Постанова

від 26.10.2022 по справі 205/6645/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 205/6645/19

провадження № 61-17021св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , виконавчий комітет Дніпровської міської ради,

треті особи: Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентос», Новокодацька районна у місті Дніпрі рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 травня 2020 року в складі судді Шавули В. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , виконавчого комітету Дніпровської міської ради та просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 09 вересня 1993 року виконавчим комітетом міської ради народних депутатів міста Дніпропетровська розпорядженням № 72-387 на ім`я ОСОБА_3 ; скасувати записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентос» (далі - ТОВ «Авентос») та ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 37,0 кв.м; та витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради вказану квартиру.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 грудня 1976 року ОСОБА_4 було видано ордер на право зайняття квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира не була приватизована та перебувала в комунальній власності.

У 2019 році Дніпровській міській раді стало відомо, що 23 грудня 2018 року було зареєстровано право власності на цю квартиру за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 09 вересня 1993 року виконкомом міської ради народних депутатів.

У подальшому на підставі акта приймання-передачі до статутного капіталу від 03 січня 2019 року квартира була передана у власність ТОВ «Авентос», яке на підставі акта прийому-передачі від 04 січня 2019 року передало її у власність ОСОБА_2 . У свою чергу, ОСОБА_2 14 березня 2019 року подарував квартиру своєму підопічному - малолітньому ОСОБА_1 , 2012 року народження.

Посилаючись на те, що спірна квартира вибула з власності територіальної громади міста Дніпра незаконно, поза її волею, оскільки свідоцтво про право власності на житло від 09 вересня 1993 року ОСОБА_3 не видавалось, таке свідоцтво є підробленим, державна реєстрація права власності на квартиру на підставі цього свідоцтва та відповідно подальша передача квартири у власність товариства проведена після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Дніпровська міська рада просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з доведеності факту належності спірної квартири територіальній громаді міста Дніпра та факту незаконного вибуття цієї квартири з її володіння, однак вважав, що витребування квартири від ОСОБА_1 , який є добросовісним її набувачем, буде неправомірним та порушить принцип справедливої рівноваги між інтересами суспільства та конкретної особи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

13 листопада 2020 рокуДніпровська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 12 червня 2013 року в справі № 6-32цс13, від 17 грудня 2014 року в справі № 6-140цс14, від 13 квітня 2016 року в справі № 6-1528цс15, у постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи, не врахували, що задоволення позову відповідає справедливому балансу інтересів сторін та є пропорційним заходом захисту порушеного права позивача, при цьому витребування квартири від відповідача ОСОБА_1 на користь територіальної громади не призведе до завдання йому збитків, оскільки він отримав цю квартиру в дар від свого опікуна, у зв`язку з чим помилково відмовили в задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

29 січня 2021 року справа № 205/6645/19 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просять залишити її без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що на підставі ордера № 203, виданого 17 грудня 1976 року виконавчим комітетомЛенінської ради депутатів трудящих міста Дніпропетровська, ОСОБА_4 надано право на зайняття квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з карткою квартиронаймача у цій квартирі проживав ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

24 грудня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на житло від 09 вересня 1993 року, видане виконкомом міської ради народних депутатів (місто Дніпропетровськ).

03 січня 2019 року на підставі акта приймання-передачі до статутного капіталу від 03 січня 2019 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ТОВ «Авентус».

Згідно з актом приймання-передачі від 04 січня 2019 року квартира перейшла у власність ОСОБА_2 , про що того ж дня внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстру прав власності на нерухоме майно.

14 березня 2019 року між ОСОБА_2 та малолітнім ОСОБА_1 , 20 жовтня 2012 року, від імені якого, на підставі рішення № 23 виконавчого комітету Новокодацької районної у місті Дніпрі ради від 25 січня 2019 року про надання дозволу органу опіки та піклування на укладення договору дарування, діє законний представник - опікун ОСОБА_2 , укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з листом Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 06 березня 2019 року, спірна квартира у власність громадян шляхом приватизації не передавалася та перебуває на балансі комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Південне» Дніпропетровської міської ради.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина перша статті 82 ЦПК України).

У цій справі суди встановили, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3 після смерті останнього на підставі підробленого свідоцтва про право власності на житло від 09 вересня 1993 року, яке відповідним органом приватизації не приймалося, тобто квартира вибула з володіння територіальної громади міста Дніпра незаконно. Вказану обставину відповідач під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не заперечував.

Отже, Дніпровська міська рада як власник спірної квартири наділена правом витребувати своє майно від останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, оскільки це майно вибуло із володіння територіальної громади міста Дніпра не з її волі, а тому і подальше його відчуження іншим особам також не створює правових підстав для захисту прав останнього набувача.

На час пред`явлення цього позову останнім набувачем квартири є малолітній ОСОБА_1 , який набув її на підставі договору дарування.

Частинами першою, другою статті 388 ЦК України встановлений перелік випадків, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача за відплатним договором, зокрема пунктом 3 передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Водночас частиною третьою статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, у разі безвідплатного набуття майна в особи, яка не мала права його відчужувати, власник на підставі статті 387 ЦК України має право витребувати його від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від добросовісності останньої.

Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 набув спірну квартиру безвідплатно на підставі договору дарування, вимоги Дніпровської міської ради про витребування у нього цієї квартири є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в силу положень частини третьої статті 388 ЦК України його добросовісність не має правового значення для вирішення цього спору.

Разом з тим, оскільки встановлено, що свідоцтво про право власності на житло від 09 вересня 1993 року органом приватизації не видавалося і відповідно таке свідоцтво не може визнаватися недійсним, у задоволенні позовних вимог про визнання свідоцтва недійсним необхідно відмовити.

Також, враховуючи те, що належним способом захисту порушеного права власності позивача в цій ситуації є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом пред`явлення віндикаційного позову, позовні вимоги про скасування записів про державну реєстрацію права власності не є ефективним способом захисту порушеного права, а тому задоволенню не підлягають.

Такі висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц та від 09 листопада 2021 року в справі № 466/8649/16-ц, згідно з якими пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, а саме задоволення вимоги про витребування майна та відмову в задоволенні вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування записів про державну реєстрацію права власності з підстав, наведених вище.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи: Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентос», Новокодацька районна у місті Дніпрі рада, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування записів про державну реєстрацію речових прав, витребування майна задовольнити частково.

Витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов