Постанова

від 05.10.2022 по справі 2-66-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 05.10.2022 Справа № 2-66-06

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 2-66-06Головуючий у 1-й інстанції Кононенко І.О.Пр. № 22-ц/807/1717/22Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Дашковської А.В., Маловічко С.В.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимівідеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалуВільнянського районногосуду Запорізькоїобласті від09червня 2022року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заінтересовані особи: суб`єкт оціночної діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант плюс 2018», боржник ОСОБА_3 , на результати визначення вартості чи оцінки майна

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеною скаргою (а.с. 1-3), в якій просила: - визнати поважними причини пропуску строку на оскарження звітівпро незалежнуоцінку ринковоївартості будинкута земельноїділянки 2321582700:08:001:0010, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_3 , складені суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «АТЛАНТ ПЛЮС 2018» у виконавчому провадженні ВП №4026471 та поновити строк на їх оскарження;- скасувати висновки про оцінку житлового будинку, загальною площею 219,6 кв. м, та земельної ділянки, площею 1303 кв. м, кадастровий № 2321582700:08:001:0010, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , в розмірі 1440666,00 грн. (без урахування ПДВ), визначені в звіті суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «АТЛАНТ ПЛЮС 2018», що на виконання постанови Вільнянського ВДВС у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 29.11.2021 ВП №4026471; - на час оскарження в судовому порядку результатів визначення оцінки майна зупинити передачу арештованого майна на реалізацію.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї скарги визначено суддю суду першої інстанції Кононенка І.О. (а.с. 8).

Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 9) вищезазначену скаргу ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, витребувано з Вільнянського ВДВС у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) копії матеріалів зведеного виконавчого провадження №4026471 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 червня 2022 року (а.с. 63-67) у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Вільнянського ВДВС у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у цій справі відмовлено.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2022 року (а.с. 85, головуючий суддя (суддя-доповідач) Кочеткова І.В., судді Дашковська А.В. та Кримська О.М.) першу апеляційну скаргу ОСОБА_1 (а.с. 69-76) повернуто останній, апелянту роз`яснено право повторного звернення зі скаргою до апеляційного суду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 повторно подала апеляційну скаргу (а.с. 87-93), в якій просила ухвалу суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Дашковську А.В. та Подліянову Г.С. (а.с.94).

Ухвалою апеляційного суду від 21 липня 2022 року задоволено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, строк на апеляційне оскарження поновлено, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 95), дану справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 96), з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів апеляційного суду (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів, з яких 11 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень).

Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

В автоматизованому порядку суддею Маловічко С.В. у цій справі замінено суддю Подліянову Г.С. у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (а.с. 112-113).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 07 вересня 2022 року не відбувся та був відкладений (а.с. 11) через першу неявку боржника, повідомленого апеляційним судом про дане судове засідання в порядку ст. 128 ч. 8 ЦПК України.

Ухвалою апеляційного суду (а.с. 130) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання стягувача ОСОБА_1 (а.с. 124-126).

У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи з додержанням вимог ЦПК України, у томучислі боржник ОСОБА_3 повторно впорядку ст.128ч.8ЦПК України(конвертіз судовоюповісткою наім`я боржникаповернувся наадресу апеляційногосуду звідміткою поштовоговідділення «адресатвідсутній» -а.с.128), всі учасники цієї справи повторно не з`явились, окрім стягувача ОСОБА_1 в режимі відеоконференції, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи, які не з`явились, за присутністю стягувача ОСОБА_1 в режимі авідеоконференції.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення стягувача ОСОБА_1 в режимі відеоконференції, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню беззадоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 1 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали, постанови.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вищезазначеної скарги стягувача у цій справі, керувався ст.ст.57,58 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.247,258-260,447-452 ЦПК України та виходив із такого.

Судом встановлено, що в провадженні Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зведене виконавче провадження з виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 265372,94 грн. з метою забезпечення виконавчого провадження було накладено арешт на житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , при цьому ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області по справі 314/3453/16-ц було зобов`язано орган державної виконавчої служби вирішити питання про звернення стягнення на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 2321582700:001:0010), що належать на праві приватної власності боржнику ОСОБА_3 . Згідно листа від 21.12.2021 року №47044 Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надісланому стягувачу ОСОБА_1 щодо результатів оцінки арештованого нерухомого майна боржника згідно якого встановлено, що 21.12.2021 року до відділу надійшов звіт про оцінку майна, згідно якого початкова вартість арештованого нерухомого майна, а саме: житлового будинку, загальною площею 219,6 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (без урахування ПДВ) становить 1324530 грн., земельної ділянки загальною площею 1303 кв. м кадастровий номер 2321582700:08:001:0010, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (без урахування ПДВ) становить 116136,00 грн. Оцінка проводилась суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Атлант Плюс 2018» (сертифікат Фонду Державного Майна від 14.12.2018 року №970/18).

Спірні правовідносини сторін, які є предметом розгляду у цій справі за скаргою на дії державного виконавця, виникли у зв`язку з незгодою стягувача з діями державного виконавця, які учинялись з метою примусового виконання рішення суду в межах відповідного виконавчого провадження. При розгляді скарг стяґувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57,58 Закону України "Про виконавче провадження". Надані матеріали звітів з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності (сертифікат ФДМ України від 12.02.2021 року «111/21) дозволяють суду надати наступну правову оцінку.

Згідно із ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акту оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачена можливість рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Під час здійснення оцінки майна та майнових прав обов`язковими для застосування суб`єктами оціночної діяльності є Національного стандарту №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 та Національного стандарту №2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 28.10.2004. Національний стандарт №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 (далі Національний стандарт №1), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Таким чином, оцінка майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності має здійснюватися відповідно до Національного стандарту №1. Національним стандартом №1 (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна. Положеннями пунктів 15 та 16 Національного стандарту №1 регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки в разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування. За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження. При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Положеннями пункту 52 Національного стандарту №1 визначено, що оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків.

При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Відповідно до пункту 56 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

В матеріалах справи містяться висновки про вартість об`єкта оцінки житлового будинку та земельної ділянки. Визначення ринкової вартості об`єкту оцінки з метою подальшої реалізації з прилюдних торгів (аукціон). При оцінці використано для житлового будинку порівняльний й витратний підхід, для земельної ділянки - порівняльний, при цьому скаржником не зазначено, які саме вимоги Національного стандарту №1 порушено оцінювачем при визначенні ринкової вартості вказаних об`єктів. Між тим, самостійно такі порушення суд першої інстанції не встановив. Методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки та підходи до оцінки застосовані оцінювачем відповідно до вимог Національного стандарту №1, оцінка об`єкта без його огляду на місці є правомірною.

Суд першої інстанції таким чином дійшов висновку, що вищезазначена скарга стягувача у цій справі задоволенню не підлягає, при цьому відмовляючи в задоволенні вимог у скарзі на дії виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що з матеріалів скарги та з огляду на її підстави не вбачаються порушень статей 57,58 Закону України "Про виконавче провадження" при цьому доводи щодо необхідності виконавцем дій щодо направлення звіту на рецензування у зв`язку з завищенням вартості майна є лише припущеннями скаржника, які матеріалами справи не підтверджуються.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що скаржник не довів та документально не підтвердив протиправність дій державного виконавця під час здійснення примусового виконання рішення суду.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з додержанням вимог закону, є правильною та законною.

Доводи апеляційноїскарги стягувача ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 не спростовують обставин справи, встановлених судом першої інстанції на часпостановлення оскаржуваноїухвали уцій справі, є безпідставними, не ґрунтуються на законі та належних, допустимих доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно вважав, що дана скарга подана стягувачем з дотриманням строку на її подачу, тому питання про поновлення строку на її подачу у цій справі окремо не вирішував. Останнє також не спростовується матеріалами цієї справи та не спростовувалось учасниками цієї справи.

Обов`язкові підстави, передбачені ст. 376 ч. 3 п. 3 ЦПК України, для скасування апеляційним судом судового рішення у вигляді оскаржуваної ухвали у цій справі відсутні.

Оскільки, апеляційним судом встановлено, що стягувач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду її скарги на судове засідання 09 червня 2022 року, про що у тому числі свідчить клопотання останньої на адресу суду першої інстанції на цю дату на цей час про її участь у цій справі в режимі відеоконференціїї (а.с. 61-62).

Незадоволення судом першої інстанції вказаного клопотання стягувача ОСОБА_1 (а.с.61-62) не може бути підставою для скасування апеляційним судом правильної посуті оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у цій справі за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги сторони стягувача.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги сторони стягувача.

Так, в силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України у цій справі відсутні, та зокрема стороною стягувача апеляційному суду не надані.

Так, стороною стягувача суду у цій справі апеляційному суду не було надано будь-яких належних, допустимих доказів в обґрунтування скарги стягувача в частині того, що вищезазначена оцінка майна боржника у вигляді житлового будинку та земельної ділянки є «занадто завищеною та проведена з порушенням діючих норм законодавства, що робить неможливим її використання» в обґрунтування доводів скарги стягувача у суді першої інстанції (а.с.2).

Само пособі посилання апелянта у цій справі в апеляційній скарзі на судову практику Верховного Суду в інших справах, у тому числі на постанову від 10 серпня 2021 року в іншій справі ЄУН 461/4240/17 (витяг а.с. 133-138) та інш., не свідчить про обґрунтованість вимог скарги стягувача у цій справі.

Наявність таких доказів в інших виконавчихпровадженнях заучастю тихсамих сторінз приводувиконання іншихрішень судівв іншихсправах не спростовує правильність висновків суду першої інстанції у цій справі.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Суд першої інстанції правильно не вбачав при вищевикладених обставинах підстав для зупинення останньої у цій справі.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміни.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови стягувачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок боржника будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї скарги апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 12, 141, 367-368, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Вільнянськогорайонного судуЗапорізької областівід 09червня 2022року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 17.10.2022 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Дашковська А.В.Маловічко С.В.