Рішення

від 17.10.2022 по справі 674/660/22

ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 674/660/22

Провадження № 2/674/320/22

РІШЕННЯ

іменем України

17 жовтня 2022 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) у складі:

головуючого - судді - Ольховського Є.Б.,

за участю секретаря - Бойчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дунаївці цивільну справу за позовною заявою Смотрицької селищної ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання незаконним наказу, скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки , -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29.09.2014 року №22-45-8/14-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", а також просив визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 22.10.2014, який укладено між ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області в та ОСОБА_1 , з приводу земельної ділянки з кадастровим номером 6821880300:03:012:0025, площею 42,8897 га.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не було правових підстав приймати рішення у формі наказу про затвердження документації із землеустрою та надання спірної земельної ділянки в оренду, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Також Позивач зазначає, що відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 22.10.2014 було змінено цільове призначення земельної ділянки, адже земельна ділянка відповідно до умов Договору передавалася для ведення фермерського господарства, однак ОСОБА_1 використовує її для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 15.06.2022 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання.

Представником позивача збільшено позовні вимоги.

Відповідач у справі в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області подав відзив на позовну заяву, якою просив застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволені позову.

Відповідач у справі в особі представника ОСОБА_1 - адвоката Місяця Андрія Петровича подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи докази, а саме виписку з ЄДР, виписку з ЄДРП та ОУ, копію статуту ФГ "ДЕМЕТРА-Р", витяг 1522074500037 з реєстру платників податку на додану вартість, наказ №25 від 25.05.2015.

Також, представником ОСОБА_1 - було подано письмові пояснення у справі, у яких відповідач просив відмовити в задоволені позову.

Позивач в особі представника Малькут Олександра Олександровича надав суду відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області в якій заперечував позицію відповідача та просив задовільнити позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог Смотрицької селищної ради.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19 вересня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, суд приходить до висновку в необхідності відмовити в задоволені позову.

Судом встановлено, що 29 вересня 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області було прийнято наказ №22-4508/14-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки". Цим наказом №22-4508/14-14-СГ від 29 вересня 2014 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Балинської сільської ради Дунаєвецького районного Хмельницької області та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 42,8897 га (кадастровий номер 6821880300:03:012:0025) для ведення фермерського господарства строком на 30 років.

22.10.2014 року, між Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області в особі начальника Відділу Дерземагенства у Дунаєвецькому районні Хмельницької області Лобунька А.В. та гр. ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6821880300:03:012:0025 площею 42,8897 га строком на 30 років, зареєстрований 13.11.2014 за №7727157.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних особі, фізичних особі-підприємців та громадських формувань, 25.05.2015 року, було зареєстровано Фермерське господарство "ДЕМЕТРА-Р", код ЄДРПОУ 39800919. Згідно наданих відповідачем у справі відомостей, зокрема виписки з ЄДР, виписки з ЄДРП та ОУ, копії статуту ФГ "ДЕМЕТРА-Р", витяг 1522074500037 з реєстру платників податку на додану вартість, наказ №25 від 25.05.2015, керівником Фермерського господарства є ОСОБА_1.

Глава 19 Розділу 4 Земельного кодексу України встановлює порядок набуття права на землю для громадян та юридичних осіб. В свою чергу ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України зазначає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України (ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України).

Згідно ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

В свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Таким чином, для отримання в оренду земельну ділянку зацікавлена особа повинна була звернутися із клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а відповідний орган влади повинен надати дозвіл на таку розробку. Після цього, здійснюється процедура погодження та затвердження відповідного проекту. Якщо підстав для відмови немає, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Передача в оренду земельної ділянки відбувається на підставі рішення або відповідного договору.

З огляду на те, що 29.09.2014р. ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі проекту землеустрою прийняв наказ №22-4508/14-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" та в подальшому 22.10.2014р. між ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6821880300:03:012:0025 площею 42,8897 га строком на 30 років, порядок передачі земельної ділянки для ведення фермерського господарства було дотримано.

Щодо створення юридичної особи, то як було встановлено в межах судового провадження, 25.05.2015 року, було зареєстровано Фермерське господарство "ДЕМЕТРА-Р" ОСОБА_1, для ведення фермерського господарства.

Закон України "Про фермерське господарство" 973-IV визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Фермерське господарство має найменування та може мати печатки.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства).

Відповідно до ст. 7 Закону надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 8 Закону після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Порядок та зміна цільового призначення земельної ділянки регулюється ст. 20 Земельного кодексу України. Так, при зміні цільового призначення це повинно бути відображено в наказі про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як вбачається із оспорюваного наказу, ОСОБА_1 передавалася земельна ділянка для ведення фермерського господарства. У наказі №22-4508/14-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" в п. 1, 2 зазначено - "для ведення фермерського господарства".

В договорі оренди в п. 15,16 зазначено, що земельна ділянка передається саме для ведення - фермерського господарства. Аналогічне прослідковується в Акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 22.10.2014р. та Акті приймання-передачі земельної ділянки переданої в користування на умовах оренди від 22.10.2014р.

Таким чином, ні в наказі, ні в договорі оренди немає засвідченого факту передання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства чи зміни цільового призначення земельної ділянки з особистого селянського господарства на ведення фермерського господарства. Відтак, твердження позивача є помилковим та не підтверджено жодними доказами.

Суд дослідивши заявлені вимоги про застосування строку позовної давності, встановив, наступне. Оспорюваний наказ було прийнято 29.09.2014р. До Дунаєвецького суду Хмельницької області позов про оспорювання наказу було подано 07.06.2022р. Різниця в часі складає більше 7 років.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідні види категорій справ де застосовується інша тривалість позовної давності визначені в ч. 2 та 5 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Таким чином, слід застосувати тривалість позовної давності у три роки. Отже, строк позовної давності у цій справі сплинув 30.09.2017р.

Доказів поважності пропуску строку позовної давності позивачем в межах судового провадження не було надано.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Місяць Андрій Петрович заявив про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які поніс ОСОБА_1 . Так, адвокат просив стягнути з позивача 35 000,00 грн. (тридцять п?ять тисяч гривень).

До заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу було долучено копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 11 липня 2022 року, копію квитанції №ПН129 від 11 серпня 2022 року, на загальну суму 35 000,00 грн., квитанцію № ПН129РКО від 11 серпня 2022 року, щодо сплати комісії за послуги банку. Також, до заяви було долучено викопіювання довідки/профайлу з сайту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Під час розгляду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом було встановлено, що відповідно до п. 4.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 11 липня 2022 року «За роботу, виконану АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ КЛІЄНТ сплачує грошові кошти в сумі 35 000 грн. (тридцять п`ять тисяч гривень)». Згідно із п. 4.2. Договору про надання правової (правничої) допомоги від 11 липня 2022 року "Розрахунок по Даному договору здійснюється КЛІЄНТОМ шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок АДВОКАТСБКОГО ОБ?ЄДНАННЯ (КОД 040488271 Розрахунковий рахунок р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Кредобанк")".

Як випливає з п. 4.3 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 11 липня 2022 року сума сплачена за надану правову допомогу за даним Договором, є фіксованим гонораром АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ за надання правової допомоги.

Підтвердженням здійснення розрахунку Петльованого Р.Ф. з адвокатом є додані квитанції про оплату послуг адвоката на суму в 35 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України (надалі по тексту - «ЦПК України») судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляд. Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. 6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. 7. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Як вбачається із п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. В свою чергу ч. 8 ст. ст. 141 ЦПК України зазначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Законом Україні «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до абз. 3 ст. 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 20 вересня 2018 року по справі № 751/3840/15-ц визначила, що: «Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат».

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду яка міститься в постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19: абзац 8 п. 3 Розділ 6: «У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи». Абзац 14 п. 3 Розділ 6: «При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України)».

З огляду на те, що сторона позивача не заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу та належне доведення з боку сторони відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про задоволення такої заяви.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

В розумінні статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зміст поняття «майно» до об`єктів права власності відноситься «правомірні очікування»/«законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (справа «Девелопмент Лтд.» та інші проти Ірландії).

У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» ЄСПЛ наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009).

Суд, з врахуванням вищевказаного, приходить до висновку, що слід відмовити в задоволені позову Смотрицької селищної рада до Головного управління Держгеокадарсту у Хмельницькій області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу ГО Держгеокадастру та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПК України , ст. 258 ЦК України, ст.ст. 7,8,19,20,123,124,186-1 ЗК України -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Смотрицької селищної ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання незаконним наказу, скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - залишити без задоволення.

Стягнути з Смотрицької селищної ради (код ЄДРПОУ 04406584) на користь ОСОБА_1 ( ін. НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 35000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення виготовлено 24.10.22р.

Суддя - Є.Б. Ольховський