Постанова

від 03.06.2024 по справі 910/16322/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р. Справа№ 910/16322/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Майданевича А.Г.

Владимиренко С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2022 (повне рішення складено 17.11.2022)

у справі № 910/16322/21 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сто Торг",

2) громадянки ОСОБА_1

Про стягнення 114 908,23 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В жовтні 2021 року Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Транс" (відповідач-1) та фізичної особи ОСОБА_1 (відповідач-2) про стягнення 157206,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача-1 заборгованості за договором від 18.03.2019 №б/н, зокрема, в розмірі 90 390,24 грн за тілом кредиту, 22833,31 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 684,68 грн заборгованості з комісії, які позивач просив солідарно стягнути з відповідачів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі №910/16322/21 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем та відповідачем-1 не був укладений кредитний договір, що зумовлює відсутність договірних грошових зобов`язань у відповідача-1 перед позивачем, а тому відсутні підстави для солідарного стягнення з відповідача-2 визначених позивачем суми заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом та комісії.

Короткий зміст апеляційної скарги її доводів. Позиції інших учасників справи.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/16322/21, Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ст.ст. 207, 525, 526, 634, 638, 639, 1049, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України, ч. 3 ст. 6, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 41 закону України "Про Національний банк Укараїни", ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

При цьому скаржник посилається на те, що кредитні відносини між ним та відповідачем -1 виникли у зв`язку з підписанням та заповненням останнім запропонованої йому банку заяви про відкриття поточного рахунку. Виписки з рахунку клієнта щодо користування ним кредитними коштами та часткове їх погашення є підтвердженням отримання кредитних коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Сто Торг" просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на недоведеність позовних вимог, відсутність між сторонами кредитних правовідносин та обрання позивачем неналежного способу захисту.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що зміст забезпеченого порукою зобов`язання позивчальника за договором поруки від 25.01.2021 №Р1611579051205320316 не відповідає змісту зобов`язання позичальника, оскільки відносини між АТ КБ "Приватбанк", як позикодавцем, та ТОВ "Сто Торг", як позичальником, носять позадоговірний характер, тому у ОСОБА_1 не виникло обов`язків поручителя за вказаним договором поруки. У відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 включено заяву про стягнення з позивача на свою користь витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Майданевич А.Г., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/16322/21; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно Анкети-Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (Анкета-заява), підписаної 18.03.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "БС Транс" (назву змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сто Торг") клієнтом ініційовано відкриття розрахункового рахунку у банку та приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (Умов), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет.

Зокрема, в Анкеті-заяві вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БС Транс" в особі ОСОБА_1 , підписанням цієї заяви на підставі ст. 634 ЦК України приєднується до Умов та правил надання послуги, що розміщені на сайті АТ КБ "Приватбанк" та які разом із пам`яткою клієнта та тарифами банку становлять договір банківського обслуговування.

Згідно з наданою позивачем довідкою про розмір встановлених кредитних лімітів товариству та дати їх зміни: 19.03.2019 - 0 грн, 26.01.2021 - 95000,00 грн, 22.02.2021 - 200000,00 грн, 26.04.2021 - 200000,00 грн.

Пунктом 3.2.1.1.1 Умов (в редакції чинній на момент подання анкети) передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "кредит") надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту на поточному рахунку (далі - "ліміт"). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Вид кредиту - овердрафтовий кредит. Розмір кредиту - від 5 000 до 1 000 000 грн. Про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій розсуд: або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і клієнта (система Приват24, мобільний додаток Приват24, SMS-повідомлення або інші). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів, комісії за управління фінансовим інструментом та інших платежів за цим договором.

Відповідно до банківської виписки з рахунку відповідача-1 за період з 18.03.2019 по 08.09.2021 сума у розмірі 197637,34 грн 26.04.2021 була перенесена на прострочення і частково погашена в період з 28.04.2021 по 14.05.2021 на суму 57247,10 грн.

Також, судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № P 1611579051205320316 від 25.01.2021 (підписаний шляхом накладання ЕЦП 25.01.2021).

Згідно з п 1 договору поруки предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "БС Транс", ЄДРПОУ 42712461, далі - "Боржник" зобов`язань за договорами приєднання до: розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет, далі Угода 1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: За період користування кредитам згідно з п. 3.2.1.4.2. Угоди 1 - 16,5% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів не забезпечених порукою; за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.5 Угоди 1 - 33,0% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою; комісійна винагорода згідно з п. 3.2.1.4.13 Угода 1 в розмірі 3% від суми перерахувань; винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.1 Угода 1 - 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувала на кінець банківського дня за попередній місяць; кредиту в розмірі 95000,00 грн.

Якщо під час виконання "Угоди1" зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди про такі збільшення з поручителем не потрібні.

В п. 1.2. договору передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Поручителем надані всі наявні документи, що стосуються Поручителя, на момент укладання цього договору, в господарському/цивільному суді не мається заяв кредиторів про визнання поручителя банкрутом.

Поручитель з умовами угоди 1 ознайомлений (п. 1.3.).

Згідно з п. 1.5. договору, у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою 1, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В п. 4.1 договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1" цей договір припиняє свою дію.

Вказані обставини і стали підставою для звернення АТ "Комерційний банк "Приватбанк" з позовом у даній справі, у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, сума заборгованості за кредитом відповідача-1 перед позивачем становить 114908,23 грн. з яких: 90390,24 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 22833,31 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1684,68 грн. - заборгованість з комісії.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В ч. 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Матеріалами справи підтверджено, що 18.03.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "БС Транс" було підписано Анкету-Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої клієнт ініціював відкриття розрахункового рахунку у банку та приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет.

В Анкеті-заяві визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БС Транс", в особі ОСОБА_1 , підписанням цієї заяви на підставі ст. 634 ЦК України приєднується до Умов та правил надання послуги, що розміщені на сайті АТ КБ "Приватбанк" та які разом із пам`яткою клієнта та тарифами банку становлять договір банківського обслуговування.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Як вірно враховано судом, подані подані до матеріалів справи витяги з Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, на які позивач посиався в обгрунтування позовних вимог, відрізняються від тих Умов та Правил, які розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ та були чинними на момент звернення позивача з анкетою-заявою, а належних витребуваних судом, позивачем не надано.

В той же час, зазначені Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, постійно зміюються позивачем, а тому їх не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки їх змінні умови не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Окрім того, місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що у анкеті-заяві від 18.03.2021 відсутні умови щодо кредитування відповідача. В характеристиках джерел надходження коштів та інших цінностей на рахунки клієнта зазначено: господарську діяльність, статутний капітал та фінансову допомогу. В графах "кредити" та "позика" проставлено слово - "ні". Метою встановлення ділових відносин з банком (якими послугами плануєте користуватись) позначено розрахунково-касове обслуговування. Натомість в графі "кредитування" проставлено слово - "Ні". Послуги банку, що планується використовувати, і відповідальні особи зазначено - рахунок та розрахунки з партнерами в національній валюті - Дубнюк Н.В. В графах "кредитні продукти" та "депозитні операції" зазначено - не планую використовувати.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ТОВ "СТО Торг" не було укладено з позивачем кредитного договору.

До того ж, як вірно враховано судом, матеріалами справи не підтверджено, що саме з цими Умовами та Правилами ознайомлювався і погоджувався відповідач, підписуючи заяву-анкету.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Так само правомірним, є висновок місцевого господарського суду про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Оскільки, судом встановлено обставини, що між позивачем та ТОВ "Сто Торг" не був укладений кредитний договір, що зумовлює відсутність у нього договірних грошових зобов`язань перед позивачем, відсутні підстави для солідарного стягнення з поручителя визначених позивачем суми заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом та комісії.

З огляду на викладене, правомірним є висновок суду про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/16322/21 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.Г. Майданевич

С.В. Владимиренко