Рішення

від 07.05.2013 по справі 2-1214/11

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-1214/11

Провадження №2/442/45/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2013 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Медведика Л.О.,

при секретарі Красневич Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи ОСОБА_5 про реальний розподіл нерухомого майна (будинковолодіння і земельної ділянки), та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_3 права власності на цілий спірний будинок з часткою 1/1, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10000 грн. моральної шкоди, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10000 грн. моральної шкоди та про стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про реальний розподіл будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

В своїй заяві позивачі послалися на рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 03.06.2010 року, згідно якого за ними визнано право приватної власності на 1/5 частину згаданого будинковолодіння. Зазначили, що добровільно вирішити питання розподілу відповідач не бажає.

Згодом уточнили свої позовні вимоги, згідно яких бажали провести реальний розподіл нерухомого майна із виділенням їм 2/5 частки у ньому, із залишенням ОСОБА_3 решти - 3/5 частки.

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву від 29.03.2012 року та позовну заяву про уточнення позовних вимог по зустрічному позові від 08.05.2012 року, в яких просив суд об`єднати їх в одне провадження з первісним позовом. Відтак, згідно ухвали судового засідання від 27 вересня 2012 року, судом було прийнято до спільного розгляду частину зустрічних позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 права власності на цілий спірний будинок з часткою 1/1; про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5000грн.(згодом збільшено до 10000 грн.) моральної шкоди; про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5000грн.(згодом збільшено до 10000 грн.) моральної шкоди; та про стягнення судових витрат.

В процесі розгляду справи до участі в її розгляді було залучено судом ОСОБА_5 як третю особу, а ОСОБА_4 , як співвідповідача за первісним позовом.

В судовому засіданні ОСОБА_1 в своїх поясненнях крім підстав викладених у позовній заяві, додатково нічого не зазначила, заявивши що бажає провести реальний розподіл будинковолодіння.

ОСОБА_2 - в судове засідання не з`явилася, забезпечила явку свого представника - ОСОБА_6 , який зазначив, що ОСОБА_4 незаконно під час судових засідань подарував будинок доньці. Через тиждень - продав його колезі ОСОБА_3 , з яким вступив у зговір. Просив задоволити позов, щоб ОСОБА_1 мала де жити.

ОСОБА_3 в судовому засіданні нічого не пояснював.

ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення первісного позову, з підстав, наведених в письмових запереченнях ОСОБА_3 та підтримав зустрічні позовні вимоги останнього. Зазначив, що просить суд при ухвалення рішення по справі прийняти до уваги висновки рішення апеляційного суду від 03.06.2010 року. Додав, що є усі підстави визнати за ОСОБА_3 право власності на ціле спірне будинковолодіння.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд ухвалив продовжити розгляд справи без її участі.

Заслухавши думки сторін та представника за первісним і зустрічним позовами, суд встановив, що згідно рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 03.06.2010 року, за ОСОБА_1 та її доньками ОСОБА_2 та ОСОБА_5 визнано право власності по 1/5 частки кожного на будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

В зв`язку з цим двоє із зазначених осіб звернулися до суду про реальний виділ їм 2/5 частини вищезгаданого нерухомого майна.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У вищезгаданому рішенні суду апеляційної інстанції встановлено зокрема, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем і вимоги позивачів за зустрічним позовом спрямовані на повернення їм відчуженого майна. Тобто, після визнання недійсним першого правочину(договору дарування)вбачається вірним заявлення віндикаційного позову на витребування майна з чужого незаконного володіння…, який позивачами… не заявлявся. А отже, у суду не було правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Як наслідок, у визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2008 року - відмовлено.

Зважаючи на таку мотивацію та висновки рішення апеляційного суду, - відсутні підстави для задоволення первісного позову та реального розподілу спірного майна, питання про витребування якого з чужого незаконного володіння, перед тим, судом не вирішувалося.

З приводу заявлених вимог зустрічного позову про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 10000 гривень з кожного, то підстави з яких заявлені ці вимоги не узгоджуються з вимогами Закону. Зокрема, голослівними є твердження ОСОБА_3 , щодо використання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «протиправних дій службових осіб Дрогобицького БТІ», адже ці дані не підтверджені відповідними належними доказами по справі. Крім того, згідно ст.16 ч.1 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким правом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 власне і скористались, а от вже подання зустрічного позову законодавець, згідно ст. 123 ЦПК України, визначає як право, а не обов`язок особи. Крім того, реалізація позивачами свого права на звернення до суду жодним чином не може розглядатися як «незаконні дії щодо незаконного заволодіння нерухомим майном».

Разом з тим, при розгляді справи ОСОБА_3 не було доведено втрату поваги до себе, престижу та ділової репутації; розповсюдження серед односельців неправдивої та недостовірної інформації, не вказано якої саме. За таких обставин позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не підлягають задоволенню за їх безпідставність та недоведеністю.

Разом з тим, оскільки право власності ОСОБА_3 на це спірне нерухоме майно за договором купівлі-продажу не визнається та оспорюється, - то наявні підстави для визнання за ним цього права згідно норми ст. 392 ЦК України, та відповідно, задоволення зустрічного позову в цій частині.

При цьому, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати по справі сплачені та документально підтверджені ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст.59, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи ОСОБА_5 про реальний розподіл нерухомого майна (будинковолодіння і земельної ділянки) - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_3 права власності на цілий спірний будинок з часткою 1/1, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10000 грн. моральної шкоди, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10000 грн. моральної шкоди та про стягнення судових витрат - задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. судових витрат.

У решті зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його оголошення через Дрогобицький міськрайонний суд.

Головуючий