону залишились поза увагою суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки спадкодавець ОСОБА_5 ( мати позивача) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спірні правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року а не нормами ЦК України.

Статтею 525 ЦК УРСР встановлено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений у статті 21 цього Кодексу.

Статтею 529 ЦК УРСР визначено першу чергу спадкоємців за законом, згідно з якою при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

Згідно з п. 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої Наказом Міністерства юстиції УРСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 Цивільного кодексу УРСР).

Доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно не задовольнив позовні вимоги та не взяв до уваги висновки експертизи як доказ недійсності заповіту колегія суддів не приймає до уваги як необґрунтовані.

Згідно матеріалів справи позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що позивач із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до цього часу не звертався.

Після смерті ОСОБА_5 її спадковим майном продовжувала користуватися відповідачка ОСОБА_2 її дочка, з якою вона проживала у одному домогосподарстві та на користь якої склала заповіт.

Після смерті ОСОБА_5 Теребовлянською державною нотаріальною конторою на підставі заяви ОСОБА_2 (спадкоємця за заповітом) заведено спадкову справу за № 1254 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Наявні у матеріалах справи докази не дають підстав для висновку про те, що позивач протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 вчинив будь-які дії, які б свідчили про прийняття ним спадщини шляхом вступу в управління або володіння спадковим майном, чи звертався в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_7 пояснив, що після смерті матері він не звертався в нотаріальну контору про прийняття спадщини, проживав окремо та не мав стосунку до спадкового майна, оскільки відповідачка проживала з в одному будинку з померлою і він претендував тільки на земельну частку пай, яку йому обіцяла мати і після смерті матері до цього часу спірною земельною ділянкою не користувався.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає ,що позивач не вчинив визначених статтею 549 ЦК Української РСР дій, що свідчать про прийняття ними спадщини після смерті матері , до складу якої входила і спірна земельна частка (пай), а саме не вступив фактично в управління спадковим майном, у передбачений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори також не звертався, а тому суд першої інстанції дійшов вірних висновків відсутність порушених прав позивача на спадкове майно та підставно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Оскільки, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні вимог, допустив неправильне застосування норм матеріального права,колегія суддів дійшла висновку, що рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12.05.2022 року підлягає зміні в мотивувальній частині з підстав, зазначених у цій постанові.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Стасишина Юрія Володимировича задовільнити частково.

Резолютивну частину рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2022 року залишити без змін. Змінити мотивувальну частину рішення з підстав, зазначених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2022року.

Головуючий

Судді