Рішення

від 18.10.2022 по справі 910/18533/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2022Справа № 910/18533/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ»

про стягнення 534 138, 65 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна»

про стягнення 1 247 621, 43 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Федорова С.М.

Представники учасників справи:

від позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом: не з`явився;

від відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом: Драпак Д.А.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГО УКРАЇНА» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 534 138, 65 грн, з яких: 491 784, 57 грн основного боргу, 5 658, 89 грн 3% річних, 6 393, 19 грн інфляційних втрат та 30 302, 00 грн пені.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 549,610, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.193, 231, 265 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки №М-22/02/21 від 23.02.2021, в частині повної та своєчасної оплати вартості товару та наданих послуг з монтажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

01.12.2021 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/18533/21, визнано справу малозначною та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). У порядку ст.81 ГПК України витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії податкових декларацій з податку на додану вартість за березень - червень 2021 року із додатком №1 та доказами подання цих декларацій до контролюючого органу.

31.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що позивачем неналежно виконано умови договору, а тому строк оплати не настав.

31.12.2021 від відповідача надійшов зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна» про стягнення 1 247 621, 43 грн неустойки.

Зустрічна позовна заява, з посиланням на ст. 526, 530, 610, 612, 629, 663, 671, 712 Цивільного кодексу України, ст.175, 193, 216, 217, 230, 270, 268 Господарського кодексу України, мотивована неналежним виконанням постачальником своїх обов`язків за договором поставки №М-22/02/21 від 23.02.2021, в частині повної і своєчасної поставки товару та виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 прийнято до розгляду зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ» (надалі - позивач за зустрічним/відповідач за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна» (надалі - позивач за первісним/відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 1 247 621, 43 грн, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, подальший розгляд справи № 910/18533/21 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 08.02.2022.

10.01.2022 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи виписки банку про рух коштів.

03.02.2022 від позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив.

Підготовче засідання призначене на 08.02.2022 не відбулося, в зв`язку з перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

09.02.2022 від позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, разом з клопотання про продовження строку на його подання, з питаннями в порядку ст.90 ГПК України та клопотанням про огляд доказу за його місцезнаходження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 підготовче засідання призначено на 01.03.2022.

Засідання призначене на 01.03.2022 не відбулося. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання призначено на 22.06.2022.

13.04.2022 від позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення, клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про поновлення строку на їх подання.

09.06.022 від позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом надійшли пояснення та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, з клопотанням про поновлення строку на його подання.

09.06.2022 від відповідача за первісним позовом на виконання вимог ухвали суду надійшли додаткові пояснення.

У підготовче засідання 22.06.2022 з`явився представник позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом, представник відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом у засідання не з`явився. Судом протокольною ухвалою задоволено клопотання позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом про поновлення строку на подання відзиву на зустрічний позов та долучено відзив на зустрічний позов до матеріалів справи. Також протокольною ухвалою судом відмовлено в задоволені клопотання позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом про огляд доказу за його місцезнаходженням та задоволено клопотання позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом про поновлення строку на подання клопотання про долучення доказів, поновлено строк на його подання та долучено докази до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 підготовче засідання відкладено на 22.06.2022.

20.07.2022 від відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом на виконання вимог ухвали суду надійшли додаткові пояснення.

У підготовче засідання 27.07.2022 з`явились сторони, в засіданні представник позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом заявила клопотання про відкладення розгляду справи для надання суду документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 відкладено підготовче засідання на 24.08.2022.

19.08.2022 від представника позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом на виконання ухвали суду надійшли документи та пояснення.

19.08.2022 від представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 24.08.2022 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою технічного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 заяву представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду.

22.08.2022 від представника позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, в зв`язку з ведення воєнного стану на території України.

22.08.2022 від представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом на виконання вимог ухвали суду надійшла відповідь.

У підготовче засідання 24.08.2022 сторони не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце засідання належним чином. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2022 відкладено підготовче засідання на 04.10.2022.

14.09.2022 від представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 04.10.2022 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою технічного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у задоволенні заяви представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом про участь в судовому засіданні призначеному на 04.10.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено.

У підготовче засідання 04.10.2022 з`явився представник позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом, представник відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом у засідання не з`явився, повідомлявся про місце, день та час розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2022.

Представник відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 18.10.2022 заперечував проти задоволення первісного позову, зустрічний позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Представник позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка представника позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 18.10.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2021 між позивачем за первісним/відповідачем за зустрічним позовом (постачальник) та відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом (покупець) було укладено договір поставки №М-22/02/21 (надалі-договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити згідно технічному завданню покупця, доставити покупцю партіями обладнання та/або касові бокси (надалі за текстом - обладнання), визначене у відповідних специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору, а також провести розвантаження та монтаж (регулювання, навішування і кріплення цінників), а покупець зобов`язується прийняти обладнання, роботи з його монтажу та сплатити постачальнику відповідну вартість.

Відповідно до п.1.2. договору найменування, кількість характеристики, вартість обладнання (в тому числі) за одиницю), місце поставки (передачі) обладнання, що поставляється, та порядок розрахунків визначаються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору та укладаються сторонами згідно з формою, визначеною у додатку №1 до цього договору.

Згідно із п.п.3.3., 3.5. договору загальна вартість обладнання та монтажу (ціна договору) складається із сукупності вартостей всіх партій обладнання, поставлених постачальником покупцю за весь строк дії договору. Покупець здійснює оплату в порядку згідно умовами, визначеними у відповідній специфікації.

Датою поставки обладнання (партії обладнання) покупцю вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на відповідну партію обладнання (п.5.3. договору).

Пунктом 5.6. договору передбачено, що приймання обладнання за кількістю і якістю відбувається у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65 р. «Про порядок прийому товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» та Інструкцією №П-7 від 25.04.66 р. «Про порядок прийому товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» у місці поставки обладнання, зазначеного в специфікації, або за іншою адресою погодженою сторонами.

Відповідно до п.5.9. договору постачальник зобов`язується повідомити відповідальну особу покупця, вказану у відповідній специфікації про дату відвантаження обладнання: телефоном, надіславши йому відповідне повідомлення засобами електронного або телефонного зв`язку на номер +38 044 498 46 01, але в будь-якому випадку із дублюванням шляхом поштового повідомлення, в наступні терміни:

- за 5 (п`ять) робочих днів до передбаченої дати поставки обладнання з метою підготовки до приймання обладнання;

- та за 1 (один) робочий день до фактичного прибуття обладнання в місце поставки обладнання, визначене у специфікації.

Згідно із п.п.5.9.1., 5.9.2. договору покупець зобов`язаний протягом 1 (одного) робочого дня від дати отримання повідомлення про фактичний день прибуття обладнання забезпечити його приймання в порядку, передбаченому п.5.10. даного договору. Зі спливом терміну, передбаченого пунктом 5.9.1. договору виникає обов`язок покупця на вимогу постачальника розпочати прийом обладнання відповідно до умов п.5.10. даного договору.

Відповідно до п.п.5.13., 5.14. договору постачальник» зобов`язується виконати роботи по монтажу обладнання (регулювання, навішування і кріплення цінників) в строки та за адресами об`єктів покупця», узгоджені сторонами у відповідній специфікації. Належне виконання постачальником робіт по монтажу обладнання оформляється (підтверджується) шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Робота приймається по факту встановлення стелажного обладнання у торговому залі, під завантаження товару.

У пункті 5.15. сторонами погоджено, що після одержання від постачальника актів виконаних робіт, покупець затверджує їх протягом 5-ти (п`яти) робочих днів від дати подання актів виконаних робіт покупцю. У разі незгоди з об`ємами чи якістю виконаних робіт покупець в строк не більше 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання актів виконаних робіт від постачальника, надає обґрунтовані письмові заперечення щодо виконаних робіт. У разі не надання в зазначені строки аргументованих заперечень роботи, виконані постачальником по цьому договору є такими, що прийняті замовником в повному обсязі і без-будь-яких претензій, а акти виконаних робіт вважаються перевіреними та повністю погодженими (акцептованими) покупцем без будь-яких претензій по об`ємам, якості та підписаними замовником без зауважень (та/або заперечень) в день отримання їх покупцем, та підлягають оплаті в повному обсязі.

У разі порушення покупцем своїх зобов`язань з оплати вартості обладнання, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу (діючої в період за який нараховується пеня) за кожний день прострочення (п.7.2. договору).

Відповідно до п.7.6.2. договору постачальник за порушення строку поставки обладнання за вимогою покупця зобов`язаний сплатити останньому неустойку в розмірі 0,5% від ціни договору за кожен день такого прострочення.

Договір набирає чинності в день його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2021 включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, які залишилися не виконаними (п.п.10.4., 10.5. договору).

Так, 23.02.2021 між позивачем за первісним/відповідачем за зустрічним позовом (постачальник) та відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом (покупець) було підписано специфікацію №1 (додаток №1 до договору) відповідно до умов п.1.1. якої сторони досягли домовленостей про те, що постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) та провести роботи з монтажу обладнання, а покупець прийняти таке обладнання та роботи по його монтажу вартістю стелажів 763 553, 10 грн без ПДВ, сума ПДВ 152 710,62 грн; монтаж, вигрузка та розстановка стелажів з ПДВ 70 000, 00 грн; всього разом з ПДВ, монтажем, доставкою 986 263, 72 грн.

Термін поставки та монтажу обладнання - до 20.04.2021 за умови готовності об`єкта до встановлення обладнання.

Обладнання поставляється шляхом доставки за адресою покупця: м.Київ, проспект Перемоги, 67 (DDP згідно правил Інкотермс 2010 р.)

Відповідальна особа покупця - ОСОБА_1, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 .

Згідно із п.1.4. специфікації покупець зобов`язується оплатити обладнання, що поставляється відповідно до цієї специфікації, за ціною, вказаної в п.1.1. специфікації (при підписанні специфікації сторони визначають конкретні умови платежів) наступним чином:

- 50% від вартості відповідної специфікації здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідної специфікації та отримання рахунку-фактури;

- 50% від вартості відповідної специфікації здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів після поставки та підписання видаткових накладних і актів наданих послуг по монтажу обладнання.

Відповідно до п.1.5. специфікації у разі порушення постачальником строків поставки, передбачених цією специфікацією постачальник виплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5% від суми договору за кожен день такого прострочення, якщо не мали місце обставини форс-мажор, або дії третіх осіб, та/або державних органів.

В разі поставки обладнання покупцю, яке не відповідає умовам цього договору та/або чинного законодавства та/або прийнятого замовлення покупця щодо номенклатури, якості, наявності товаросупровідних або інших необхідних документів постачальник зобов`язаний протягом 7 робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги покупця надати правильні документи (п.1.6. специфікації).

Згідно із п.1.7. специфікації у разі порушення покупцем своїх зобов`язань з оплати вартості обладнання, останній виплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від суми договору за кожен день такого прострочення, якщо не мали місце обставини форс-мажор, або дії третіх осіб, та/або державних органів.

Також на виконання умов договору покупцем було здійснено наступні оплати: 10.03.2021 за платіжним дорученням №365 у розмірі 493 131,86 грн та 28.04.2021 за платіжним дорученням №30 у розмірі 2 584,92 грн, всього 495 716,78 грн.

Як зазначає позивач за первісним позовом після поставки обладнання та здійснення монтажу загальною вартістю 987 501,35 грн, покупець відмовився підписувати видаткові накладні та акт надання послуг, а також повністю не оплатив їх вартість, в зв`язку з чим 04.08.2021 було направлено на адресу відповідача за первісним позовом лист про оформлення фактичного прийнятого товару і робіт та здійснення його оплати разом з видатковими накладними №62 від 19.05.2021 на суму 2 584, 92 грн, №65 від 20.05.2020 на суму 830 796,06 грн, №66 від 25.05.2021 на суму 65 742,54 грн, №67 від 04.06.2021 на суму 18 377, 83 грн і акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №52 від 20.05.2021 на суму 70 000, 00 грн, у двох примірниках. Направлення вказаних документів підтверджується описом вкладення у цінний лист №0408032267563, накладною та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 04.08.2021 (т.1. а.с. 71-73).

29.09.2021 позивачем за первісним позовом було направлено відповідачу за первісним позовом претензію щодо сплати заборгованості в сумі 493 131, 86 грн, у відповідь на яку останнім було надано зустрічну претензію за вих.№18/10 від 18.10.2021 у якій зазначено, що постачальником прострочено зобов`язання з поставки обладнання на 45 днів, а також змонтоване обладнання містить недоліки та не відповідає технічному завданню.

Предметом первісного позову є вимоги постачальника (позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом) до покупця (відповідача за первісним/позивача за зустрічним) про стягнення 491 784, 57 грн основного боргу за поставлений товар, 5 658, 89 грн 3% річних, 6 393, 19 грн інфляційних втрат та 30 302, 00 грн пені.

Предметом зустрічного позову є вимоги покупця (позивача за зустрічним/відповідача за первісним позовом) до постачальника (відповідача за зустрічним/позивача за первісним позовом) про стягнення 1 247 138, 65 грн неустойки нарахованої, в зв`язку з неналежним виконання умов договору, в частині своєчасної та належної поставки обладнання і виконання робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За змістом статтей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що в даному випадку між сторонами був укладений договір змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи різних договорів, а саме - поставки обладнання та підряду.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За договором підряду, як встановлено ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З огляду на визначені позивачами підстави позовів (за первісними та зустрічними вимогами) спірними обставинами в цій справі, які є предметом дослідження, підлягають встановленню та мають значення для правильного вирішення спору цій справі, є обставини щодо поставки товару (обладнання) та виконання монтажних робіт. Як убачається позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) посилається на виконання умов договору щодо поставки та монтажу обладнання. Натомість відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) заперечує факт належного виконання умов договору та зазначає про недоліки змонтованого обладнання (стелажів).

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Дослідивши надані позивачем за первісним позовом видаткові накладні та акт наданих послуг, суд зазначає, що вони не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять підпису покупця, з огляду на що ці видаткові накладні і акт не можуть бути беззаперечними доказами факту поставки товару.

Разом з цим Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що в разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами в справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені в постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Так, здійснення господарських операцій щодо передачі товару і надання послуг відповідачу за первісним позовом на суму 987 501,35 грн підтверджено позивачем за первісним позовом (постачальником) фактом реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: № 7 від 10.03.2021, №17 від 28.04.2021, №11 від 20.05.2021, №12 від 20.05.2021, №13 від 25.05.2021, №15 від 04.06.2021 (т.1., а. с.49 - 63).

Згідно із абзацами 1, 2, 5, 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

У постанові від 01.06.2020 у справі № 906/355/19 Верховний Суд зазначив, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Проте, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару (Подібні висновки викладені Касаційним господарським судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19).

За приписами частин 3, 8 статті 19 Господарського кодексу України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки. Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Такий висновок сформовано у постанові ВП ВС від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Такі висновки наведено в постанові ОП КГС ВС від 03.06.2022 у справі №922/2115/19. При цьому ОП КГС ВС зазначила, що не вбачає підстав для відступу від висновку КГС ВС, викладеного у постанові від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19 як такого, що пов`язаний з встановленими обставинами у конкретній справі (про те, що податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції), але вважає за доцільне його конкретизувати: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Крім цього, як убачається з матеріалів справи постачальником було залучено до перевезення обладнання ФОМ Петрук М.М. відповідно до якого останньою було надано позивачу за первісним позовом 28.04.2021 транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується актом №1-00000166 від 28.04.2021, а також залучено до монтажу торгового обладнання за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 67, СМ м Мегамаркет, ФОП Слободян І.М. на підставі договору №МА-14.0121 від 14.01.2021, що підтверджується підписаними актом надання послуг №Сл-І0000011 від 25.05.2021 (т.1., а.с. 43.-48).

Заперечуючи щодо первісного позову відповідач за первісним позовом зазначає, що обладнання не відповідає технічному завданню, а також постачальником неналежно виконаного його монтаж.

Суд відхиляє дані твердження відповідача за первісним позовом, з огляду на таке.

Так, у специфікації (додаток №1 до договору) сторонами погоджено найменування та кількість обладнання загальною вартістю 916 263,72 грн, в додатку №2 технічне завдання.

У пункті 5.6. договору сторони погодили, що приймання обладнання за кількістю і якістю відбувається у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65 р. «Про порядок прийому товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» та Інструкцією №П-7 від 25.04.66 р. «Про порядок прийому товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» у місці поставки обладнання, зазначеного в специфікації, або за іншою адресою погодженою сторонами.

Згідно із п.5.10. договору прийом обладнання покупцем здійснюється в два етапи в місці поставки, визначеному у специфікації:

п.5.10.1. При першому етапі прийому обладнання покупець здійснює приймання обладнання перевіряючи кількість вантажних місць та упаковок на підставі копії пакувального листа, оригіналів накладних та супроводжувальних документів, а саме:

- товарно-транспортних накладних;

- рахунків-фактур;

- видаткових-накладних;

- пакувальний лист.

п.5.10.2. Таке приймання здійснюється в присутності представника постачальника та підтверджується підписами сторін на видатковій накладній.

п.5.10.3. Покупець зобов`язаний прийняти обладнання за кількістю, якщо постачальником дотримано всіх умов поставки та обладнання не має видимих дефектів. Таке приймання не позбавляє покупця права в подальшому вдатися до перевірки кількості та якості поставленого обладнання.

У відповідності до п.5.10.4. при другому етапі приймання обладнання покупцем, приймання здійснюється за якістю та кількістю із дотриманням наступних умов:

- На другому етапі покупець приймає обладнання перевіряючи його кількість та наявність зовнішніх дефектів. Приймання за якістю та кількістю проводиться безпосередньо покупцем за присутності представника постачальника, в строк не пізніше двох наступних робочих днів після поставки обладнання в місце поставки, визначене у специфікації. Підтвердженням приймання окремої партії обладнання є підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Якщо видаткова накладна не підписана уповноваженим представником покупця, та не надано мотивованих заперечень щодо якості та кількості обладнання в продовж 5 (п`яти) робочих днів з дня поставки обладнання, обладнання вважається прийнятим, а у покупця виникає право на виконання обов`язків щодо розрахунку.

- У випадку виявлення покупцем обладнання неналежної якості, покупець вносить відповідний запис на своєму екземплярі накладної на обладнання, та складає разом з представником постачальника акт невідповідності та передає його постачальнику (уповноваженій особі від постачальника). Актом невідповідності є письмовий документ, що містить перелік виявлених покупцем невідповідностей обладнання, недоліків кількості та/або якості.

- Обладнання неналежної якості вважається таким, що не було прийнято покупцем, про що зазначається у акті невідповідності та від якого покупець має право відмовитись.

- Постачальник зобов`язаний замінити обладнання неналежної якості протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати надсилання (надання) акту невідповідності, за умови, що з покупцем письмово не було погоджено інший строк.

- У випадку, якщо постачальник поставить обладнання в кількості, що перевищує ту, яка зазначена в специфікації, покупець має право, на власний розсуд, прийняти надлишок обладнання чи відмовитись від його приймання. Отриманий надлишок повинен бути сплачений на підставі відповідних документів, що є необхідними для приймання обладнання згідно з цим договором. При цьому постачальник зобов`язаний надати пакет документів на обладнання із відповідними коригуваннями.

- У випадку, якщо постачальник поставить обладнання у кількості меншій, ніж узгоджено сторонами у окремій специфікації, покупець має право прийняти поставлену кількість обладнання, зробивши відповідний запис у накладній/акті, та оплатити таке обладнання або відмовитись від такого приймання.

- Сторони домовились, що присутність представника постачальника під час складання покупцем акту невідповідності є обов`язковою, якщо сторони не погодяться між собою про інше покупець зобов`язаний скласти акт невідповідності та передати його негайно представнику постачальника, який був присутній під час його складання.

- На підставі складеного акту невідповідності, постачальник протягом 5 (п`яти ) робочих днів зобов`язаний надати коригувальні документи.

- У всіх випадках невідповідності обладнання за кількістю та/або якістю, постачальник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати надання акту невідповідності надати, або надіслати покупцю всі необхідні документи (відвантажувальну накладну, рахунок-фактуру та податкову накладну з розрахунком коригування), з усіма виправленнями, що враховують виявлену невідповідність.

- У випадку, якщо передане покупцю обладнання не відповідає комплектації або передається з порушеннями умов комплектації, покупець має право, на власний розсуд, вимагати доукомплектування такого обладнання, його заміни, або відмовитись від приймання обладнання. Заявка на доукомплектування чи заміну обладнання повинна бути виконана постачальником протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту отримання такої заявки постачальником за умови, що з покупцем письмово не було погоджено інший строк.

У пункті 5.15. сторонами погоджено, що після одержання від постачальника актів виконаних робіт, покупець затверджує їх протягом 5-ти (п`яти) робочих днів від дати подання актів виконаних робіт покупцю. У разі незгоди з об`ємами чи якістю виконаних робіт покупець в строк не більше 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання актів виконаних робіт від постачальника, надає обґрунтовані письмові заперечення щодо виконаних робіт. У разі не надання в зазначені строки аргументованих заперечень роботи, виконані постачальником по цьому договору є такими, що прийняті замовником в повному обсязі і без-будь-яких претензій, а акти виконаних робіт вважаються перевіреними та повністю погодженими (акцептованими) покупцем без будь-яких претензій по об`ємам, якості та підписаними замовником без зауважень (та/або заперечень) в день отримання їх покупцем, та підлягають оплаті в повному обсязі.

Пунктом 1 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (далі - Інструкція) передбачено, що ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки чи іншими обов`язковими правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

Відповідно до п. 9 Інструкції приймання продукції проводиться в такі строки: а) продукції, що надійшла без тари, у відкритій тарі і в пошкодженій тарі, - в момент отримання її від постачальника чи зі складу органа транспорту або в момент розтину опломбованих і розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів, але не пізніше термінів, встановлених для їх розвантаження; б) продукції, що надійшла в справній тарі: за вагою брутто і кількістю місць - у терміни, зазначені в підп. "а" цього пункту; за вагою нетто і кількістю товарних одиниць в кожному місці - одночасно з розкриттям тари, але не пізніше 10 днів, а для швидкопсувної продукції не пізніше 24 годин з моменту отримання продукції - при доставці продукції постачальником або при вивезенні її одержувачем зі складу постачальника і з моменту видачі вантажу органом транспорту - у всіх інших випадках.

Приймання вважається здійснено одночасно, якщо перевірка кількості продукції закінчена у встановлені терміни (п. 10 Інструкції).

Положеннями пункту 11 Інструкції передбачено, що приймання продукції проводиться особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції. Підприємство-одержувач зобов`язане: а) створити для правильного та своєчасного приймання продукції умови, при яких забезпечувалася б схоронність і запобігалась би можливість утворення нестач і розкрадання продукції; б) забезпечити, щоб особи, які здійснюють прийомку продукції, добре знали справжню Інструкцію, а також правила приймання продукції за кількістю, встановлені відповідними стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими нормативними актами та договором поставки даної продукції; в) забезпечити точне визначення кількості отриманої продукції (ваги, кількості місць: ящиків, мішків, в`язок, кип, пачок тощо); г) систематично здійснювати контроль за роботою осіб, на яких покладено приймання продукції за кількістю, і попереджати порушення правил приймання продукції.

Відповідно до п. 12 Інструкції приймання продукції за кількістю проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликами та ін.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні. При одночасному отриманні продукції в декількох вагонах, контейнерах або автофургонах, вартість якої оплачується за одним розрахунковим документом, одержувач зобов`язаний перевірити кількість продукції, яка надійшла у всіх вагонах, контейнерах або автофургонах, якщо обов`язковими для сторін правилами чи договором не передбачена можливість часткової (вибіркової) перевірки. В акті приймання має бути зазначено кількість продукції, що надійшла роздільно в кожному вагоні, контейнері або автофургоні.

У силу приписів п. 16 Інструкції якщо при прийманні продукції буде виявлена недостача, то одержувач зобов`язаний призупинити подальшу прийомку, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходів до запобігання її змішання з іншою однорідної продукцією. Про виявлену недостачу продукції складається акт з підписами осіб, які виконували прийомку продукції. У разі, коли при прийманні продукції виявлено невідповідність ваги брутто, окремих місць вагою, вказаною в транспортних або супровідних документах або на трафареті, одержувач не повинен здійснювати розтину тари та упаковки. Якщо при правильності ваги брутто недостача продукції встановлюється при перевірці ваги нетто або кількості товарних одиниць в окремих місцях, то одержувач зобов`язаний призупинити приймання решти місць, зберегти і пред`явити представнику, викликаному для участі в подальшому прийманні (пп. 17 і 18 цієї Інструкції), тару і упаковку розкритих місць і продукцію, що знаходилася всередині цих місць.

Пунктом 17 Інструкції встановлено, що одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складанні двостороннього акта представника відправника, за умови що він з того ж міста, а якщо продукція отримана в оригінальній упаковці або в непошкодженій тарі виробника, що не є відправником, представника виробника з того ж міста. Представник іногороднього відправника (виробника) викликається у випадках, передбачених в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі. У цих випадках іногородній відправник (виробник) зобов`язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде їм спрямований представник для участі в перевірці кількості продукції. Неотримання відповіді на виклик у вказаний термін дає право отримувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого строку для явки представника відправника (виробника).

Представник відправника (виробника) з того ж міста зобов`язаний з`явитися не пізніше ніж в 3-денний термін після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший термін не передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або в договорі.

Представник відправника (виробника) повинен мати посвідчення на право участі в прийманні продукції у одержувача.

Відправник (виробник) може уповноважити на участь у прийманні продукції підприємство, що у місці отримання продукції. В цьому випадку посвідчення представникові видається підприємством, що виділив його. У посвідченні повинно бути посилання на документ, яким відправник уповноважив дане підприємство брати участь у приймання продукції.

Вимогами пункту 17 Інструкції встановлено, що повідомлення про виклик представника відправника (виробника) має бути відправлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а щодо швидкопсувної продукції - негайно після виявлення недостачі, якщо інші строки не встановлені Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами або договором. В повідомленні повинно бути вказано: а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отримано; б) кількість відсутньої продукції і характер нестачі (кількість окремих місць, недостача в цілій тарі, недостача в пошкодженій тарі тощо); в) стан пломб; г) вартість продукції, якої бракує; д) час, на який призначене приймання продукції за кількістю.

Відповідно до п. 18 Інструкції при неявці представника відправника (виробника) за викликом одержувача, а також у випадках, коли виклик представника іногороднього відправника (виробника) не є обов`язковим, приймання продукції за кількістю і складання акта про недостачу проводиться: а) за участю представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником чи заступником керівника цього підприємства (організації), або б) за участю представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником чи заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням заводського, фабричного або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо відправник (виробник) дав згоду на односторонню прийомку продукції.

Керівники або заступники керівників підприємств та організацій за проханням підприємств-одержувачів виділяють їм представників для участі в прийманні продукції за кількістю (п. 19 Інструкції).

Згідно з п. 25 Інструкції якщо при прийманні продукції за участю представника, зазначеного в п. 17 або 18 цієї Інструкції, буде виявлена недостача продукції проти даних, вказаних в транспортних і супровідних документах (рахунку-фактурі, специфікації, описи, в пакувальних ярликах та ін.), то результати приймання продукції за кількістю оформляються актом. Акт повинен бути складений в той же день, коли недостача виявлена.

Якщо при прийманні продукції одночасно будуть виявлені не тільки недостача, але й надлишки її проти транспортних і супровідних документів відправника (виробника), то в акті повинні бути вказані точні дані про ці надлишки.

Акт повинен бути підписаний всіма особами, що брали участь в прийманні продукції за якістю. Особа, незгодна з вмістом акта, зобов`язана підписати акт з відміткою про незгоду і викласти свою думку.

В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, який містить дані, що не відповідають дійсності.

Акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-одержувача не пізніше ніж на наступний день після складання акта (п. 26 Інструкції).

Згідно з п. 28. Інструкції акти приймання продукції за кількістю реєструються і зберігаються в порядку, встановленому на підприємстві-одержувачі.

Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7 зі змінами та доповненнями, передбачено, що приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача в такі строки:

а) при міжміських поставках - не пізніше 20 днів, а швидкопсувної продукції - не пізніше 24 год. після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем;

б) при постачанні в межах міста - не пізніше 10 днів, а швидкопсувної продукції - 24 год. після надходження продукції на склад одержувача.

Приймання продукції за якістю і комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні (п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7).

Згідно з п. 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншого однорідної продукцією. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особливих умовах постачання, інших обов`язкових правилах або договорі.

Повідомлення про виклик представника виробника (відправника) має бути надіслане (передане) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а щодо продукції, що швидко псується, негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші терміни не встановлені Основними та Особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами чи договором (п.18 Інструкції №П-7).

Відповідно до п. 19 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7, представник виготовлювача (відправника), що знаходиться в межах одного міста, зобов`язаний з`явитися за викликом одержувача не пізніше ніж на наступний день, а по швидко псується, - не пізніше 4 год. після отримання виклику, якщо в ньому не вказаний інший термін явки.

Іногородній виробник (відправник) зобов`язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право отримувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого терміну явки представника виготовлювача (відправника).

Представник іногороднього виготовлювача (відправника) зобов`язаний з`явитися не пізніше ніж у триденний термін після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший термін не передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі.

Представник виготовлювача (відправника) повинен мати посвідчення на право участі у визначенні якості і комплектності надійшла до одержувача продукції.

Виробник (відправник) може уповноважити на участь у прийманні отримувачем продукції підприємство, що знаходиться в місці отримання продукції. В цьому випадку посвідчення представникові видається підприємством, що виділив його. У посвідченні повинна бути зроблено посилання на документ, яким виробник (відправник) уповноважив дане підприємство брати участь у прийманні продукції.

Згідно з п. 20 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7, при неявці представника виготовлювача (відправника) на виклик одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю.

При відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявці його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться, зокрема за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації).

У всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачений відбір зразків (проб), особи, які беруть участь у прийманні продукції за якістю, зобов`язані відібрати зразки (проби) цієї продукції.

Відбір зразків (проб) виробляється в точній відповідності з вимогами зазначених вище нормативних актів. Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються і забезпечуються етикетками, підписаними особами, які беруть участь у відборі (п. 26 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7).

Пунктом 27 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7 визначено, що про відбір зразків (проб) складається акт, що підписується усіма особами, що приймали в цьому участь.

Відповідно до п. 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-7 за результатами приймання продукції за якістю і комплектності з участю представників, зазначених в пп. 19 і 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю.

Тобто, враховуючи умови Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (від 15.06.1965 № П-6) та за якістю (від 25.04.1966 №П-7), а також умови пунктів 5.10.4., 5.15., 5.16. договору відповідач за первісним позовом (покупець) у разі невідповідності обладнання умовам специфікації мав скласти відповідний акт невідповідності та передати його постачальнику, а в разі невідповідності монтажних робіт надати обґрунтовані заперечення. Вказаних документів останнім суду надано не було, а також в поясненнях від 09.06.2022 (т.1. а.с.323-326) на виконання ухвали суду представником відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом зазначено, що вказані документи не складалися.

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом, що в покупця не було можливості перевірити поставлене обладнання по кількості та якості в момент його відвантаження та виконання монтажних робіт, оскільки і відвантаження, і монтаж здійснювалося без уповноваженого представника покупця, так як умовами договору такий обов`язок безпосередньо покладений саме на покупця, а також поставка обладнання та його монтаж здійснювався в супермаркеті, що належить покупцю, а тому саме тільки представники останнього могли допустити постачальника (позивача за первісним позовом) до приміщення магазину для відвантаження обладнання та виконання монтажних робіт.

Також суд критично ставиться до посилань представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом, що покупцем у зустрічній претензії за вих.№18/10 від 18.10.2021 було висунуто вимогу до постачальника надати повний детальний опис всіх змонтованих стелажів в розрізі комплектації кожного з них, а також надати акт приймання-передачі виконаних робіт і узгодити дату приймання-передачі виконаних монтажних робіт, оскільки вказана претензія була направлена лише 22.10.2021, тобто після спливу більше ніж чотирьох місяців після фактичної поставки товару та виконання монтажних робіт. Поважності причин не складання покупцем актів у відповідності до умов пунктів 5.10.4., 5.15., 5.1.6. договору останнім суду не надано, а також як убачається з матеріалів справи після отримання обладнання в травні-червні 2021 року покупець (відповідач за первісним позовом), більш чотирьох місяців не висловлював жодних претензій та не звертався до позивача за первісним позовом щодо якості та кількості товару і робіт за договором.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Доказів того, що поставлене обладнання не відповідає технічному завданню, а також того, що постачальником неналежно виконаного його монтаж матеріали справи не містять та відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом, таких доказів суд надано не було, клопотання про проведення експертизи останнім також не заявлялось.

Враховуючи вказані вище норми, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом виконано умови договору, поставлено 04.06.2021 (враховуючи дату останньої видаткової і податкової накладних) відповідачу за первісним позовом обладнання та виконані роботи по його монтажу на загальну суму 987 501, 35 грн.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.1.4. специфікації покупець зобов`язується оплатити обладнання, що поставляється відповідно до цієї специфікації, за ціною, вказаної в п.1.1. специфікації (при підписанні специфікації сторони визначають конкретні умови платежів) наступним чином:

- 50% від вартості відповідної специфікації здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідної специфікації та отримання рахунку-фактури;

- 50% від вартості відповідної специфікації здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів після поставки та підписання видаткових накладних і актів наданих послуг по монтажу обладнання.

Так, відповідно до абзацу 1 пункту 5.10.4. договору, якщо видаткова накладна не підписана уповноваженим представником покупця, та не надано мотивованих заперечень щодо якості та кількості обладнання в продовж 5 (п`яти) робочих днів з дня поставки обладнання, обладнання вважається прийнятим, а у покупця виникає право на виконання обов`язків щодо розрахунку.

Також як зазначено судом вище в пункті 5.15. сторонами погоджено, що після одержання від постачальника актів виконаних робіт, покупець затверджує їх протягом 5-ти (п`яти) робочих днів від дати подання актів виконаних робіт покупцю. У разі незгоди з об`ємами чи якістю виконаних робіт покупець в строк не більше 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання актів виконаних робіт від постачальника, надає обґрунтовані письмові заперечення щодо виконаних робіт. У разі не надання в зазначені строки аргументованих заперечень роботи, виконані постачальником по цьому договору є такими, що прийняті замовником в повному обсязі і без-будь-яких претензій, а акти виконаних робіт вважаються перевіреними та повністю погодженими (акцептованими) покупцем без будь-яких претензій по об`ємам, якості та підписаними замовником без зауважень (та/або заперечень) в день отримання їх покупцем, та підлягають оплаті в повному обсязі.

Як установлено судом позивачем за первісним позовом (постачальником) 04.08.2021 було направлено на адресу відповідача за первісним позовом лист про оформлення фактичного прийнятого товару і робіт та здійснення його оплати разом з видатковими накладними №62 від 19.05.2021 на суму 2 584, 92 грн, №65 від 20.05.2020 на суму 830 796,06 грн, №66 від 25.05.2021 на суму 65 742,54 грн, №67 від 04.06.2021 на суму 18 377, 83 грн і акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №52 від 20.05.2021 на суму 70 000, 00 грн, в двох примірниках. Направлення вказаних документів підтверджується описом вкладення у цінний лист №0408032267563, накладною та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 04.08.2021 (т.1. а.с. 71-73), однак відповідно до відомостей сайту АТ «Укрпошта» 19.08.2021 лист з вказаними документами був повернутий поштовим відділенням відправнику «за закінченням терміну зберігання».

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, cуд вважає, що факт неотримання відповідачем за первісним позовом поштової кореспонденції, якою позивач за первісним позовом надсилав йому документи у відповідності до умов договору та для вчинення відповідних дій (подання заперечень) за належною адресою залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 14.04.2021 у справі № 876/74/20.

Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку позивача за первісним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19).

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що в зустрічній претензії за вих.№18/10 від 18.10.2021 на претензію від 29.09.2021 відповідач за первісним позовом вказує, що ним отримані видаткові накладні лише 29.09.2021, разом з тим, суд наголошує, що претензія постачальника від 29.09.2021 щодо сплати боргу була здана до поштового відділення лише 29.09.2021, а тому не могла бути отримана покупцем в той же день - 29.09.2021, а також відповідно до опису вкладення в цінний лист №0505024227531 з нею не направлялись жодні видаткові накладні (т.1, а.с.74-76), вказані обставини свідчать про те, що відповідачем за первісним позовом (покупцем) вказані документи отримувались від постачальника раніше.

З огляду на наведене, враховуючи викладене суд приходить до висновку, що дата поштового відділення про повернення поштового відправлення (19.08.2021) є датою вручення покупцю (відповідачу за первісним позовом) видаткових накладних та акту наданих послуг, а тому приймаючи до уваги положення пунктів 5.10.4. та 5.15. договору, оскільки умовами договору встановлено відповідний алгоритм дій покупця після отримання видаткових накладних і акту, а також після отримання обладнання та робіт з його монтажу, в разі наявності заперечень, які останнім виконані не були, суд приходить до висновку, що строк оплати є таким, що настав 07.09.2021 (19.08.2021+ 5 робочих днів (п.5.10.4., 5.15. договору) + 5 банківських днів (п.1.4. специфікації)).

Отже, враховуючи погоджені сторонами строки оплати та вартість поставленого обладнання та наданих робіт (987 501, 35 грн ), а також здійснені відповідачем за первісним позовом платежі в загальному розмірі 495 716,78 грн, суд приходить до висновку про обґрунтованість первісного позову в частині стягнення з відповідача за первісним позовом суми основної заборгованості в розмірі 491 784,57 грн, а тому первісний позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 5 658, 89 грн 3% річних і 30 302, 00 грн пені за період з 12.06.2021 по 29.10.2021, а також 6 393, 19 грн інфляційних втрат за період з червня по вересень 2021 року.

У пункті 7.2. договору передбачено, що в разі порушення покупцем своїх зобов`язань з оплати вартості обладнання, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу (діючої в період за який нараховується пеня) за кожний день прострочення.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями в Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Отже, в зв`язку з несвоєчасною оплатою товару, покупець (відповідач за первісним позовом), виходячи з положень ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, є порушником встановленого договором зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених контрактом та законом.

Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені в сумі 30 302, 00 грн за період з 12.06.2021 по 29.10.2021, суд встановив, що останній є невірним, оскільки як установлено судом вище строк оплати за договором настав 07.09.2021, а тому судом здійснено перерахунок пені за період з 08.09.2021 по 29.10.2021 та за розрахунком суду сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом складає 11 883,67 грн, а первісний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних за загальний період з 12.06.2020 по 19.03.2021, вважає його необґрунтованим, оскільки як установлено судом вище строк оплати за договором настав 07.09.2021, а тому судом здійснено перерахунок 3% річних за період з 08.09.2021 по 29.10.2021 та за розрахунком суду сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом складає 2 101, 87 грн, а первісний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Також перевіривши здійснений позивачем за первісним розрахунок інфляційних втрат 6 393, 19 грн інфляційних втрат за період червня по вересень 2021 року, суд визнає його необґрунтованим, а тому враховуючи строк оплати встановлений договором, судом здійснено власний перерахунок інфляційних втрат за період вересня 2021 року та за розрахунком суду з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 1 091, 36 грн інфляційних втрат, а первісний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням постачальником свого зобов`язання за договором в частині своєчасної поставки обладнання та виконання робіт, відповідачем за первісним було заявлено зустрічний позов про стягнення з позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом 1 247 621, 43 грн неустойки розрахованої за період з 20.04.2021 по 29.12.2021.

Відповідно до п.7.6.2. договору постачальник за порушення строку поставки обладнання за вимогою покупця зобов`язаний сплатити останньому неустойку в розмірі 0,5% від ціни договору за кожен день такого прострочення.

У пункті 1.5. специфікації сторонами погоджено, що в разі порушення постачальником строків поставки, передбачених цією специфікацією постачальник виплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5% від суми договору за кожен день такого прострочення, якщо не мали місце обставини форс-мажор, або дії третіх осіб, та/або державних органів.

Суд не приймає до уваги посилання позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом (постачальника) відносно того, що несвоєчасна поставка відбулася через вину покупця, оскільки останнім не забезпечено повної готовності об`єкта до встановлення обладнання, з огляду на таке.

Так, відповідно до п.5.9. договору постачальник зобов`язується повідомити відповідальну особу покупця, вказану у відповідній специфікації про дату відвантаження обладнання: телефоном, надіславши йому відповідне повідомлення засобами електронного або телефонного зв`язку на номер +38 044 498 46 01, але в будь-якому випадку із дублюванням шляхом поштового повідомлення, в наступні терміни:

- за 5 (п`ять) робочих днів до передбаченої дати поставки обладнання з метою підготовки до приймання обладнання;

- та за 1 (один) робочий день до фактичного прибуття обладнання в місце поставки обладнання, визначене у специфікації.

Згідно із п.п.5.9.1., 5.9.2. договору покупець зобов`язаний протягом 1 (одного) робочого дня від дати отримання повідомлення про фактичний день прибуття обладнання забезпечити його приймання в порядку, передбаченому п.5.10. даного договору. Зі спливом терміну, передбаченого пунктом 5.9.1. договору виникає обов`язок покупця на вимогу постачальника розпочати прийом обладнання відповідно до умов п.5.10. даного договору.

Разом з тим, постачальником не надано належних доказів на підтвердження того, що він звертався до покупця з повідомлення про необхідність прийняти обладнання в обумовлений договором строк (20.04.2021), а останній відмовився від такого прийняття, а також у пункті 5.9.1. сторонами чітко погоджено порядок дій постачальника в разі неприймання обладнання покупцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільний кодекс України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільний кодекс України).

Суд зазначає, що неустойка погоджена сторонами в договорі за своєю правовою природою є пенею, оскільки обраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання та нараховуються за кожен день прострочення виконання, тоді як штраф обраховується у відсотках від суми невиконаного (несвоєчасно виконаного) зобов`язання та має одноразовий характер (тобто законодавством не передбачено нарахування штрафу за кожен день прострочення).

Дослідивши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок неустойки, судом встановлено, що він є невірним, оскільки позивачем невірно встановлено початок прострочення виконання зобов`язання враховуючи, що термін поставки та монтажу обладнання був погоджений сторонами до 20.04.2021, а також, як встановлено судом постачальником здійснено поставку товару та виконано монтаж обладнання саме 04.06.2021.

За таких обставин судом здійснено власний перерахунок неустойки та за розрахунком суду обґрунтованою сумою неустойки за період з 21.04.2021 по 03.06.2021, яка підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом є 216 978, 02 грн, у зв`язку з чим зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.

Що стосується підстав для зменшення неустойки за зустрічним позовом, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19).

Суд зазначає, що сторони є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Доказів на підтвердження існування обставин щодо зменшення неустойки за зустрічним позовом матеріали справи не містять та відповідачем за зустрічним позовом суду, у встановленому законом порядку, таких доказів не надано. Крім того, суд зазначає, що позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення неустойки судом задоволено частково, а саме в сумі 216 978, 02 грн, тобто менше чим 18% від заявленої позивачем за зустрічним позовом суми.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки за зустрічним позовом.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд частково задовольняє первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна» та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ».

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд відзначає, що згідно приписів частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Тобто, оскільки обидва позови в даній справі стосуються стягнення коштів, то у випадку часткового задоволення первісного і зустрічного позовів, суд вправі був здійснити зарахування таких вимог.

Однак, з огляду на часткове задоволення як первісного позову, так і зустрічного, суд з метою забезпечення сторонам чіткого розуміння, які саме вимоги в якій частині задоволені як за первісним позовом, так і за зустрічним, та які саме суми підлягають стягненню вбачає за необхідне чітко визначити дані вимоги в резолютивній частині рішення.

Водночас, сторони не позбавлені можливості після набрання законної сили рішенням у даній справі здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

Разом з тим суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами, стягнувши різницю судового збору в розмірі 4 348,25 грн (7 602,92 грн - 3 254,67 грн) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна».

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ» (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 13/10, ідентифікаційний код 21619850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна» (04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 75, офіс 309, ідентифікаційний код 37771766) 491 784 (чотириста дев`яносто одну тисячу сімсот вісімдесят чотири) грн 57 коп. основного боргу, 2 101 (дві тисячі сто одну) грн 87 коп. 3% річних, 1 091 (одну тисячу дев`яносто одну) грн 36 коп. інфляційних втрат, 11 883 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 67 коп. пені та 4 348 (чотири тисячі триста сорок вісім) грн 25 коп. судового збору.

3. У іншій частині первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГО Україна» (04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 75, офіс 309, ідентифікаційний код 37771766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМІ ІНВЕСТ» (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 13/10, ідентифікаційний код 21619850) 216 978 (двісті шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн 02 коп. неустойки.

6. У іншій частині зустрічного позову відмовити

7. Видати наказ.

8. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 31.10.2022.

Суддя Я.А.Карабань