Рішення

від 28.08.2006 по справі 8/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/198

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів                                                                                                                                                                    тел.7-38-36

просп.Миру,20                                                                                                                                                            тел.678-853

=================================================================                                                                         

Іменем   України

Р І Ш Е Н Н Я

          22  серпня 2006 року                                                                          Справа № 8/198

  За позовом: Закритого акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50 (Філія “Чернігівське регіональне управління ЗАТ “ПриватБанк”, м.Чернігів, вул.Серьожнікова 6)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СГП “Агростар”, вул.Незалежності 157-А, с.В.Загорівка  Борзнянського району

 про  стягнення 166006грн.93коп.                                                                                                                          

                                                                                                               Суддя   Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ   СТОРІН:

від позивача: Богаєвська І.В. –юрисконсульт, довір. пост. № 2112 від 02.08.06р.

        від відповідача: не з'явився

С У Т Ь          С П О Р У:

                 Позивачем  на підставі договору  № U20-BR від 05.05.06р. відступлення прав вимоги, укладеного між ним та ВАТ АБ “Приватінвест”, заявлено позов про стягнення  з відповідача 123000грн. заборгованості по кредиту, наданому останньому на підставі кредитного договору № 56 від 14.05.04р., 30139грн.59коп. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та 12867грн.34коп. пені за прострочення виконання зобов'язань. Після порушення провадження у справі позивачем в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України подано  заяву про збільшення розміру позовних вимог на 5972грн.33коп. нарахованих  відсотків  та на 650грн.02коп. пені.   Враховуючи, що в силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, державне мито сплачене позивачем  у встановленому законодавством розмірі, судом приймається заява позивача до розгляду, спір вирішується з її урахуванням.

                  Відповідач відзив на позов не надав. Справа розглядається на підставі  ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

                  Відповідача належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідач не скористався належним йому правом приймати участь у господарських засіданнях, а тому, зважаючи на те, що судом явка уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалася, суд вважає за можливе вирішити спір у відсутності представника відповідача.

          Дослідивши матеріали справи, вивчивши надані позивачем докази, суд ВСТАНОВИВ:

          5 травня 2006р. між позивачем та  ВАТ АБ „Приватінвест” укладено договір № U20-BR відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого акціонерним банком „Приватінвест” відступлено позивачу право вимоги, що виплаває з кредитного договору №56 від 14.05.04р., укладеного між ВАТ АБ „Приватінвест” та ТОВ СГП „Агростар” (відповідач у даній справі). Згідно п.1 договору відступлення прав вимоги позивачем  набуто право вимоги належного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним  договором в повному обсязі, в тому числі вимоги суми кредиту, відсотків, комісій, винагород, інших платежів, неустойки (штрафу, пені), які зазначені у розрахунку (додаток № 1 до договору), а також право на отримання від боржника за кредитним договором платежів, які виникнуть після укладення договору відступлення прав вимоги до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

          Кредитний договір № 56 від 14.05.04р. укладений між ВАТ АБ „Приватінвест” та відповідачем у справі. За умовами даного договору  банк  зобов'язувався надати відповідачу кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом в сумі 123000грн. терміном до 13.05.05р. та зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 19% річних.  Позичальник (відповідач) зобов'язувався використати кредит на зазначені в договорі цілі, повернути кредит у встановлені договором строки та щомісяця в строк до 25 числа поточного місяця сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом.

          17 травня 2005р. між сторонами кредитного договору укладена додаткова угода до кредитного договору, відповідно до якої сторонами встановлений графік погашення кредиту:  до 25.08.05р. підлягало поверненню  50000грн., а в строк до 12.09.05р. -  73000грн. Крім того сторонами договору збільшена відсоткова ставка за користування кредитом до 23%, а у випадку прострочення повернення кредиту відсоткова ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 46% річних.

          Факт надання позивачем кредиту в сумі 123000грн. підтверджується копіями платіжних доручень № 86 від 24.05.04р., № 82 від 20.05.04р., № 79 від 20.05.04р., № 81 від 20.05.04р., № 75 від 20.05.04р., № 76 від 20.05.04р., № 73 від 20.05.04р., № 74 від 20.05.04р., № 72 від 20.05.04р., № 85 від 24.05.04р., № 83 від 24.05.04р., № 84 від 24.05.04р., № 87 від 25.05.04р., № 88 від 25.05.04р., що знаходяться в матеріалах справи і які свідчить, що кредитні кошти були перераховані з позичкового рахунку на оплату вищезазначених платіжних доручень.

          Кредитні правовідносини, які виникли на підставі кредитного договору № 56 від 14.05.04р.,  регулюються § 2 глави 71 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк  зобов'язується надати  грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено § 2 гл.71 ЦК України, або не випливає із суті кредитного договору.

          В силу ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

          Відповідно до ст. ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, якими є сторони у справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  Одностороння відмова від виконання договору не допускається.

          Як вбачається із матеріалів справи, відповідач зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконав, кредит в строки, передбачені додатковою угодою від 17.05.05р. не повернув. Заборгованість за кредитом становить 123000грн.

          Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України проценти, які підлягають сплаті за позикою, виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не передбачено договором. Згідно з п.4.3. кредитного договору відповідач зобов'язаний був сплачувати  відсотки за користування кредитом 25 числа кожного поточного місяця. Пунктом 4.10. кредитного договору передбачено, що нарахування відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховані відсотки за користування кредитом після  настання строку  його повернення.

          Відповідачем зобов'язання по сплаті відсотків належним чином не виконувалися.  В силу п.4.2. кредитного договору в редакції додаткової угоди від 17.05.05р., оскільки  відповідачем  кредит своєчасно не повернутий, позивач правомірно нараховував відсотки за користування кредитом із застосуванням підвищеної процентної ставки в розмірі 43% річних. Всього сума заборгованості по нарахованих відсотках за період з 24.07.05р. по 24.07.06р. становить 36111грн.92коп., правильність обчислення якої підтверджується наданим позивачем розрахунком.

В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивачем нарахована пеня в розмірі 11667грн.04коп. за прострочення повернення кредиту та в сумі 1850грн.32коп. за прострочення сплати відсотків. При цьому, як свідчать розрахунки, пеня обчислювалася із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України. Разом з тим, як вбачається із змісту п.5.1. кредитного договору, за порушення зобов'язань сторонами договору визначено сплату пені в розмірі подвійної дисконтної ставки Національного банку України. Позивачем не надано доказів, що розмір облікової ставки НБУ, виходячи із якого обчислювалася ним пеня, дорівнює дисконтній ставці НБУ, яка передбачена умовами договору. Крім того, застосування дисконтної ставки НБУ суперечить приписам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а також ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України. За таких обставин, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення пені, яка обчислена з порушенням умов кредитного договору, є безпідставною.

          Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги). В силу ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше встановлено законом або договором. Як свідчить аналіз договору відступлення прав вимоги від 05.05.06р., до позивача крім права вимоги заборгованості, яка виникла на момент укладення цього договору, перейшло також право вимоги тих платежів за кредитним договором, які виникнуть після укладення договору відступлення прав. Таким чином, позивач правомірно вимагає стягнення заборгованості в тій сумі, право вимоги якої була йому передана ВАТ АБ “Приватінвест” при  укладенні договору, а також платежів, строки здійснення яких настали після 05.05.06р.

          Відповідач листом № 08900-03/203 від 10.05.06р. був повідомлений про перехід до позивача прав вимоги виконання зобов'язань за кредитним договором № 56 від 14.05.04р.

          Враховуючи, що відповідачем на день вирішення спору не надані докази виконання зобов'язань за кредитним договором або первісному кредитору (ВАТ АБ “Приватінвест”) або позивачу у справі, суд доходить висновку, що ним зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті нарахованих відсотків не виконані. За таких обставин, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 123000грн. боргу по кредиту та 36111грн.92коп. боргу по відсотках. У стягненні пені має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

          Приймаючи до уваги вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

          В  силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати  покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

          Керуючись ст.ст.512,514,1048,1049,1054 Цивільного кодексу України, ст.193,231 Господарського кодексу України, ст.ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СГП “Агростар”, Борзнянський район, с.В.Загорівка, вул.Незалежності 157-А (ідентифікаційний код 30148420, р/р 26006398500001 в Чернігівському РУ ПриватБанку, МФО 353586) на користь Закритого акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги 50 (ідентифікаційний код 26085169,  р/р 29099829002101 в Чернігівському РУ ПриватБанку, МФО 353586) 123000грн. боргу по кредиту, 36111грн.92коп. боргу по відсотках, 1591грн.12коп. держмита та 108грн.76коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

                      Суддя                                                                     Т.Г.Оленич