Рішення

від 01.09.2022 по справі 361/76/22

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/2199/22, cправа № 361/76/22

01.09.2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«01» вересня 2022 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань -Гафінчук Т.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-ХХІ»

представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мироненко Олег Олександрович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-ХХІ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи через прогул, поновлення на роботі, а також про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-ХХІ» (далі - ТОВ «ІНБУД-ХХІ») № 17/к від 30 березня 2019 року «Про звільнення за прогул» на підставі якого його з 30 березня 2019 року звільнено з посади виконавця робіт у зв`язку з прогулом без поважних причин; поновити його на роботі у ТОВ «ІНБУД-ХХІ» на посаді виконавця робіт, з дати його звільнення з 30 березня 2019 року; стягнути з ТОВ «ІНБУД-ХХІ» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2019 року по 28 грудня 2021 року у розмірі - 234 583 грн. 02 коп., судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог зазначається, що 01 січня 2009 року позивача прийнято на роботу у ТОВ «ІНБУД-ХХІ».

17 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив звільнити його із займаної посади з 01 червня 2019 року за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

У останній робочий день відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні та не видав трудову книжку з відповідними записами про роботу.

У зв`язку з порушенням трудових прав позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення невиплаченої при звільненні заборгованості по заробітній платі, інших виплат та повернення трудової книжки.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 361/1554/20 позов задоволено, стягнуто з ТОВ «ІНБУД-ХХІ» на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі - 951 98 грн. 00 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі - 61 972 грн. 37 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі - 5 529 грн. 76 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 01 червня 2019 року по 05 лютого 2020 року у розмірі - 57 332 грн. 76 коп.; зобов`язано ТОВ «ІНБУД-ХХІ» повернути трудову книжку з відповідною відміткою про роботу на підприємстві, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

На виконання вказаного судового рішення на адресу позивача засобами поштового зв`язку, відповідачем направлено оригінал трудової книжки, отриманий 06 грудня 2021 року.

Відповідно до запису № 17 від 30 березня 2019 року, що міститься у трудовій книжці, позивача звільнено з ТОВ «ІНБУД-ХХІ» з 30 березня 2019 року у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Позивач вважає звільнення незаконним та необґрунтованим, оскільки у березні 2019 року він працював на своєму робочому місці кожного дня та виконував свої трудові обов`язки. Під час участі у тендерних закупівлях «Інші завершальні будівельні роботи (капітальний ремонт приміщень відділення для лікування хворих з інфекційними ураженнями нервової системи Київської міської дитячої клінічної інфекційної лікарні місто Київ, вулиця Дегтярівська, 23) ідентифікатор тендеру UA-2019-04-17-002109-а відповідач надав довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід № 19 від 26 квітня 2019 року, серед інших працівників вказав і позивача, який займає посаду виконроба; під час участі в тендерних закупівлях «Інші завершальні будівельні роботи» UA-2019-06-19-002649-с відповідач надав довідку про основний інженерно-технічний персонал та робітників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід роботи № 6 від 24 червня 2019 року, де серед працівників вказаний позивач, який займає посаду виконроба; під час участі у тендерних закупівлях «Капітальний ремонт палат інтенсивної терапії та реанімації кардіологічного відділення для хворих на гострий інфаркт міокарда Київської міської клінічної лікарні № 5 місто Київ, вулиця Відпочинку, 11), ідентифікатор тендеру UA-2019-06-27-000652-а, відповідач надав довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід № 15 від 01 липня 2019 року серед інших працівників вказаний позивач, який постійно працює на посаді виконавця робіт; під час участі у тендерних закупівлях «Поточний ремонт палат

№ 601-604 відділення хірургії КМКЛ 5 місто Київ, вулиця Відпочинку, 11», ідентифікатор тендеру UA-2019-07-29-000845-b, відповідач надав довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід № 15 від 01 серпня 2019 року серед інших працівників вказаний позивач, який постійно працює на посаді виконавця робіт. Вказаними довідками спростовуються обставини щодо звільнення позивач за прогул з 30 березня 2019 року без поважних причин. У порушення вимог трудового законодавства відповідач не дотримався порядку звільнення працівника за прогул. З підстав поновлення трудових прав позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 11 січня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - Мироненко О.О. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення аналогічні фабулі позовної заяви.

Відповідач ТОВ «ІНБУД-ХХІ» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про перебування у провадженні суду даної цивільної справи відповідачу було відомо, оскільки 01 лютого 2022 року директор ТОВ

«ІНБУД-ХХІ» подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Разом з тим, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, правом подати відзив на позовну заяву не скористався. Причини неявки суду не повідомив.

Згідно із статтею 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи й ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01 січня 2009 року позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу у ТОВ «ІНБУД-ХХІ», що підтверджується витягом з електронної трудової книжки з офіційного порталу Пенсійного фонду України за адресою: pfu.gov.ua.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що 17 травня 2019 року він подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. В останній робочий день 31 травня 2019 року з ним не проведено розрахунку при звільненні та не повернуто трудову книжку.

20 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявами про видачу йому трудової книжки, відповідно до його заяви про звільнення від 17 травня 2019 року, виплату заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку не проведено розрахунку при звільненні, позивач у лютому 2020 року звернувся до суду з позовом про стягнення невиплаченої при звільненні заборгованості по заробітній платі, інших витрат та повернення трудової книжки.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня

2021 року, у справі № 361/1554/20 стягнуто з ТОВ «ІНБУД-ХХІ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі - 95 198 грн. 00 коп.; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі - 61 972 грн. 37 коп.; компенсацію за невикористану відпустку у розмірі - 5 529 грн. 76 грн.; середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 01 червня 2019 року 05 лютого 2020 року у розмірі - 57 332 грн.

76 коп.; зобов`язано ТОВ «ІНБУД-ХХІ» повернути ОСОБА_1 його трудову книжку з відповідною відміткою про роботу на підприємстві, вирішено питання про стягнення судових витрат.

Оспорюваним наказом ТОВ «ІНБУД-ХХІ» від 30 березня 2019 року ОСОБА_1 , виконавця робіт, 30 березня 2019 року звільнено з роботи за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення стали: наказ директора ТОВ «ІНБУД-ХХІ» про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення

ОСОБА_1 від 30 березня 2019 року; відмова у зв`язку з відсутністю про надання письмового пояснення причин відсутності на роботі протягом одного місяця.

Відповідно до наказу б/н та б/д ТОВ «ІНБУД-ХХІ» про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення виконавець робіт ОСОБА_1 був відсутній на роботі протягом 20 робочих днів, на телефонні дзвінки не відповідав, таким чином визнано 20 днів днями прогулу, заробітну плату за робочі дні не нараховувати та підготувати 30 березня 2019 року наказ про звільнення ОСОБА_1 за прогули. Підставою для прийняття даного наказу стала доповідна записка бухгалтера з обліку матеріалів ОСОБА_3 від 15 березня 2019 року та доповідна записка виконавчого директора Антонкова Р.С. від 29 березня 2019 року.

Зі змісту доповідної записки бухгалтера з обліку матеріалів ОСОБА_3 на ім`я директора ТОВ «ІНБУД-ХХІ» вбачається, що для з`ясування причин відсутності на роботі виконавця ОСОБА_1 з 01 березня 2019 року по 29 березня 2019 року, 05 березня 2019 року відвідали ОСОБА_1 вдома, двері ніхто не відчинив, консьєрж відповіла, що він вдома та просив до нього нікого не пускати. 13 березня 2019 року знову відвідали ОСОБА_1 вдома, двері ніхто не відкрив. За весь період ОСОБА_1 слухавку не брав.

Відповідно до доповідної записки виконавчого директора Антонкова Р.С. на ім`я директора від 29 березня 2019 року виконавець робіт Годюк Ю.Л. відсутній на робочому місці з 01 березня 2019 року, в офісі ТОВ «ІНБУД-ХХІ» не з`являється, на телефонні дзвінки не відповідає.

При розгляді даної справи по суті судом досліджено матеріали цивільної справи

№ 361/1554/20 (провадження № 2/361/2066/20), з якої вбачається, що у додаток до заяви про перегляд заочного рішення, поданої до суду 16 жовтня 2020 року відповідачем додано до матеріалів справи належним чином посвідчену копію трудової книжки ОСОБА_1 серії

НОМЕР_1 Так, відповідно до запису № 16 у трудовій книжці (аркуш 11) ОСОБА_1

30 травня 2019 року звільнено за власним бажанням стаття 38 КЗпП України (наказ № 24/к від 30 травня 2019 року). У додаток до апеляційної скарги ТОВ «ІНБУД-ХХІ», поданої до суду

20 квітня 2021 року, додано копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 з якої вбачається, що запис № 16 про звільнення за власним бажанням містить виправлення у зазначенні дати звільнення 30.05.2019 виправлено на 30.03.2019 та дати видачі наказу 30.05.2019 виправлено на 30.03.2019. Трудова книжка доповнена новим записом № 17 від 30 березня 2019 року про недійсність запису № 16 та звільнення позивача за прогул без поважних причин (пункт 4 статті 40 КЗпП України). Таким чином, запис про звільнення позивача на підставі пункту 4 статті

40 КЗпП України, а також виправлення щодо підстав звільнення з`явилися, після розгляду судом заяви про перегляд заочного рішення у справі № 361/1554/20. До апеляційної скарги відповідачем вже додано наказ б/н та б/д ТОВ «ІНБУД-ХХІ» про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, а також оспорюваний позивачем наказ про звільнення від 30 березня

2019 року. Однак на момент подачі та розгляду заяви про перегляд заочного рішення про існування вказаних наказів не було повідомлено, що взагалі ставить під сумнів їх існування до подачі апеляційної скарги на рішення суду у справі № 361/1554/20, а також існування подій щодо неявки позивача на роботу та наявності підстав для звільнення його на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Доповідні записки, що стали підставою для винесення наказів містять посилання на події, які не існували на дату їх написання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такі заходи стягнення як догана або звільнення.

Пунктом четвертим частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Так, прогулом визнається відсутність працівника на роботі протягом робочого дня, а також відсутність без поважних причин більше трьох годин безперервно або сумарно. Отже, склад прогулу, вчиненого за виною працівника, характеризується двома ознаками: а) відсутністю на роботі протягом робочого дня; б) відсутністю на роботі протягом дня більше трьох годин як безперервно, так і сумарно. Відсутність на роботі з поважних причин не можна вважати прогулом. У всіх випадках прогулу роботодавець повинен вирішити питання про поважність причин відсутності працівника на роботі. Якщо він вважає, що прогул був здійснений без поважних причин, він може розірвати трудовий договір з працівником. У свою чергу, обов`язок доводити поважність причини відсутності на роботі покладений на працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акту, тому він подається у довільній, простій письмовій формі та підписується не менше ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано відсутність працівника на роботі.

Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. У таких документах обов`язково вказується не тільки дата, а й конкретний час відсутності працівника.

Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана.

Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.

Законодавством не визначено перелік поважних причин відсутності на роботі, тому, вирішуючи це питання щодо працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази із числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника.

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, при розгляді даної справи по суті судом не встановлено обставин порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни та існування події прогулу на момент звільнення його за власним бажанням. Судом також враховується, що станом на 26 квітня 2019 року відповідач надав довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід № 19 від 26 квітня 2019 року, серед яких вказав і позивача, який займає посаду виконроба.

Предметом оскарження у даній справі є наказ про звільнення позивача за прогул від

30 березня 2019 року, отже всебічно дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про його незаконність, скасування та поновлення позивача на роботі з дати його звільнення, а саме з 31 березня 2019 року.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а саме у період з 31 березня 2019 року по 28 грудня 2021 року, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України

«Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі -Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх повних двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту

8 Порядку).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦП України обставини, встановлені рішення суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2020 року у справі № 361/1554/20, визначений показник середньоденної заробітної плати, що становить

333 грн. 33 коп., вказаний показник застосований судом для стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат. Відповідно до судового рішення у справі № 361/1554/20 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з 01 лютого 2019 року по 31 травня 2019 року також стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2019 року по 05 лютого 2020 року. Таким чином, середній заробіток за період з 31 березня 2019 року по 05 лютого 2020 року стягненню не підлягає, оскільки питання оплати за вказаний період вирішено рішенням суду у справі № 361/1554/20. У даному випадку середній заробіток за час вимушеного прогулу слід стягнути за період з

06 лютого 2020 року по день постановлення судового рішення - 01 вересня 2022 року. Кількість робочих днів з 06 лютого 2020 року по 01 вересня 2022 року становить 566. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 188 664 грн. 78 коп. (333,33*566).

Відповідно до статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання судового рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд керується наступним.

За змістом частини першої пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У рахунок відшкодування судових витрат позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі - 10 000 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2019 року між Адвокатське бюро «Олега Мироненка» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 171201.

08 грудня 2021 року між вказаними сторонами підписано додаткову угоду № 2 до Договору про надання правової допомоги від 17 грудня 2019 року.

Відповідно до акту приймання-передачі надання правової допомоги відповідно до договору від 29 грудня 2021 року вартість наданих послуг адвоката складає 10 000 грн. 00 коп.

У вказаному акті описано вид правової допомоги, кількість витраченого часу та вартість певного виду робіт.

Згідно з платіжним дорученням № @2PL111280 від 13 грудня 2021 року ОСОБА_1 сплачено на рахунок Адвокатське бюро «Олега Мироненка» грошові кошти у розмірі

- 10 000 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню.

Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню із відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі - 3 702 грн. 65 коп., а саме за вимогу про визнання наказу незаконним та його скасування у розмірі - 908 грн. 00 коп., за вимогу про поновлення на роботі - 908 грн. 00 коп. та 1 886 грн. 65 коп. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись статтями 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-ХХІ» від 30 березня 2019 року «Про звільнення за прогул».

Поновити ОСОБА_1 на посаді виконавця робіт Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-ХХІ» з 31 березня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-ХХІ» середній заробіток за час вимушеного прогулу з

06 лютого 2020 року по 01 вересня 2022 року в розмірі - 188 664 (сто вісімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 78 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути на користь держави з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-ХХІ» судовий збір в розмірі - 3 702 (три тисячі сімсот два) грн. 65 коп.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 );

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНБУД-ХХІ» (зареєстроване місцезнаходження: 03067, місто Київ, вулиця Полковника Шутова, будинок № 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 30310563);

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.О.Василишин