Постанова

від 26.10.2022 по справі 2-2315/06

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-2315/06 Головуючий у 1 інстанції: Купрієнко С.І.

Провадження № 22-ц/824/10386/2022 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Гуля В.В., Матвієнко Ю.О.,

секретар Шевченко Т.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

В листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності на спадкове майно. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , після якого залишилося домоволодіння в АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 спадщину фактично прийняла дружина померлого та його мати ОСОБА_4 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як спадкоємець першої черги він фактично прийняв спадщину після своєї матері ОСОБА_4 . За життя його батьки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 самочинно перебудували будинок, добудували два сараї та погріб, у зв`язку з чим він не може оформити спадщину. Позивач ОСОБА_2 просив встановити факт прийняття спадщини та визнати за ним право власності в порядку спадкування на вказане домоволодіння з надвірними будівлями та самочинними забудовами.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено. Встановлений факт прийняття спадщини та визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, в тому числі на самочинні забудови, а саме: переобладнаний з одно в двохкімнатний будинок «а» із збільшенням загальної площі будинку «А» на 54,6 кв.м., житлової площі на 36,1 кв.м., сарай «Б» збільшений на 8,7 кв.м., перебудований сарай «Г», та погріб під літерою «Г», сарай під літерою «Д», зареєстрованого за ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 . Посилається на те, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вона є рідною сестрою позивача ОСОБА_2 , а померлі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 є її батьками. Вона не була залучена до участі в справі в суді першої інстанції, а рішення суду першої інстанції зачіпає її права як спадкоємця першої черги. З 1988 року і час смерті ОСОБА_4 вона була зареєстрована та проживала в спірному будинкув АДРЕСА_1 , а тому вважається такою, що прийняла спадщину після батьків нарівні з позивачем.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання представник Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області не з`явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , після якого залишилося спадщина - домоволодіння в АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину його дружина та мати позивача - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 в судовому порядку порушив питання про встановлення факту прийняття спадщини після ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнання за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та самочинними забудовами в порядку спадкування.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає, що таке рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст.525 ЦК УРСР). Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (ст. 527 ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Частиною 1 ст. 549 ЦК УРСР було визначено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтями 1261-1265 ЦК України встановлено черги спадкоємців за законом, згідно з якими до спадкоємців першої черги за законом віднесені діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 пред`явив позов про встановлення факту прийняття спадщини та визнання за ним в порядку спадкування після смерті його батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями в тому числі на самочинні забудови, до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області. Посилався на те, що він є єдиним спадкоємцем після ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Разом з тим, з долучених до апеляційної скарги документів вбачається, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому є спадкоємцем першої черги за законом після останніх. Відповідно до наданої ОСОБА_1 довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні від 26 липня 2022 року та копії прибудинкової книги вона з березня 1988 року була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що також прийняла спадщину після батьків, а тому, мала бути відповідачем в даній справі.

Разом з тим, позивач ОСОБА_2 не заявляв позовних вимог до ОСОБА_1 , справа розглянута без її участі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2006 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові ОСОБА_2 до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2555,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2006 року та ухвалити в справі нове.

Відмовити в позові ОСОБА_2 до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності на спадкове майно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2555,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2022 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Гуль В.В.

Матвієнко Ю.О.