Ухвала

від 26.10.2022 по справі 600/643/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №600/643/21-а

адміністративне провадження №К/990/24706/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попова-Завгородня Сніжана Григорівна, про передачу справи № 600/643/21-а на розгляд Великої Палати Верховного Суду, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича (далі - відповідач 1), Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради (далі - відповідач 2), в якому просив:

- визнати незаконним, протиправним та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича від 03 лютого 2021 року №132-к "Про припинення повноважень директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради";

- визнати незаконним, протиправним та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича від 03 лютого 2021 року № 135-к "Про звільнення ОСОБА_1 - директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради";

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради з 04 лютого 2021 року;

- стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2021 року по день винесення рішення суду з розрахунку 1723,62 грн. одноденної заробітної плати.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попова-Завгородня С.Г., звернувся до Верховного Суду із указаною касаційною скаргою.

12 вересня 2022 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попова-Завгородня С.Г., надійшло клопотання про передачу справи № 600/643/21-а на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

В обґрунтування вказаного клопотання скаржник посилається на те, що дана справа має виключну правову проблему, оскільки у відповідача 1 не було правових підстав для звільнення його відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, тому що на переконання останнього вказана правова норма поширюється на посадових осіб господарських товариств, які є спеціальними суб`єктами, а не на осіб, які перебувають на службі в органах місцевого самоврядування.

Колегія суддів дослідивши доводи заявленого клопотання про передачу справи №600/643/21-а на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, для вирішення виключної проблеми у формуванні єдиної правозастосовної практики в подібних судових спорах, вважає що у задоволенні останнього необхідно відмовити.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятою статті 346 КАС України, передбачає наявність у справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в судовому рішенні від 26 березня 2019 року у справі № 804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак:

- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;

- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;

- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах;

- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема:

- немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;

- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;

- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;

- наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.

Згідно зі частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Положеннями статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 КАС України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закон № 1402-VIII діє, зокрема, Касаційний адміністративний суд. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, до повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана з наявністю правових проблем.

Враховуючі викладене, колегія суддів вважає, що наведене у клопотанні обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстави для передачі на розгляд Великій Палаті Верховного Суду справи №600/643/21-а.

При цьому, колегія суддів зауважує, що суд касаційної інстанції уже надавав тлумачення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та викладав правову позицію щодо її застосування, зокрема у своїх постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 802/2081/18-а та від 16 січня 2018 року у справі № 760/9269/15-ц, що свідчить про відсутність у спірних правовідносинах виключної правової проблеми.

З урахуванням вищезазначеного, клопотання відповідача про передачу справи №600/643/21-а на розгляд до Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 343, 346, 347, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попова-Завгородня Сніжана Григорівна, про передачу справи № 600/643/21-а на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду