Постанова

від 20.10.2022 по справі 279/188/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 279/188/21

провадження № 61-5126св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Коростенська міська рада Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Активінвест», Відділ архітектури та містобудування Коростенської міської ради, Управління земельних відносин та комунальної власності виконавчого комітету Коростенської міської ради, Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенської міської ради Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Активінвест», Відділ архітектури та містобудування Коростенської міської ради, Управління земельних відносин та комунальної власності виконавчого комітету Коростенської міської ради, Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, про усунення перешкод у користуванні землями комунальної власності

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2021 року у складі судді Коваленко В. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 травня 2022 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив припинити дії відповідачів, які перешкоджають йому в реалізації конституційного права щодо вільного і рівного доступу до земель загального користування Коростенської територіальної громади, та вільному проході, проїзді до своєї власності - 1/5 частки житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ;

відновити становище, яке існувало до порушення відповідачами його прав, усунути перешкоди у вільному і рівному доступі до земельної ділянки загального користування Коростенської міської територіальної громади, яка розташована від земельної ділянки фабрики кручених виробів м. Коростеня (кадастровий номер 1810700000:02:002:0019) та земельної ділянки будівлі АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1810700000:02:002:0441) до будинку АДРЕСА_2 шляхом знесення: 1) воріт та огорожі, самочинно зведених відповідачами на земельній ділянці загального користування Коростенської міської територіальної громади, яка розташована від земельної ділянки фабрики кручених виробів м. Коростеня (кадастровий номер 18110700000:02:002:0019) та земельної ділянки будівлі АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1810700000:02:002:0019) та земельної ділянки (кадастровий номер 1810700000:02:002:0441) до будинку АДРЕСА_2 ; 2) самочинно зведеної добудови/забудови частини будівлі АДРЕСА_2 та відновлення проїзду загального користування від земельної ділянки фабрики кручених виробів м. Коростеня (кадастровий номер 18110700000:02:002:0019) та земельної ділянки будівлі АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1810700000:02:002:0441) до будинку АДРЕСА_2 ;

зобов`язати Коростенську міську раду Житомирської області відновити межі земельної ділянки комунальної власності Коростенської міської територіальної громади, яка межує із земельною ділянкою (кадастровий номер 1810700000:02:002:0441), на якій самочинно зведена добудова/забудова частини будівлі АДРЕСА_2 ;

зобов`язати Коростенську міську раду Житомирської області відновити межі земельної ділянки комунальної власності Коростенської міської територіальної громади, що розташована від земельної ділянки фабрики кручених виробів м. Коростеня (кадастровий номер 18110700000:02:002:0019) і земельної ділянки будівлі АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1810700000:02:002:0441) до будинку АДРЕСА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі договору дарування частини житлового будинку від 21 лютого 2020 року він є власником 1/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . По сусідству з ним, на АДРЕСА_3 , розташоване приміщення автостанції власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Активінвест» (далі - ТОВ «Фактор-Активінвест»), яке відповідно є орендарем земельної ділянки площею 0,3605 га, кадастровий номер 1810700000:02:002:0473, на якій розміщена автостанція. Рішенням тридцять першої сесії VII скликання Коростенської міської ради від 23 травня 2019 року № 1501 ТОВ «Фактор-Активінвест» надано дозвіл на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,3605 га, кадастровий номер 1810700000:02:002:0473, на АДРЕСА_3 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. На час пред`явлення позову договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки не укладений.

09 листопада 2020 року ТОВ «Фактор-Активінвест» з метою безпечного функціонування автостанції, забезпечення безперешкодного руху автобусів та особистої безпеки пасажирів повідомило про закриття з 09 листопада 2020 року території автостанції для проїзду і стоянки сторонніх транспортних засобів. У зв`язку з цим позивач позбавлений можливості вільного проїзду до свого будинку.

Крім того, зазначає, що утруднення доступу до нерухомості власників сусідніх з територією автостанції будівель виникло внаслідок того, що після набуття у власність будівлі на АДРЕСА_2 відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розширили забудову і самочинно перегородили наявний на землях комунальної власності проїзд/прохід загального користування, який був від входу на територію фабрики кручених виробів поза вказаними будівлями, а саму територію колишнього проїзду перетворили на власний господарський двір, що позбавило власників будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 площа можливості безперешкодного в`їзду/виїзду до власного двору. При цьому відповідачі на власний розсуд без відповідних дозвільних документів змінили функціональне призначення земельної ділянки загального користування за будинком на АДРЕСА_7 .

26 листопада 2020 року він звертався до Коростенської міської ради з проханням усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою комунальної власності та відновити існуючий раніше проїзд/прохід до його будинку, проте відповіді так і не отримав. Добудова відповідачів займає значну частину незаконно ліквідованого проїзду/проходу загального користування з боку території фабрики кручених виробів та заважає відновленню на землях комунальної власності проїзду загального користування від території фабрики кручених виробів і будівлі АДРЕСА_8 . У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 20 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачне надав об`єктивних доказів того, що збудована огорожа та паркан становлять перешкоду в доступі до належної йому на праві власності частини будинку. При укладенні договору дарування частки житлового будинку в лютому 2020 року ворота і паркан вже були, доступ та проїзд до його власності знаходився саме над територією автостанції, такі умови влаштовували обдарованого ОСОБА_1 . За таких обставин суд дійшов висновку, що встановлені мешканцями будинку АДРЕСА_4 ворота і паркан, а також збудовані прибудови на земельній ділянці загального користування не створюють позивачу перешкод у користуванні землями комунальної власності, оскільки він не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту створення з боку відповідачів таки перешкод. При цьому, звертаючись до суду, позивач не надав будь-яких документів, які вказували б на конфігурацію та межі земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні чи у користуванні попереднього власника, а також докази, які підтверджували б, що саме у зв`язку зі зведеними відповідачами прибудовами розмір земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, зменшився. В уточненій позовній заяві позивач просив відновити становище, яке існувало до порушення його прав, однак доказів існування такого становища не надав.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Житомирський апеляційний суд постановою від 10 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2021 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У червні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 травня 2022 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки у матеріалах справи є беззаперечні докази факту того, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на земельній ділянці загального користування самовільно поставили паркан та ворота, які перешкоджають вільному і рівному доступу (прохід/в`їзд/виїзд) позивача до земельної ділянки загального користування Коростенської міської територіальної громади, яка розташована від земельної ділянки фабрики кручених виробів м. Коростеня та земельної ділянки будівлі АДРЕСА_2 до будинку АДРЕСА_7 . При цьому суди знехтували конституційними правами мешканців Коростенської міської територіальної громади (до яких належить позивач) щодо вільного використання земель загального користування, а також нормами Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Крім того скарга містить доводи про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про призначення незалежної земельно-технічної експертизи.

У вересні 2022 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 , на підставі договору дарування частини житлового будинку від 21 лютого 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Івчуком С. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 779 є власником 1/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями під номером АДРЕСА_1 . Наведене також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 лютого 2020 року № 201386586.

26 листопада 2020 року ОСОБА_1 звертався до Коростенської міської ради з проханням усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою комунальної власності поза будівлями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_7 та відновити існуючий раніше проїзд/прохід до його та сусідніх з автостанції будинків.

Починаючи з 2003 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають у приватній власності нежитлові об`єкти за адресою: АДРЕСА_9 для здійснення підприємницької діяльності. В 2019 році придбали у власність житловий будинок АДРЕСА_4 . Крім того, в 2019 році ОСОБА_4 стала власником нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_10. Всі об`єкти нерухомості розташовані на приватизованих відповідачами земельних ділянках.

Згідно з актом від 08 квітня 2021 року складеним власниками та мешканцями будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 площа проїзд загального користування від території фабрики кручених виробів поза нежитловими будівлями АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 та поряд з житловими будівлями АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 площа ніколи не було.

Згідно з договором купівлі-продажу від 24 грудня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Івчуком С. С. та зареєстрованим в реєстрі за № 5528, ТОВ «Фактор-Активінвест» є власником нежитлової будівлі - автостанції загальною площею 253 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 . Автостанція розташована на земельній ділянці площею 0,3605 га, яка знаходиться в оренді на підставі договору оренди землі, зареєстрованого відділом Держкомзему у м. Коростені 10 жовтня 2012 року за № 18107004000106. Наведене також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 грудня 2014 року № 31560900 та договором оренди землі від 14 липня 2015 року, укладеним між Коростенською міською радою і ТОВ «Фактор-Активінвест».

На підстав договору дарування частки житлового будинку від 01 липня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Івчуком С. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 2938, ТОВ «Фактор-Активінвест» є власником 26/100 частки житлового будинку АДРЕСА_3 .

Згідно з договором дарування земельної ділянки від 01 липня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Івчуком С. С. та зареєстрованим в реєстрі за № 2939, ТОВ «Фактор-Активінвест» є власником земельної ділянки площею 0,0239 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частинами першою, другою статті 83 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи наведене, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив про порушення його прав, оскільки після набуття у власність будівлі на АДРЕСА_7 відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розширили забудову і самочинно перегородили наявний на землях комунальної власності проїзд/прохід загального користування, який був з боку входу на територію фабрики за цими будівлями, а саму територію колишнього проїзду перетворили на власний господарський двір, що позбавило власників будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 площа можливості безперешкодного в`їзду/виїзду до власного двору.

Відповідно до статті 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав об`єктивних доказів того, що збудована огорожа та паркан чинять перешкоди йому в доступі до належної йому на праві власності частини будинку. При цьому суд врахував, що позивач не надав будь-яких документів, які вказували б на конфігурацію та межі земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні чи у користуванні попереднього власника, а також доказів, які підтверджували б, що саме у зв`язку з спорудженими відповідачами прибудовами, розмір земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, зменшився. Також заявляючи вимогу про відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, позивач не надав доказів існування такого становища. Незважаючи на те що паркан та ворота збудовані самовільно, будь-яких перешкод саме ОСОБА_1 вони не чинять, його власність знаходиться зовсім з іншого боку.

Встановивши, що ОСОБА_1 не довів, що його право користування земельною ділянкою комунальної власності порушене відповідачами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про призначення земельно-технічної експертизи, не заслуговують на увагу, оскільки це клопотання було заявлене під час розгляду справи по суті, після з`ясування всіх обставин справи, а не в підготовчому засіданні, як це передбачено статтею 197 ЦПК України.

Водночас позивач не був позбавлений права на подання письмового доказу -висновку експерта, підготовленого на його замовлення, однак таким правом не скористався. Крім того будучи незгодним з відмовою місцевого суду в задоволенні клопотання про призначення експертизи позивач не вважав за необхідне подати повторне клопотання про призначення експертизи разом з апеляційною скаргою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З огляду на викладене, оскільки питання про достатність доказів належить до компетенції судів першої та апеляційної інстанцій, і апеляційний суд не встановив порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції, аргументи касаційної скарги про те, що суди надали неналежну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень і стосуються переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов