Ухвала

від 30.09.2022 по справі 686/7680/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

30 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 686/7680/21

провадження № 61-20294ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

розглянув касаційну скаргу Державного підприємства «Радгосп «Лісовогринівецький» на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2022 року у справі за позовом Державного підприємства «Радгосп «Лісовогринівецький» до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області, Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними розпорядження, рішення про передачу земельних ділянок у власність громадян, скасування державної реєстрації земельних ділянок та речового права на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та судового рішення, яким спір у справі вирішено по суті

У березні 2021 року Державне підприємство «Радгосп «Лісовогринівецький» (далі - ДПР «Лісовогринівецький») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Хмельницької районної державної адміністрації, Лісогринівецької сільської ради, просило:

визнати недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 23 серпня 2003 року № 775/03-р;

визнати недійсним рішення 48 чергової сесії Лісовогринівецької сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення» від 25 квітня 2019 року № 128;

скасувати державну реєстрацію земельних ділянок: кадастрові номери: 6825083600:03:015:0026, площею 0,7605 га; 6825083600:03:015:0027, площею 2,7072 га; 6825083600:03:015:0007, площею 0,2345 га; 6825083600:03:015:0003, площею 0,5911 га; 6825083600:03:015:0023, площею 0,2 га; 6825083600:03:015:0009, площею 2,59 га, для ведення фермерського господарства, що знаходяться у с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області; кадастрові номери: 6825083600:03:015:0025, площею 1,72 га; 6825083600:03:015:0022, площею 0,6025 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за межами населених пунктів Лісовогринівецької сільської ради;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, кадастрові номери: 6825083600:03:015:0026, площею 0,7605 га; 6825083600:03:015:0027, площею 2,7072 га; 6825083600:03:015:0007, площею 0,2345 га для ведення фермерського господарства, що знаходяться у с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області;

скасувати державну реєстрацію іншого речового права від 25 квітня 2019 року на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 22 квітня 2019 року, кадастровий номер 6825083600:03:015:0003, площею 0,5911 га для ведення фермерського господарства, що знаходиться у с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки: кадастровий номер 6825083600:03:015:0025, площею 1,72 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Лісовогринівецької сільської ради; кадастровий номер 6825083600:03:015:0023, площею 0,2 га для ведення фермерського господарства, що знаходиться у с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області; кадастровий номер 6825083600:03:015:0009, площею 2,59 га для ведення фермерського господарства, що знаходиться у с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, кадастровий номер 6825083600:03:015:0022, площею 0,6025 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Лісовогринівецької сільської ради.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст судового рішення щодо руху справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2022 року клопотання ДПР «Лісовогринівецький» про відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2022 року залишено без задоволення, апеляційну скаргу ДПР «Лісовогринівецький» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2022 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки, матеріали справи не містять доказів про те, що майновий стан ДПР «Лісовогринівецький» перешкоджає одноразовій сплаті ним судового збору за подання апеляційної скарги, то підстав для відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги немає.

Враховуючи, що у встановлений судом строк ДПР «Лісовогринівецький» вимоги ухвали Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху з підстав несплати судового збору не виконало, не усунуло недоліки апеляційної скарги, то скарга не може бути прийнята судом апеляційної інстанції до розгляду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДПР «Лісовогринівецький» на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2022 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що ДПР «Лісовогринівецький» не позбавлене права звернутися до суду із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Клопотанням про звільнення від сплати судового збору, або відстрочення сплати тієї частини судового збору, яку суд вважає недоплаченою, до часу винесення постанови Хмельницьким апеляційним судом по суті справи, через обставину непереборної сили, зокрема, війну в Україні та задіяння (віднесення) підприємства до функціонування критичної інфраструктури з метою забезпечення продовольчої безпеки України, вважає обґрунтованим та таким, що мало бути задоволене.

Заявник також просить поновити строк на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, вирішуючи питання поновлення строку на касаційне оскарження

Згідно зі статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Клопотання ДПР «Лісовогринівецький» про поновлення строку на касаційне оскарження мотивоване тим, що повний текст ухвали суду апеляційної інстанції отримав лише 17 серпня 2022 року, на підтвердження чого надало докази.

Зазначені заявником доводи щодо поновлення строку на касаційне оскарження заслуговують на увагу, а тому є підстави для поновлення цього строку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, та застосовані норми права

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Право на касаційне оскарження судових рішень передбачене статтею 389 ЦПК України.

Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ДПР «Лісовогринівецький» є ухвала суду апеляційної інстанції про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Підставами касаційного оскарження зазначених у пункті 3 частини першої статті 389 ЦПК України судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності судового рішення.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року про залишення апеляційної скарги ДПР «Лісовогринівецький» без руху встановлено, що ДПР «Лісовогринівецький», звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не сплатило судовий збір у повному розмірі за оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2022 року у суді апеляційної інстанції. Зокрема, за подання апеляційної скарги ДПР «Лісовогринівецький» мало сплатити судовий збір у розмірі 64 695,00 грн, а сплатило - 21 930,00 грн. Недоплачена сума судового збору становить 42 765,00 грн.

Також ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року клопотання ДПР «Лісовогринівецький» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишено без задоволення.

Залишаючи клопотання без задоволення, апеляційний суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що майновий стан ДПР «Лісовогринівецький» перешкоджає сплаті ним судового збору за подання апеляційної скарги. Також зазначив, що підстави для відстрочення від сплати судового збору, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), відсутні.

На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ДПР «Лісовогринівецький» сплатило 500,00 грн судового збору та подало заяву, у якій просило суд апеляційної інстанції відстрочити або розстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, вважати недоліки апеляційної скарги усуненими та відкрити апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 27 червня 2022 року клопотання ДПР «Лісовогринівецький» про відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишено без задоволення та надано ДПР «Лісовогринівецький» строк у 3 дні з дня отримання копії ухвали для подання безпосередньо до апеляційного суду оригіналу платіжного документа про доплату судового збору.

Залишаючи без задоволення клопотання ДПР «Лісовогринівецький» про відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів про те, що майновий стан ДПР «Лісовогринівецький» перешкоджає сплаті ним судового збору за подання апеляційної скарги, а тому клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

На виконання ухвали Хмельницького апеляційного суду від 27 червня 2022 року цієї заявник сплатив 500,00 грн судового збору та повторно подав заяву про усунення недоліків, у якій просив відстрочити або розстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, вважати недоліки апеляційної скарги усуненими та відкрити апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2022 року клопотання ДПР «Лісовогринівецький» про відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2022 року залишено без задоволення, апеляційну скаргу ДПР «Лісовогринівецький» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2022 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки заявник не підтвердив свій майновий стан, який перешкоджає одноразовій сплаті ним судового збору за подання апеляційної скарги, то підстави для відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши, що у встановлений судом строк ДПР «Лісовогринівецький» вимоги ухвали Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху з підстав несплати судового збору не виконало, не усунуло недоліки апеляційної скарги, тому скарга не може бути прийнята судом апеляційної інстанції до розгляду та підлягає поверненню.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується й Верховний Суд з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Умови сплати судового збору рівні для всіх учасників справи, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК Українисуд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої наведеної статті Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (див. постанову від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18).

Водночас Велика Палата констатувала, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 3674-VI та статті 136 ЦПК України підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від його сплати є майновий стан сторони у справі.

Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані.

Скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції встановив, що звертаючись із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, заявник не підтвердив свій майновий стан, який перешкоджає одноразовій сплаті ним судового збору за подання апеляційної.

Заявник обмежився загальними формулюваннями щодо права на звернення з таким клопотанням, не надавши будь-яких доказів на підтвердження обставин незадовільного майнового стану.

Посилання лише на запровадження воєнного стану в Україні та задіяння підприємства до забезпечення функціонування критичної інфраструктури з метою забезпечення продовольчої безпеки України є загальним і не свідчить про конкретний майновий стан підприємства.

Отже, суд апеляційної інстанції суд не мав підстав для звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги і розгляду його скарги по суті, оскільки це становило б порушення конституційного принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також не відповідало б вимогам щодо справедливості судових процедур.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпро виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia) від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Особа, яка має намір подати скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд обґрунтовано залишив клопотання заявника про відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2022 року без задоволення, оскільки заявник не скористався правом на подання належних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану як юридичної особи.

Тому, враховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір, відсутність посилань з підтверджуючими належними доказами на наявність підстав для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, суд вважає, що з урахуванням принципу рівності сторін і змагальності судового процесу належний баланс між забезпеченням реалізації звернення заявника до суду апеляційної інстанції та принципу res judicata у цій справі судом апеляційної інстанції додержано.

Отже, оскільки заявник у встановлений строк судовий збір у повному обсязі не сплатив, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судами норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника з ухваленим судовим рішенням, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.

Водночас Верховний Суд зазначає, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, а отже, це не є перешкодою у доступі до правосуддя.

Висновки

Таким чином, відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ДПР «Лісовогринівецький» необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити Державному підприємству Радгосп «Лісовогринівецький» строк на касаційне оскарження ухвали Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2022 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства Радгосп «Лісовогринівецький» на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2022 року у справі за позовом Державного підприємства «Радгосп «Лісовогринівецький» до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області, Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними розпоряджень і рішення про передачу земельних ділянок у власність громадян, скасування державної реєстрації земельних ділянок та речового права на нерухоме майно відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

Г. І. Усик