Рішення

від 19.10.2022 по справі 759/18263/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18263/21

пр. № 2/759/478/22

19 жовтня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Марус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ ТРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

11.08.2021 року директор ТОВ «БМ ТРАНС» Задніпрянець А.Ю. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, яким просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «БМ ТРАНС» суму матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 107444 грн. 04 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп. і витрати за проведення перекладу у розмірі 1035 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.03.2021 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ «БМ ТРАНС» на посаду водія автотранспортних засобів з обов`язками експедитора та з ним було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Під час виконання відрядження, дорожньою поліцією Польщі, було складено протокол дорожнього контролю від 19.03.2021 р. про виявлено порушення, ст. 92а абзацу 1 Закону «Про автомобільний транспорт» від 6 вересня 2001 р. та евакуйовано транспортний засіб. Внаслідок винних дій відповідача позивачу було завдано майнову шкоду в розмірі 107444,04 грн.

Ухвалою від 10.02.2022 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримує просить задовольнити на підставі наявних в матеріалах справи доказів та розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 07.12.2021 року подав до суду відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.03.2021 року відповідача ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ «БМ ТРАНС» на посаду водія-експедитора відділу автотранспорту на підставі наказу № 17-к від 05.03.2021 року (а.с. 12).

Відповідача було ознайомлено з робочою інструкцією водія автотранспортних засобів з обов`язками експедитора та з ним укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.15-19).

Відповідно до пункту 1 цього договору працівник, що займає посаду водія автотранспортного засобу з обов`язками експедитора, виконуючих роботу, безпосередньо пов`язану зі збереженням, перевезенням та застосуванням у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей та приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження.

У випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей визначення розміру збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства (пункт 3 договору).

Відповідно з умовами, визначеними пунктом 4 договору, працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збитки завдані не з його вини.

Відповідно п. 4.1.2. Інструкції працівник несе повну майнову відповідальність за пошкодження ватажу, транспортного засобу, неналежне заповнення документів, чи їх втрату, інші випадки (у т.ч. розголошення відомостей) коли з вини або бездіяльності працівника було нанесено шкоду працедавцю.

10.03.2021 року відповідача було направлено у рейсове відрядження, оформлене наказом на перевезення вантажу та посвідченням на відрядження № 43 від 10.03.2021 року ( а.с. 20).

Під час виконання перевезення, при зупинці відповідача у Польщі дорожньою поліцією, було складено протокол дорожнього контролю від 19.03.2021 року (а.с.22-23).

Протокол було складено на порушення відповідачем ст. 92а абзацу 1 Закону «Про автомобільний транспорт» від 06.09.2001р. З протоколом дорожнього контролю надано його переклад українською мовою (а.с.24-26).

У протоколі контролю від 19.03.2021 та додатку №1 зазначено про те що відповідач пред`явив для перевірки дозвіл на міжнародні автомобільні перевезення вантажів з номером 7571116/W-2 e5 «Транзитне перевезення» та транспортний документ CMR для перевезення з Нідерландів Україну.

Під час перевірки поліцією встановлено, що відповідач неправильно заповнив частину В вищезгаданого дозволу, а саме реєстраційного номера вантажівки/тягача та причепи/напівпричепи. Крім того, у частині причепа/ навіпричепа було викреслено реєстраційний номер НОМЕР_1 та вручну додано номер НОМЕР_2 .

Відповідно до загальних положень, що містяться на другій сторінці дозволу, водій повинен мати дозвіл в транспортному засобі під час кожної поїздки та пред`являти на вимогу контролюючим органом на запит, дозвіл повинен бути заповнений до першого перетину кордону Республіки Польща.

Дозвіл, в якому незаповнені всі розділи частини В, є недійсним, а поїздка вважається здійсненою без дозволу.

Дозвіл має описи та інформацію трьома мовами: польською, англійською та російською. В зв`язку з наведеним вище було встановлено, що пред`явлений для перевірки дозвіл на міжнародні автомобільні перевезення вантажів з вищезазначеним номером та написом «Транзитне перевезення», є недійсним. У цьому випадку поїздка вважається здійсненою без дозволу.

Відповідно до статті 28 абзацу 1 Закону «Про автомобільний транспорт» від 6 вересня 2001 року (Збірник законів на 2019 рік, випуск 2140, з внесеними змінами) здійснення міжнародних автомобільних перевезень вантажів на території Республіки Польща іноземним суб`єктом господарської діяльності вимагає дозволу міністра, відповідального за транспорт, якщо міжнародні угоди не передбачають іншого. Крім того, відповідно до статті 28а наведеного вище Закону встановлюється, що іноземний суб`єкт господарської діяльності, який здійснює міжнародні автомобільні перевезення вантажів зобов`язаний заповнити форму дозволу не пізніше ніж перед виїздом на територію Республіки Польща автотранспортного засобу, яким здійснюються перевезення. У випадку не заповнення або неправильного заповнення форми дозволу, поїздка вважається здійсненою без дозволу. Водій автотранспортного засобу, що здійснює міжнародне автомобільне перевезення вантажів, зобов`язаний мати у транспортному та пред`являти на вимогу уповноважених осіб форму дозволу. Якщо цей документ не буде пред`явлений під час перевірки, міжнародне автомобільне перевезення вважається таким, що виконується без дозволу.

Поліцією затримано дозвіл №7571116/W-2 е5 як доказовий матеріал. Штраф за не заповнення дозволу становить 12000,00 (дванадцять тисяч) злотих, а рух транспортних засобів позивача було заборонено, вони були евакуйовані спеціальною службою, витрати на евакуацію становлять 3410,00 (три тисячі чотириста десять) злотих.

Після повернення з відрядження відповідач свою провину не заперечував та надав рапорт від 29.03.2021р., у якому підтвердив, що дозвіл він не заповнював (а.с.33)

Від надання інших письмових пояснень відмовився, про що складено Акт фіксації відмови від надання письмових пояснень від 29.03.2021року (а.с. 34).

Як вбачається з позовних вимог, позивачу було нанесена матеріальна шкода (збитки) на загальну суму 107444,04 гривні, що є еквівалентом 3201,77 Євро.

На підтвердження понесення витрати позивачем надано рахунок фактуру FS/21/3/24 від 24.03.2021 з дебет нотою розшифровки платежу №NO/01/03/2021 на загальну суму 15410,00 злотих, що становить 3201,77 Євро за курсом НБ Польщі (4,6138 злотих за 1 ЕВРО) та платіжне дорученням №21 від 28.04.2021 на оплату 3201,77 Євро. Офіційний курс Національного Банку України на 28.04.2021 становив 33,5577 грн. за 1,00 Євро (а.с. 30-31).

Відповідно до положень статті 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків грошові виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на ix відшкодування.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками с втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням aбo пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила aбo мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У даному випадку реальними збитками є саме сплата позивачем витрат на звільнення транспортних засобів у розмірі суми штрафу у сумі витрат на евакуацію.

Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов`язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій.

Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність.

В даному випадку протиправною поведінкою є бездіяльність водія автотранспортного засобу з обов`язками експедитора ОСОБА_1 з не заповнення дозволу, наслідками якої стало накладання штрафних санкцій та понесення витрат з евакуації транспортних засобів, які було сплачено позивачем.

Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина.

Вина працівника - це його психічне ставлення до вчинюваної дії чи бездіяльності, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності (ст.23-25 КК України).

Отже, працівник визнається винним у заподіянні шкоди, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно або з необережності (за винятком випадків, коли шкоду нанесено джерелом підвищеної небезпеки).

Матеріальна відповідальність за трудовим законодавством настає незалежно від форми вини працівника: умислу чи необережності.

З огляду на те, що відповідач підтвердив свою бездіяльність, щодо не заповнення документу та відмовився від надання інших пояснень щодо обставин спричинення шкоди, його вину у заподіянні позивачу матеріального збитку суд вважає доведеною.

Причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і майновою шкодою, яка сталася, повинен бути прямим (безпосереднім).

Прямий зв`язок - це такий, за якого майнова шкода безпосередньо, з неминучістю випливає з дій чи бездіяльності працівника. У будь-якому разі працівник повинен нести матеріальну відповідальність лише за ту частину шкоди, яка безпосередньо випливає з його дій чи бездіяльності, адже згідно зі змістом частини другої статті 130 КЗпП України матеріальна відповідальність працівника за трудовим правовідношенням має особистий характер. Це пов`язано з тим, що виконувати доручену йому роботу працівник повинен особисто (стаття 30 КЗпП України).

Наданими позивачем доказами підтверджується, що дозвіл відповідачу був наданий, але відповідачем не заповнений, а відтак наявний причинний зв`язок між протиправною і винною дією відповідача і завданою підприємству майновою шкодою.

За загальним правилом, встановленим статтею 132 КЗпП України, розмір відповідальності працівника за шкоду, заподіяну підприємству установі, організації при виконанні трудових обов`язків, обмежується середнім місячним заробітком працівника.

Випадки повної матеріальної відповідальності встановлює стаття 134 КЗпП України, відповідно до якої працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

За обставинами справи установлено, що між сторонами було укладено письмовий договір, відповідно до якого відповідач узяв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому матеріальних цінностей.

З посадової інструкції водія автотранспортного засобу з обов`язками експедитора вбачається, що вказана посада безпосередньо пов`язана зі збереженням, перевезенням та застосуванням у процесі виробництва переданих працівнику матеріальних цінностей, а відтак укладений між сторонами договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідає вимогам статті 135-1 КЗпП України.

Отже на підставі оцінки наведених позивачем аргументів і наданих ним доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність його вимог до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 107 444,04 грн.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до положень статті 141 ЦПК України покладає на відповідача судовий збір в сумі 2270 грн. та витрати на оплату послуг перекладача в сумі 1035,00 грн., що підтверджуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ ТРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ ТРАНС» (код ЄДРПОУ 35129486, місце знаходження: м. Київ, вул. Жмеринська, 26) суму матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 107444 (сто сім тисяч чотириста сорок чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ ТРАНС» (код ЄДРПОУ 35129486, місце знаходження: м. Київ, вул. Жмеринська, 26) судовий збір у сумі 2270 грн. 00 коп. та витрати на оплату послуг перекладача в сумі 1035 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. П`ятничук