Постанова

від 24.06.2024 по справі 910/16322/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2024 р. Справа№ 910/16322/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Майданевича А.Г.

Владимиренко С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали заяви

ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/16322/21 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сто Торг",

2) ОСОБА_1

про стягнення 114 908,23 грн

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2021 року Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Транс" (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2) про стягнення 157 206,66 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі №910/16322/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" залишено без задоволення; рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі №910/16322/21 залишено без змін; судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

04.06.2024 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16322/21, в якій заявник просить прийняти додаткову постанову, якою стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на свою користь 25 000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Ухвалу доставлено до електронного кабінету Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" 12.06.2024, що підтверджується відповідною довідкою Північного апеляційного господарського суду про доставку електронного документа.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції вважає, що заяву необхідно задовольнити з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (близька за змістом правова позиція, викладена у пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Колегія суддів зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила про понесення нею витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

Заява про розподіл судових витрат подана ОСОБА_1 у порядку та у строки, визначені частиною 8 статті 129 ГПК України, в якій просить стягнути з позивача на свою користь 25 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесення витрат надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СА №1086988; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; договір № 18/2024 на надання правової (правничої допомоги) від 21.05.2024, укладений між Адвокатським бюро "ОЛЕКСІЯ КОХАНІЯ" та ОСОБА_1 ; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОК0000024; прибутковий касовий ордер № 24 від 26.06.2024.

Зазначені докази доставлені до електронного кабінету АТ КБ "Приватбанк", що підтверджується долученою до заяви квитанцією №1155451.

За умовами зазначеного договору, адвокатське бюро надає правову допомогу у формі:

аналізу документів та вироблення правової позиції за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі №910/16322/21;

подання відзиву (написання), заперечення на відповідь на відзив (у разі наявності відповіді на відзив) у справі №910/16322/21;

представлення інтересів клієнта по справі №910/16322/21 як відповідача, що включає як безпосередню участь адвоката у судових засіданнях так і участь в режимі ВКЗ або письмовому провадженні шляхом подання заяв по суті та з процесуальних питань, письмових пояснень тощо;

вчинення всіх інших необхідних дій, передбачених процесуальним законодавством, що необхідні для ефективного представлення інтересів клієнта як відповідача у справі №910/16322/21.

Відповідно до підписаного сторонами акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) клієнт прийняв правничі послуги. Загальна вартість послуг за цим актом складає 25 000, 00 грн. Відповідно до прибуткового касового ордеру № 24 від 26.06.2024 клієнт сплатив вартість послуг на користь адвокатського бюро.

Суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Заперечень щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

Дослідивши надані заявником докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним з обсягом наданих послуг та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а тому заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 244, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/16322/21 задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.Г. Майданевич

С.В. Владимиренко