Постанова

від 09.11.2022 по справі 947/29047/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8353/22

Справа № 947/29047/20

Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.

Доповідач Воронцова Л. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Воронцової Л.П. (суддя-доповідач),

суддів: Базіль Л.В.,

Полікарпової О.М.,

за участю секретаря: Трофименко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Максимов Роман Ігорович, на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 серпня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К», Обслуговуючого кооперативу «Радуга 3», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Холдинг Юг» про визнання майнового права на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до ТзОВ Гранит К і ОК Радуга-3 про визнання майнового права на квартиру, яка розташована на другому поверсі житлового будинку, друга секція, будівельний номер квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що за договором №76-2-1-2 від 28.11.2006 (далі - Договір) про пайову участь в будівлі житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , вона прийняла пайову участь в будівництві 4-секційного 10-поверхового житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , за яким зобов`язалася прийняти пайову участь у будівництві зазначеного будинку, а відповідач ТОВ Гранит-К зобов`язалося побудувати житловий будинок та після здачі житлового будинку в експлуатацію передати у її власність однокімнатну квартиру на другому поверсі житлового будинку, друга секція, будівельний номер квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 36, 26 кв. м. Орієнтованим строком закінчення будівництва об`єкту - IV квартал 2007 року.

Відповідно до п. З Договору на виконання прийнятих на себе зобов`язань по пайовій участі в будівництві житлового будинку пайовик зобов`язується перерахувати на поточний рахунок підприємства або внести в касу підприємства взаємоузгоджену грошову суму в гривнях. Грошова сума в гривнях є величиною динамічною, і може змінюватися в залежності від ціни покупки одного долара США за гривні на день перерахування або внесення грошових коштів в кассу підприємства, і повинна складати гривневий еквівалент від 39886 доларів США на дату їх перерахування. Грошова сума в розмірі 202621 грн еквівалентна 39886 доларів США, перерахована до 28.11.2006, пайовиком на поточний рахунок підприємства, зараховується в розмір грошової суми, зазначеної п. 3.1 даного Договору.

На виконання вказаного договору 28.11.2006 року нею було сплачено в касу ТОВ Гранит К 202621 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №149 від 28.11.2006 року та довідкою №130/ОП від 28.11.2006 року, тобто вона взяті на себе зобов`язання виконала у повному обсязі.

Також, виконання Договору та набуття позивачем статуса пайовика в будівництві 4-секційного 10-поверхового житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , підтверджується листом ТОВ Гранит К .No 155 від 01.12.2008 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранит К.

20.12.2018 року позивачка звернулася до керуючого санацією ТОВ 'Гранит К з заявою про включення її до переліку пайовиків в плані санації ТОВ Гранит К з погашенням вимог у сумі 202621 грн шляхом передачі у приватну власність однокімнатної квартири будівельний №76 на 2 поверсі проектною площею 36, 26 кв. м. в титловому будинку за адресою АДРЕСА_3 .

Рішенням зборів кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю Гранит К» оформленим протоколом №8 від 25.06.2019 року відмовлено у внесенні змін до розділу VI. ПОГАШЕННЯ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ чинного плану санації, шляхом доповнення розділу переліком кредиторів - фізичних осіб - пайовиків, які не внесені до реєстру вимог кредиторів, згідно з поданими ними заявами у справі №1-7/158-09-3124 про банкрутство боржника, з графіком та способом виконання вимог кредиторів. Серед переліку кредиторів - фізичних осіб - пайовиків, які не внесені до реєстру вимог кредиторів є ОСОБА_1 .

Підставою відмови у внесенні змін до вищезазначеного Розділу стало те, що відповідно до інвестиційного договору, складеного між ТОВ Граник К і ОК Радуга-3 та діючим планом санації було обумовлено участь інвестора - ОК Радуга-3 у справі про банкрутство Гранит К та діючий план санації був погоджений ОК Радуга-3, як інвестором, та підписаний головою кооперативу.

Зазначає, що діючий план санації передбачає чіткий обсяг прав та обов`язків інвестора, в тому числі чіткий перелік фізичних осіб-пайовиків ЖК Адмірал, яким мають бути передані їх житлові та/або нежитлові приміщення.

Планом санації та інвестиційним договором передбачено, що ОК Радуга-3 зобов`язується власними силами та за власні кошти завершити будівництво і здати в експлуатацію ЖК Адмірал. Також планом санації і інвестиційним договором передбачено, що з моменту затвердження змін до плану санації ТОВ Гранит К господарським судом Одеської області, ОК Радуга-3 має право продати майнові права на вільні (ті, які не мають бути передані фізичним особам - пайовикам відповідно до плану санації) комерційні (житлові та нежитлові) площі у житловому комплексі -Адмірал, з правом отримання всієї фінансової вигоди від такого продажу.

Таким чином, на момент затвердження плану санації в чинній на теперішній час редакції, між усіма учасниками провадження у справі про банкрутство чітко і вичерпно були узгоджені всі взаємні права і обов`язки. Зміни до плану санації, якими передбачена участь у санації в якості інвестора ОК Радуга-3, були затверджені господарським судом Одеської області, ухвала якого була залишена без змін Одеським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України.

Для зменшення розміру збитків ОК Радуга-3, у відповідності до плану санації та інвестиційного договору, під час завершення будівництва ЖК Адмірал здійснювало продаж вільних житлових та/або нежитлових приміщень у комплексі, які не мали бути передані фізичним особам, що зазначені в плані санації.

Вказує на те, що ОК Радуга, станом на теперішній час, продав майнові права на абсолютно всі вільні житлові та/або нежитлові приміщення у ЖК Адмірал, в тому числі й ті, які зараз пропонується включити до плану санації та передати заявникам, що звернулись до керуючого санацією, про що ОК Радуга-3 зазначав у своєму листі №1.13-03/19 від 15.03.2019 року, адресованому керуючому санацією ТОВ Гранит К.

Відповідно до відповіді Департаменту державної архітектурно-будівельної - інспекції в Одеській області в грудні 2019 року видано сертифікат серії ОД №162193392182 на об`єкт Будівництво житлового комплексу .Адмірал по АДРЕСА_3 , на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району, Одеської області, житловий будинок №1. Згідно із цим сертифікатом замовником об`єкта є ТОВ Гранит К.

Таким чином, ТОВ Гранит К та ОК Радуга, укладаючи інвестиційну угоду - порушили майнові права позивача ОСОБА_1 , а саме ТОВ Гранит К, передавши право продати майнові права, які належать ОСОБА_1 та які не скасовані ні в договірному, ні в судовому порядку та належать останній, а ОК Радуга продав майнові права ОСОБА_1 третім особам.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачка за вищевказаним договором від 28.11.2006 взяті на себе зобов`язання виконала у повному обсязі, а ТОВ "Гранит К взяті на себе зобов`язання не виконало, більш того, відповідачі ТОВ Гранит К" та OK Радуга, уклавши інвестиційну угоду взагалі позбавили її майнових прав, а ОК Радуга в свою чергу продав її майнові права третім особам, за нею підлягають визнанню майнові права на однокімнатну квартиру.

Просила визнати за нею майнові права на зазначену квартиру. Стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Овідіополького районного суду Одеської області від 23 серпня 2022 року провадження у справі закрито.

Не погодившисьіз ухвалоюсуду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначила, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки винесена з порушення норм процесуального права, які призвели до постановления помилкового судового рішення. З вказаними висновками суду в судовому рішення не погоджується, оскільки критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Зазначає, що справи про банкрутство боржника, порушені господарським судом до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції цих спорів і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Вказує на те, що оскільки, ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2009 року порушено провадження у справі № 1-7/158-09-3124 про банкрутство ТОВ «Гранит К», відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції чинній до 18.01.2013 року, тобто до 19.01.2013 року, що зазначено в оскаржуваній ухвалі самим судом, дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з додержанням правил виключної підсудності, тобто Овідіопольським районним судом Одеської області.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про місце, дату і час судового засідання належним чином повідомлені, від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність, в порядку частини 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що в Господарському суді Одеської області розглядається справа № 1-7/158-09-3124, за заявою ТОВ «Південь Ін Буд» до ТОВ «Гранит-К» про визнання банкрутом, тому дана справа підлягає закриттю, так як згідно ст.ст. 113-119 Кодексу України з процедур банкрутства здійснюється процедура банкрутства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПКУкраїни кожна особамає право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних абооспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 6Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод 1950 рокукожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якогозвернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Судом встановлено, що за договором №76-2-1-2 від 28.11.2006 (далі - Договір) про пайову участь в будівлі житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , зобов`язалася прийняти пайову участь у будівництві 4-секційного 10-поверхового житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , а відповідач ТОВ Гранит-К зобов`язалося побудувати житловий будинок та після здачі його в експлуатацію передати у її власність однокімнатну квартиру на другому поверсі житлового будинку, друга секція, будівельний номер квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 36, 26 кв. м. Орієнтованим строком закінчення будівництва об`єкту - IV квартал 2007 року.

Позивачка свої зобов`язання за вказаним договором виконала, відповідач свої зобов`язання щодо передачі їй у власність квартири не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи і змісту позовної заяви, ОСОБА_1 пред`явила позов про визнання майнових прав на квартиру до двох відповідачів: ТзОВ "Гранит К", ОК Радуга-3.

Даний спір це спір про право власності на майнові права (майно), тобто має приватно-правовий характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно до положень п.1 ч. 1 ст. 20 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Спір, що виник між позивачкою та відповідачами за суб`єктним складом, предметом спору та характером спірних матеріальних правовідносин є цивільно-правовим, і не випливає із правовідносин щодо виконання правочинів у господарській діяльності.

Суд не звернув увагу на те, що співвідповідачем у даній справі є ОК Радуга-3, який банкрутом не визнавався і ліквідаційна процедура відносно якого не відкривалася.

З матеріалів справи, та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що 28.05.2009 року ухвалою Господарського суду Одеської області порушено провадження у справі № 1-7/158-09-3124 про банкрутство ТзОВ "Гранит К" , відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції чинній до 18.01.2013 року введено мараторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Гранит-К». Станом на сьогодні справа № 1-7/158-09-3124 про визнання банкрутом ТОВ «Гранит-К» знаходиться у провадженні Господарського суду Одеської області.

4 листопада 2012 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI (далі - Закон України № 5405-VI), що доповнив розділ X Прикінцеві та перехідні положення Закону України про визнання банкрутом в редакції Закону України N 4212-VI пунктом 1.1 , згідно з яким положення Закону України Про визнання банкрутом застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення Закону України про визнання банкрутом, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури .

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України Про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законом України № 5405-VI).

Закон України Про визнання банкрутом у частині четвертій статті 10 визначив, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

Крім того, підпункт 1 пункту 7 розділу X Прикінцеві та перехідні положення цього Закону доповнив частину першу статті 12 ГПК України пунктом 7, згідно з яким господарським судам стали підвідомчі справи у всіх майнових спорах з вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Таким чином, ГПК України з 19 січня 2013 року встановив для господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, підвідомчість усіх майнових спорів з вимогами до боржників у такій справі.

Проте Закон України Про визнання банкрутом згідно з пунктом 1.1 розділу X Прикінцеві та перехідні положення (зокрема і його частина четверта статті 10) не може бути застосований до справ про банкрутство, провадження в яких порушено до 19 січня 2013 року, якщо на цю дату господарським судом ухвалено постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року в справі № 200/5548/16-ц (провадження № 61-9645св20) зазначено, що «вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, суди повинні враховувати положення пункту 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII, вимогистатті 15 ЦПК України,статті 12 ГПК Українита брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.Порушення господарським судом справ про банкрутство боржника до 19 січня 2013 року не впливає на визначення юрисдикції цих спорів, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.Аналогічний висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 456/20/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17, від 29 травня 2019 року у справі № 14-146цс19, від 11 вересня 2019 року у справі № 14-370цс19.

На час розгляду справи суд був поінформований про порушення справи про банкрутство ТОВ Гранит К у 2009 році, що давало можливість розглянути справу в порядку цивільного судочинства. Тому порушення справи про банкрутство у 2009 році не впливає на визначення юрисдикції вказаної справи. З урахуванням предмета та обсягу позовних вимог, суб`єктного складу спору справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства .

Установивши, що справа про банкрутство ТОВ « Гранит К» порушена 28 травня 2009 року, а також прийнявши до уваги характер спірних правовідносин, суд дійшов хибного висновку про підвідомчість цього спору судам господарської юрисдикції.

Станом на 19 січня 2013 року ТзОВ "Гранит К" вже був визнаний банкрутом і відкрито його ліквідаційну процедуру. Відтак, згідно з пунктом 1.1 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про визнання банкрутом припис частини четвертої статті 10 цього Закону та пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Місцевий суд, у порушення норм процесуального права, неправильно визначив юрисдикцію даного спору та безпідставно вказав, що він є господарським спором і відноситься до юрисдикції господарських судів.

Отже, вирішуючи питання про визначення предметної юрисдикції справи за позовом до боржника, щодо якого господарським судом була порушена справа про банкрутство, повинні враховуватися положення пункту 1.1 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року № 4212-VI з подальшими змінами.

Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення предметної юрисдикції справ, і їх слід розглядати у порядку цивільного судочинства, якщо станом на 19 січня 2013 року не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

До цих справ не застосовуються положення частини четвертої статті 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (який набрав чинності 19 січня 2013 року) і пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), що передбачають юрисдикцію господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішувати всі майнові спори з вимогами до боржника.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддівдійшла висновкупро те,що судпершої інстанціїформально поставивсядо передбаченихзаконом вимог,не дотримавсяпринципів «рівностівихідних умов»,дотримання балансусторін прирозгляді справив судіі обґрунтованостісудового рішеннята передчасновирішив питанняпро закриттяпровадження усправі,що призвелодо постановленняпомилкової ухвалий увідповідності допункту 4частини 1статті 379ЦПК Україниє підставоюдля скасуванняухвали судупершої інстанціїз направленнямсправи дляпродовження розглядудо судупершої інстанції.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Максимов Роман Ігорович задовольнити.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 серпня 2022 року скасувати,справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2022 року.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді Л.В. Базіль

О.М. Полікарпова