Ухвала

від 02.11.2022 по справі 520/1738/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 520/1738/18

Провадження № 4-с/947/39/22

УХВАЛА

02.11.2022

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.,

за участю секретаря Ратовської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про розподіл судових витрат, подану в межах розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни по справі №520/1738/18 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни по справі №520/1738/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Київськогорайонного судум.Одеси від15.09.2022року скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю«Компанія «Ніко-Тайс»на бездіяльністьПриватного виконавцявиконавчого округуОдеської областіШевченко ТетяниСергіївни,подану посправі №520/1738/18за позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«Компанія «Ніко-Тайс»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості булозадоволено.Визнано неправомірноюбездіяльність Приватноговиконавця виконавчогоокругу Одеськоїобласті ШевченкоТетяни Сергіївни заперіод з10червня 2020року по23лютого 2022рокуу виконавчому провадженні №58429368 та №58429076 щодо примусового виконання виконавчого листа №520/1738/18, виданого 06 вересня 2018 року Київським районним судом міста Одеси на примусове виконання рішення Київського районного суду міста Одеси у справі №520/1738/18 від 18 червня 2018 року щодо порушення строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №58429368 та №58429076 щодо примусового виконання виконавчого листа №520/1738/18, виданого 06 вересня 2018 року Київським районним судом міста Одеси на примусове виконання рішення Київського районного суду міста Одеси у справі №520/1738/18 від 18 червня 2018 року, із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язано Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяну Сергіївну усунути допущене порушення (поновити порушене право стягувача) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №58429368 та №58429076 щодо примусового виконання виконавчого листа №520/1738/18, виданого 06 вересня 2018 року Київським районним судом міста Одеси на примусове виконання рішення Київською районного суду міста Одеси у справі №520/1738/18 від 18 червня 2018 року, із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».2021 року на загальну суму 94 175 (дев`яносто чотири тисячі сто сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

26.09.2022 року (надіслано поштою 21.09.2022 року) представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, в якій просив суд стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9400,00 гривень згідно договору №22-07-2020/12 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 22 липня 2020 року.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу заяву про розподілсудових витрат було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 27.09.2022 року було поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» строк наподання заявипро розподілсудових витрат. Прийнято заявуТовариства зобмеженою відповідальністю«Компанія «Ніко-Тайс»про розподілсудових витрат,подану вмежах розглядускарги Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Компанія«Ніко-Тайс»на бездіяльністьПриватного виконавцявиконавчого округуОдеської областіШевченко ТетяниСергіївни посправі №520/1738/18за позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«Компанія «Ніко-Тайс»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості,до розгляду. Призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про розподіл судових витрат до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Сторони про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, у судове засідання 02.11.2022 року не з`явились, про поважність причин відсутності не повідомили.

Відповідно доч.3та ч.4ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення заяви без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно дост.452ЦПКУкраїни судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно ч.3ст.133ЦПК Українидо витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: на професійнуправничу допомогу; пов`язанііз залученнямсвідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; пов`язаніз витребуваннямдоказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Статтею 141 ЦПК України визначено наступний розподіл судових витрат між сторонами:

1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

4. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

5. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

6. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

7. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

8. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

9. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

10. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

11. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; у межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

12. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

13. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону №5076-VIвстановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно достатті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістомстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі№ 301/1894/17.

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

З матеріалів справи вбачається, що інтереси Товариства зобмеженою відповідальністю«Компанія «Ніко-Тайс» у суді представляв адвокат Грищенко Олександр Миколайович.

До заявипро розподілсудових витрат було надано копію Договору №22-07-2020/12 про надання адвокатських пологу (правової допомоги) від 22 липня 2020 року, зі змісту якого вбачається, що сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг/робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг виходячи із того, що вартість однієї години робити виконавця складає 900,00 грн. (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1. Договору). Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції 900,00грн.; судові засідання 1500,00грн./за одне судове засідання; побудова правової позиції, аналіз судової практики, вчинення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи із розрахунку 900,00 грн./год.; витрати (квитки, добові тощо) згідно підтверджуючих документів.

П. 3.2. договору передбачено, що замовник повинен здійснити сплатугрошових коштів(виконаннягрошового зобов`язання)наступним чином:100%вартості наданихпослуг та/абовиконаних робітвідповідно доакту здачі-прийняттявиконаних робітта наданихпослуг,оплачуються протягом30-тикалендарних днівз дняпроголошення/прийняттясудового рішеннясуду зарезультатами завершеннярозгляду судомсправи №520/1738/18за скаргоюТОВ «Компанія«Ніко-Тайс» на

бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни у виконавчому провадженні №58429368 та №58429076 щодо примусового виконання виконавчого листа №520/1738/18, виданого 06 вересня 2018 року Київським районним судом міста Одеси на примусове виконання рішення Київського районного суду міста Одеси у справі №520/1738/18 від 18 червня 2018 року.

Відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 21 вересня 2022 року загальна вартість наданих послуг склала 9400 гривень 00 копійок.

Разом зтим,документів,що свідчатьпро оплатунаданих послуг,пов`язанихіз наданнямправничої допомоги,оформлені увстановленому закономпорядку (квитанціядо прибутковогокасового ордера,платіжне дорученняз відміткоюбанку абоінший банківськийдокумент,касові чекита ін.),які бзасвідчували факттого,що ТОВ«Компанія «Ніко-Тайс» дійсно понесло витрати на правничу допомогу, матеріали заяви про розподіл судових витрат не містять.

При цьому, при застосуванні правової позиції до даних правовідносин, суд надає пріоритет висновкам, які викладені, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі№ 301/1894/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про розподіл судових витрат, подану в межах розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни по справі №520/1738/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в момент її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Петренко В. С.