Постанова

від 13.10.2022 по справі 921/592/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2022 р. Справа №921/592/21

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:МАРКА Р.І.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представників учасників у справі:

від апелянта-1 - Ахтемейчук Н.М. (в порядку самопредставництва, в режимі відеоконференції);

від апелянта-2 - не з`явилися;

від відповідача-1 Вирозуб Я.С. (Настоятель Церкви);

від відповідача-2 - не з`явилися.

розглянувши апеляційну скаргу 1) Тернопільської міської ради, м.Тернопіль за вих №10904/01 від 06.05.2022 (вх.

ЗАГС№0105/1032/22 від 16.05.2022)

2) Релігійної організації «Тернопільська парафія

Храму Івана Хрестителя Української Автокефальної Церкви», м.Тернопіль (вх. ЗАГС№01-05/1015/22 від 12.05.2022)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.03.2022, повний текст рішення 18.04.2022 (суддя Андрусик Н.О.)

у справі№ 921/592/21

за позовом:Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

до відповідачів:1) Релігійної організації «Парафія Святого Івана

ХрестителяТернопільсько-Теребовлянської Єпархії Православної церкви України міста Тернопіль», м.Тернопіль

2) Тернопільської районної державної адміністрації, м.Тернопіль

про скасування державної реєстрації права власності

та закриття розділу в Державному реєстрі

речових прав на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

У вересні 2021 року Тернопільська міська рада звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів - Парафії Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії Православної церкви України міста Тернопіль та Тернопільської районної державної адміністрації про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на приміщення церкви, загальною площею 25,3м2, що знаходиться за адресою: вул.Шпитальна, 2, м.Тернопіль за відповідачем-1 з одночасним припиненням права власності на даний об`єкт; про закриття розділу Державного реєстру речових прав за №1906746261101 відносно даного об`єкту нерухомого майна.

Позовні вимоги, окрім іншого, обґрунтовані тим, що визнання права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за відповідачем-1 надає йому право вимагати від позивача надання земельної ділянки для її обслуговування відповідно до ст. ст. 120, 152 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.03.2022 у цій справі відмовлено у задоволенні позову.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Позивач Тернопільська міська рада, не погоджуючись із прийнятим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначає наступні обставини:

-при здійсненні реєстрації права власності на приміщення церкви за відповідачем-1 державним реєстратором порушено норми чинного законодавства, які регулюють відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

- оскаржувана реєстрація права власності вчинена на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.01.2006 у справі №2-764-2006, яким визнано право власності за іншою церквою;

- оскільки ОСОБА_1 був настоятелем релігійної організації «Тернопільська парафія Храму Івана Хрестителя Української Автокефальної церкви» з 03.09.1998 по 01.03.2018, листування його з державними установами, яке міститься в матеріалах справи щодо надання дозволів стосовно приміщення церкви, спростовує висновки суду про фактичне користування таким приміщенням відповідачем-1, як релігійною організацією, що була зареєстрована 22.06.2018 як юридична особа в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- відповідачем-1 не надано належних доказів щодо отримання релігійною організацією «Церква Івана-Хрестителя Тернопільсько-бучацького Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського патріархату» статуту юридичної особи.

Окрім цього, апеляційну скаргу також подано Релігійною організацією «Тернопільська парафія Храму Івана Хрестителя Української Автокефальної Православної Церкви» - особою, що не брала участі у справі. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви скаржника про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Крім того, зазначає, що саме апелянтом-2 здійснюється фактичне користування спірним приміщенням церкви, що підтверджується довідкою Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії ПЦУ №171-юр від 24.11.2021, листом Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради №524/14 від 11.03.2019, інтернет статтею на веб-сайті « 20 хвилин Тернопіль» від 15.08.2011 та ухвалою про закриття провадження у справі №921/767/17-г/14. Разом з тим, апелянт-2 зазначає, що будучи фактичним користувачем спірного приміщення церкви має намір отримати вказане приміщення у законне користування відповідно до Указу Президента України №279 від 21.03.2002 «Про невідкладені заходи щодо остаточного подолання наслідків тоталітарної політики колишнього СРСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій», Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Проте, реалізація вказаного права унеможливлюється реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем-1.

Відзивів на апеляційні скарги, в порядку ст.263 ГПК України, учасниками у справі подано не було.

13.10.2022 на електронну адресу суду від апелянта-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із поганим самопочуттям його представника.

Розглянувши подане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає, що з аналізу положень ст. 202 ГПК України вбачається, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні вищевказаного клопотання.

Інших клопотань та заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами заявлено не було.

В судове засідання з`явився представник відповідача-1, а також участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, взяв представник позивача, які надали пояснення по суті апеляційних вимог.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до довідки №22-84 від 08.04.1999, виданої Тернопільським обласним управлінням статистики до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України включено Релігійну організацію «Тернопільська парафія храму Івана Хрестителя Української Автокефальної Православної церкви» за ідентифікаційним кодом юридичної особи 25694340; керівником організації призначено Вирозуба Ярослава Степановича (а.с. 124 том ІІ).

Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №28340517 від 08.11.2011 (а.с.114-119, том ІІ), відомості про юридичну особу - Релігійна організація «Тернопільська парафія храму Івана Хрестителя УАПЦ» (ідентифікаційний код 25694340) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань включено 29.03.2013, про що в Реєстрі вчинено запис №16461200001008249.

Як вбачається з довідки Управління Тернопільсько-Бучацької Єпархії Православної Церкви України (до зміни найменування Консисторія (єпархіальне управління) Тернопільської єпархії УАПЦ) №171-юр від 24.11.2021 ОСОБА_1 з 03.09.1998 був керівником (настоятелем) Релігійної організації - Тернопільська парафія храму Івана Хрестителя УАПЦ, а 01.03.2018 звільнений з цієї посади на підставі Указу №38/03-18 Єпархіального Архієрея Єпископа Тернопільського УАПЦ.

19 січня 2002 року відбулися загальні збори віруючих громадян церкви Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління УПЦ КП, на яких прийнято рішення про створення Релігійної організації - Церква Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління УПЦ КП; затверджено Статут організації; визначено органи управління Релігійною організацією (протокол зборів №1 (а.с188, том І).

На підставі Указу Управління Тернопільсько-Бучацької Єпархії Української православної церкви Київського патріархату (далі УПЦ КП) №08 від 01.02.2002 священнику (протоірею) отцю Ярославу Вирозубу надано благословіння на служіння настоятелем Церкви св. Івана Хрестителя міста Тернополя (а.с. 71 том І).

28.01.2018 відбулися загальні збори віруючих громадян УПЦ КП Тернопільсько - Бучацького Єпархіального управління, котрі оформлено протоколом № 5, на яких розглянуто та вирішено питання про перехід релігійної організації «Парафія церкви Івана Хрестителя» із юрисдикції Тернопільсько-Бучацького Єпархіального управління УПЦ КП до Тернопільсько - Теребовлянської єпархії УПЦ КП із зазначенням у всіх церковних документах (протоколах, звітах, статуті) положення про правонаступництво прав і обов`язків релігійної громади церкви Івана Хрестителя Тернопільсько-Бучацької Єпархії. Також на зборах було ухвалено Статут РО «Парафія святого Івана Хрестителя міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП та доручено о. Я. Вирозубу здійснити відповідні дії щодо реєстрації Статуту.

22.03.2018 на засіданні загальних парафіяльних зборів «Парафії святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП, котре оформлено протоколом № 1, вирішено створити Релігійну організацію «Парафія святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП (а.с.92-92, том І); затверджено Статут Релігійної організації, який зареєстровано розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації №468-од від 13.06.2018 (а.с.94, том І) та видано Свідоцтво про реєстрацію статуту за №3529 (а.с.95, том-1), також обрано органи управління організації.

Відповідно до п.5 Статуту даної релігійної організації (а.с.165-166, том І) Парафія здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства України і цього Статуту, а у канонічній діяльності керується постановами зборів УПЦ КП, Священного синоду УПЦ КП, визначеннями Помісного та Архієрейського Соборів, Статутом Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП, Указами єпархіального архієрея. Парафія у своїй діяльності підзвітна на підконтрольна архієрею.

Відповідно до п.8 Статуту Парафія набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації у встановленому законом порядку. Парафія має цивільні права та обов`язки, здійснює свою діяльність відповідно до норм чинного законодавства України та Статуту; майно Парафії становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі.

Згідно з п.п.18, 19 Статуту РО Парафія володіє, користується і розпоряджається майном, яке належить їй на праві власності, відповідно до положень чинного законодавства та Статуту; у власності Парафії можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення її діяльності. Парафія може набувати та відчужувати власне майно у будь-який спосіб, не заборонений чинним законодавством України.

Відповідно до п.п.52, 53 Статуту РО зміни до Статуту приймаються парафіяльними зборами, затверджуються єпархіальним єпископом та реєструються у тому ж порядку, що й Статут; внесення змін до Статуту Парафії оформлюється викладенням Статуту в новій редакції.

Указом Єпископа керуючого Тернопільсько-Теребовлянською єпархією УПЦ КП №174 від 06.04.2018 (а.с.89, том І) протоієрея Вирозуба Я.С. прийнято до складу Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП та призначено настоятелем Релігійної організації «Парафія святого Івана Хрестителя міста Тернополя», а указом №229-2 від 06.04.2018 (а.с.90, том І) настоятелем парафії Святого Івана Хрестителя м.Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП.

15.04.2018 загальними зборами прийнято рішення, оформлене протоколом №2 (а.с.189, том І), яким визнано Релігійну організацію Парафія Святого Івана-Хрестителя м.Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії УПЦ КП правонаступником Релігійної організації Церква Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління УПЦ КП відповідно до протоколу загальних зборів віруючих №5 від 28 січня 2018 року (а.с.88, том І).

22.06.2018 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Релігійної організації «Парафія святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату» (ідентифікаційний код 42260055), про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16461020000011478, котра є відповідачем-1 у даній справі .

07.07.2019 відбулися Парафіяльні збори Релігійної організації «Парафія святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату», оформлені протоколом №4, який нотаріально посвідчений 26.11.2019 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Н.М. та зареєстровано в реєстрі за №№6008, 6009 (а.с.160-164, том І). На Парафіяльних зборах настоятелем повідомлено про те, що перед проведенням Помісного Об`єднавчого собору Православної Церкви України 15.12.2018 було також проведено Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату, яким прийнято рішення припинити діяльність релігійного об`єднання Української Православної Церкви Київського Патріархату шляхом об`єднання та приєднання до утворюваної Православної Церкви України, припинити чинність Статуту та діяльність всіх статутних органів УПЦ КП; відтак вся повнота Української Православної Церкви України Київського Патріархату увійшла до складу новоствореної помісної церкви Православної Церкви України. Також рішенням Помісного Собору УПЦ КП від 15.12.2018 вирішено всім єпархіальним архієреям УПЦ КП, керівникам релігійних організацій, які перебували в її складі, взяти до уваги наведені рішення та після утворення єдиної помісної Православної Церкви України увійти до її складу шляхом внесення відповідних змін у статути релігійних організацій, не припиняючи їх статусу як юридичних осіб.

Рішенням Помісного Об`єднавчого собору Православної Церкви України від 15.12.2018 було утворено Православну Церкву України, затверджено її Статут, обрано органи управління; 06.01.2018 Патріаршим та Синодальним томосом Православній Церкві України надано статус помісної.

У зв`язку з зміною підлеглості Парафії в канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до Православної Церкви України парафіяльними зборами прийнято рішення про зміну найменування Релігійної організації на «Парафія Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль» із зазначенням в Статуті положення про найменування Релігійної організації як «Релігійна громада «Парафія святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль» яка раніше називалась Релігійна громада «Церква Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального управління Української Православної Церкви Київського Патріархату», Релігійна організація «Парафія святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату і є правонаступником даних релігійних громад (організацій) (дане рішення, оформлене протоколом № 3 від 22.05.2019, який нотаріально посвідчений 24.07.2019 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мастенко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №№2564, 2565; про затвердження Статуту Парафії в новій редакції та державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (а.с.97-99, том І).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 нової редакції Статуту (а.с.129-138, том І), затвердженого рішенням Парафіяльних зборів №4 від 07.07.2019 та керуючим Тернопільсько-Теребовлянською єпархією Української Православної Церкви України (Православної Церкви України), зареєстрованого розпорядженням голови Тернопільської ОДА №468-од від 13.06.2018, РО «Парафія святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви України міста Тернопіль» є місцевою релігійною організацією (Релігійною громадою) православних віруючих осіб, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб і визнають свою канонічну та організаційну належність до Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у складі релігійного об`єднання Православної Церкви України (ПЦУ); Парафія є складовою частиною релігійного об`єднання Православної Церкви України (ПЦУ), канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України). Органами управління Парафії є парафіяльні збори (вищий орган управління), парафіяльна рада (орган управління в період між парафіяльними зборами) та настоятель, який призначається та звільняється єпархіальним архієреєм. Відповідно до п.4.3 Статуту у власності Парафії перебувають будівлі, в тому числі культові споруди, земельні ділянки, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального, добродійного видавничого призначення, транспортні засоби, грошові кошти та інше майно (майнові права), набуте нею за рахунок добровільних пожертвувань або власних коштів, передане державою, територіальними громадами, а також набуте або створене нею на інших законних підставах.

Згідно витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №28229454 від 25.10.2021 (а.с.120-125, том І) встановлено проведення державної реєстрації зміни найменування Релігійної організації «Парафія святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату» (ідентифікаційний код 42260055) на «Парафія святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль» (ідентифікаційний код 42260055), про що 27.11.2019 до Реєстру внесено запис №16464050001011478.

Указом №229-2 від 29.11.2019 протоієрея ОСОБА_1 призначено настоятелем Парафії Святого Івана Хрестителя м.Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Щодо спірного об`єкта нерухомого майна судом першої інстанції вірно встановлено наступні обставини.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.01.2006 у справі №2-764-2006 визнано за церквою Івана Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського патріархату право власності на приміщення церкви за адресою: вул. Шпитальна, 2 у м.Тернополі. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що право власності за Церквою Івана Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського Патріархату виникло відповідно до Указу Президента України від 21 березня 2002 року №279 «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій» та на підставі рішення засідання правління ВАТ «Тернопільміськгаз» від 06 березня 2004 року про передачу культової споруди за адресою: вул. Шпитальна, 2 у м.Тернополі, договору, укладеного між ВАТ «Тернопільміськгаз» та Єпархіальним Управлінням 06 вересня 2006 року про передачу в безкоштовне довгострокове користування Єпархіальному Управлінню приміщення газу регуляторного пункту (ГРП) за адресою: вул. Пирогова, 2 у м. Тернополі.

Постановами Апеляційного суду Тернопільської області від 08.06.2018, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.09.2018 рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2006 року у справі №2-764-2006 залишено без змін.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №926 від 10 серпня 2005 року «Про оформлення права власності Тернопільською міською радою» оформлено право власності за Тернопільською міською радою на будівлі та споруди, що знаходиться у повному господарському віданні міської комунальної лікарні швидкої допомоги за адресою: вулиця Шпитальна, 2 згідно додатку. Відповідно до Переліку будівель та споруд, спірна культова споруда - будівля церкви (каплиця), в даному списку не значилася. Згідно листа Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради Департаменту економіки №205-у від 15 грудня 2004 року, будівля на вул.Пирогова - колишня каплиця, не перебувала у власності Тернопільської міської ради.

В ході розгляду справи №2-764-2006 судами встановлено, що згідно з інвентарної карточки №7 приміщення по вулиці Пирогова м.Тернополі перебувало у користуванні ВАТ «Тернопільміськгаз» і значилося як приміщення газу регуляторного пункту (ГРП) №1.

Рішенням засідання правління ВАТ «Тернопільміськгаз» від 6 вересня 2004 року (а.с.107, том ІІ) вирішено передати приміщення по вулиці Пирогова, 2 в м.Тернополі під культову споруду Тернопільсько-Бучацькому Єпархіальному управлінні УПЦ КП, що підтверджується протоколом №6 засідання правління ВАТ «Тернопільміськгаз» від 6 вересня 2004 року. Цього ж дня, 6 вересня 2004 року між ВАТ Тернопільміськгаз та Тернопільсько-Бучацьким Єпархіальним Управлінням УПЦ КП, відповідно до Указу Президента України №279 від 21 березня 2002 року, укладено договір, згідно з яким передало в безкоштовне довгострокове користування Єпархіальному Управлінню приміщення газу регуляторного пункту (ГРП) по вулиці Пирогова, 2 м.Тернополі (бувша каплиця), про що складено акт прийму-передачі.

Листом №98/07-2 від 16 січня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» повідомлено настоятеля Церкви Івана-Хреститиля про відмову в проведенні реєстрації права власності даного об`єкта у зв`язку з не представленням правовстановлюючих документів. Зазначена обставина була підставою позову у справі №2-764-2006.

20.02.2006 Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2006 року №2-764-2006 видано Реєстраційне посвідчення (а.с.8, том-1, а.с.108, том-2), згідно якого приміщення церкви за адресою: вул. Шпитальна, 2, м.Тернопіль, зареєстровано на праві приватної власності за Церквою Івана-Хрестителя Тернопільського-Бучацького Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського Патріархату, і записано в реєстрову книгу №2001 (а.с. 8 том І).

Як встановлено з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №179720753 від 04.09.2019 (а.с.67, том ІІ), №273560174 від 07.09.2021 (а.с.6-7, том І), №190822322 від 29.11.2019 (а.с.74, том ІІ), №190823446 від 29.11.2019 (а.с.75, том ІІ), Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №179722051 від 04.09.2019 (а.с.70, том ІІ), №191029756 від 02.12.2019 (а.с.79, том ІІ) державним реєстратором Відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації 02.09.2019 року на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30.06.2006 у справі №2-764-2006 за Релігійною організацією «Парафія Святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна приміщення церкви, загальною площею 25,3м2, розташований за адресою: вул.Шпитальна, 2, м.Тернопіль (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906746261101); підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: №48514568 від 04.09.2019 (а.с.69, том-2, а.с. 6-7 том І); номер запису про право власності: 33071698.

На підставі рішення державного реєстратора №499933945 від 29.11.2019 (а.с.76, том ІІ) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни щодо найменування власника майна, а саме на Парафію Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що релігійною організацією відповідача-2 протягом тривалого часу вживалися заходи щодо відновлення будівлі церкви, в тому числі з підключення електро-, водопостачання. Так, 10.04.2006 Церква Івана-Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління зверталася до Першої міської комунальної лікарні швидкої допомоги з проханням №15 про надання дозволу на підключення до електромереж лікарні; в подальшому 06.10.2006 Тернопільською міською комунальною лікарнею швидкої допомоги надано Церкві Івана Хрестителя письмову згоду №2035 на право довічного користування землею, та на право виготовлення землевпорядної документації; Актом від 06.10.2006 Церкві погоджено зовнішні межі земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі.

Тернопільським міським Управлінням Головного управління МНС України в Тернопільській області погоджено ескізну передпроектну пропозицію на ремонт каплиці-церкви з навісом зупинки громадського транспорту «Міська лікарня №1» та прибудовою захрести по вул.Шпитальна, 2 в м.Тернополі (лист №2888 від 23.05.2007), а Тернопільською міською санітарно-епідеміологічною станцією у листі №1179/02-1 від 29.05.2007 попередньо погоджено здійснення вказаних ремонтних робіт; на підставі заяви Парафії Церкви Івана-Хрестителя м.Тернополя №12 від 17.07.2008 Тернопільським міським РЕМ 04.08.2008 встановлено електролічильник у приміщенні Церкви Івана-Хрестителя по вул.Шпитальна, 2 в м.Тернополі, про що складено Акт про пломбування; на прохання Церкви Івана-Хрестителя №02 від 26.04.2012 КП «Тернопільводоканал» виготовлено проектну документацію на підключення приміщення церкви до мереж водопостачання та водовідведення, видано Робочий проект на водопостачання церкви по вул.Шпитальна, 2 в м.Тернопіль; постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області №175-18/09 від 27.11.2009 на підставі ст.97 Кодексу України про адміністративні правопорушення настоятеля Церкви Івана Хрестителя Вирозуба Я.С. притягнуто до адміністративної відповідальності за проведення у м.Тернополі по вул.Шпитальна, 2 реконструкції підпірної стіни, гідроізоляцію фундаменту та добудову церковних приміщень Церкви Івана Хрестителя без відповідної погодженої та затвердженої проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт.

26.01.2021 Парафією Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль подано до Тернопільської міської ради заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею до 0,0350га для обслуговування культової споруди історичного значення за адресою: м.Тернопіль, вул.Шпитальна, 2 (а.с.9, том-1).

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що повноваження щодо реєстрації права власності на нерухоме майно у 2006 році були закріплені за бюро технічної інвентаризації відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 .

Пунктом 2.1 Порядку, п.10 додатку 1 до Порядку було визначено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна, до яких віднесено й рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна.

З 2013 року відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

За приписами ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Частиною 4 цієї статті передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127 також визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У ч. 2 ст. 26 цього Закону (у редакції, чинній до 16.01.2020, котра діяла на час прийняття рішення державним реєстратором та вчинення ним оспорюваного запису про реєстрацію права власності) було передбачено порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Відповідно до п.п1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 вказаного Закону (у редакції, чинній із 16.01.2020 та на час звернення до суду з даним позовом) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. "а" п.2 ч.6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Пунктом 12 Порядку встановлено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Отже, за змістом наведених норм, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів.

Аналогічний висновок містить постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №921/403/17-г/6.

Разом з тим, законом встановлено підстави прийняття рішення державним реєстратором про відмову у здійсненні реєстраційної дії.

Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції 2019 року) встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом (пункт 3); подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 4); наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (пункт 5); наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (пункт 6); заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав (пункт 11).

Відповідно до ч. 2 цієї статті, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до ч.5 ст. 24 цього ж Закону відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Судовою колегією встановлено, що суд першої інстанції з метою перевірки правильності здійснення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого дослідив реєстраційну справу №1906746261101, копію якої надано Управлінням державної реєстрації Тернопільської міської ради, та вірно встановив, що державним реєстратором рішення №48514568 від 04.09.2019 про проведення оскаржуваної реєстраційної дії вчинено на підставі поданих заявником документів, зокрема рішення Тернопільського міськрайонного суду №2-764-2006 від 30.01.2006 про визнання права власності, яке є чинним; при цьому державним реєстратором здійснено перевірку наявності/відсутності зареєстрованого права на приміщення церкви та встановлено відсутність підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації права власності.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи з урахуванням норм чинного законодавства судова колегія вважає, що доводи скаржників про порушення державним реєстратором порядку здійснення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна є необґрунтованими, спростовуються правомірними висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підтверджуються документальними доказами у справі.

Окрім, цього позивачем і апелянтом Тернопільською міською радою позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що оскаржувана реєстрація права власності за відповідачем-1 стосується її прав і обов`язків, оскільки визнання права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за відповідачем-1 надає йому право вимагати від Тернопільської міської ради надання земельної ділянки для її обслуговування відповідно до ст. ст. 120, 152 Земельного кодексу України.

Проте, відповідно до ч.11 ст.120 Земельного кодексу України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Так, статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому, відповідно до ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Враховуючи викладене, визнання за відповідачем-1 права власності на спірний об`єкт нерухомого майна не може розцінюватися, як порушення прав Тернопільської міської ради, оскільки, в силу наведених норм законодавства право на отримання в користування земельної ділянки у встановленому законом порядку, яка перебуває в комунальній власності та на якій розташоване спірне нерухоме майно за тією чи іншою особою гарантоване законом і такий обов`язок позивача не може розцінюватися як порушення його права, а також такий обов`язок позивача буде існувати за будь-яких обставин перед будь-яким власником нерухомого майна.

Таким чином, відсутність порушення означених прав чи охоронюваного інтересу є самостійною підставою для відмови у позові та відповідно у задоволенні апеляційної скарги.

Перевіряючи доводи скаржників в щодо особи власника спірного об`єкту нерухомості судова колегія зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується та вірно встановлено місцевим господарським судом, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2006 року у справі №2-764-2006 визнано за Церквою Івана Хрестителя Тернопільсько-Бучацького Єпархіального Управління УПЦ Київського Патріархату право власності на приміщення церкви за адресою: вул. Шпитальна, 2 у м.Тернополі з подальшою видачею реєстраційного посвідчення на право власності від 20.06.2006року.

Крім того, встановлено, що релігійна організація, за якою визнано право власності за судовим рішенням у справі №2-764-2006 не була зареєстрована в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, а тому що унеможливлює здійснити оцінку доводів відповідача-1 в частині правонаступництва прав та обов`язків такої як і перевірити доводи позивача про те, чи відповідач-1 є іншою юридичною особою. Наведені обставини також встановлені судом першої інстанції.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що релігійна організація відповідача-1 є фактичним володільцем спірного приміщення церкви, починаючи з 2006 року, про що свідчать листи №2888 від 23.05.2007 Тернопільського міського Управління Головного управління МНС України в Тернопільській області, №1179/02-1 від 29.05.2007 Тернопільської санепідемстанції, №12 від 17.07.2008 Тернопільського міського РЕМ, №02 від 26.04.2012 до КП «Тернопільводоканал», №175-18/09 від 27.11.2009 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області.

А тому, необґрунтованими є доводи апелянта-2 в апеляційній скарзі про те, що саме ним здійснюється фактичне користування спірним об`єктом нерухомості, оскільки, такі спростовуються документальними доказами у справі та не відповідають дійсним обставинам справи.

Більше того, матеріалами справи підтверджується та вірно встановлено місцевим господарським судом, що 02.09.2019 державним реєстратором відділу державної реєстрації Теребовлянської РДА здійснено державну реєстрацію права власності на вказане приміщення за Релігійною організацією «Парафія Святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, а 29.11.2019 внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо найменування власника приміщення церкви на «Парафію Святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль», що підтверджує те, що у цьому випадку зміна власника приміщення церкви не відбулася, а до Реєстру внесено змінене найменування власника приміщення церкви.

Наявні у справі протоколи зборів від 28.01.2018, 07.07.2019 та 22.05.2019 свідчать, що причиною зміни найменування власника приміщення церкви є зміна підлеглості релігійної громади.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійної організації» рішення про зміну канонічної підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього ж закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Враховуючи викладене, право Парафії святого Івана Хрестителя на зміну канонічної підлеглості шляхом внесення відповідних змін до Статуту Релігійної організації на підставі рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до Статуту, які ухвалені загальними зборами релігійної громади, скликаними її членами закріплено ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що юридична особа - Релігійна організація «Парафія святого Івана Хрестителя» міста Тернополя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії УПЦ КП (ідентифікаційний код 42260055) не припиняла своєї діяльності в розумінні ст.16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та ч.1 ст.104 ЦК України, а після здійснення реєстраційних дій, зазначена юридична особа із зміненою назвою Релігійна організація «Парафія святого Івана Хрестителя Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної Церкви України міста Тернопіль» (ідентифікаційний код 42260055) залишилась в Реєстрі, що підтверджується відповідними Витягами з Реєстру, які долучені до матеріалів справи.

Окрім цього, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що подані відповідачем-1 докази на підтвердження обставин користування ним приміщенням церкви, пл. 25,3 кв.м. по вул. Шпитальна, 2 у м. Тернополі, починаючи з 2006 року є більш вірогідними, ніж докази, подані міською радою на підтвердження обставин реєстрації права власності на спірне приміщення каплиці державним реєстратором за новою та абсолютно іншою релігійною організацією ніж та, що набула відповідне речове право згідно судового рішення у справі № 2-764-2006 від 30.01.2006.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що скаржниками в апеляційних скаргах не спростовано обґрунтовані висновки суду першої інстанції, які підтверджуються документальними доказами у справі, відповідають нормам матеріального і процесуального права, а також дійсним обставинам справи.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, судовий збір за подання апеляційних скарг підлягає залишенню за апелянтами.

Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Тернопільської міської ради та Релігійної організації «Тернопільська парафія Храму Івана Хрестителя Української Автокефальної Церкви» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.03.2022 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтами.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 25.10.2022.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіР.І. МАРКО

О.С. СКРИПЧУК