Постанова

від 26.10.2022 по справі 402/124/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 402/124/21

провадження № 61-4899 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру

у Кіровоградській області, Відділ у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

третя особа - Благовіщенська міська рада Голованівського району Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2021 року у складі судді

Бондаренка А. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 15 березня 2022 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л.,

Дьомич Л. М., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області), третя

особа - Благовіщенська районна державна адміністрація Кіровоградської області (далі - Благовіщенська РДА), про скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності на неї.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 05 вересня 2019 року Голованівським районним судом Кіровоградської області було ухвалено рішення у справі № 402/124/16-ц за його позовом до ОСОБА_2 , Відділу

у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, Благовіщенської РДА

про визнання права власності на земельну ділянку для ведення особистого сільськогосподарського господарства на території Лозуватської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області та скасування державної реєстрації (справа), яким позов задоволено частково. Визнано незаконним свідоцтво про право власності номер НОМЕР_1 , виданого

09 квітня 2013 року ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, площею 2,00 га, із кадастровим номером 3525584800:02:000:1321, державним реєстратором Реєстраційної служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області. Скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вказаної земельної ділянки, індексний номер 1484790 від 09 квітня 2013 року, номер запису про право власності 593528. Рішення суду набрало законної сили 21 грудня 2019 року.

Позивач указував, що 04 грудня 2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області за заявою ОСОБА_2 було прийнято рішення

про державну реєстрацію земельних ділянок, утворених поділом земельної ділянки, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321, площею 2,00 га, на дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3525584800:02:000:5146

та 3525584800:02:000:5147, загальною площею по 1,00 га кожна.

19 березня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки.

Зазначав, що вищевказані дії щодо реєстрації права власності на земельні ділянки, утворені шляхом поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321, було вчинено обманним шляхом під час розгляду судом справи № 402/124/16-ц.

При цьому вказане унеможливлює виконання рішення суду у справі

№ 402/124/16-ц. Він також не зміг зареєструвати виготовлену документацію

із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, так як вона незаконно поділена на дві інші земельні ділянки, які зареєстровано за іншою особою.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконною та скасувати державну кадастрову реєстрацію, здійснену 04 грудня 2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, земельних ділянок із кадастровими номерами: 3525584800:02:000:5146 та 3525584800:02:000:5147, загальною площею

по 1,00 га кожна, для ведення особистого селянського господарства

на території Лозуватської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області за межами населеного пункту, утворених шляхом поділу незаконно приватизованої земельної ділянки, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321, із земель державної власності;

- визнати незаконною та скасувати державну кадастрову реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:5146 за номером запису про право власності 30839202 від 19 березня 2019 року та земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:51475146 за номером запису про право власності 30839210 від 19 березня 2019 року, загальною площею по 1,00 га кожна,

для ведення особистого селянського господарства на території Лозуватської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області за межами населеного пункту, утворених шляхом поділу

незаконно приватизованої земельної ділянки, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321, із земель державної власності.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області

від 09 березня 2021 року у справі № 402/110/21 заяву ОСОБА_1

про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт

на земельні ділянки, належні ОСОБА_2 , із кадастровими номерами: 3525584800:02:000:5146 та 3525584800:02:000:5147, площею по 1,00 га кожна, що розташовані на території Лозуватської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області. Заборонено державному реєстратору, державному кадастровому реєстратору та усім іншим особам вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження, зміни користувача, поділу

та об`єднання земельних ділянок, вчиняти будь-які інші реєстраційні дії,

що тягнуть за собою зміну їх кадастрових номерів. Примірник ухвали направлено заявнику, власниці земельних ділянок - ОСОБА_2 , Примірник ухвали направлено для негайного виконання державному реєстратору, державному кадастровому реєстратору.

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області

від 09 березня 2021 року відкрито спрощене провадження у даній справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без судового засідання.

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області

від 26 квітня 2021 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання

про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, задоволено її клопотання про відкладення розгляду справи. Задоволено клопотання ОСОБА_1 та зобов`язано Відділ

у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області надати до суду оригінали вказаних в ухвалі документів. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про виклик та допит у якості свідків державних кадастрових реєстраторів та керівника Відділу

у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про витребування

з Відділу у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області документації із землеустрою ОСОБА_2 щодо поділу спірної земельної ділянки.

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області

від 27 квітня 2021 року за клопотанням представника позивача залучено

до справи у якості співвідповідача Відділ у Благовіщенському районі

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області. Залучено до справи у якості третьої особи Благовіщенську міську раду Голованівського району Кіровоградської області. Виключено з числа учасників справи третю особу - Благовіщенську РДА.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області

від 25 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Скасовано забезпечення позову, застосоване Ульяновським районним судом Кіровоградської області ухвалою від 12 лютого 2021 року (справа №402/110/21).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення суду у справі

№ 402/124/16-ц, яким було визнано незаконним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та скасовано державну реєстрацію її прав на неї, набрало законної сили 21 грудня 2019 року. Оспорювані реєстраційні дії щодо поділу спірної ділянки та державної кадастрової реєстрації утворених внаслідок поділу земельних ділянок здійснено 04 грудня 2018 року. Кадастрова реєстрація права власності ОСОБА_2 на ці земельні ділянки здійснена 19 березня 2019 року. Тобто

на час вчинення оспорюваних позивачем дій ОСОБА_2 була законним власником земельної ділянки, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321, могла законно володіти, користуватися та розпоряджатися нею, у тому числі, щодо її поділу.

Надавши оцінку поданим сторонам доказам, урахувавши відповідні

норми ЦК України й ЗК України, районний суд указав, що Відділ

у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області правомірно здійснив оспорювані позивачем реєстраційні дії щодо поділу спірної земельної ділянки та державної кадастрової реєстрації утворених внаслідок поділу земельних ділянок. При цьому ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області оспорюваних позивачем дій не проводило, тому не є належним відповідачем за пред`явленим позовом.

Вказані позивачем обставини вчинення оспорюваних дій, зокрема, вчинення їх під час розгляду судом справи № 402/124/16-ц щодо спірної земельної ділянки, неповідомлення сторін справи про їх вчинення та інші

не мають правового значення для вирішення даного спору, так як

не є підставами для обмеження прав власника майна на розпорядження ним.

Крім того, скасовано забезпечення позову, яке накладено районним судом

до подання позову ухвалою від 12 лютого 2021 року (справа № 402/110/21).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 15 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 25 травня

2021 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах законодавства, так як до набрання рішенням суду у справі № 402/124/16-ц законної сили (грудень 2019 року), яке змінило правовий статус сторін, обсяг їх прав та обов`язків, попередній власник земельної ділянки мав право розпоряджатися нею на свій розсуд.

Апеляційний суд указав, що позивачу було відмовлено у державній реєстрації земельної ділянки на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області у зв`язку з невідповідністю проєкту землеустрою вимогам законодавства, а також у задоволенні заяви про вчинення дій, що визначені рішенням районного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 402/124/16-ц, так як земельна ділянка з кадастровим номером 3525584800:02:000:1321 поділена на дві окремі земельні ділянки, площею 1,00 га кожна, із присвоєнням інших кадастрових номерів: 3525584800:02:000:5146, 3525584800:02:000:5147.

При цьому кадастрову реєстрацію права власності на новостворені земельні ділянки за ОСОБА_2 здійснено 19 березня 2019 року й на час вчинення оспорюваних дій вона була законним власником земельної ділянки з кадастровим номером 3525584800:02:000:1321.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги щодо неповаги до суду з боку відповідачів та їх дій, що унеможливили виконання рішення суду у справі № 402/124/16-ц і відповідно реалізацію прав позивача, оскільки ним невірно обрано спосіб судового захисту порушеного права. ОСОБА_1 звернувся до суду з негаторним позовом, проте належним способом захисту (відновлення) прав позивача у даному спорі

є віндикація, тобто витребування з чужого незаконного володіння, незалежно від зміни правового статусу земельної ділянки (об`єднання, поділу чи присвоєння іншого кадастрового номеру).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду

із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій,

з урахуванням її уточненої редакції, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник посилається на те, що суд першої інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу,

що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження та огляд доказів, що мають значення для правильного вирішення справи,

а також клопотання про виклик свідків у судове засідання (пункт 4

частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано заявникові надати суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу із зазначенням всіх учасників справи, їх місця проживання чи перебування та надати копії виправленої касаційної скарги разом із доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме виправлену редакцію касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року клопотання

ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області

від 25 травня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 15 березня 2022 року. Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволено. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 2 724,00 грн

до закінчення касаційного розгляду справи. Відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано з Ульяновського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 402/124/21. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання (дії) рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 25 травня

2021 року відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив

на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

12 липня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судових рішень задоволено частково. Зупинено виконання оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції

до закінчення його перегляду в касаційному порядку. У задоволенні клопотання у частині зупинення виконання оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2022 року справу призначено

до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що йому у 2012 році передано у власність земельну ділянку, площею 1,8 га, на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства, яку він хотів зареєструвати за собою, у тому числі, у вересні 2020 року, виконуючи рішення суду у справі № 402/124/16-ц. Проте, йому незаконно відмовлено державним реєстратором у реєстрації його земельної ділянки,

так як ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на земельні ділянки, утворені шляхом поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321, площею 2,00 га (кадастрові номери: 3525584800:02:000:5146, 3525584800:02:000:5147, загальною площею

по 1,00 га кожна).

Вважає, що така державна реєстрація земельних ділянок за ОСОБА_2

є незаконною, здійснена з порушенням положень законодавства,

що регулює спірні правовідносини, а також перешкоджає йому здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,8 га, наданої йому

для ведення особистого селянського господарства, та права власності

на неї на виконання судового рішення у справі № 402/124/16-ц.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотань про витребування доказів, про виклик та допит свідків. Суд апеляційної інстанції вказаних процесуальних порушень не виправив. При цьому суд апеляційної інстанції порушив строки відкриття апеляційного провадження.

Крім того, районний суд помилково відніс справу до малозначних, призначивши її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без судового засідання, що унеможливило його участь і представника

у судовому засіданні. Сторони проти цього заперечували, клопотань

про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження до суду

не подавали. Посилається на складність справи, суспільний інтерес

та виняткове значення для нього, що вказує на необхідність розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Зазначає, що апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, фактично змінив мотивувальну частину судового рішення суду першої інстанції. При цьому судові рішення є необґрунтованими.

Суди, вирішуючи спір, помилково ототожнили право власності та його набуття з фактом державної реєстрації цього права. ОСОБА_2 не набула права власності на спірну земельну ділянку, що встановлено у судовому рішенні у справі № 402/124/16-ц, зокрема, у його мотивувальній частині. Тому висновки судів у даній справі є помилковими й не враховують вищевказане судове рішення щодо спірної земельної ділянки.

Вважає, що обрав ефективний спосіб судового захисту свого порушеного права, а висновки апеляційного суду у цій частині зроблено на підставі неналежної оцінки доказів і без урахування мотивувальної частини судового рішення у справі № 402/124/16-ц.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, позовні вимоги за яким змінювалися та уточнювалися, до ОСОБА_2 , Відділу

у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, Благовіщенської РДА

про визнання права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації (справа № 402/124/16-ц).

Рішенням Голованіського районного суду Кіровоградської області

від 05 вересня 2019 року у справі № 402/124/16-ц позов ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , Відділу у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, Благовіщенської РДА про визнання права власності на земельну ділянку

та скасування державної реєстрації позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним свідоцтво про право власності номер НОМЕР_1 , яке видано 09 квітня 2013 року ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, площею 2,00 га, з кадастровим номером 3525584800:02:000:1321, державним реєстратором Реєстраційної служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області. Скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 1484790 від 09 квітня 2013 року, номер запису про право власності - 593528, земельної ділянки, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові витрати віднесено

за рахунок позивача (а. с. 14-21, т. 1).

Указане судове рішення набрало законної сили 21 грудня 2019 року.

ОСОБА_1 було відмовлено у державній реєстрації земельної ділянки

на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, причини відмови - невідповідність проєкту землеустрою вимогам пунктів 71-74-1 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, що підтверджується листом за підписом виконуючої обов`язки начальника Відділу у Благовіщенському районі

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області Колосовської Т.

від 16 вересня 2020 року № 234/165-20 (а. с. 23, т. 2).

Згідно з копією листа за підписом виконуючої обов`язки начальника Відділу у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області Колосовської Т. від 21 лютого 2020 року № 31/105-20 встановлено,

що земельна ділянка, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321, була поділена на дві з присвоєнням інших кадастрових номерів: 3525584800:02:000:5146 та 3525584800:02:000:5147. Реєстрацію поділу

та присвоєння нових кадастрових номерів проведено на підставі заяви власниці - ОСОБА_2 , та розробленої технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Поземельну книгу щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321, закрито (а. с. 25, т. 2).

Відповідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Корсуна В. С. про відмову у скасуванні від 26 лютого 2020 року № 51326313 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про вчинення дій,

що визначені указаним судовим рішенням у справі № 402/124/16-ц, щодо скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1321, так як зазначена земельна ділянка була поділена на дві окремі земельні ділянки (а. с. 24, т. 2).

Кадастрова реєстрація права власності на новостворені земельні ділянки

за ОСОБА_2 була здійснена 19 березня 2019 року (а. с. 26-28, т. 2).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389

ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,

які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,

частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного

у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,

яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги

такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,

який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду

з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового

або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності

є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону

за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії,

які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається

та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами

та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності, які є одними

із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6

частини першої статті 3 ЦК України).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 фактично оспорює реєстрацію права власності іншої особи на земельні ділянки,

утворені шляхом поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321, який, на його думку, вчинено обманним шляхом

під час розгляду судом справи № 402/124/16-ц, вирішення якого впливало на правовий статус указаної земельної ділянки.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, зробив висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , виходячи із того, що судове рішення у справі № 402/124/16-ц, яким було визнано незаконним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку (до її поділу) та скасовано державну реєстрацію її прав

на неї, набрало законної сили 21 грудня 2019 року. У свою чергу оспорювані реєстраційні дії щодо поділу спірної ділянки та державної кадастрової реєстрації утворених внаслідок поділу земельних ділянок здійснено

04 грудня 2018 року, а реєстрацію права власності ОСОБА_2 на ці земельні ділянки - 19 березня 2019 року.

Тобто суди попередніх інстанцій вважали, що на час вчинення оспорюваних позивачем дій ОСОБА_2 була законним власником земельної ділянки, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321, могла законно володіти, користуватися та розпоряджатися нею, зокрема, поділити її. До набрання рішенням суду у справі № 402/124/16-ц законної сили (грудень 2019 року), яке змінило правовий статус сторін, обсяг їх прав та обов`язків, попередній власник земельної ділянки мав право розпоряджатися нею на свій розсуд.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, встановили факт наявності судового рішення у справі № 402/124/16-ц, яке набрало законної сили, яким визнано незаконним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку (до її поділу) та скасовано державну реєстрацію її прав

на відповідну земельну ділянку.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України

до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль

за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення,

що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади

і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -

і за її межами.

Заявник касаційної скарги посилається на те, що поділ ОСОБА_2 спірної земельної ділянки та державна реєстрація її прав на новостворені земельні ділянки під час судового розгляду № 402/124/16-ц унеможливлює виконання судового рішення у цій справі, а також перешкоджає йому, як позивачу у справі № 402/124/16-ц, у реалізації його земельних прав.

Судовим рішенням у справі № 402/124/16-ц визнано незаконним свідоцтво про право власності, яке видано 09 квітня 2013 року ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, площею 2,00 га, з кадастровим номером 3525584800:02:000:1321, та скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень вказаної земельної ділянки. Разом із цим, суди попередніх інстанцій у справі, яка переглядається Верховним Судом, фактично погодилися із законністю поділу спірної земельної ділянки під час розгляду судом указаного спору та реєстрації права власності ОСОБА_2 на створені внаслідок поділу земельні ділянки (кадастрові номери: 3525584800:02:000:5146, 3525584800:02:000:5147, загальною площею по 1,00 га кожна).

Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи,

яка переглядається, вважає безпідставними висновки судів попередніх інстанцій про законність оспорюваних позивачем реєстраційних дій щодо поділу спірної ділянки та державної кадастрової реєстрації утворених внаслідок поділу земельних ділянок, які помилково виходили виключно

із дати вчинення таких дій та дати набрання законної сили судового рішення у справі № 402/124/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (провадження № 12-58гс21) зроблено висновок про те,

що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності

чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Подібні правові висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі

№ 922/2723/17 (провадження 12-2гс19), від 01 вересня 2020 року у справі

№ 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20), від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц (провадження 14-2цс21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Таким чином, незважаючи на факт поділу первинної земельної ділянки

на дві й державної кадастрової реєстрації утворених внаслідок поділу земельних ділянокза ОСОБА_2 , остання не є законним власником первинної земельної ділянки, так як її свідоцтво про право власності

на земельну ділянку,площею 2,00 га, з кадастровим номером 3525584800:02:000:1321 визнано незаконним судовим рішенням у справі

№ 402/124/16-ц й скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень спірної земельної ділянки.

Тобто у ОСОБА_2 відсутнє речове право на первинну земельну ділянку.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій не врахували наведеного й, вирішуючи спір, помилково виходили виключно з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 402/124/16-ц.

Доводи касаційної скарги у відповідній частині є обґрунтованими.

При цьому суди попередніх інстанцій не з`ясували, хто був реальним користувачем спірної земельної ділянки на день звернення позивача

до суду із позовом як у вищевказаній справі, так і у справі,

яка переглядається, а також на момент поділу спірних земельних ділянок.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку

із недоведеністю його позовних вимог, відхиляючи доводи апеляційної скарги, що стосуються виконання судового рішення у справі № 402/124/16-ц і відповідно реалізації земельних прав позивача, указав про невірно обраний останнім спосіб судового захисту порушеного права.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 -

на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма

чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права

чи інтересу не може бути виправданою.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором,

та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати:

чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу

у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або

є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон

або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду

та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права

чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження

№ 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18;від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року

у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення

про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня

2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19).

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції

(частина четверта статті 411 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, судові рішення підлягають скасуванню

з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати їм та аргументам сторін відповідну правову оцінку, надати оцінку ефективності обраного позивачем способу судового захисту й ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити

або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення

у справі.

Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду,

або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня2022 року клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволено й відстрочено останньому сплату судового збору

у розмірі 2 724,00 грн до закінчення касаційного розгляду справи.

Оскільки Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовує оскаржувані судові рішення й направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то з нього необхідно стягнути судовий збір, який він повин був сплатити за подання касаційної скарги, визначений ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року, у розмірі 2 724,00 грн.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області

від 25 травня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 15 березня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: 26441, Кіровоградська область, Благовіщенський район, село Лозувата) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк