Постанова

від 27.10.2022 по справі 400/3431/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/3431/22Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Дата і місце ухвалення 02.08.2022р, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

12.07.2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає в не знятті арешту з майна ОСОБА_1 , а саме з земельної ділянки площею 3,0477 га за адресою: Вінницька область, Погребищенський р., с/рада Мончинська (цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва);

- зобов`язати державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , а саме з земельної ділянки площею 3,0477 га за адресою: Вінницька область, Погребищенський р., с/рада Мончинська (цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, що мають значення для правильного вирішення справи.

В поданій апеляційній скарзі апелянт зазначила, що довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підтверджено, що на земельну ділянку площею 3,0477 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, Погребищенський р., с/рада Мончинська (цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) було накладено арешт Новоодеським районним управлінням юстиції Миколаївської області, однак згідно інформації Автоматизованої системи виконавчого провадження всі виконавчі провадження (їх було наявно три), в яких стягувачем виступала ОСОБА_1 , були завершені. Однак, незважаючи на зазначене арешт з майна позивача знятий не був.

У зв`язку з вказаним позивач звернулась спочатку до Новоодеського ВДВС, а згодом до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із проханням зняти арешт, накладений на земельну ділянку та їй було роз`яснено відповідачем про необхідність сплати заборгованості в сумі 1827 грн., а також 182,70 грн. виконавчого збору та 250 грн. витрат виконавчого провадження для зняття арешту із земельної ділянки.

Апелянт зазначила, що вказана сума заборгованості нею була сплачена, однак жодних дій, направлених на зняття арешту з земельної ділянки відповідач не вчинив, чим порушив її права та інтереси.

Посилаючись на положення ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», апелянт вважає, що у зв`язку із закінченням виконавчого провадження № 49589443, державний виконавець повинен був зняти накладений на її майно арешт, однак цього не здійснив, чим порушив норми чинного законодавства.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Сторони у справі були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідно до положень ст. 268 КАС України.

Відповідач у справі до суду апеляційної інстанції не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

26.10.2022 року від представника позивача адвоката Дмитрашківського В.О. надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0523482800:03:002:0016, загальною площею 3,0477 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, Погребищенський район, Мончинська сільрада, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів вбачається, що державним реєстратором Новоодеського районного управління юстиції було здійснено державну реєстрацію обтяження вказаної земельної ділянки у вигляді арешту та заборони на її відчуження згідно постанови Відділу державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції ВП № 49262068 від 17.11.2015 року.

07.09.2021 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту із земельної ділянки з кадастровим номером 0523482800:03:002:0016, загальною площею 3,0477 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, Погребищенський район, Мончинська сільрада, посилаючись на те, що згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження всі три виконавчих провадження, в яких вона виступала боржником, були завершені, а тому підстави для існування арешту відсутні.

У відповідь на вказане звернення позивача Новоодеський відділ державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області листом від 14.09.2021 року № 100/15888 повідомив позивача про те, що згідно автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 49262068 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2015 року № 915/869/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Вознесенської ОДПІ судового збору в розмірі 1827 грн. 25.11.2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно відповіді ПФУ боржник перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Інгульському (Ленінському) районі м. Миколаєва та отримує пенсію, а тому виконавчий документ підлягає виконанню Інгульським (Ленінським) ВДВС. Також повідомлено, що виконавче провадження закінчено, а виконавчий документ направлено на виконання до Інгульського (Ленінського) ВДВС Миколаївського МУЮ, тому підстави для зняття арешту з майна відсутні.

26.10.2021 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Інгульського відділу виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту із належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 0523482800:03:002:0016, загальною площею 3,0477 га.

Листом від 08.11.2021 року відповідачем було повідомлено позивачку, що згідно відомостей АСВП у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 49589443. Повідомлено, що 09.12.2005 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 04.05.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу за п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилаючись на положення ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач зазначив про відсутність станом на 08.11.2021 року підстав для зняття арешту з майна боржника за виконавчим провадженням № 49589443, однак повідомив, що для зняття арешту позивачу необхідно надати підтверджуючі документи про сплату заборгованості в сумі 1827 грн. за виконавчим листом, суми виконавчого збору в розмірі 187,70 та витрат виконавчого провадження в розмірі 250 грн.

Судом встановлено, що на виконання вказаної вказівки відповідача ОСОБА_1 13.12.2021 року було сплачено на рахунок Інгульського відділу виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) суму заборгованості у загальному розмірі 2259,70 грн., що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» №0.0.2376163107.1 та повідомлено про це державного виконавця.

Однак, як зазначає позивач, будь-яких дій, направлених на зняття арешту з належної їй земельної ділянки відповідачем вчинено не було, що і стало підставою для її звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що в даному випадку відсутні підстави, передбачені ч.4 ст.59 Закону для зняття арешту з майна боржника, оскільки відсутні відомості про погашення позивачем заборгованості перед Антимонопольним комітетом України згідно виконавчого провадження ВП№49503023.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 цього Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідач у поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву вказав, що згідно відомостей АСВП у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 49589443 з примусового виконання виконавчого листа № 915/869/15, виданого 08.12.2015 року господарським судом Миколаївської області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 1827 грн.. Також відповідач зазначив, що 04.05.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу по п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, у разі, якщо відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася.

Статтею 40 цього Закону передбачено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Так, згідно ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час прийняття постанови про повернення стягувачу виконавчого документу 04.05.2017 року) у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Також згідно ч. 3 цієї статті у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу зазначених положень Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що у разі, зокрема, повернення виконавчого документу державний виконавець повинен зняти арешт, накладений на майно (кошти) боржника, оскільки, зокрема, повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

В даному випадку судом встановлено, що арешт на земельну ділянку, розташовану за адресою: Вінницька область, Погребищенський р., с/рада Мончинська, та яка належить ОСОБА_2 було накладено в рамках виконавчого провадження ВП № 49262068 з виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 21.08.2015 року № 915/869/15 про стягнення з позивача судового збору в розмірі 1827 грн.

Також встановлено, що в подальшому виконавче провадження ВП № 49262068 було завершено через необхідність його виконання іншим відділом ДВС. Виконавчий документ направлено за належністю до Інгульського ВДВС та його виконання здійснювалось в рамках ВП № 49589443, що не заперечується сторонами по справі.

Однак, після винесення в рамках виконавчого провадження ВП № 49589443 постанови про повернення виконавчого документу стягувачу згідно п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», будь-яких дій, направлених на зняття арешту з майна боржника, зокрема, розглядуваної земельної ділянки, як того вимагають положення ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Інгульського ВДВС вчинено не було.

Вказане свідчить про допущення відповідачем порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне:

Згідно частини 3 статті 59 закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

При цьому, пунктом 2 частини 4 цієї статті визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що після повідомлення Інгульським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві позивачу про необхідність надання підтверджуючих документів про сплату заборгованості за ВП № 49589443 для зняття арешту з майна боржника, ОСОБА_1 було сплачено на рахунок Інгульського відділу виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» №0.0.2376163107.1 суму заборгованості у загальному розмірі 2259,70 грн.

Однак, незважаючи на зазначене відповідачем будь-яких дій, направлених на зняття арешту з майна боржника, зокрема, з земельної ділянки, розташованої за адресою: Вінницька область, Погребищенський р., с/рада Мончинська, вчинено також не було.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 - з земельної ділянки площею 3,0477 га за адресою: Вінницька область, Погребищенський р., с/рада Мончинська (цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що підставою для зняття арешту з майна боржника на підставі п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» є надходження суми коштів, необхідних для задоволення вимог саме усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. Однак, згідно відомостей АСВП у Новоодеському відділі державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебували два виконавчих провадження: ВП № 492620698 з примусового виконання виконавчого листа № 915/869/15, виданого 08.12.2015 року, яке направлено за належністю та ВП № 49503023 з примусового виконання виконавчого листа № 915/869/15 від 30.11.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 72 000 грн. Відповідач зазначив, що згідно інформації, яка надійшла від Новоодеського відділу державної виконавчої служби боржником ОСОБА_1 не надано підтверджуючих документів про сплату виконавчого збору і витрат за ВП № 49503023.

Враховуючи зазначене, посилаючись на те, що позивачем не надано документальних підтверджень сплати коштів, які необхідні для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, відповідач вказав на відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника згідно п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження.

Колегія суддів вважає помилковими вказані посилання відповідача, які прийняті до уваги судом першої інстанції та вважає вказані доводи такими, що ґрунтуються на неправильному розумінні положень п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

На думку колегії суддів п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» не пов`язує можливість зняття арешту з майна боржника із необхідністю надання підтверджуючих документів про сплату заборгованості та інших витрат виконавчого провадження за всіма виконавчими провадженнями, які перебувають на виконанні у відповідному відділі виконавчої служби або ж і в інших відділах виконавчої служби.

Аналіз положень зазначеної вище норми свідчить про те, що можливість зняття арешту з майна боржника пов`язується саме з наданням ним підтверджуючих документів про сплату заборгованості та інших витрат виконавчого провадження за виконавчим провадженням, в рамках якого і було накладено такий арешт, оскільки арешт майна (коштів) боржника відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Інше тлумачення даної норми не відповідає суті такого заходу примусового виконання рішення як арешт майна боржника та його меті, безпідставно розширює дію арешту, накладеного в рамках конкретного виконавчого провадження на інші виконавчі провадження, в рамках яких такий арешт не накладався.

З огляду на все вище зазначене колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, доводам сторін по справі, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що постановлене Миколаївським окружним адміністративним судом рішення від 02.08.2022 року підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що за наслідком розгляду даної адміністративної справи колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , стягненню на користь позивача підлягають понесені нею судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в загальній сумі 4962 грн.: 1984,80 грн., судовий збір, сплачений згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 21.02.2022 року № 0.0.2469237626.1 при зверненні до суду першої інстанції, та 2977,20 грн., судовий збір сплачений згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 29.08.2022 року № 0.0.2657280180.1 при звернення до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 287, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з земельної ділянки, площею 3,0477 га, кадастровий номер 0523482800:03:002:0016, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та розташована за адресою: Вінницька область, Погребищенський р., с/рада Мончинська (цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

Зобов`язати Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з з земельної ділянки, площею 3,0477 га, кадастровий номер 0523482800:03:002:0016, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та розташована за адресою: Вінницька область, Погребищенський р., с/рада Мончинська (цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, код ЄДРПОУ 34993225) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 4962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) гривні.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук