Вирок

від 07.11.2022 по справі 683/1807/21

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/1807/21

1-кп/683/64/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Городок Хмельницької області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, одруженої, працюючої, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України,

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 ставиться у вину те, що вона, будучи працівником Збройних Сил України, перебуваючи з 08 січня 2019 року на посаді медичної сестри терапевтичного відділення (з палатами для неврологічних хворих) 1445 Військового госпіталю (на 100 ліжок) Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (на 475 ліжок) військової частини НОМЕР_1 , будучи службовою особою, яка в силу своєї посади наділена організаційно-розпорядчими обов`язками, якій безпосередньо підпорядковується молодший медичний персонал у військовій частині НОМЕР_1 , достовірно знаючи про відсутність хворого ОСОБА_8 на території військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно на внесення до офіційного документу «Листка лікарських призначень медичної картки стаціонарного хворого №2112/635 від 08.10.2019» (форма №003-4/о, затверджена наказом МОЗ України 28.07.1999 №184) завідомо неправдивих відомостей, 20 жовтня 2019 року, перебуваючи на своєму посту чергової медичної сестри терапевтичного відділення (з палатами для неврологічних хворих), що розташований по АДРЕСА_2 , внесла у графу «Виконання» за «Дату» 20 жовтня 2019 року листка лікарських призначень, навпроти запису «Лікар Сестра» свій особистий підпис, внесла завідомо неправдиві відомості до офіційного документу щодо особистого отримання ОСОБА_8 медикаментів «Вазопро» р-н д/ін.100 мг/мл 5 мл, загальною вартістю 70 грн. 62 коп., та «L-лізин» есцинат р-н д/ін. 5 мл, загальною вартістю 54 грн. 99 коп., а всього на загальну суму 125 грн. 61 коп., чим вчинила службове підроблення.

Вказані дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.366 КК України, як службове підроблення, а саме, внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

В судовому засіданні ОСОБА_6 спочатку вказувала, що свою вину у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення визнає, однак в подальшому вказала, що вину не визнає та просить її виправдати за ч.1 ст.366 КК України. Показала, що станом на 20 жовтня 2019 року працювала у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 на посаді медичної сестри терапевтичного відділення. 20 жовтня 2019 року вона знаходилась на чергуванні. Зранку вона виписала у свій зошит усі лікарські призначення, після чого виконувала ці призначення. З медичними картками вона працювала у другій половині дня та вносила відмітки про виконання призначень. Визнала, що підписи в графі за 20 жовтня 2019 року у листку лікарських призначень хворому ОСОБА_8 належать їй, однак чи був ОСОБА_8 у лікарні і чи виконувала вона йому призначені ін`єкції та чи вимірювала тиск вона не пам`ятає. Також вказала, що по відношенню до молодшого медичного персоналу вона не видає жодних наказів та розпоряджень, не здійснює організацію їх роботи, лише вказує молодшому медичному персоналу у якій палаті треба перестелити ліжко, де потрібно помити підлогу чи коли потрібно «посидіти на посту».

На підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, стороною обвинувачення надано наступні докази, які були безпосередньо досліджені судом.

Так, заява ОСОБА_6 від 14.11.2018 року про прийняття на роботу та від 08 січня 2019 року про переведення, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №230 від 15 листопада 2018 року та витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4 від 08 січня 2019 року, копія трудової книжки ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 від 30 червня 2003 року підтверджують факт перебування ОСОБА_6 станом на 20 жовтня 2019 року на посаді медичної сестри терапевтичного відділення (з палатами для неврологічних хворих) у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_2 .

Функціонально-посадовою інструкцією медичної сестри терапевтичного відділення військової частини НОМЕР_1 , яка затверджена 22 грудня 2018 року командиром військової частини НОМЕР_1 , з якою ОСОБА_6 особисто ознайомлена, що засвідчила своїм підписом, та яка була чинною станом на 20 жовтня 2019 року, визначено функціональні обов`язки ОСОБА_6 .

Зокрема, пунктом 1.4 вказаної посадової інструкції передбачено, що медична сестра безпосередньо підпорядковується начальнику відділення, а також лікарям відділення, черговому лікарю, головній і старшій медичній сестрі відділення.

Згідно пункту 1.5 цієї інструкції медичній сестрі безпосередньо підпорядковується молодший медичний персонал, а пунктом 3.11 визначено, що до функціональних обов`язків медичної сестри відноситься керування роботою молодшого медичного персоналу та перевірка виконання ним правил внутрішнього розпорядку.

Також, на підтвердження того, що ОСОБА_6 є спеціальним суб`єктом інкримінованого їй злочину, стороною обвинувачення було надано Положення про терапевтичне відділення (з палатами для неврологічних хворих) військової частини НОМЕР_1 , затверджене 15 січня 2021 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 , а також Посадову інструкцію медичної сестри терапевтичного відділення (з палатами для неврологічних хворих), яка затверджена 16 березня 2020 року заступником начальника госпіталю з медичної частини начальником частини військової частини НОМЕР_1 .

Однак, на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину (20 жовтня 2019 року), вказане Положення про терапевтичне відділення та Посадова інструкція не діяли, оскільки були затверджені значно пізніше, а саме, 15 січня 2021 року та 16 березня 2020 року відповідно, а тому положення, які містяться у вказаних документах не поширюються на правовідносини, які мали місце 20 жовтня 2019 року, а отже судом до уваги не беруться.

Згідно графіку чергувань терапевтичного відділення військової частини НОМЕР_1 на жовтень 2019 року, який затверджений 30 вересня 2019 року командиром війської частини НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_6 20 жовтня 2019 року знаходилась на чергуванні.

Із медичної картки стаціонарного хворого №2112/635 вбачається, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_1 з 08 жовтня 2019 року по 22 жовтня 2019 року включно.

Згідно листка лікарських призначень ОСОБА_8 було призначено наступні лікарські засоби: «Вазопро» р-н д/ін.100 мг/мл 5 мл та «L-лізин» есцинат р-н д/ін. 5 мл.

Також у вказаному листку лікарських призначень у графі «Виконання» за «Дату» 20 жовтня

2019 року навпроти запису «Лікар Сестра» наявні підписи, які зі слів ОСОБА_6 належать їй.

Факт перебування військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_8 у період з 18 жовтня 2019 року по 21 жовтня 2019 року за межами України підтверджується інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №91-12716/0-15-21 від 08 квітня 2021 року, згідно якої ОСОБА_8 18 жовтня 2019 року о 23 год. 06 хв. здійснив виїзд за межі України через пункт пропуску «Нові Яриловичі», а 21 жовтня 2019 року о 00 год. 14 хв. здійснив в`їзд в Україну через пункт пропуску «Ягодин».

Також вказаний факт підтверджується матеріалами службового розслідування, проведеного у військовій частині НОМЕР_3 , по факту порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці, а також встановлення ступеня вини начальника контрольно-перевірної групи технічної позиції підготовки ракет військової частини НОМЕР_3 капітаном ОСОБА_8 .

Представник потерпілого військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 показала, що про факт відсутності хворого ОСОБА_8 у військовій частині НОМЕР_1 у період його стаціонарного лікування та виконання медичною сестрою лікарського призначення хворому ОСОБА_8 , якого не було на території України, військовій частині НОМЕР_1 стало відомо у червні 2021 року. Тоді ж ОСОБА_6 добровільно на рахунок військової частини сплатила завданий збиток в сумі 126 грн.

Допитана судом свідок ОСОБА_10 , яка перебуває на посаді лікаря-невропатолога військової частини НОМЕР_1 , показала, що у жовтні 2019 року вона була лікарем хворого ОСОБА_8 та призначала йому лікування, яке зафіксувала у медичній картці та у листку лікарських призначень. Лікарське призначення мала виконати медична сестра та зробити про це відповідну відмітку у листку лікарських призначень, однак яка саме медична сестра це робила їй не відомо, оскільки 20 жовтня 2019 року був вихідний день, її на роботі не було і у той день вона не чергувала.

Свідок ОСОБА_11 , яка перебуває на посаді начальника приймального відділення військової частини НОМЕР_1 , показала, що з ранку 20 жовтня 2019 року до 08 години 30 хвилин 21 жовтня 2019 року перебувала на чергуванні у військовій частині НОМЕР_1 та постійно знаходилась у черговому відділенні. Вказує, що пацієнт ОСОБА_8 перебував на денному стаціонарі. Під час чергування про те, що ОСОБА_8 не з`явився на денний стаціонар, їй ніхто не доповідав. Вказала, що лікарське призначення виконує медична сестра, фіксує це у листку лікарських призначень та підтверджує своїм підписом. Листок лікарських призначень зберігається у медичній картці, до якої має доступ лише лікар та медична сестра. Оскільки пацієнтів багато, то на її думку, ОСОБА_6 могла механічно поставити відмітку про виконання призначення ОСОБА_8 . Також пояснила, що медична сестра може надавати вказівки молодшому медичному персоналу, однак ці вказівки стосуються хворих, наприклад вказівку змінити постіль. Якщо молодший персонал не виконав вказівку медичної сестри, то остання доповідає про такий факт керівництву.

01 липня 2021 року ОСОБА_6 внесла на рахунок військової частини НОМЕР_1 126 грн., як відшкодування коштів за лікарські засоби, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №720 від 01 липня 2021 року.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачувався у службовому підробленні, а саме, у внесенні службовою особою до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України (у редакції Закону №1261-VII від 13 травня 2014 року).

Суб`єктом службового підроблення може бути лише службова особа (як службові особи юридичної особи публічного права, так і службові особи юридичної особи приватного права).

Поняття «службова особа» міститься у ч.3 ст.18 КК України, яка має загальний характер, тобто стосується усіх статей Особливої частини КК України, за винятком тих, для яких закон про кримінальну відповідальність, а саме примітка до ст.364 КК України, передбачає окреме визначення (статті 364, 368, 368-2, 369 КК України).

Із цього випливає, що для вжитого в статті 366 КК України поняття «службова особа», відсутнє окреме визначення, яке встановлене приміткою до ст.364 КК України, тому використовується поняття, яке міститься у загальній нормі, а саме у ч.3 ст.18 КК України.

Так, згідно ч.3 ст.18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи

за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції, зокрема, виконують керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Тобто під організаційно-розпорядчими обов`язками розуміють дії щодо управління та керівництва діяльністю інших людей, організації їхньої роботи.

Не вважаються службовими особами рядові працівники (первинна структурна одиниця), які за своєю службовою посадою виконують суто виробничі і матеріально-технічні операції (наприклад шофер, сторож, охоронець, посильний, друкарка, кухар тощо).

До службових осіб не відносяться також адвокати, лікарі, педагоги, оскільки їх посади пов`язані з суто професійною діяльністю (надання юридичної допомоги громадянам, лікування хворих, навчання учнів або студентів). Однак, якщо обсяг прав і обов`язків таких осіб свідчить про те, що їх повноваження мають організаційно-розпорядчий характер (наприклад, лікар видає листок по тимчасовій непрацездатності або дає висновок з приводу встановлення інвалідності, викладач приймає іспити), то вони виступають як службові особи.

Для визначення того, чи є особа спеціальним суб`єктом інкримінованого злочину, слід виходити із сукупності всіх обставин, які можуть свідчити про наявність чи відсутність ознак службової особи.

Станом на 20 жовтня 2019 року ОСОБА_6 перебувала на посаді медичної сестри терапевтичного відділення (з палатами для неврологічних хворих) військової частини НОМЕР_1 й на той час у своїй роботі керувалась функціонально-посадовою інструкцією медичної сестри терапевтичного відділення військової частини НОМЕР_1 , яка затверджена 22 грудня 2018 року командиром військової частини НОМЕР_1 .

Пунктом 1.5 вказаної посадової інструкції передбачено, що медичній сестрі безпосередньо підпорядковується молодший медичний персонал, а пунктом 3.11 визначено, що до функціональних обов`язків медичної сестри відноситься керування роботою молодшого медичного персоналу та перевірка виконання ним правил внутрішнього розпорядку.

В судовому засіданні ОСОБА_6 показала, що керування молодшим медичним персоналом полягає у тому, що вона видає вказівки робочого характеру, як то замінити постільну білизну у палаті, або помити підлогу, посидіти на посту тощо. При цьому, у разі неналежного виконання молодшим медичним персоналом її вказівок, вона будь-яких заходів до них не вживає, оскільки такого не передбачено посадовою інструкцією, а лише доповідає про випадок старшій медичній сестрі.

Отже, медична сестра під час виконання своїх професійних обов`язків із надання медичної допомоги хворим не виконує а ні організаційно-розпорядчі, а ні адміністративно-господарські обов`язки, притаманні службовим особам. Розпорядження, які вона дає у таких випадках молодшому медичному персоналу, спрямовані на здійснення нею суто професійних функцій із лікування хворих. Такі розпорядження не мають обов`язкового характеру й контроль за роботою молодшого медичного персоналу не має наслідком прийняття медичною сестрою організаційних рішень.

Таки чином, на думку суду, ОСОБА_6 не є службовою особою в розумінні ч.3 ст.18

КК України, й відповідно вона не є суб`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 КК України, є офіційний документ.

У постанові від 15 лютого 2021 року Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа № 727/5768/18, провадження № 51-1328 кмо 19) висловила позицію щодо предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 КК України.

Так, у примітці до ст.358 КК України визначено, що під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити (штамп, печатку, номер, дату, підпис).

Невідповідність документа хоча б одному з наведених нижче критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Передусім офіційний документ як предмет злочину має відповідати таким ознакам: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності.

Одночасно правозастосування - це владна діяльність компетентних органів та посадових осіб з підготовки і прийняття індивідуального юридичного рішення в юридичній справі на основі юридичних фактів і конкретних правових норм. Також поняття правозастосування можна визначити як управлінську діяльність органів державної влади, зокрема їх посадових осіб, а також уповноважених державою суб`єктів з винесення конкретно-індивідуальних приписів, якими на одних учасників правовідносин покладаються обов`язки, а іншим надаються права.

Згідно з обвинуваченням предметом злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , є «Листок лікарських призначень медичної картки стаціонарного хворого №2112/635 від 08.10.2019».

Вказаний документ не є офіційним, оскільки він не відповідає вимогам, визначеним у примітці до ст.358 КК України.

Форму первинної облікової документації №003-4/о «Листок лікарських призначень» та Інструкцію щодо її заповнення затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я №435 від 29 травня 2013 року «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я, які надають амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу населенню, незалежно від підпорядкування та форми власності».

Згідно п.2, 3, 6 та 7 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-4/о «Листок лікарських призначень», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я №435 від 29 травня 2013 року, форма № 003-4/о є основним обліковим документом, що призначається для реєстрації режиму перебування хворого в стаціонарі, призначеного йому дієтичного харчування, методів обстеження, медикаментозного лікування, фізіотерапевтичних та психотерапевтичних процедур.

Форма № 003-4/о заповнюється лікуючим лікарем у день госпіталізації хворого в стаціонар з унесенням необхідних корективів протягом лікування хворого.

Щодня молодші спеціалісти з медичною освітою роблять відмітки щодо виконання призначень.

Після виписки хворого зі стаціонару форма № 003-4/о зберігається разом з формою первинної облікової документації № 003/о "Медична карта стаціонарного хворого № ___" протягом 25 років.

Отже, у даному випадку листок лікарських призначень не відповідає критерію «складання, видання чи посвідчення відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами», оскільки листок лікарських призначень є формою первинної облікової документації, у якому медична сестра робить лише відмітку щодо виконання призначення лікаря.

Крім того, листок лікарських призначень являється внутрішнім оперативним документом і після виписки хворого постійно зберігається у його медичній картці.

Інформація, яка міститься у листку лікарських призначень не містить юридично значущого характеру, оскільки не підтверджує та не засвідчує конкретних подій, явищ та фактів, які б спричинили наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені злочину, у якому відсутній один з елементів його складу, а саме, предмет злочину.

Крім того, ОСОБА_6 не є службовою особою в розумінні ч.3 ст.18 КК України, через що не може бути суб`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Відсутність хоча б одного з елементів злочину свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є злочином.

Відповідно до ст.368КПК України суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005, тягар доказування винуватості лежить на стороні обвинувачення.

У відповідності до ст.62Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Враховуючи, що ОСОБА_6 не є службовою особою в розумінні ч.3 ст.18 КК України, а листок лікарських призначень не є офіційним документом в розумінні примітки до ст.358 КК України, отже в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, а тому на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України її слід виправдати.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати невинуватою та виправдати за ч.1 ст.366 КК України у зв`язку із відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Речові докази:

- витяг з наказу №230 від 15.11.2018 щодо прийняття ОСОБА_6 на посаду медичної сестри в/ч НОМЕР_1 (Т.1 а.с.50), витяг з наказу №4 від 08.01.2019 щодо переведення ОСОБА_6 на посаду медичної сестри терапевтичного відділення в/ч НОМЕР_1 (Т.1 а.с.51) зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- оригінал функціонально-посадової інструкції медичної сестри терапевтичного відділення в/ч НОМЕР_1 від 22.12.2018 (Т.1 а.с.61-62), оригінал посадової інструкції медичної сестри терапевтичного відділення (з палатами для неврологічних хворих) від 16.03.2020 (Т.1 а.с.58-60), оригінал заяви ОСОБА_6 від 14.11.2018 про прийняття на роботу (Т.1 а.с.63), оригінал заяви ОСОБА_6 від 08.01.2019 про переведення (Т.1 а.с.64), оригінал графіку чергувань терапевтичного відділення в/ч НОМЕР_1 за жовтень 2019 року (Т.1 а.с.65), оригінал медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_8 №2112/635 від 08.10.2019 (Т.1 а.с.66) повернути Військовій частині НОМЕР_1 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: