Ухвала

від 14.12.2022 по справі 400/3431/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа №400/3431/22

адміністративне провадження № К/990/33883/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року

у справі №400/3431/22 за позовом ОСОБА_1 до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає в не знятті арешту з майна ОСОБА_1 , а саме з земельної ділянки площею 3,0477 га за адресою: Вінницька область, Погребищенський р., с/рада Мончинська (цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва);

- зобов`язати державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , а саме з земельної ділянки площею 3,0477 га за адресою: Вінницька область, Погребищенський р., с/рада Мончинська (цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з земельної ділянки, площею 3,0477 га, кадастровий номер 0523482800:03:002:0016, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та розташована за адресою: Вінницька область, Погребищенський р., с/рада Мончинська (цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва);

- зобов`язано Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з земельної ділянки, площею 3,0477 га, кадастровий номер 0523482800:03:002:0016, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та розташована за адресою: Вінницька область, Погребищенський р., с/рада Мончинська (цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва);

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 4962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) гривні.

Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі скаржник переконує, що оскаржуване судове рішення винесене у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права та у зв`язку із неврахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Дослідивши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

У свою чергу, статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги та тексту оскаржуваного судового рішення вбачається, що спір у цій справі виник з приводу бездіяльності державного виконавця.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи необхідність касаційного перегляду судового рішення, прийнятого за правилами статті 287 КАС України, заявник не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також не посилається на значення саме цієї справи при формуванні єдиної правозастосовчої практики.

З огляду на викладене, наведені скаржником обґрунтування необхідності скасування судового рішення, не є достатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі та не дають підстав для висновку, що справа №400/3431/22 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини третьої статті 333 КАС України, оскільки рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 13, 257, 287, 328, 330, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року у справі №400/3431/22.

Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду