Ухвала

від 31.10.2022 по справі 466/9580/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 466/9580/18

провадження № 61-6488св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - Львівська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, правонаступником якого є Львівська обласна державна адміністрація,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 червня 2021 року

у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, однак ухвалюючи рішення суд взяв до уваги те, що Львівська обласна прокуратура звернулася до суду із позовом 03 грудня 2018 року, при цьому рішення Шевченківського районного суду м. Львова ухвалене 19 грудня 2013 року у справі № 1328/971/12, набрало законної сили 13 березня 2015 року, прокуратура і КМУ були обізнані про прийняті рішення, однак з 13 березня 2015 року, з врахуванням порушень прав держави в особі КМУ, ні прокурор, ні Кабінет КМУ своєчасно не звернулись за виконанням рішення суду, а в подальшому і за судовим захистом, позов подано лише 03 грудня 2018 року, тобто понад 3 роки з того часу, як прокурору стало відомо про невиконання ОСОБА_1 рішення суду та, як наслідок, про незаконність вибуття земельної ділянки за кадастровим №4610166300:04:003:0111, загальною площею 0,2226 га з володіння держави.

Будь-яких доказів поважних причин пропуску строку позовної давності позивач суду не надав, тому підстави для поновлення цього строку, відсутні, натомість відповідачка ОСОБА_1 заявила про застосування строку позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення позову прокурора Львівської області без розгляду відмовлено; рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про задоволення позову.

Витребувано з приватної власності ОСОБА_1 у державну власність на користь Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку за кадастровим номером 4610166300:04:003:0111, площею 0,2226 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 964641846101, номер запису про право власності 15268001, що розташована в районі вулиці Ряснянської в смт Брюховичі Шевченківського району міста Львова. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції що, оскільки спірна земельна ділянка за кадастровим № 4610166300:04:003:0111, загальною площею 0,2226 га належала до лісового фонду і перебувала у державній власності, тому у Брюховицької селищної ради не було повноважень відчужувати таку, а право розпоряджатися даними ділянками належить КМУ, що встановлено судовими рішеннями, також встановлено факт незаконного набуття такої в подальшому ОСОБА_1 , яка утворилася в результаті об`єднання витребуваних рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2013 року земельних ділянок за кадастровими № 4610166300:04:003:0087 та № 4610166300:04:003:0088.

Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позову прокурора у зв`язку із пропуском ним строку позовної давності, суд першої інстанції не врахував, що власником земельної ділянки, загальною площею 0,2226 га, кадастровий номер № 4610166300:04:003:0111, яка є результатом об`єднання двох земельних ділянок за кадастровими № 4610166300:04:003:0087 та № 4610166300:04:003:0088 в одну, ОСОБА_1 стала 02 липня 2016 року, тому саме ця дата може братися до уваги в контексті початку перебігу строку позовної давності та часу з якого позивач (прокурор) повинен був та міг дізнатися про порушення суб`єктивного права.

Таким чином, звернувшись до суду з позовом у грудні 2018 року, прокурор не пропустив позовну давність.

У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд залишив поза увагою, що прокурором під час подання позову до суду не дотримано статтю 23 ЗУ «Про прокуратуру», оскільки строки, що відраховуються від дати складання листа від 16 листопада 2018 року № 03/1-725вих18 щодо повідомлення КМУ про звернення прокуратури до суду, не відповідають критеріям розумності. Також, суд залишив поза увагою. що прокурор обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки належним способом захисту права позивача є не віндикаційний позов, а скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки.

Зазначає, що апеляційним судом, щодо підстав залишення позову прокурора без розгляду не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 24 вересня 2020 року у справі № 918/844/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 914/782/16); щодо застосування інституту позовної давності та обраного позивачем способу захисту порушеного права у правовідносинах витребування земельної ділянки - відсутній висновок Верховного Суду.

Крім того, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано строк позовної давності.

Також ОСОБА_1 подала клопотання про залишення позову прокурора без розгляду.

У серпні 2022 року Львівська обласна прокуратура надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Зазначав, що твердження скаржників є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

У серпні 2022 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду додаткові пояснення на касаційну скаргу у яких зазначила, що прокурором під час звернення до суду порушено статтю 23 ЗУ «Про прокуратура» та неправильно обрано спосіб захисту порушено права.

Частиною другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи.

Підстави для виклику сторін відсутні.

За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

З урахуванням категорії та складності справи, з огляду на положення частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, справа підлягає розгляду в складі п`яти суддів.

Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

справу за позовом Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, правонаступником якого є Львівська обласна державна адміністрація, до ОСОБА_1 про витребування майна (земельної ділянки) з незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року призначити до судового розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська