Ухвала

від 02.11.2022 по справі 914/209/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 914/209/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Бристоль»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022 (колегія суддів: Бонк Т.Б. - головуючий, Матущак О.І., Якімець Г.Г.) та рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2021 (суддя Мороз Н.В.)

за позовом Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави

до: 1. Львівської міської ради, 2. Дочірнього підприємства «Бристоль», 3. Приватного підприємства «Бристоль-контракт»

про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки

за участю: прокурора Підяш О.С. (посвідчення)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Заступник керівника Галицької окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач-1, Рада), Дочірнього підприємства «Бристоль» (далі - відповідач-2, ДП «Бристоль»), Приватного підприємства «Бристоль-контракт» (далі - відповідач-3, ПП «Бристоль-контракт»), у якому просив:

- визнати незаконною та скасувати ухвалу Ради від 25.01.2018 № 2897 «Про затвердження ДП «Бристоль» та ПП «Бристоль-контракт» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на просп. Свободи, 19» (далі - Ухвала № 2897);

- визнати недійсним договір оренди землі від 30.03.2018, укладений між Радою та ДП «Бристоль», ПП «Бристоль-контракт», який зареєстровано у Раді 30.03.2018 за № Г-1604 (далі - Договір оренди), та застосувати наслідки недійсного правочину;

- повернути територіальній громаді м. Львова земельну ділянку кадастровий № 4610136600:02:005:0036, площею 0,1319 га на проспекті Свободи, 19 у м. Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1532743046101) шляхом скасування запису від 11.04.2018 № 25756680 про інше речове право - оренду земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію (з відкриттям розділу) індексний номер 40671176 від 17.04.2018.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення, оскільки розташований на ній будинок знаходиться в межах території, віднесеної до історичного ареалу м. Львова та є пам`яткою архітектури місцевого значення, а тому оспорювані Ухвала № 2897 та Договір оренди не відповідають вимогам частини першої статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», статей 19, 20, 21, 53, 54 Земельного кодексу України та частини другої статті 16 Закону України «Про оренду землі» і підлягають визнанню недійсними.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.07.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022, позов задоволено частково: визнано незаконною та скасовано Ухвалу № 2897 та визнано недійсним Договір оренди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що порушення Радою порядку зміни цільового призначення земельної ділянки є підставою для визнання недійсними Ухвали № 2897 та укладеного на її підставі Договору оренди.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог і постанову апеляційного суду, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в решті рішення суду скаржник просить залишити без змін.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду.

4. Мотивувальна частина

4.1 Виключним випадком касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2 При цьому відповідач-2 у касаційній скарзі посилається на загальні висновки Верховного Суду стосовно ефективного (належного) способу захисту, викладені у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц, від 11.02.2020 у справі № 923/364/19, від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 23.12.2020 у справі № 926/4729/16, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, однак правовідносини у них є відмінними від тих, що склалися у справі № 914/209/21, що переглядається у касаційному порядку.

4.3 Так, у справі № 925/1265/16 було заявлено позов про визнання недійсними та скасування державних актів на право постійного користування земельною ділянкою. Верховний Суд зробив висновки щодо способу захисту шляхом скасування запису про проведену державну реєстрацію права, застосовуючи положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

4.4 У справі № 331/6927/16-ц предметом позову були вимоги, пов`язані з правом на отримання державної грошової допомоги та на пільги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

4.5 У справі № 923/364/19 розглядався позов про визнання права постійного користування земельною ділянкою. Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову та зазначив, що визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, яка вважає право порушеним, та іншою особою, яка претендує на відповідний титул. Такий спосіб захисту прав може бути застосований за наявності спору про право.

4.6 У справі № 904/1221/19 спір виник у зв`язку з поновленням договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб. Верховний Суду виходив з того, що належним і ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання за товариством переважного права на поновлення за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді

4.7 У справі № 910/1972/17 предметом спору були позовні вимоги про визнання договору іпотеки недійсним; у справі № 920/301/18 - про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язати відповідача-2 передати позивачу за актом прийому-передачі майно; у справі № 922/1500/18 - розірвання договору та за зустрічним позовом про визнання недійсним рішення установчих зборів і скасування державної реєстрації; у справі № 902/377/19 - визнання права власності на частку в пайовому фонді (статутному капіталі), визначення розміру пайового фонду (статутного капіталу) і розміру частки в пайовому фонді.

4.8 У справі № 338/180/17 предметом первісного позову було стягнення коштів як помилково перерахованих, а зустрічного позову - визнання укладеним договору підряду та стягнення боргу за поставлені будівельні матеріали. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у цій справі дійшла висновку, що суди, встановивши, що дії сторін свідчать про те, що договір підряду фактично був ними укладений, з метою ефективного захисту порушеного права відповідача мали вирішити питання щодо наслідків часткового виконання вказаного договору.

4.9 У справі № 905/1926/16 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 зазначила, що заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов`язання відповідача надати акт приймання-передачі електроенергії за договором купівлі-продажу не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

4.10 У справі № 569/17272/15-ц розглядався позов, у якому позивачі просили зобов`язати відповідача здійснити публікацію про порушення авторських прав на твір на офіційному сайті відповідача та стягнути суму компенсації за використання твору.

4.11 У справі № 487/10132/14-ц спір виник щодо визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки. При цьому у постанові наведено висновок щодо належного способу захисту права власності на земельну ділянку водного фонду.

4.12 У справі № 145/2047/16-ц фізична особа зверталася до суду з позовом до Селянського фермерського господарства про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок на тій підставі, що договорів оренди вона не укладала і не підписувала, волевиявлення та наміру на їх укладення не мала, а підписи в оспорюваних договорах та актах приймання-передачі земельних ділянок вчинені іншою особою.

4.13 У цивільній справі № 469/1044/17, на яку посилається скаржник, предметом позову були вимоги заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, фізичних осіб - набувачів земельної ділянки про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння. Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю рішення сільської ради, на підставі якого було надано у власність фізичній особі земельну ділянку, яка знаходиться у межах прибережної захисної смуги Чорного моря у зоні рекреації зі зміною цільового призначення. Суди, вирішуючи справу № 469/1044/17, дійшли висновку, з яким погодився і суд касаційної інстанції, що рішення сільської ради є протиправними та їх скасування є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника, оскільки їх задоволення усуває стан юридичної невизначеності цільового призначення земельної ділянки.

4.14 Предметом позову у справі № 926/4729/16 було визнання недійсними рішень загальних зборів товариства, скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію змін до установчих документів.

4.15 У справі № 378/596/16-ц предметом спору було визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими. У постанові від 29.09.2020 у цій справі Велика Палата Верховного Суду вказала, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

4.16 У справі № 910/6642/18 позивач звернувся з позовом про визнання за ним права на споживання природного газу у відповідних об`ємах за відповідними договорами.

4.17 Таким чином, предмет та підстави позовів у зазначених справах є різними зі справою, що розглядається, як і не є подібними встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин.

4.18 Отже, виходячи з критеріїв подібності правовідносин, слідує, що правовідносини у наведених справах та у справі, яка розглядається, не є подібними. Верховний Суд у наведених випадках висловився щодо необхідності обрання належного та ефективного способу захисту порушених прав та інтересів і застосування при цьому положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України не свідчить про подібність правовідносин в справах, на які посилається скаржник, із правовідносинами в цій справі, виходячи з фактичних обставин справи, що формують зміст правовідносин.

4.19 ДП «Бристоль» в обґрунтування підстави касаційного оскарження також посилається на постанову Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 914/242/21 з аналогічним предметом спору. Проте, посилаючись на вказану постанову Верховного Суду, скаржник не врахував, що правовідносини у справі № 914/242/21 та у справі № 914/209/21 не є подібними за встановленими фактичними обставинами справи та матеріально-правовим регулюванням, оскільки у прийнятті рішень у справі № 914/242/21 суди виходили з того, що відповідно до приписів статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України «Про оренду землі» з моменту набуття ТОВ «Фрідом Авеню» права власності на будинок до нього перейшло право оренди земельної ділянки, передбачене умовами договору оренди землі від 20.08.2013, укладеного з ТОВ «Ріел Естейт Україна», на тих самих умовах і в тому самому обсязі (в тому числі з тим же цільовим призначенням).

4.20 Натомість у справі, що розглядається, не встановлювались обставини переходу права на землю (права власності чи права користування) у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно за цивільно-правовою угодою за наявності відповідного права у відчужувана нерухомого майна. Відповідно, такі обставини не були покладені в основу судових рішень при вирішенні питання щодо ефективності обраного способу захисту.

4.21 Отже, установлені обставини справи та матеріально-правове регулювання не є подібними, тому висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 914/242/21, не можуть розглядатися як такі, що підтверджують неоднакове застосування судами норм матеріального права.

4.22 Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.23 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою заявника підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

4.24 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства «Бристоль» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022 у справі № 914/209/21, закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич