Ухвала

від 03.10.2022 по справі 752/20456/14-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження 11/824/23/2022 Єдиний унікальний номер 752/20456/14-к Категорія: ст. 324 КПК України(в ред. 1960 року) Головуючий у суді 1 інстанції ОСОБА_1 У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 жовтня 2022 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3

ОСОБА_4

за участю сторін кримінальної справи:

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляцію захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2021 року відмовлено захиснику засудженої ОСОБА_7 - ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про скасування арешту з всього майна гр. ОСОБА_7 , де б воно не знаходилось і в чому б не виражалось, накладений постановою про накладення арешту на майно, без номера, від 13 серпня 2012 року, слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 .

Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 подав апеляцію, в якій просить постанову суду від 20 липня 2021 року скасувати, постановити ухвалу, якою скасувати арешт на все майно ОСОБА_7 , де б воно не знаходилось і в чому б не виражалось, накладений постановою про накладення арешту на майно, без номера, від 13 серпня 2012 року слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 . Захисник обґрунтовує апеляцію тим, що вказаною постановою було накладено арешт на все майно ОСОБА_7 з фіормулюванням: де б воно не знаходилось і в чому б не виражалось. Вироком суду знятий арешт з грошових коштів, належних ОСОБА_7 , на які був накладений арешт під час досудового слідства. У подальшому вирок був виконаний, проте, арешт з майна ОСОБА_9 не знятий. По теперішній час підзахисна можливості розпоряджатися належним їй майном, оскільки наявна підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно, без номера, 13 серпня 2012 року слідчий СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 .

З посиланням на положення п. 3 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 22 червня 2011 року № 703, Порядок ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року № 1141, ст. ст. 109, 411 КПК України (в ред. 1960 року), захисник зазначає про те, що висновок суду, викладений в оскаржуваній постанові, є помилковим та спростовується фактичним даними, доданими до клопотання, а саме інформаційною довідкою № 258260468 від 25 травня 2021 року, відповідно до змісту якої, з розділі відомостей з Єдиного реєстру заборон, відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкти, арешт, накладений постановою слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 від № б/н 13 серпня 2012 року на все майно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чинний. Реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: 12907106, Зареєстровано: 22 серпня 2012 17:05:08 за № 12907106. реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73, (044) 206-71-48, 206-71-49, Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.

Крім того, на думку апелянта, суд не врахував, що за умови скасування арешту на все майно за рішенням суду відповідний запис був би видалений державним реєстратором з розділу відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року. Натомість, накладений арешт від 22 серпня 2012 року чинний і на сьогодні.

Звертається увага в апеляції і на те, що на даний час не існує рішення суду, яким був би скасований арешт на все нерухоме майно ОСОБА_7 , що призводить до порушення її прав як громадянки України, в частині вільного розпорядження своїм майном, гарантоване Конституцією України, а що стосується посилання суду в оскаржуваній поставі на те, що постанову Голосіївського суду м. Києва від 20 січня 2020 року залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного суду від 9 лютого 2021року про відмову у задоволенні повторного клопотання про скасування арешту з майна, то клопотання було подане представником апелянта (на той час адвокат ОСОБА_10 ) в порядку ст. 174 чинного КПК України, замість ст. ст. 409, 411 КПК України ( в ред.. 1960 року), що по суті і зумовило відмову у його задоволенні, а тому вважає, що вказані судові рішення правового значення по суті порушених питань не мають.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляції, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляції, дослідивши матеріали кримінальної справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів доходить такого висновку.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи встановлено, що у провадженні відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами та злочинними організаціями, СУ ГУ МВС України в м. Києві перебувала кримінальна справа № 01-20454, порушена 29 червня 2012 року відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КПК України.

Під час досудового слідства у даному кримінальному провадженні постановою слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 без номеру від 13 серпня 2012 року накладений арешт на все майно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційній номер НОМЕР_1 ), де б воно не знаходилось і в чому б не виражалось (ас. 99 т. 6).

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 11 травня 2018 року, серед іншого, ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 320, ч. 2 ст. 320 КПК України, їй призначено покарання:

- за ч.1 ст.320 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права займатися фармацевтичною діяльністю строком на 2 (два) роки,

- за ч.2 ст.320 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права займатися фармацевтичною діяльністю строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточно ОСОБА_7 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права займатися фармацевтичною діяльністю строком на 3 (три) роки.

ОСОБА_7 звільнена від відбування покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатися фармацевтичною діяльністю строком на 3 (три) роки, у зв`язку із закінченням строків давності.

Вироком суду вирішено питання зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_14 , який накладений постановою слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_15 від 11 червня 2012 року, та повернення грошових коштів останній.

Цим же вироком вирішено питання речових доказів та судових витрат (ас. 118-167 т. 17).

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року, копія якої, належним чином завірена, міститься у матеріалах справи, задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 - ОСОБА_16 про зняття арешту, скасовано накладений постановою слідчого від 13 серпня 2012 року арешт на майно ОСОБА_7 , а саме: - квартиру, загальною площею 76,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 13, 70 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частина квартири, загальною площею 49,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому у вказаній постанові зазначено про те, що з матеріалів провадження вбачається, що 13 серпня 2012 року постановою про накладення арешту на майно слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві старшим лейтенантом міліції ОСОБА_8 по кримінальній справі № 01-20454 було накладено арешт на все майно ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 409 КПК України, питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.

Згідно з ст.411 КПК України, питання, зв`язані з виконанням вироку, вирішуються судом у судовому засіданні з участю прокурора.

В кримінальному провадженні № 1/752/23/18 відносно ОСОБА_7 при винесенні судового рішення не було вирішено питання щодо її майна, на яке згідно постанови від 13 серпня 2012 року було накладено арешт. Приймаючи до уваги вказане, заява про зняття арешту підлягає задоволенню (ас. 251 т. 17, ас. 49-50 т. 18).

У подальшому адвокат ОСОБА_17 у порядку, передбаченому ст. 174, 409, 411 КПК України, повторно звернулась в інтересах ОСОБА_7 з клопотанням про зняття арешту з майна, накладеного постановою слідчого ОСОБА_8 без номера від 13 серпня 2012 року, зазначивши про те, що ні вироком, ні попередньою постановою суду не було вирішено питання про зняття арешту з усього майна ОСОБА_7 , а було вирішено питання про зняття арешту з конкретного належного ОСОБА_7 майна. Однак, на підставі вказаних рішень припинити обтяження у вигляді арешту на все майно ОСОБА_7 неможливо, що підтверджується копією рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а також інформаційною довідкою від 17 грудня 2019 року, в якій міститься розділ про накладення обтяження на все нерухоме майно останньої. (ас. 37-47 т. 18).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року відмовлено адвокату ОСОБА_17 , яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_7 , у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного постановою слідчого від 13 серпня 2019 року.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, щоіз клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що арешт на майно накладений постановою слідчого від 13 серпня 2012 року, тобто, до набрання чинності КПК України (2012 року), а відтак положення ст. 174 КПК України, якими керується у своєму клопотанні заявник, не підлягає застосуванню, оскільки у такий спосіб судом будуть перебиратися не властиві для нього повноваження вищих судових інстанцій по наданню аналізу процедури накладення арешту на майно.

Окрім того, оскільки арешт на майно накладений постановою слідчого від 13 серпня 2012 року, тобто, до набрання чинностіКПК України (2012 року), зміна, скасування чи припинення арешту майна, незважаючи на набуття чинності новим процесуальним законом, відбувається згідно з п. 9розділу XI «Перехідні положення» КПК України.Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають із цивільних правовідносин, відповідно до чинних положень ЦПК мають бути вирішені в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 та від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (ас. 138-141 т. 18).

Ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду 9 лютого 2020 рокуапеляцію адвоката ОСОБА_17 в інтересах засудженої ОСОБА_7 залишено без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного постановою слідчого від 13 серпня 2019 року, без змін (ас. 138-141 т.18).

Як зазначено в ухвалі апеляційного суду, що з матеріалів, долучених до клопотання адвоката ОСОБА_17 в інтересах засудженої ОСОБА_7 про скасуванняарешту на майно, накладеного постановою слідчого від 13 серпня 2012, вбачається, що аналогічне клопотання захисника ОСОБА_16 в інтересах засудженої ОСОБА_7 вже розглядалось Голосіївським районним судом м. Києва.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року клопотання захисника ОСОБА_16 в інтересах засудженої ОСОБА_7 про зняття арешту задоволено та скасовано арешт на майно ОСОБА_7 ,накладений постановою слідчого від 13 серпня 2012 року.

Вказана постанова набрала законної сили 21 листопада 2019 року та є обов`язковою для виконання. Підстав для повторного вирішення цього ж самого питання у суду першої інстанції не було (ас. 222-223 т. 18).

27 травня 2021 року адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся з клопотанням в порядку ст. 409, 411 КПК України (1960 року) , в якому просив скасувати арешт на все майно ОСОБА_7 , де б воно не знаходилось і в чому б не виражалось, накладеним постановою про накладення арешту на майно, без номера, від 13 серпня 2012 року, слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 (ас. 88-89 т. 19).

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2021 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання. Суд мотивував своє рішення тим, що питання про скасування арешту майна ОСОБА_7 вже було вирішено постановою Голосіївського районного суду м. Києва 13 листопада 2019 року, яка набрала законної сили, а 17 грудня 2019 року ОСОБА_7 повторно звернулася до суду з аналогічним клопотанням про скасування арешту з майна. Постановою від 20 січня 2020 року в його задоволенні було відмовлено, а за ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 9 лютого 2020 року апеляцію адвоката ОСОБА_17 залишено без задоволення, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року - без змін (ас. 106-107 т.19).

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на таке.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить фундамент справедливості суспільного ладу, а втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а саме кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Цей принцип конкретизовано в частині 1 статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому за частиною 2 статті 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, та згідно з статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Зокрема, відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, арешт на майно міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, а саме шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Арешт майна і передача його на зберігання оформляються протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. Також, у разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з частиною 1 статті 214 КПК України 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.

Правова природа арешту майна практично не змінилася і з прийняттям нового КПК 2012 року, проте норми такого більш детально регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим, згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК 2012 року, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Тобто питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, повинно вирішуватись в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Як встановлено з матеріалів кримінальної справи, вони не містять даних, на яке майно, належне ОСОБА_7 , було накладено під час досудового слідства арешт згідно з постановою слідчого слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 без номеру від 13 серпня 2012 року.

Окрім того, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року констатовано, що у кримінальному провадженні № 1/752/23/18 відносно ОСОБА_7 при винесенні вироку не було вирішено питання щодо її майна, на яке згідно з постановою слідчого від 13 серпня 2012 року було накладено арешт. Проте, вказаною постановою суду вирішено питання про зняття арешту з конкретного майна, належного засудженій.

Разом з тим, вказаною постановою суду не було вирішено питання про зняття арешту з належного ОСОБА_7 всього майна, на яке згідно з постановою слідчого від 13 серпня 2012 року було накладено арешт з формулюванням - де б воно не знаходилось і в чому б воно не виражалось.

З наявних матеріалів, долучених до клопотання захисника, вбачається, що станом на 25 травня 2021 року з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявні відомості про обтяження майна засудженої, тип обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрований 22 серпня 2012 року; підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно, без номера, 13 серпня 2012 року, слідчий СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 , об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, власник: ОСОБА_14 ; обтяжувач: СУ ГУ МВС України в м. Києві, слідчий Плюшкін; заявник слідчий СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 (ас. 90-91 т.19).

При цьому, вказані відомості стосуються майна, належного ОСОБА_7 , яке придбане останньою у 2019 році, тобто, після вироку суду, що свідчить про продовження дії постанови слідчого від 13 серпня 2012 року про накладення арешту на майно засудженоїз формулюванням - де б воно не знаходилось і в чому б воно не виражалось, чим обмежується права ОСОБА_7 , передбачені ст. 41 Конституції України щодо можливості власником розпоряджатися своїм майном.

Станом на час розгляду клопотання захисника в суді першої інстанції у відділі Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні не перебуває виконавчих проваджень, боржником за якими є ОСОБА_9 (ас. 176 т. 19).

За встановлених обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що питання про скасування арешту майна ОСОБА_7 вже було вирішено постановою Голосіївського районного суду м. Києва 13 листопада 2019 року, а відтак, колегія суддів доходить висновку, що постанова суду підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи .

Відповідно до положень ст. 382 КПК України (1960 року) апеляційна перевірка судових рішень, зазначених у частині другій статті 347 цього Кодексу, здійснюється з додержанням вимог цієї глави.

Згідно з ч. 2 ст. 366 КПК України (1960 року) у результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у частині другій статті 347 цього Кодексу, апеляційний суд:

1) виносить ухвалу про залишення ухвали чи постанови без зміни, а апеляції - без задоволення; скасування ухвали чи постанови і повернення її на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, а у випадку скасування ухвали чи постанови про закриття

справи і повернення її на додаткове розслідування; скасування окремої ухвали чи постанови; зміну ухвали чи постанови;

2) постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частково ухвалу чи постанову суду першої інстанції.

За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів доходить висновку про скасування постанови суду першої інстанції та постановлення апеляційним судом своєї ухвали про задоволення клопотання захисника ОСОБА_18 в інтересах ОСОБА_19 ( ОСОБА_20 ) та скасування арешту на все належне ОСОБА_19 ( ОСОБА_20 ) майно, накладеного постановою слідчого СУ ГУ МВС України м. Києві ОСОБА_8 без номеру від 13 серпня 2012 року.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України (в редакції 1960 року), п. п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (2012 року), колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляцію захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 , - задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2021 року, якою відмовлено захиснику засудженої ОСОБА_7 - ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про скасування арешту з всього майна ОСОБА_7 , де б воно не знаходилось і в чому б не виражалось, накладений постановою слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 без номеру від 13 серпня 2012 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання захисника ОСОБА_6 задовольнити, скасувати арешт на все належне ОСОБА_7 майно, накладений постановою без номеру від 13 серпня 2012 року слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 .

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4