Постанова

від 26.10.2022 по справі 2-1214/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №2-1214/11 Головуючий у І інстанції Сенько М.Ф.

Провадження №22-ц/824/6089/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Писана Т.О., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Шаламая Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, заінтересованої особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельова Віталіна Миколаївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , звернулася до суду із вказаною скаргою на дії та рішення приватного виконавця Кісельової В.М., посилаючись на те, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» залишок заборгованості по кредиту в розмірі 53946,51 доларів США, що еквівалентно 430708,93 грн., несплачені відсотки по кредиту в розмірі 19562,16 доларів США, що еквівалентно 156184,28 грн., заборгованість по пені в розмірі 430708,93 грн., судовий збір в розмірі 3219 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 1020941 грн. 14 коп.

На виконання рішення суду 22 жовтня 2014 року Святошинським районним судом м. Києва виданий виконавчий лист.

Даний лист неодноразово звертався до виконання через органи Державної виконавчої служби, приватних виконавців.

З 12 жовтня 2021 року рішення перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кісельової В.М., нею заведене виконавче провадження АСВП №66924311.

В рамках вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12 жовтня 2021 року, за якою накладено арешт та описано іпотечну квартиру, в наступному проведена оцінка квартири (див. висновок суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Спецюст" від 21 жовтня 2021 року), і квартира передана на реалізацію шляхом проведення електронних торгів до ДП "Сетам", торги були призначені на 21 листопада 2021 року.

На підставі викладеного, просила визнати дії та рішення приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Кісельової В.В. щодо винесення постанови про опис та арешт майна від 12 жотвня 2021 року, про призначення і проведення оцінки квартири згідно висновку незалежної оцінки від 21 жовтня 2021 року, про передачу приватним виконавцем квартири на електронні торни в ДП «СЕТАМ» неправомірними.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірними дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кісельової В.М., в рамках виконавчого провадження АСВП №66924311, щодо продажу предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,80 кв.м. Зобов`язано приватного виконавця зняти з торгів предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 . У разі, якщо торги відбулись, зобов`язати приватного виконавця утриматись від посвідчення результатів торгів до врегулювання сторонами виконавчого провадження питання про можливість реструктуризації боргу, відповідно до Закону Укрїни «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо споживчих кредитів наданих в іноземній валюті.»

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «ОТП Факторинг Україна». подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильних висновків суду про задоволення скарги на дії приватного виконавця.

Так, в доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права щодо виклику учасника справи в судове засідання, що позбавило участі у судовому розгляді з метою захисту порушеного права.

Крім того апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» є безпідставними, оскільки боржник зверталась із заявою до ТОВ «ОТП Факторинг» про надання реструктуризації. За результатами розгляду даної заяви, 08 листопада 2021 року їй було відмовлено у задоволенні заяви.

На підставі викладеного ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішенням, яким відмовити у задоволенні заяви.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі на адресу суду апеляційної інстанції не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця Кісельової В.М., суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець, перш ніж перейти до заходів реального виконання рішення суду, не переконався у відсутності можливості реструктуризації боргу відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті»,, а відтак оскаржувані дії та рішення приватного виконавиця є передчасними та неправомірними.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновки суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбаченістаттею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Згідно ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Як вбачається з наведених норм Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що у божника є обов`язок інформування приватного виконавця щодо до обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення. Натомість у приватного виконавця відсутні обов`язки, щодо перевірки зазначених вище обставин.

13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX (далі - Закон № 1381), яким внесені зміни до розділу IV «Прикінцеві та іерехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а саме доповнено новим п. 7. Закон № 1381 набув чинності 23 квітня 2021 року.

Положення пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України (Про споживче кредитування» (надалі - «пункт 7») регулюють питання обов`язкової реструктуризації зобов`язань позичальників за договорами про споживчий кредит, наданих в іноземній валюті.

Зокрема пунктом 7 визначено, що обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають критеріям, встановлених цим пунктом.

Підпунктом 3 пункту 7 визначено, що реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом. У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом;

Відповідно до ч.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1381 упродовж строку, передбаченого цим Законом для подання заяви про проведення відповідно до пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" реструктуризації, та упродовж 60 днів після закінчення зазначеного строку забороняється:

примусове звернення стягнення (відчуження без згоди власника) на предмет іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов`язань, які підлягають реструктуризації на підставі заяви про проведення реструктуризації;

набуття іпотекодержателем на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі у власність предмета іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов`язань, які підлягають реструктуризації на підставі заяви про проведення реструктуризації;

продаж іпотекодержателем третій особі на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі предмета іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов`язань, які підлягають реструктуризації на підставі заяви про проведення реструктуризації.

Таким чином, оскільки Закон № 1381, яким був доповнений пунктом 7 Закону розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про споживче кредитування», набрав чинності 24 квітня 2021 року, заява боржниці про реструктуризацію боргу мала бути подана до 24 липня 2021 року, а звертати стягнення на предмет іпотеки не можна було до 24 вересня 2021 року.

Разом із тим, виконавчі дії приватного виконавця, які були направлені на виконання рішення суду і звернення стягнення на предмет іпотеки, які є предметом оскарження в даній справі, були вчинені нею починаючи з 12 жовтня 2021 року, тобто поза межами строку, в який такі дії не могли бути вчинені.

ОСОБА_1 звернулась до ОТП «Факторинг Україна» із заявою про рестуктуризацю боргу лише 12 жовтня 2021 року. Листом ОТП «Факторинг Україна» №11026 від 08 листопада 2021 року їй було відмовлено в проведенні реструктуризацію боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Лист-відповідь ОТП «Факторинг Україна» на час ухвалення судом свого рішення за скаргою ОСОБА_1 не був долучений до матеріалів справи, оскільки ОТП «Факторинг Україна» не був повідомлений про подану заявницею скаргу, належним чином не був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції у справі, а тому не мав об`єктивної можливості подати цей доказ до суду першої інстанції. Тому колегія суддів вважала за можливе прийняти даний документ до розгляду.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду скасувати, з постановленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, заінтересованої особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельова Віталіна Миколаївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, заінтересованої особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельова Віталіна Миколаївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 жовтня 2022 року.

Суддя-доповідач

Судді: