Постанова

від 09.11.2022 по справі 385/1290/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2022 року м. Кропивницький

справа № 385/1290/21

провадження № 22-ц/4809/1036/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря Гончар В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Фермерське господарство «Олена»,

третя особа Центр надання адміністративних послуг Голованівської районної державної адміністрації,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Олена» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2022 року у складі судді Ханас М.М. і

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Олена» (далі ФГ «Олена») та просив скасувати державну реєстрацію від 26.01.2021 за № 56342694 Додаткової угоди від 15.01.2021 про викладення в новій редакції Договору оренди земельної ділянки № 19 від 06.01.2012, проведену державним реєстратором Гайворонської РДА Лисобоковим М. Г.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3521110100:02:000:0019, площею 3,2014 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 06.01.2012 зазначена земельна ділянка перебуває в оренді у ФГ «Олена», строкрм до 06.01.2022.

26.02.2021 ОСОБА_2 дізнався, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.01.2021 внесено запис на підставі додаткової угоди від 15.01.2021 про викладення в новій редакції Договору оренди земельної ділянки № 019 від 06.01.2012.

Вказану додаткову угоду було зареєстровано за заявою голови ФГ «Олена» Сироти Ю. В.

ОСОБА_2 зазначав, що вказаний запис було внесено незаконно, адже дану додаткову угоду він не підписував, а його підпис у останній йому не належить, адже він тривалий час важко хворів та перебуває на обліку в лікаря-невропатолога у зв`язку з захворюванням на хворобу Паркінсона, як наслідок, за своїми фізичними можливостями не міг підписувати додаткову угоду 15.01.2021.

Крім того, позивач вказував, що у січні 2021 року не міг покидати свій будинок за місцем свого проживання, а представники ФГ «Олена» з приводу підписання додаткової угоди до нього не зверталися.

З огляду на те, що ОСОБА_2 додаткову угоду не підписував, у нього було відсутнє волевиявлення на укладення оспорюваного правочину, істотні умови додаткової угоди з ним не було погоджено, позивач вважав такий договір неукладеним, а тому звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2022 року залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_1 .

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 до ФГ «Олена» задоволено.

Скасовано державну реєстрацію Додаткової угоди від 15.01.2021 про викладення в новій редакції Договору оренди земельної ділянки № 019 від 06.01.2012, номер запису речового права 40295966, проведену 26.01.2021 державним реєстратором Гайворонської районної державної адміністрації Лособиковим М. Г. відносно земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:02:000:0019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2278182435211.

Стягнуто з ФГ «Олена» на користь ОСОБА_1 908 грн сплаченого судового збору та 12100 грн понесених витрат на правничу допомогу, а всього 13008 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що, оскільки позивач стверджує про неукладення спірної Додаткової угоди та відсутність у нього оригіналу примірника такої угодии, то саме на відповідача покладається обов`язок представити докази на підтвердження укладення цієї угоди.

На виконання ухвали суду про витребування доказів відповідачем не було надано оригінал оскаржуваної Додаткової угоди, що унеможливлювало призначення судом, а також і проведення в подальшому судової почеркознавчої експертизи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що підпис, виконаний від імені ОСОБА_2 в Додатковій угоді від 15.01.2021 про викладення в новій редакції Договору оренди земельної ділянки № 019 від 06.01.2012, зареєстрованої 26.01.2021, виконаний не ним.

При цьому, суд першої інстанції вважав, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права, а тому наявні правові підстави для скасування державної реєстрації спірної додаткової угоди.

Частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що остаточний розрахунок судових витрат значно перевищує вартість таких витрат, яка зазначена в попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат, які сторона позивача очікувала понести у зв`язку із розглядом справи, а також ураховуючи дані акту виконаних робіт від 06.07.2022 до Договору № 59 про надання правової допомоги від 13.06.2022 про вартість наданих послуг, та те, що гонорар сплачено клієнтом в сумі 12 100 грн, суд дійшов висновку про часткове стягнення судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді, саме у сумі документально підтверджених таких витрат у розмірі 12 100 грн.

В апеляційній скарзі ФГ «Олена» просить скасувати рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2022 року та ухвали нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, а у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним та неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження чи оцінки, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Зокрема, твердження суду першої інстанції, що у позивача відсутній примірник оспорюваної додаткової угоди не відповідає дійсності, а суд не звернув уваги на те, що копія додаткової угоди, надана разом з позовом, була засвідчена адвокатом Животовською Г. М. 21.09.2021 з написом «Згідно з оригіналом», що свідчить про те, що у позивача був наявний оригінал угоди.

Суд першої інстанції не надав оцінку тому факту, що оспорюваний договір оренди відповідач не ухилявся надати, а не міг його надати з поважних причин, та безпідставно поклав на ФГ «Олена» обов`язок доказувати зворотнє.

Крім того, суд першої інстанції не врахував те, що позивачем не реалізовано можливість надати експертне дослідження (висновок експерта), зроблене за копією оспорюваного договору.

Також, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції без врахування думки та позиції відповідача викликав судове засідання та допитав свідків, а позивач не обґрунтував поважності причин неподання на підготовчому судовому засіданні відповідних заяв та не надав і не направив їх завчасно відповідачу.

В порушення норм процесуального права, в матеріалах справи відсутні докази заздалегідь направлених письмових пояснень із письмовими доказами представника позивача від 07.07.2022 іншим учасникам справи, а суд першої інстанції безпідставно їх долучив до матеріалів справи.

Відповідач вважає, що стягуючи з нього витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13008 грн, суд першої інстанції не врахував, що складання та надання пояснень до суду не передбачені нормами ЦПК України, а тому не можуть оцінюватись як витрати на правову допомогу, адвокат Остащенко О. М. не готував позовної заяви і не брав участі у підготовчих судових засіданнях, а тому сума судових витрат є завищеною та необґрунтованою.

Враховуючи, що справа є малозначною, типовою та не складною, відповідач вважає, що сума витрат на правничу допомогу підлягає до зменшення, а рішення суду в цій частині до скасування.

Від адвоката Остащенко О. М., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити без змін рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2022 року, а апеляційну скаргу ФГ «Олена» без задоволення.

Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник ФГ «Олена» адвокат Кінько О. В. підтримала доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 адвокат Остащенко О. М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

Представник Центру надання адміністративних послуг Голованівської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки третя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглянути справу без її участі, що відповідає положенням статті 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 належала на праві приватної власності земельна ділянки площею 3,20 гектарів, кадастровий номер 3521110100:02:000:0019, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області, що підтверджується даними Державного акта на право приватної власності на землю.

З копії Додаткової угоди про викладення в новій редакції Договору оренди земельної ділянки № 019 від 06.01.2012 вбачається, що орендодавець ОСОБА_2 передав, а орендав ФГ «Олена» прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,20 гектарів, кадастровий номер 3521110100:02:000:019, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області. Договір оренди укладено строком на 20 років з дати укладення цього Договору та діє до 06.01.2032.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.01.2021 вбачається, що вищевказана Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 15.01.2021 була зареєстрована 26.01.2021 державним реєстратором Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області Лособиковим М.Г., номер запису про інше речове право 40295966.

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.01.2021 № 56342694 державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_3 вирішив провести реєстрацію виникнення права власності та іншого речового права, права оренди земельної ділянки на земельну ділянку кадастровий номер 3521110100:02:000:0019.

28.02.2021 року ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області з заявою про внесення до ДРРПНМ недостовірної інформації за підробленим документом.

З наказу голови ФГ «Олена» Сироти Ю. В. від 04.01.2019 № 7 вбачається, що головного бухгалтера ОСОБА_4 призначено відповідальною за подачу на реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, ведення обліку та зберігання архіву договорів оренди земельних ділянок.

З наказу голови ФГ «Олена» Сироти Ю.В. від 10.11.2021 № 199 вбачається, що вирішено провести службове розслідування щодо виконання головним бухгалтером ОСОБА_4 своїх трудових обов`язків у період з 01.01.2019 по 05.11.2021, покладених на неї наказом голови ФГ «Олена» від 04.01.2019 № 31 «Про покладення обов`язків на головного бухгалтера «ФГ «Олена» щодо подачі на реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, ведення обліку та зберігання архіву договір оренди земельних ділянок».

З пояснювальної записки головного бухгалтера ФГ «Олена» ОСОБА_4 від 09.11.2021 вбачається, що нею було втрачено ряд договорів оренди земельних ділянок, зокрема і договір, укладений з ОСОБА_2 .

Наказом голови ФГ «Олена» від 10.11.2021 № 217 головного бухгалтера ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне ведення впорядкування та зберігання договорів оренди земельних ділянок, що призвело до втрати низки договорів оренди земельних ділянок, укладених між ФГ «Олена» та орендодавцями в період з 01.01.2020 по 05.11.2021, а саме договору оренди земельної ділянки, укладеного з ОСОБА_2

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 01.12.2021 Гайворонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області зроблено відповідний актовий запис № 655.

З свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.06.2022, виданого державним нотаріусом Гайворонської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ковбасюк Н.Ю., вбачається, що спадкоємцем на зазначене у свідоцтві майно ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його донька ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з земельної ділянки кадастровий номер 3521110100:02:000:0019, розміром 3,2014 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровградської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно довідки № 137 від 22.05.2021, виданої лікарсько-консультативною комісією КНП «Центральна міська лікарня» Гайворонської міської ради, ОСОБА_2 хворів на хворобу Паркінсона, за станом здоров`я потребував постійного стороннього догляду та допомоги у зв`язку з хворобою, мав виражене порушення функції правої кінцівки у вигляді вираженого парезу та тремору, що унеможливлює функцію письма, пересувався лише із сторонньою допомогою в межах кімнати.

Згідно даних огляду невропатолога КНП «Центральна міська лікарня» Гайворонської міської ради від 12.03.2021 № 5 ОСОБА_2 хворів на хворобу Паркінсона, тремтлива форма, виражений церебрастенічний синдром, виражене порушення рухової функції правої верхньої кінцівки, порушення функції ходьби. Хворий пересувався за допомогою палиці, яку тримав в лівій руці, рухова функція правої верхньої кінцівки різко порушена, хворий їв за допомогою лівої руки, функція письма різко порушена зправа. Хворів на протязі останніх 5 років.

З виписки із медичної карти амбулаторного хворого, виданої КНП «Центральна міська лікарня» Гайворонської міської ради, ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні з 03.01.2021 по 21.01.2021 з двобічною нижньодольовою пневмонією, хворів на гіпертонічну хворобу, атеросклеротичний кардіосклероз, синдром Паркінсона, тремтлива форма, виражений тремор правої верхньої кінцівки.

Представником позивача адвокатом Остащенко О. М. вживалися заходи щодо отримання Додаткової угоди від 15.01.2021 про викладення в новій редакції Договору оренди земельної ділянки № 019 від 06.01.2012 шляхом звернення з відповідними адвокатськими запитами 21.06.2022 до Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області та Гайворонської міської ради Кіровоградської області.

З листа Голованівської районної військової адміністрації Кіровоградської області від 24.06.2022 № 01-34/51/2 вбачається, що у Голованівській районній військовій адміністрації відсутній паперовий оригінал запитуваної Додаткової угоди від 15.01.2021.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права, а тому наявні правові підстави для скасування державної реєстрації спірної додаткової угоди..

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.

Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.

Так, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована нанабуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторінвзяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третійстатті 203 ЦК України:волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину.Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першоюстатті15Закону України«Про орендуземлі» істотнимиумовами договоруоренди земліє:об`єкт оренди(кадастровийномер,місце розташуваннята розмірземельної ділянки); датаукладення тастрок діїдоговору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Крім того, за змістом ч. 5 ст. ЗУ «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом пункту 1 частини 1статті 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно достатті 11 зазначеного Законудержавний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною третьоюстатті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьомуз метоюефективного захиступорушених правзаконодавець уточнив,що ухваленнязазначених судовихрішень обов`язковомає супроводжуватисяодночасним визнанням,зміною чиприпиненням цимрішенням речовихправ,обтяжень речовихправ,зареєстрованих відповіднодо законодавства(занаявності такихправ) (постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 154/883/19).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Матерілами справи підтверджується, що ОСОБА_2 належала на праві приватної власності земельна ділянки площею 3,20 гектарів, кадастровий номер 3521110100:02:000:0019, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області, що підтверджується даними Державного акта на право приватної власності на землю (том 1 а. с. 9-10).

З копії Додаткової угоди про викладення в новій редакції Договору оренди земельної ділянки № 019 від 06.01.2012 вбачається, що орендодавець ОСОБА_2 передав, а орендав ФГ «Олена» прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,20 гектарів, кадастровий номер 3521110100:02:000:019, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області. Договір оренди укладено строком на 20 років з дати укладення цього Договору та діє до 06.01.2032 (том 1 а. с. 13-17).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.01.2021 вбачається, що вищевказана Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 15.01.2021 була зареєстрована 26.01.2021 державним реєстратором Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області Лособиковим М. Г., номер запису про інше речове право 40295966 (том 1 а. с. 11-12).

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.01.2021 року № 56342694 державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_3 вирішив провести реєстрацію виникнення права власності та іншого речового права, права оренди земельної ділянки на земельну ділянку кадастровий номер 3521110100:02:000:0019 (том 1 а. с. 118).

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, суд вважає, що у даному випадку належним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є саме припинення правовідношення, яке виникло на підставі оспорюваної угоди, з одночасним скасуванням речового права, яке виникло на підставі вказаної угоди.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив скасувати державну реєстрацію від 26.01.2021 за № 56342694 Додаткової угоди від 15.01.2021 про викладення в новій редакції Договору оренди земельної ділянки № 19 від 06.01.2012, проведену державним реєстратором Гайворонської РДА Лисобоковим М. Г., посилаючись на те, що вказана угода ним не підписувались.

На час укладення додаткової угоди, що є предметом позову, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування державної реєстрації договору, оскільки державній реєстрації підлагала не сама угода, а речове право, яке виникло на її підставі, а відтак суд першої інстанції помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Зважаючи на те, що з на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, суд зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, зазначений в позовній заяві, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації додаткової угоди.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верхового Суду від 03 березня 2021 року у справі № 913/175/20.

З огляду на викладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Олена» про скасування державної реєстрації додаткової угоди необхідно було відмовити з підстав обрання позивачем не ефективного способу захисту.

Відмова у задоволенні позову через обрання не ефективного способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов про припинення речового права та скасування його державної реєстрації, а тому, установивши, що позивач не укладав із відповідачем додаткову угоду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про скасування державної реєстрації додаткової угоди.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні пощовних вимог, в порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ФГ «Олена» 1 362 грн судового збору, сплаченого за подання відповідачем апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Олена» задовольнити.

Рішення Гайворонськогорайонного судуКіровоградської областівід 08серпня 2022рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Олена» про скасування державної реєстрації додаткової угоди про викладення в новій редакції договору оренди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фермерського господарства «Олена» (код ЄДРПОУ 20657357) 1362 (одна тисяча триста шістдесят два) грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 16.11.2022.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник