Постанова

від 17.01.2023 по справі 520/1738/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3984/23

Справа № 520/1738/18

Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Кострицького В.В.

суддів Назарової М.В., Лозко Ю.П.

за участю секретаря: Пінькової К.Ю.,

учасники справи:

скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС

стягувач приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна

боржник- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Одеського апеляційного суду в м. Одеса

за апеляційноюскаргою директораТовариства зобмеженою відповідальністюКомпанія НІКО-ТАЙСМілованової О.М.на ухвалуКиївського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2022 року , ухвалену у складі судді Петренко В.С.

у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про розподіл судових витрат, подану в межах розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни по справі №520/1738/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Короткий виклад обставин справи в суді першої інстанції

В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни по справі №520/1738/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.09.2022 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, подану по справі №520/1738/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївниза період з 10 червня 2020 року по 23 лютого 2022 рокуу виконавчому провадженні №58429368 та №58429076 щодо примусового виконання виконавчого листа №520/1738/18, виданого 06 вересня 2018 року Київським районним судом міста Одеси на примусове виконання рішення Київського районного суду міста Одеси у справі №520/1738/18 від 18 червня 2018 року щодо порушення строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №58429368 та №58429076 щодо примусового виконання виконавчого листа №520/1738/18, виданого 06 вересня 2018 року Київським районним судом міста Одеси на примусове виконання рішення Київського районного суду міста Одеси у справі №520/1738/18 від 18 червня 2018 року, із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язано Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяну Сергіївну усунути допущене порушення (поновити порушене право стягувача) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №58429368 та №58429076 щодо примусового виконання виконавчого листа №520/1738/18, виданого 06 вересня 2018 року Київським районним судом міста Одеси на примусове виконання рішення Київською районного суду міста Одеси у справі №520/1738/18 від 18 червня 2018 року, із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».2021 року на загальну суму 94 175 (дев`яносто чотири тисячі сто сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

26.09.2022 року (надіслано поштою 21.09.2022 року) представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, в якій просив суд стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9 400,00 гривень згідно договору №22-07-2020/12 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 22 липня 2020 року.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали

Ухвалою Київськогорайонного судум.Одеси від02жовтня 2022року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про розподіл судових витрат, подану в межах розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни по справі №520/1738/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Мотивуючи таку ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 21 вересня 2022 року загальна вартість наданих послуг склала 9 400 гривень 00 копійок. Разом з тим, документів, що свідчать про оплату наданих послуг, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» дійсно понесло витрати на правничу допомогу, матеріали заяви про розподіл судових витрат не містять.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс». звернулось з апеляційною скаргою, відповідно до якої просило скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, котрим задовольнити заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяну Сергіївну судових витрат на професійну правничу допомогу.

В мотивування апеляційної скарги скаржник зазначив,що ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» зазначило та просило врахувати те, що орієнтовний розмір понесених судових витрат у зв`язку з оскарженням бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. у виконавчому провадженні No58429368 та No58429076 щодо примусового виконання иконавчого листа No520/1738/18, виданого 06 вересня 2018 року Київським районним судом міста Одеси на примусове виконання рішення Київського районного суду міста Одеси у справі No520/1738/18 від 18 червня 2018 року, не буде перевищувати вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону та/або Радами Адвокатів регіону найближчого до місця надання послуг (виконання робіт). При цьому, було доведено до відома суд про те, що попередньо сторони договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) керуються тим, що вартість однієї години роботи виконавця складає від 800,00 грн. до 900,00 грн. (в залежності від різного роду умов та чинників, де орієнтовна загальна кількість годин визначається на рівні в цілому не більше 6-8 годин), вартість участі у судовому засіданні складає від 1 500,00 грн. до 1 700,00 грн./судове засідання у суді відповідної судової інстанції (в залежності від різного роду умов та чинників), а також розмір додаткової оплати (гонорару) за прийняття позитивного для Скаржника рішення (повне або часткове задоволення скарги), котрий не перевищуватиме одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» зазначає та просить врахувати, що скаржником було зроблено відповідну заяву із врахуванням норм ЦПК України та рішень ЄСПЛ та обставин справи, та завчасно подано її до суду через службу документального діловодства. Скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції вдався до явища, як правовий пуризм-надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом. Посилаючись на рішення ЄСПЛ Сутяжник проти Росії від 23.07.2009 року зазначав, що не применшує значення необхідності дотримання процесуальних норм, їх порушення повинно бути підставною для скасування рішення лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави. Скаржник вважав, що процесуальна позиція Київського районного суду в оскаржуваній ухвалі, свідчить про недобросовісність, необґрунтованість та суперечить із врахуванням ст.ст.133,137,141,452 ЦПК України , що вважає порушенням зазначених принципів та правової позиції постанови Верховного Суду у справі №390/34/17 від 10 квітня 2019 року.ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» просить взяти до уваги середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, в котрих відповідно знаходяться сторони даного спору, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів вілповідного регіону. Заявник просив врахувати те, що, виходячи із вказаного вище, має місце надання послуг та виконання робіт в період із 22 липня 2020 року по 15 вересня 2022 року, які деталізовані в акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 21 вересня 2022 року до договору №22-07-2020/12 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 22 липня 2020 року. У свою чергу, підставами подання скарги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни у виконавчому провадженні №58429368 та №58429076 щодо примусового виконання виконавчого листа №520/1738/18, виданого 06 вересня 2018 року Київським районним судом міста Одеси на примусове виконання рішення Київського районного суду міста Одеси у справі №520/1738/18 від 18 червня 2018 року, слугувала фактична та підтверджена Ухвалою Київського районного суду міста Одеси у справі №520/1738/18 від 15 вересня 2022 року бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни у виконавчому провадженні № 58429368 та № 58429076 щодо примусового виконання виконавчого листа №520/1738/18, виданого 06 вересня 2018 року Київським районним судом міста Одеси на примусове виконання рішення Київського районного суду міста Одеси у справі № 520/1738/18 від 18 червня 2018 року. Сторонами під час надання послуг та виконання робіт ( правової допомоги) у відповідності до акту від 21 вересня 2022 року до договору № 22-07-2020/12 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 22 липня 2020 року, по-перше, враховано стислі строки на подання відповідної скарги на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни у виконавчому провадженні № 58429368 та № 58429076 щодо примусового виконання виконавчого листа № 520/1738/18, виданого 06 вересня 2018 року Київським районним судом міста Одеси на примусове виконання рішення Київського районного суду міста Одеси у справі № 520/1738/18 від 18 червня 2018 року, по-друге, визначення/обумовлення перед Виконавцем даної справи як пріоритетної поряд із іншими справами Виконавця за умовами необхідності дотримання принципу інтенсивності та професійності під час виконання робіт та надання послуг у даній справі за вказаною вище скаргою ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»». Скаржник зауважує, що стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18 березня 2020 року по справі № 129/1033/13-ц. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Скаржник пояснював про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним. Посилався на практику ЄСПЛ, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 р. суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 р. суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам. Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 року по справі № 127/27155/16-ц (провадження № 61-30580св 18). Отже, вважав, що під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце. При цьому скаржник просив врахувати, що Об`єднана Палата Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року зробила наступний правовий висновок, що: «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено». Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08 червня 2021 року по справі № 910/9243/20. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (частина 8 статті 141 ЦПК України). Верховний суд в своїй додатковій Постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19 зазначив про те, що аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18. Скаржник вважав, що з даною процесуально-думкою та/або позицією також погодився та підтримав Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду відповідно до Постанови від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19. Таким чином, достатньо підставою для покладення на іншу сторону витрат на правничу допомогу є доведений факт їх обсягу та реального виконання, навіть за відсутності відомостей про як повне, так і часткове перерахування коштів на користь адвоката. Оскільки, судом в частині щодо розподілу та стягненню розміру судових витрат прийнято рішення за неповного з?ясування обставин, що мають значення для справи; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи і неправильним застосуванням норм процесуального права, Скаржник вважає, що Ухвала Київського районного суду міста Одеси у справі № 520/1738/18 від 02 листопада 2022 року, підлягає скасуванню. В даному випадку, скаржник вважав, що судами самостійно без правового обґрунтування, керуючись власною думкою, котра не співпадає лише із чинним законодавством України зроблено підміну понять при оцінці існуючих доказів, обставин та фактів справи, та врахування їх при винесені рішення. При прийняті рішення у даній справі, на думку скаржника, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не взявши до уваги вже існуючі та цілком обґрунтовані докази та пояснення у даній справі. Як наслідок, доцільно зауважити, що одним із способів захисту свого порушеного права, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» виокремлює відновлення становища, яке існувало як на момент, так і в певний період факту порушення права, а саме скасування оскаржуваної Ухвали, скаржник дійшов такого висновку керуючись нормами Конституції України та посиланням на рішення Конституційного суду України у справ №18-рп/2004 від 01.12.2004 року. Скаржник також посилався на правовий висновок також й висловлений Східним апеляційним господарським судом у постанови від 20 жовтня 2022 року у справі №905/1000/21 за апеляційною скаргою ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на Ухвалу Господарського суди Донецької області від 23 лютого 2022 року по справі № 905/1000/21, а також Верховним Судом відповідно до Постанови від 30 вересня 2022 року у справі № 925/1316/18 за касаційною скаргою ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2022 року по справі № 925/1316/18 та додаткову Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 липня 2022 року по справі № 925/1316/18. Поряд ізцим,ТОВ «Компанія«НІКО-ТАЙС»зазначає тапросить врахуватиправову позиціюВеликої ПалатиВерховного Суду,котра викладенау Постановівід 25червня 2019року усправі №924/1473/15,згідно котроїгосподарський суд,з?ясувавши урозгляді справи,що сторонаабо іншийучасник судовогопроцесу вобґрунтування своїхвимог абозаперечень послалисяне наті норми,що фактичнорегулюють спірніправовідносини,самостійно здійснюєправильну правовукваліфікацію останніхта застосовуєу прийняттірішення саметакі нормиматеріального іпроцесуального права,предметом регулюванняяких євідповідні правовідносини(пункт7.43.) ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» також в призмі зазначеного вище просить врахувати правову позицію Верховного Суду об?єднаної палати Касаційно адмістративного суду викладеної в постанові від 02.12.2019 року по справі 240/6150/18 3 висновками котрої питання розподілу судових витрат не є вимогою господарського позову, яка направлена на захист порушених прав, свобод або законних інтересів позивача Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов?язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом. Окрім цього, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення. Тому, відповідно, судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткове судове рішення теж не справляється.

Явка сторін

В судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку визначеному законом. Представник Компанії "Ніко-Тайс" звернувся до суду з клопотанням про слухання справи в режимі відеоконференції , однак у зв`язку з порушенням вимог ч.2 ст.212 ЦПК України судом було відмовлено у проведені відеоконференції. Судова колегія ухвалила слухати справу на підставі наявних матеріалів справи.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Статтею 141 ЦПК України визначено наступний розподіл судових витрат між сторонами:

1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

4. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

5. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

6. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

7. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

8. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

9. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

10. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

11. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; у межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

12. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

13. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

З матеріалів справи вбачається, що інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» у суді представляв адвокат Грищенко Олександр Миколайович.

До заяви про розподіл судових витратбуло надано копію Договору №22-07-2020/12 про надання адвокатських пологу (правової допомоги) від 22 липня 2020 року, зі змісту якого вбачається, що сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг/робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг виходячи із того, що вартість однієї години робити виконавця складає 900,00 грн. (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1. Договору). Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції 900,00грн.; судові засідання 1 500,00грн./за одне судове засідання; побудова правової позиції, аналіз судової практики, вчинення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи із розрахунку 900,00 грн./год.; витрати (квитки, добові тощо) згідно підтверджуючих документів.

П. 3.2. договору передбачено, що замовник повинен здійснити сплату грошових коштів (виконання грошового зобов`язання) наступним чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг, оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення суду за результатами завершення розгляду судом справи №520/1738/18 за скаргою ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни у виконавчому провадженні №58429368 та №58429076 щодо примусового виконання виконавчого листа №520/1738/18, виданого 06 вересня 2018 року Київським районним судом міста Одеси на примусове виконання рішення Київського районного суду міста Одеси у справі №520/1738/18 від 18 червня 2018 року.

Відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 21 вересня 2022 року загальна вартість наданих послуг склала 9 400 гривень 00 копійок.

Разом з тим, документів, що свідчать про оплату наданих послуг, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс»дійсно понесла витрати на правничу допомогу, матеріали заяви про розподіл судових витрат не містять.

При цьому, при застосуванні правової позиції до даних правовідносин, суд надає пріоритет висновкам, які викладені, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Доводи апелянта про те, що процесуальна позиція Київського районного суду в оскаржуваній ухвалі, свідчить про недобросовісність, необґрунтованість та суперечить із врахуванням положень ЦПК України, не є конкретизованою критикою рішення суду а свідчить про незгоду с прийнятою ухвалою суду.

Доводи апелянта , що при прийняті рішення у даній справі, на думку скаржника, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не взявши до уваги вже існуючі та цілком обґрунтовані докази та пояснення у даній справі, є необгрунтованим припущенням тому не приймається до уваги судовою колегією.

Посилання апелянтана правову позицію Верховного Суду об?єднаної палати Касаційно адмістративного суду викладеної в постанові від 02.12.2019 року по справі 240/6150/18, не є за сенсом доречним виниклій правовій ситуації, так як суд першої інстанції наголошує на відсутності доказів оплати а не на правовій природі судових витрат, про що говорить вищезазначена правова позиція і не позбавляє товариство в подальшому обгрунтовувати свої вимоги відповідними доказами.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що доводи апеляційної скарги про те, що твердження скаржника є припущенням скаржника, якє не відповідає висновками суду першої інстанції. Судом зроблені відповідні висновки, з якими колегія суддів погоджується, а тому зазначені доводи висновків суду першої інстанції у даному випадку не спростовують та не є критикою оскаржуваного судового рішення.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що скаржником не доведена наявність порушень судом першої інстанції норм процесуального права. Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника директора Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС Мілованової О.М. - відхилити.

Ухвалу Київськогорайонного суду м. Одеси від 02 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 січня 2023 року.

Головуючий В.В. Кострицький

Судді М.В.Назарова

Ю.П. Лозко