Постанова

від 11.09.2023 по справі 600/643/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/643/21-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

11 вересня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Капустинського М.М. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича, Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2021 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнення) до Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича, Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради про визнання незаконним, протиправним та скасування розпорядження Чернівецького міського голови Р. Клічука від 03.02.2021 № 132-к Про припинення повноважень директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради.

Також, позивач просив визнати незаконним, протиправним та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови Р. Клічука від 03.02.2021 № 135-к Про звільнення ОСОБА_1 - директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради з 03.02.2021; стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.02.2021 по день винесення рішення суду з розрахунку 1812,01 грн одноденної заробітної плати; рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць - допустити до негайного виконання.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі №600/643/21-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 26.10.2022 у справі 600/643/21-а адміністративне провадження № К/990/24706/22-а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.01.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 у справі № 600/643/21-а - скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича, Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Чернівецького міського голови Клiчука Романа Васильовича від 03.02.2021 № 132-к Про припинення повноважень директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Чернiвецького міського голови Клiчука Романа Васильовича від 03.02.2021 № 135-к Про звiльнення Бешлея Володимира Васильовича - директора Департаменту житло комунального господарства Чернівецької міської ради". Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради з 04.02.2021.

Адміністративну справу № 600/643/21-а в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.05.2023 адміністративний позов в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.02.2021 по 03.02.2022 у розмірі 266220,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 26.09.2018 по 03.02.2021 позивач проходив службу в Чернівецькій міській раді на посаді директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, що підтверджується відомостями трудової книжки.

Відповідно до розпорядження Чернівецького міського голови від 26.09.2018 № 1358-К прийнято на службу в Чернівецьку міську раду з 26.09.2018 ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, за його згодою, як такого, що успішно пройшов конкурсне випробування та був зарахований до кадрового резерву міської ради, з посадовим окладом 7500 грн на місяць згідно з штатним розписом, надбавкою за високі досягнення у праці в розмірі 30 % до посадового окладу з врахуванням набавки за ранг та вислугу років.

Розпорядженням Чернівецького міського голови від 03.02.2021 № 132-к припинено повноваження директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради ОСОБА_1 відповідно до ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні на підставі ч. 1 ст. 10 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до розпорядження Чернівецького міського голови від 03.02.2021 № 135-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради 03.02.2021 у зв`язку із припиненням повноважень (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).

Вважаючи звільнення з посади незаконним, а розпорядження про припинення повноважень та звільнення протиправними, позивач звернувся до суду.

Постановою Верховного Суду від 26.10.2022 у справі 600/643/21-а адміністративне провадження № К/990/24706/22-а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.01.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 у справі № 600/643/21-а - скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича, Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Чернівецького міського голови Клiчука Романа Васильовича від 03.02.2021 № 132-к Про припинення повноважень директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Чернiвецького міського голови Клiчука Романа Васильовича від 03.02.2021 № 135-к Про звiльнення Бешлея Володимира Васильовича - директора Департаменту житло комунального господарства Чернівецької міської ради". Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради з 04.02.2021.

Адміністративну справу № 600/643/21-а в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі 600/643/21-а вказано, що звільнення ОСОБА_1 відбулося із порушенням процедури звільнення та без законної на те підстави, в силу вимог частини 1 статті 235 КЗпП України, є підставою для його поновлення на попередній роботі, а саме на посаді Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради з 04.02.2021.

Вказаною постановою поновлено позивача на посаді директора департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради з 04.02.2021, а адміністративну справу №600/643/21-а в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Позивач з 04.02.2022 працевлаштований за новим місцем роботи у Міністерстві оборони України.

Дослідження довідки № 423/187 від 12.01.2023 виданої Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України про виплачену заробітну плату та інші пов`язані із нею виплати за період з 04.02.2022 по 31.10.2022 ОСОБА_1 начальнику управління корпоративної політики Головного управління майна та ресурсів, судом встановлено, що позивачу у період з 04.02.2022 по 31.10.2022 нараховано та виплачено заробітну плату та інші пов`язані із нею виплати в сумі 390807,37 грн (т.2 а.с. 121).

Отримання позивачем заробітної плати з 04.02.2022 в Міністерстві оборони України також підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також річного доходу задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (форма № 25 ДР) ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2021 року по ІІІ квартал 2022 року.

Отже, з 04.02.2022 позивач є працевлаштований у Міністерстві оборони України, що не заперечувалося сторонами під час розгляду даної справи.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимушений прогул позивача необхідно вираховувати з 04.02.2021 (наступний день після звільнення) по 03.02.2022 (день, що передує дню працевлаштування).

Відтак, період часу з 04.02.2021 по 03.02.2022 (250 робочих днів) є періодом вимушеного прогулу.

Згідно з довідкою № 37 від 12.05.2022 виданою Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, позивач дійсно працював в Департаменті житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради на посаді директора до 03.02.2021 та отримував заробітну плату з грудня 2020 року по січень 2021 року в сумі 52067,36 грн, в тому числі: за грудень 2020 року 27480,00 грн, за січень 2021 року - 24587,36 грн. Середньоденна заробітна плата позивача становить 1335,06 грн. Кількість відпрацьованих днів за два місяці, що передували звільненню становить 39 днів (т.1 а.с. 210 на звороті).

Відтак, середньоденний заробіток позивача становить 1335,06 грн, який визначений виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували його звільненню та діленням цієї суми на число відпрацьованих робочих днів за цей період 52067,36 грн (27480,00 грн + 24587,36 грн) / 39 робочих днів (22 робочих днів у грудні 2020 року та 17 робочих днів у січні 2021 року).

З урахуванням наведеного, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 04.02.2021 по 03.02.2022 становить у сумі 333765,00 грн (250 робочих днів Х 1335,06 грн).

Дослідженням відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також річного доходу задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (форма № 25 ДР) ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2021 року по ІІІ квартал 2022 року судом встановлено, що в період з 04.02.2021 по 03.02.2022 позивач отримував наступні доходи, а саме: з червня 2021 року по лютий (включно) 2022 року Чернівецький обласний центр зайнятості нарахував та виплатив позивачу соціальні виплати з відповідних бюджетів на загальну суму 67544,40 грн (т.2 а.с.113).

Отже, у період з 04.02.2021 по 03.02.2022 Чернівецьким обласним центром зайнятості було нараховано та виплачено позивачу соціальні виплати з відповідних бюджетів (допомогу по безробіттю) у розмірі 67544,40 грн.

Таким чином, різниця між середнім заробітком за час вимушеного прогулу та соціальними виплатами, одержаними позивачем у центрі зайнятості становить 266220,60 грн (333765,00 грн - 67544,40 грн).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції приходить до висновку про стягнення з відповідача - Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.02.2021 по 03.02.2022 у сумі 266220,60 грн, за вирахуванням суми отриманих соціальних виплат з відповідних бюджетів (допомоги по безробіттю) у розмірі 67544,40 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням вказаного, колегія суддів зазначає, що питання розміру середньоденної заробітної плати сторонами не оскаржується. В свою чергу, позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції лише в частині періоду відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.02.2022 по 26.10.2022 та не врахування 67544,40 грн при обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.02.2021 по 03.02.2022.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середнього заробітку визначений у Постанові Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Крім того, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність, з врахуванням ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд України в рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

В частині доводів апелянта щодо відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.02.2022 по 26.10.2022 та не врахування 67544,40 грн при обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.02.2021 по 03.02.2022, та відповідних висновків суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції вказує, що позивач з 04.02.2022 по 26.10.2022 працював у Міністерстві оборони України та робить посилання на п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", яка передбачає, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Однак, колегія суддів зазначає, що викладені в п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснення зроблені з врахуванням вимог ч.3 ст.117 КЗпП України, яку було виключно на підставі Закону України від 20.12.2005 Про внесення змін до Кодексу законів про працю України. Враховуючи вказане, доводи суду першої інстанції в цій частині є безпідставними.

Аналогічний висновок вказаний в правових позиціях Верховного Суду, які викладені в постановах від 25.05.2016 у справі № 6-511цс16, від 21.09.2017 у справі №6-2597цс16, від 22.11.2017 у справі №6-1660цс 16, від 01.03.2018 у справі 818/149/17, від 30.03.2021 у справі № 826/7251/15.

Також, у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року в справі № 6-511цс16 та постановах Верховного Суду від 26 серпня 2020 року в справі № 501/2316/15-ц, від 22 травня 2019 року в справі № 572/2429/15-ц, зазначено, що відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Тобто, будь-якого обмеження щодо роботи в період незаконного звільнення або отримання виплати по безробіттю від центру зайнятості та врахування вказаних виплат при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу законодавство не передбачає.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ст.44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в період отримання позивачем такої допомоги) закріплелено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення на випадок безробіття, визначено види забезпечення, зокрема, допомогу по безробіттю.

Допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд).

Отже, надання позивачу статусу безробітного, призначення допомоги по безробіттю та її виплата жодним чином не залежать від факту ініціювання ним судового розгляду справи про поновлення на посаді.

Згідно з п.2 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Пунктом 2 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до п.30 Порядку № 792 центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного, зокрема, з дня видання відповідно до законодавства працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.

За приписами пп. 2 п. 1 розділу V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сіл господарства України 06.04.2020 № 624, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2020 за № 537/34820 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792.

Водночас ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Згідно з ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, підстав для відрахування суми отриманої від відповідного центру зайнятості, як допомоги по безробіттю, законодавство не передбачає.

На підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні адміністративного позову в цій частині.

В свою чергу, середньоденний заробіток позивача становить 1335,06 грн, як встановлено судом першої інстанції, не було оскаржено сторонами у справі та вбачається з довідки № 37 від 12.05.2022 виданої Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради (т.1 а.с.210 з.с.).

З урахуванням наведеного та вимог Постанови №100, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 04.02.2021 по 26.10.2022 становить у сумі 584756,28 грн (438 робочих дні * 1335,06 грн).

На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку щодо часткового задоволення апеляційної скарги позивача (суд апеляційної інстанції не погодився з апелянтом в частині кількості робочих днів та відповідно загальної суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття ново рішення щодо стягнення з Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.02.2021 по 26.10.2022 в сумі 584756,28 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 лютого 2021 року по 26 жовтня 2022 року в сумі 584756 грн 28 коп (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень 28 коп).

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Капустинський М.М. Полотнянко Ю.П.