Рішення

від 14.11.2022 по справі 910/16322/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2022Справа № 910/16322/21За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сто Торг"

2) ОСОБА_1

про стягнення 114908,23 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Єременок О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Торган В.Б.

Від відповідача: не з`явились

Від третьої особи: не з`явились

В судовому засіданні 14.11.2022 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Транс" та фізичної особи ОСОБА_1 , в якому просить стягнути 157206,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 18.03.2019 №б/н.

Ухвалою суду від 07.10.2021 суд звернувся до Центру надання адміністративних послуг Шполянської міської об`єднаної територіальної громади із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016.

02.11.2021 через канцелярію суду надійшла відповідь на запит.

Ухвалою суду від 08.11.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

23.11.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 08.11.2021 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/16322/21, вирішено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачам строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

26.01.2022 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що з поданих позивачем доказів не можливо встановити умови договору, погоджені відповідачем-1 та не доведено обставини укладення кредитного договору між сторонами. Анкета-заява не містить умов кредитування, а саме строку надання кредитних коштів, відсотків за їх користування та відповідальності. Також відповідач-1 наголошує, що сплачені ним кошти мають бути зараховані в погашення тіла кредиту, а не комісії за користування кредитним лімітом та відсотків.

07.02.2022 через систему "Електронний суд" відповідачем-1 було подано клопотання про долучення доказів, до якого додано докази часткової оплати за кредитним договором на суму 50000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 10.03.2022.

04.04.2022 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

13.04.2022 від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

11.05.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

24.06.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 09.08.2022 сторін повідомлено про призначення у справі підготовчого засідання на 29.08.2022.

Ухвалою від 10.08.2022 змінено найменування відповідача-1, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сто Торг".

15.08.2022 у системі "Електронний суд" відповідачем-1 було сформовано клопотання про закриття підготовчого провадження та проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача-1.

19.08.2022 від позивача надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 114908,23 грн., з яких: 90390,24 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 22833,31 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1684,68 грн. - заборгованість з комісії.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки, позивачем дотримано приписів ст. 46 ГПК України, суд протокольною ухвалою від 29.08.2022 прийняв заяву позивача про зменшення суми позовних вимог, в зв`язку з чим справа розглядається з урахуванням поданої позивачем заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.10.2022.

27.10.2022 в системі "Електронний суд" відповідачем-1 було сформовано клопотання про розгляд справи без його участі.

Судове засідання 27.10.2022 не відбулось, в зв`язку з знеструмленням електромережі суду та виходом з ладу сервера автоматизованої системи суду.

Ухвалою суду від 27.10.2022 сторін викликано у судове засідання призначене на 14.11.2022.

14.11.2022 в системі "Електронний суд" відповідачем-1 було сформовано клопотання про розгляд справи без його участі, в якому в тому числі зазначено, що ним підтримуються заперечення проти позову, викладені в заявах по суті спору.

В судове засідання 14.11.2022 представники відповідачів не з`явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином. Відповідач-1 подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 14.11.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

18.03.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "БС Транс" було підписано Анкету-Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (Анкета-заява), відповідно до якої клієнт ініціював відкриття розрахункового рахунку у банку та приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет.

В Анкеті-заяві визначено, що підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "БС Транс", в особі Дубнюк Наталії Вікторівни, підписанням цієї заяви на підставі ст. 634 ЦК України приєднується до Умов та правил надання послуги, що розміщені на сайті АТ КБ «Приватбанк» та які разом із пам`яткою клієнта та тарифами банку становлять договір банківського обслуговування.

До матеріалів справи долучено довідку про розмір встановлених кредитних лімітів товариству та дати їх зміни: 19.03.2019 - 0 грн, 26.01.2021 - 95000,00 грн, 22.02.2021 - 200000,00 грн, 26.04.2021 - 200000,00 грн.

Пунктом 3.2.1.1.1 Умов (в редакції чинній на момент подання анкети) Кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - «Кредит») надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту на поточному рахунку (далі - «Ліміт»). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Вид кредиту - овердрафтовий кредит. Розмір Кредиту - від 5 000 до 1 000 000 грн. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій розсуд: або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (система Приват24, мобільний додаток Приват24, SMS-повідомлення або інші). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів, комісії за управління фінансовим інструментом та інших платежів за цим Договором.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи банківської виписки за період з 18.03.2019 по 08.09.2021 сума у розмірі 197637,34 грн 26.04.2021 була перенесена на прострочення і частково погашена в період з 28.04.2021 по 14.05.2021 на суму 57247,10 грн.

Як зазначає позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, сума заборгованості за кредитом відповідача-1 перед позивачем становить 114908,23 грн. з яких: 90390,24 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 22833,31 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1684,68 грн. - заборгованість з комісії

Як вбачається з позову, спір виник внаслідок того, що позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Суд наголошує, що у анкеті-заяві від 18.03.2021 відсутні умови щодо кредитування відповідача. В характеристиках джерел надходження коштів та інших цінностей на рахунки клієнта зазначено: господарську діяльність, статутний капітал та фінансову допомогу. В графах "кредити" та "позика" проставлено слово - "ні". Метою встановлення ділових відносин з банком (якими послугами плануєте користуватись) позначено розрахунково-касове обслуговування. Натомість в графі "кредитування" проставлено слово - "Ні". Послуги банку, що планується використовувати, і відповідальні особи зазначено - рахунок та розрахунки з партнерами в національній валюті - Дубнюк Н.В. В графах "кредитні продукти" та "депозитні операції" зазначено - не планую використовувати.

Отже, умовами анкети-заяви підтверджено, що відповідач-1 не мав наміру отримувати послуги кредитування та не укладав з позивачем кредитний договір.

Позивач, обґрунтовуючи позов, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (копія долучена до матеріалів справи) та ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Суд наголошує, що подані до матеріалів справи витяги з Умов та Правил та пункти Умов та Правил, зазначені позивачем у позовній заяві, в обгрунтування позовних вимог, відрізняються від тих Умов та Правил, які розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ та були чинними на момент звернення позивача з анкетою-заявою. Тобто, навіть обгурнтовуючи позов, заявник використовував та посилався на пункти Умов та Правил, які не були чинними на момент виникнення між сторонами правовідносин. Вимогу суду, викладену в ухвалі від 15.02.2022, щодо зобов`язання позивача протягом 5 днів з дати отримання даної ухвали надати суду витяги з Умов та правил з зазначенням їх редакції, що підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, і згідно яких підлягають нарахуванню відсотки та комісія у визначеному позивачем розмірі; письмові пояснення з посиланням на пункти Умов та правил, які підлягають застосуванню до правовідносин між сторонами у даній справі з зазначенням їх редакції , були позивачем не виконані.

Отже, сам позивач не визначив належних підстав (умов договору, якими в дійсності регулюються правовідносини між сторонами) для стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитом, відсотками та комісією.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Умовами та Правилами ознайомлювався і погоджувався відповідач, підписуючи заяву-анкету. І як основне, відповідач-1 не погоджував встановлення йому кредитних лімітів та надання кредитних коштів, тобто кредитний договір між сторонами не був укладений.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про кредитування і як наслідок про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Визначальним є саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих Умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем-1 та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як кредитний договір, особливо за умови, що анкета-заява містить відмову відповідача-1 від кредитування, що свідчить про відсутність між сторонами укладеного кредитного договору.

Вказана правова позиція також висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 № 342/180/17.

Суд вважає заперечення відповідача про не застосування вищезазначеного правового висновку до вказаних правовідносин безпідставними та необгрунтованими.

Оскільки, між сторонами не був укладений кредитний договір, а позивач заявляє свої позовні вимоги саме, як стягнення заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом та комісії за користування кредитом, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Тобто, оскільки, кредитні відносини між сторонами відсутні, то позивачем обрано не вірний спосіб захисту. Тобто, у разі якщо позивач без правової підстави надавав відповідачу-1 у користування кошти, без досягнення між сторонами домовленості про їх використання, то вони не можуть бути стягнуті з відповідача-1, як зобов`язання за кредитним договором. У разі доведення обставин щодо користування відповідачем-1 грошовими коштами позивача, вони можуть бути стягнуті як безпідставно отримані (збережені), а не як кредитні, в рамках іншого позовного провадження.

Щодо вимог до відповідача-2.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Так, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № P 1611579051205320316 від 25.01.2021 (підписаний контрагентами шляхом накладання ЕЦП 25.01.2021).

Пунктом 1 договору встановлено, що предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ "БС Транс", ЄДРПОУ 42712461, далі - "Боржник" зобов`язань за договорами приєднання до: розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет, далі Угода 1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: За період користування кредитам згідно з п. 3.2.1.4.2. Угоди 1 - 16,5% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів не забезпечених порукою; за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.5 Угоди 1 - 33,0% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою; комісійна винагорода згідно з п. 3.2.1.4.13 Угода 1 в розмірі 3% від суми перерахувань; винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.1 Угода 1 - 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувала на кінець банківського дня за попередній місяць; кредиту в розмірі 95000,00 грн.

Якщо під час виконання "Угоди1" зобов`язання Боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Відповідно до п. 1.2. договору, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Поручителем надані всі наявні документи, що стосуються Поручителя, на момент укладання цього договору, в господарському/цивільному суді не мається заяв кредиторів про визнання Поручителя банкрутом.

Поручитель з умовами угоди 1 ознайомлений (п. 1.3.).

Згідно з п. 1.5. договору, у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою 1, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно п. 4.1 договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього Договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1" цей Договір припиняє свою дію.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки, судом встановлено обставини, що між позивачем та відповідачем-1 не був укладений кредитний договір, що зумовлює відсутність договірних грошових зобов`язань у відповідача-1 перед позивачем, суд не вбачає підстав для солідарного стягнення з відповідача-2 визначених позивачем суми заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом та комісії.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на встановлені обставини, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код: 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сто Торг" (61054, Харківська область, м. Харків, вулиця Павлова Академіка, буд. 120, ідентифікаційний код: 42712461) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про солідарне стягнення заборгованості за договором №б/н від 18.02.2019 в розмірі 90390,24 грн за тілом кредиту, 22833,31 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 1684,68 грн заборгованості з комісії - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 17.11.2022

Суддя І.В.Усатенко