Постанова

від 03.07.2009 по справі 5020-3/192

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕ ЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

01 липня 2009 року Справа № 5020-3/192

Севастопольсь кий апеляційний господарськ ий суд у складі колегії судді в:

головуючого судді ,

суддів ,

,

за участю представників ст орін:

представник позивача: ОСОБА_1, довіреність № 157 ві д 09.04.09, фізична особа - підприєм ець ОСОБА_2;

представник відповідача: Дюкова Марія Олександрів на , довіреність № 45-Д/09 від 0 8.01.09, фонд комунального майна С евастопольської міської рад и;

представник третьої особи : не з'явився, Севастопольс ька міська рада;

представник позивача: ОСОБА_4, довіреність № б/н в ід 29.12.09, фізична особа - підприє мець ОСОБА_2;

розглянувши апеляційну ск аргу фізичної особи - підпр иємця ОСОБА_2 на рішення г осподарського суду міста Сев астополя (суддя Головко В.О.) в ід 19 травня 2009 року у справі № 5020- 3/192

за позовом фізичн ої особи - підприємця ОСОБА _2 (АДРЕСА_1)

до Фонду комуналь ного майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарськ ого, 5, місто Севастополь, 99011)

3-тя особа Севастопольс ька міська рада (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)

про визнання права власнос ті

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до госпо дарського суду міста Севасто поля з позовом до Фонду комун ального майна Севастопольсь кої міської Ради про визнанн я права власності на нежиле п риміщення площею 17,7 кв. м, яке р озташоване за адресою: АДРЕ СА_2.

Позовні вимоги обґрунтова но тим, що в результаті здійсн еної нею реконструкції, площ а об'єкта збільшена з 9 кв.м до 17 ,7 кв.м, за рахунок позивача про ведено водопровід, каналізац ію, опалювання, освітлення. Пр и цьому позивач зазначає, що р еконструкцію об'єкта здійсне но нею за власний рахунок.

Крім того, з посиланням на с таттю 344 Цивільного кодексу Ук раїни, позивач зазначив, що до бросовісно, відкрито, безпер ервно володіє нерухомим майн ом протягом сімнадцяти років , тим самим, набула право власн ості на це майно за набувальн ою давністю.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (судд я Головко В.О.) від 19 травня 2009 ро ку у справі № 5020-3/192 відмовлено у позові фізичної особи - підпр иємця ОСОБА_2 до Фонду ком унального майна Севастополь ської міської ради про визна ння права власності на н ежиле приміщення площею 17,7 кв . м, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_2.

Відмовляючи у позові суд, по силаючись на пункти 1, 8 Прикін цевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статті 355, 369 вказаного Кодексу , статтю 19 Закону України "Про о б'єднання співвласників бага токвартирного будинку" виход ив з того, що строк набувально ї давності володіння спірним приміщенням фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 не на став. Також суд зазначив, що сп ірне приміщення є спільною в ласністю власників квартир б агатоквартирного будинку, в якому розташоване це приміще ння.

Крім того, місцевий господа рський суд вказав, що позивач ем не представлено доказів п рийняття переобладнаної кол ишньої колясочної житлового будинку до експлуатації (у ви гляді акту державної комісії ), згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених б удівництвом об'єктів, затвер дженим постановою Кабінету М іністрів України від 22 вересн я 2004 року №1243.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач о брав помилковий спосіб захис ту порушеного права, оскільк и не є власником спірного при міщення.

Не погодившись з зазначени м рішенням суду, позивач звер нувся до Севастопольського а пеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господ арського суду скасувати, поз ов задовольнити.

В апеляційній скарзі заявн ик зазначає, що спірне приміщ ення експлуатувалося ним про тягом 12 років до вступу в зако нну силу Порядку прийняття в експлуатацію закінчених буд івництвом об'єктів, затвердж еного постановою Кабінету Мі ністрів України від 22 вересня 2004 року №1243.

Також заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що в ін набув право власності на с пірне майно на підставі стат ті 331 Цивільного кодексу Украї ни, оскільки за наслідками пр оведення ним за власні кошти та на підставі Розпорядженн ям Виконавчого комітету Сева стопольської міської Ради на родних депутатів від 13 липня 1 991 року №417р реконструкції була створена нова річ.

01 липня 2009 року за вх. № 5498 від по зивача на адресу Севастополь ського апеляційного господа рського суду надійшли письмо ві пояснення до апеляційної скарги, які долучені до матер іалів справи.

За розпорядженням виконую чого обов' язки заступника г олови Севастопольського апе ляційного господарського су ду від 01 липня 2009 року у складі с удової колегії була проведен а заміна судді Плута В.М. на су ддю Заплава Л.М.

У судовому засіданні предс тавник позивача апеляційну с каргу підтримав, представник відповідача проти скарги за перечувала, просив залишити рішення суду першої інстанці ї без змін.

Розглянувши справу повто рно у порядку статті 101 Господ арського процесуального код ексу України, судова кол егія встановила наступні обс тавини.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Вико навчого комітету Севастопол ьської міської ради народних депутатів "Про надання в тимч асове орендне користування н ежилого приміщення по АДРЕ СА_2" від 13 липня 1991 року за №447-р, Управлінням житлово-комунал ьного господарства передано в тимчасове орендне користу вання лікарю-стоматологу О СОБА_2 нежиле приміщення, пл ощею 9 кв. м з метою проведення відповідного ремонту та рек онструкції для подальшого ро зміщення в ньому стоматологі чного кабінету для заняття і ндивідуальною трудовою діял ьністю (арк.с.7).

Актом обстеження приміщен ня, яке було проведено керівн ицтвом санітарно-гігієнічно го відділу Севастопольської міської санітарно-епідеміол огічної станції від 20 грудня 1 991 року встановлено, що планув ання та внутрішня відділка п риміщення відповідають вимо гам Санітарних правил влашту вання, обладнання, експлуата ції амбулаторно-поліклінічн их установ стоматологічного профілю, охорони праці та осо бистої гігієни персоналу, за тверджених заступником Голо вного державного лікаря СРСР В.Є. Ковшило від 28 грудня 1983 року за №2660а-83 (арк.с.11).

Листом від 27 грудня 1991 року ке рівник житлово-експлуатацій ної контори №7 повідомив Упра вління житлово-комунального господарства про прийняття без заперечень вищевказаног о приміщення після капітальн ого ремонту та реконструкції , підтвердив влаштування мер еж водопостачання, водовідве дення за рахунок лікаря-стом атолога ОСОБА_2, згідно з п роектно-кошторисною докумен тацією, узгодженою ЖЕК № 7 (арк . с. 10).

Матеріалами справи (актом в заєморозрахунків за договор ом від 20 травня 1991 року) підтвер джується проведення реконст рукції приміщення за власний рахунок позивача (арк. с. 13).

Згідно з довідкою Комуналь ного житлово-експлуатаційно го підприємства №7 від 28 берез ня 2009 року в теперішній час при міщення колишньої колясочно ї, яке розташоване у житловом у будинку АДРЕСА_2, знаход иться на балансі РЕП №7 та підт верджений факт перебування у вищевказаному приміщенні ст оматологічного кабінету при ватного підприємця лікаря-ст оматолога ОСОБА_2 з 1991 року (арк. с. 29).

Підписами мешканців будин ку АДРЕСА_3 узгоджено знах одження стоматологічного ка бінету лікаря-стоматолога ОСОБА_2 у цьому будинку (всьо го 99 підписів жильців квартир зазначеного будинку) (арк. с. 22- 27).

Відповідно до листа Фонду к омунального майна Севастопо льської міської Ради від 29 сер пня 2006 року №1704 позивач і відпов ідач не дійшли згоди щодо пер еукладення договору оренди ( арк. с. 28), після чого позивач зв ернувся до суду з позовом про визнання права власності на вищезазначене спірне приміщ ення.

Вивчивши матеріали справ и, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевір ивши правильність застосува ння судом першої інстанції н орм матеріального та процесу ального права та відповідніс ть висновків суду обставинам справи, судова колегія не вба чає підстав для скасування о скаржуваного рішення с уду першої інстанції у зв' я зку з наступним.

Предметом спору у справі, як а розглядається, є право влас ності на нежиле приміщення п лощею 17,7 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Отже, предметом доказуванн я у даній справі є встановлен ня наявності чи відсутності юридичних фактів, які є підст авою для набуття права власн ості позивачем на спірне май но. При цьому оцінка цих факті в повинна здійснюватися відп овідно до законодавства, яке діяло у відповідний період.

Як вбачається з позовної за яви, у якості підстав набуття права власності позивачем з аявлено одразу два самостійн их юридичних факти: набуваль на давність та створення за в ласний рахунок нової речі.

Згідно з частинами 1, 3 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заво лоділа чужим майном і продов жує відкрито, безперервно во лодіти нерухомим майном прот ягом десяти років або рухоми м майном - протягом п'яти років , набуває право власності на ц е майно (набувальна давність ), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо особа заволод іла майном на підставі догов ору з його власником, який піс ля закінчення строку договор у не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває пра во власності за набувальною давністю на нерухоме майно ч ерез п'ятнадцять, а на рухоме м айно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Відповідно до пунктів 1, 4, 8 Пр икінцевих та перехідних поло жень Цивільного кодексу Укра їни, який набрав чинності з 01 с ічня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до ц ивільних відносин, що виникл и після набрання ним чинност і; щодо цивільних відносин, як і виникли до набрання чиннос ті Цивільним кодексом Україн и, положення цього Кодексу за стосовуються до тих прав і об ов'язків, що виникли або продо вжують існувати після набран ня ним чинності. Правила стат ті 344 Цивільного кодексу Украї ни про набувальну давність п оширюються також на випадки, коли володіння майном почал ося за три роки до набрання чи нності цим Кодексом. Зважаюч и на вказані норми, визнання п рава власності за набувально ю давністю не може мати місця раніше 1 січня 2011 року.

Отже, висновок суду першої і нстанції щодо відсутності пі дстав для визнання права вла сності на спірне майно за поз ивачем за набувальною давніс тю є обґрунтованим.

Іншою підставою визнання п рава власності позивач зазна чив створення ним спірного м айна за власний рахунок.

Судом встановлено, що коляс очна, площею 9 кв. м., яка розташо вана за адресою: АДРЕСА_2, б ула реконструйована позивач ем у стоматологічний кабінет ще у грудні 1991 року. Про це свід чить, зокрема лист ЖЕК № 7 від 27 грудня 1991 року (арк. с.). Отже оцін ка цього факту повинна бути з дійснена судом на підставі з аконодавства, що діяло на той момент.

Згідно з статтею 12 Закону Ук раїни "Про власність" у редакц ії, яка діяла на час виникненн я спірних правовідносин, гро мадянин набуває права власно сті на доходи від участі в сус пільному виробництві, індиві дуальної праці, підприємниць кої діяльності, вкладення ко штів у кредитні установи, акц іонерні товариства, а також н а майно, одержане внаслідок у спадкування або укладення ін ших угод, не заборонених зако ном.

З вищезазначеного листа ЖЕ К № 7 від 27 грудня 1991 року вбачаєт ься, що спірне приміщення бул о прийнято комісією вказаног о закладу задля подальшої йо го передачі в оренду позивач у.

Як вбачається з письмових п ояснень позивача до апеляцій ної скарги, наданих до суду ап еляційної інстанції 01 липня 20 09 року, спірні приміщення пере бували у позивача в оренді аж до серпня 2006 року, а листом Фон ду комунального майна Севаст опольської міської ради від 29 вересня 2006 року № 1704 відповіда ч відмовив позивачу у переук ладенні договору оренди поси лаючись на Рішення Конституц ійного Суду України від 02 бере зня 2004 року № 4-рп/2004 "У справі за к онституційним зверненням ОСОБА_6 та інших громадян пр о офіційне тлумачення положе нь пункту 2 статті 10 Закону Укр аїни "Про приватизацію держа вного житлового фонду" та за к онституційним поданням 60 нар одних депутатів України про офіційне тлумачення положен ь статей 1, 10 цього Закону (справ а про права співвласників на допоміжні приміщення багато квартирних будинків)" (арк. с. 28) .

Вказаним рішенням Констит уційного Суду України зокрем а встановлено, що відповідно до Конституції України всі с уб'єкти права власності рівн і перед законом. У багатоквар тирних будинках, де не всі ква ртири приватизовані чи прива тизовані повністю, власник (в ласники) неприватизованих кв артир (їх правонаступники) і в ласники приватизованих квар тир багатоквартирного будин ку є рівноправними співвласн иками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володі ти, користуватися і розпоряд жатися допоміжними приміщен нями. Ніхто з власників кварт ир не має пріоритетного прав а користуватися та розпорядж атися цими приміщеннями, в то му числі і з питань улаштуван ня мансард, надбудови поверх ів і т. ін.

До того ж, судова колегія вв ажає за необхідне звернути у вагу на те, що згідно з реєстра ційним посвідченням від 26 лис топада 1979 року жилий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано за С евастопольською міською рад ою (арк. с. 8).

За таких обставин судова ко легія підтримує позицію суду першої інстанції стосовно т ого, що позивач не є власником спірного приміщення.

Більш того, належними відпо відачами у цій справі мають б ути власники квартир у жилом у будинку АДРЕСА_2 та Сева стопольська міська рада, а за доволення вимог про визнання права власності на спірне ма йно за рахунок Фонду комунал ьного майна Севастопольсько ї міської ради, на який відпов ідно до рішення цієї Ради від 12 листопада 2002 №339 та від 31 січня 2006 року №4657 покладено повноваж ення з управлінню майном ком унальної власності територі альної громади міста Севасто поля, є неможливим.

Позивачем під час розгляду справи не заявлялись клопот ання про залучення до участі у справі інших відповідачів , а пред' явлення вимог до нен алежного відповідача тягне з а собою відмову у позові.

Враховуючи викладене та ке руючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуальн ого кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізич ної особи - підприємця ОСОБ А_2 залишити без задоволенн я.

2. Рішення господарського су ду міста Севастополя від 19 тра вня 2009 року у справі № 5020-3/192 залиш ити без змін.

Головуючий суддя

Судді