Рішення

від 27.10.2022 по справі 752/30324/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/30324/21

Провадження № 2/752/4803/22

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія», державний нотаріус Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Єлизавета Ремусівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова Вікторія Валеріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в :

в грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Артюхова Д.С. звернулась до суду із позовом до відповідачів Міністерства юстиції України, ТОВ «Інвесткомм», треті особи: ОСОБА_2 , ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія», ТОВ «Аграрно-хімічна компанія», державний нотаріус Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Є.Р., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова В.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О., ОСОБА_3 , в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 08.10.2021 року № 3587/5.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом Міністерства юстиції України від 08.10.2021 року № 3587/5, було задоволено скаргу ТОВ «Інвесткомм» від 01.07.2021 року, та скасовано рішення від 15.01.2021 р. № 56167762, від 22.05.2021 р. № 58287519, від 04.02.2021 р. № 5642477, прийняті державним нотаріусом Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Є.Р., від 22.06.2021 р. № 5962179, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В.В., від 05.07.2021 р. № 59100531, № 59100164, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О. Підставою для прийняття оскаржуваного наказу визначено висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 07.09.2021 року, за результатами розгляду скарги ТОВ «Інвесткомм» від 01.07.2021 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.07.2021 р., з доповненнями до неї від 08.07.2021 р., зареєстрованими в Міністерстві юстиції 13.07.2021 р. При цьому оскаржувані реєстраційні дії було вчинено на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . На думку ТОВ «Інвесткомм», про що було зазначено у вказаній скарзі, при проведенні відповідних реєстраційних дій було порушено вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Позивач вказує, що зазначена скарга Міністерством юстиції не могла бути розглянута, оскільки, на момент її розгляду існував спір щодо кватири, в т.ч., про визнання права власності на неї. В свою чергу, розгляд зазначеної скарги має наслідком перейняття Міністерством юстиції України функцій суду у питанні визначення правомірного власника квартири, в той час, як матеріали реєстраційної справи та матеріали відповідної судової справи різняться за своїм наповненням. Наявність висновку та наказу Міністерства юстиції України на користь ТОВ «Інвесткомм» порушує права позивача. Остання, вказує, що є законним власником квартири АДРЕСА_1 . ТОВ «Інвесткомм» незаконно зареєстрував за собою право власності на вказану квартиру, що було встановлено у висновку комісії від 03.11.2020 року, який став підставою для прийняття наказу Міністерства юстиції України № 4451/5 від 23.12.2020 р. Таким чином, незаконність дій ТОВ «Інвесткомм» та державного реєстратора під час здійснення державної реєстрації права власності на вказану квартиру, яку скасовано наказом Міністерства юстиції України № 4451/5 від 23.12.2020 року, свідчить про відсутність у ТОВ «Інвесткомм» такого права власності на квартиру. Позивач вказує, що реєстраційні дії, які були скасовані наказом Міністерства юстиції України від 08.10.2021 року № 3587/5, були правомірними та законними. Оскаржуваний наказ було прийнято з питань, що виходять за межі компетенції Міністерства юстиції України, так як фактично скасовано реєстраційні дії вчинені на виконання нотаріальних правочинів та за наявності в суді спору про право, а тому позивач вимушена звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23.12.2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

В січні 2022 року до суду від представник відповідача Міністерства юстиції України надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що оскаржуваний наказ було прийнято в межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Скаржник у скарзі вказав, що судовий спір з порушеного в скарзі питання відсутній, та підстав для відмови в прийнятті скарги та відмови в їх задоволенні не було, а відтак вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.08.2022 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача ОСОБА_1., ТОВ "Інвестокомм"., та ОСОБА_3 в судове засідання не з"явилися подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Інші сторони в судове засідання не з`явились та явку своїх представників не забезпечили. Про розгляд справи повідомлялись належним чином, в зв`зку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 251-С/КІ від 09.02.2008 року, квартира АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_2 .

Право власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру було зареєстровано КМБТІ 28.02.2008 року за № 525-35, про що свідчить копія реєстраційного напису, а також копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.11.2013 року.

На підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Тверської І.В. № 52317076 від 21.05.2020 року, було зареєстровано 20.05.2020 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «Інвесткомм», що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.07.2020 року.

Поруч із цим, рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Тверської І.В. № 52317076 від 21.05.2020 року, на підставі якого за ТОВ «Інвесткомм» було зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказану квартиру, було скасовано наказом Міністерства юстиції України № 4451/5 від 23.12.2020 року.

В липні 2020 року ТОВ «Інвесткомм» звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15.07.2020 року, у вказаній справі було відкрито провадження.

В рамках розгляду зазначеної справи, в березні 2021 року до суду від ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов до відповідача ТОВ «Інвесткомм», треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , в якому сторона позивача за зустрічним позовом просила суд визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

В ході розгляду зазначеної цивільної справи було замінено позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 , оскільки, відповідно до договору дарування квартири, посвідченого 25.06.2021 року приватним нотаріусом КМНО Маматовою В.В. за реєстровим номером 259, ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 .

25.06.2021 року державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Маматовою В.В. було внесено до реєстру запис № 42694705 про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 , на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Маматовою В.В.№ 58962179 від 25.06.2021 року про державну реєстрацію прав на зазначену квартиру за ОСОБА_1 .

Докази скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Маматової В.В. за № 58962179 від 25.06.2021 року, відсутні.

Із наявних у справі доказів вбачається, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1

В липні 2021 року ТОВ «Інвесткомм», достеменно знаючи про наявність в суді спору щодо зазначеного нерухомого майна, звернулось до Міністерства юстиції України із відповідною скаргою.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 3587/5 від 08.10.2021 року, було задоволено скаргу ТОВ «Інвесткомм» від 01.07.2021 року та скасовано рішення від 15.01.2021 р. № 56167762, від 22.05.2021 р. № 58287519, від 04.02.2021 р. № 5642477, прийняті державним нотаріусом Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Є.Р., від 22.06.2021 р. № 5962179, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В.В., від 05.07.2021 р. № 59100531, № 59100164, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О., - щодо квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірний наказ було винесено в період існування спору щодо квартири, який перебував в провадженні суду, та про який ТОВ «Інвесткомм», подаючи відповідну скаргу, не повідомив Міністерство юстиції України. За наявності спору щодо квартири, спірний наказ було винесено поза межами наданих міністерству повноважень, а тому наявні підстави для визнання цього наказу протиправним та його скасування.

Заперечуючи проти позовних вимог, сторона відповідачів вказувала на законність оскаржуваного наказу та його прийняття в межах наданих повноважень.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що згідно згідно ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено в статті 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року № 1127.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

- на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

- на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 1128), відповідно до якого для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1128, розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, яка подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Така скарга у день її надходження реєструється суб`єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1128, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Вирішуючи питання про дотримання Міністерством юстиції України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при здійсненні перевірки дій державних реєстраторів щодо здійснення державної реєстрації права власності на спірну квартиру, суд вважає, що Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, - було перевищено свої повноваження при вирішенні вказаного питання.

Так, відповідно частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Отже, Міністерство юстиції України не має право здійснювати перегляд рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1128, Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Відповідно до п. 9 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.

З огляду на те, що на час розгляду Міністерством юстиції України скарги ТОВ «Інвесткомм» в провадженні суду перебувала справа щодо визнання права власності на вказану квартиру, тобто був наявний спір щодо нерухомого майна, а відтак Міністерство юстиції України вийшло за межі своєї компетенції.

Слід зазначити про те, що Міністерство юстиції України в процесі вивчення скарги ТОВ «Інвесткомм» мало перевірити та встановити відсутність або наявність судового спору щодо нерухомого майна, що безпосередньо впливає на наявність або відсутність його компетенції у розгляді скарги на такі рішення, що відповідачем належним чином зроблено не було.

Варто зазначити про те, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє (або вчиняє їх неправомірно) це може стати предметом судової перевірки.

У цій справі суд також бере до уваги позицію Європейської комісії за демократію через право (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року; пункти 11, 12 та 45), яка виходить з того, що у першій половині ХХ ст. верховенство права стало надзвичайно спірною концепцією тому, що архітектори «держави загального добробуту» тлумачили заперечення дискреційних повноважень влади, як заперечення ним державного втручання. В умовах суспільства, що стає все складнішим, дискреція розглядається як необхідний чинник прийняття рішень. Від середини ХХ ст. досягнуто порозуміння між концепцією верховенства права та питанням дискреційних повноважень. Дискрецію як таку було сприйнято. Проте, її слід обмежувати буквою та метою закону, яким повноваження надаються, а так само іншими елементами верховенства права, приміром, шляхом забезпечення кожному доступу до справедливих процедур у безсторонньому та незалежному суді та шляхом застосування закону послідовно і однаково до всіх і у спосіб, позбавлений свавільності та не позбавлений здорового глузду.

Комісія зауважує, що застосовуючи формулу «accordance to the law» («відповідність закону»), ЄСПЛ загалом вимагає лише того, щоб владна дія держави спиралася на юридичну норму, існуючий зв`язок між демократією та верховенством права гарантував те, що певні дискреційні повноваження держави щодо обмеження прав людини були визначені законом (див.: Case of Iordachi and Others v. Moldova, заява № 25198/02).

Також Венеціанська комісія виходить з того, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон (a law), яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

Отже, варто вказати на те, що розгляд Міністерством юстиції України питання, що виходить за межі його компетенції є порушенням його дискреційних повноважень, як суб`єкта владних повноважень, обмежених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо розгляду скарг на дії державного реєстратора щодо вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, відносно якого наявний судовий спір, а тому розгляд скарги ТОВ «Інвесткомм» по суті за таких обставин є неправомірним.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що Міністерством юстиції України були порушені дискреційні повноваження при розгляді скарги та винесенні оскаржуваного наказу, а відтак суд вважає, що позовні вимоги про визнання спірного наказу протиправним та його скасування ґрунтуються на вимогах закону, а відтак підлягають задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір за подачу позову в сумі 908,00 грн. та за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 454,00 грн., а всього суму в розмірі 1362 грн. слід стягнути із відповідачів на користь позивача в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія», державний нотаріус Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Єлизавета Ремусівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова Вікторія Валеріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 08.10.2021 року № 3587/5.

Стягнути в рівних частинах із Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622, адреса: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» (ЄДРПОУ 43263277, адреса: м. Київ, вул. Вишняківська, 8-А, кв. 187), - на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ), - судовий збір в сумі 1362 грн. 00 коп., тобто по 681 (шістсот вісімдесят одна) грн. 00 коп., з кожного відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Чередніченко