Рішення

від 10.11.2022 по справі 606/989/22

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/989/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мельник А.В.

за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовля в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Євробуд» про відшкодування доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Євробуд» (далі ПП «Євробуд») про відшкодування доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця за період з 01.05.2019 по 01.07.2022.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 17.10.2014 в с.Зелена Бучацького району Тернопільської області, йому були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості. Відповідно до вироку Монастириського районного суду Тернопільської області від 24.02.2015 винуватцем вказаної дорожньо-транспортної пригоди був визнаний ОСОБА_4 - працівник ПП «Євробуд», який, керуючи автомобілем марки «Мерседес-Бенц 814», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з причепом «Одісей 3», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , порушив Правила дорожнього руху України, у зв`язку із чим його було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав каліцтво, втратив працездатність, йому була встановлена III група інвалідності довічно. До каліцтва позивач, як фізична особа-підприємець, здійснював підприємницьку діяльність, та у 2014 році отримав дохід у розмірі 59400,00 грн, його середньомісячний дохід за вказаний період склав 5940,00 грн.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19.05.2019 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ПП «Євробуд» на користь ОСОБА_1 270 531,35 грн доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10.11.2021 за наслідками апеляційного перегляду вказаного рішення суду апеляційну скаргу ПП «Євробуд» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19.05.2021 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПП «Євробуд» на користь ОСОБА_1 314 820 грн доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця.

Постановою Верховного Суду від 24.01.2022 касаційну скаргу ПП «Євробуд» залишено без задоволення. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 10.11.2021 залишено без змін.

Посилаючись на те, що вказаними рішеннями судів стягнуто з відповідача дохід, втрачений ОСОБА_1 внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця за період з 01.05.2015 по 01.05.2019, разом з тим інвалідність внаслідок ДТП встановлена позивачу довічно, він позбавлений можливості працювати, ОСОБА_1 просив стягнути з ПП «Євробуд» на його користь дохід, втрачений внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця за період з 01.05.2019 по 01.07.2022.

Ухвалою суду від 01.07.2022 було відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

05.08.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просив відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість та недоведеність, призначити у справі медико-соціальну експертизу та закрити провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача у відзиві вказував на те, що жодних належних і допустимих доказів з приводу того, що саме протягом такого тривалого часу заважало позивачу працевлаштуватись, до матеріалів справи не додано. При цьому довідкою до акта огляду МСЕК від 17.02.2015 невідповідності працівника (в даному випадку позивача) займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я не встановлено, а навпаки, зазначено стосовно умов та характеру працілегка праця з обмеженням ходьби, що присутнє у роботі водія. У індивідуальній програмі реабілітації інваліда №275 від 17.05.2015 не встановлено обмежень до самообслуговування, до пересування, до трудової діяльності, у п.5 трудова реабілітація, графа раціональне працевлаштування (поновлення трудової діяльності інваліда за колишньою або за новою професією) зазначено: звичайні умови, тобто жодних спеціальних умов не було встановлено до роботи водієм, яку до ДТП виконував позивач.

Також, представник відповідача зазначав, що обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається саме на страховика. Оскільки відповідальність автотранспортних засобів відповідача була застрахована, тому відшкодовувати втрачений заробіток мала б страхова компанія. Крім того, вказано, що позивач, здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, а вимоги статті 1198 ЦК України застосовуються при умові перебування фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування. Представник відповідача заперечив щодо розрахунку позивачем розміру доходу, втраченого внаслідок каліцтва. Також зазначив, що з урахуванням положень частин шостої та сьомої статті 82 ЦПК України для суду у даній цивільній справі обов`язковим з вироку суду є лише встановлення вини ОСОБА_4 у ДТП і не більше, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, відтак копії рішень судів, які долучені позивачем до позову, у яких були встановлені певні факти необов`язкові для суду у даній справі. Просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.

09.08.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказано про те, що ОСОБА_1 внаслідок ДТП надано довічно третю групу інвалідності, причина інвалідності ураження опорно-рухового апарату, відповідно до акта огляду МСЕК йому показана легка праця з обмеженням ходьби. Через інвалідність йому призначено пенсію, з моменту спричинення позивачу каліцтва і по даний час він не працює. На даний час немає підстав для припинення відшкодування позивачу шкоди, завданої каліцтвом. Також зазначив, що обставини, які встановлені у рішеннях судів у справі №606/1226/19 між тими самими сторонами, в силу вимог статті 82 ЦПК України не потребують доказування при розгляді даної справи. Просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.09.2022 у задоволенні клопотання представника відповідача ПП «Євробуд» адвоката Мацея М.М. про закриття провадження по справі та про призначення у даній справі медико-соціальної експертизи відмовлено.

Ухвалою суду від 12.09.2022 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі із мотивів, викладених у позові, просили їх задовольнити.

Представник відповідача, будучи присутнім у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти позову з мотивів, викладених у відзиві на позов. Додатково наголошував на тому, що на час звернення із даним позовом до суду та розгляду справи в суді відсутній висновок МСЕК щодо визначення відсотків втрати працездатності позивачем, що, згідно практики Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові від 06.07.2022 у справі №641/10491/15-ц, не дає підстав для висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення втраченого позивачем заробітку. Крім того, зазначив, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Саме до такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц, на необхідність врахування якої при ухваленні рішення у справі наголошував представник відповідача. Страхова компанія, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність ПП «Євробуд» до участі у справі позивачем залучена не була, що є підставою для відмови у позові. Також зазначав, що розміри відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою працездатності визначаються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), зокрема, статтею 25 Закону, а не статтею 1198 ЦК України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Правовідносини щодо відшкодування доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця, що виникли між позивачем та відповідачем вже були предметом розгляду у суді у справі №606/1226/19.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19.05.2019 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ПП «Євробуд» на користь ОСОБА_1 270 531,35 грн доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10.11.2021 за наслідками апеляційного перегляду вказаного рішення суду апеляційну скаргу ПП «Євробуд» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19.05.2021 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПП «Євробуд» на користь ОСОБА_1 314 820 грн доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця.

Постановою Верховного Суду від 24.01.2022 касаційну скаргу ПП «Євробуд» залишено без задоволення. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 10.11.2021 залишено без змін.

Вказані судові рішення стосувались відшкодування доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у період з 01.01.2015 по 01.05.2019.

Так, у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №606/1226/19 зазначено, що судом установлено, що вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 24.02.2015 у справі № 595/27/15-к, що набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та йому призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн, у дохід держави без позбавлення права керувати транспортними засобами. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь держави 5 446, 50 грн витрат на проведення експертиз.

Вказаним вироком суду встановлено, що 17.10.2014, близько 08 год. 15 хв., обвинувачений ОСОБА_4 , як водій, керуючи автомобілем марки «Мерседес-Бенц 814», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом «Одісей 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався автомобільною дорогою у напрямку м. Тернополя, на 72 км + 800 м цієї автодороги у с. Зелена Бучацького району Тернопільської області, усупереч пунктам 1.5, 2.3 (б), 10.1, 11.3 та 13.3 Правил дорожнього руху України, не будучи уважним, здійснюючи зустрічний роз`їзд з автомобілем марки «МАЗ 53366 01», реєстраційний номер НОМЕР_3 , не дотримавшись безпечного інтервалу, не переконавшись у безпечності для інших учасників руху виконання маневру зміни напрямку руху, при наявності суцільної лінії дорожньої розмітки, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , після чого автомобіль марки «МАЗ 53366 01», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в некерованому стані виїхав на смугу зустрічного руху, для нього, де зіткнувся із автомобілем марки «VOLKSWAGEN Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 . У результаті цієї ДТП потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого переломо-вивиху голівки лівого стегна із зміщенням, закрито внутрі-суглобового перелому проксимального метаепіфіза лівої великогомілкової кістки без зміщення та малої гомілкової кістки із незначним зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

На момент зазначеної ДТП на підставі наказів ПП «Євробуд» від 01.09.2014 № 14-к, та від 21.05.2015 № 02-к ОСОБА_4 був працівником вказаного підприємства.

17.10.2014 водій ОСОБА_4 перевозив автомобілем марки «Мерседес-Бенц 814», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом «Одісей 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , товар із м. Калуш Івано-Франківської області до м. Городок Хмельницької області, який попередньо навантажив та отримав всі необхідні документи: товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, товарну накладну, податкову накладну, рахунок про оплату. Про зазначену обставину ОСОБА_4 зазначив під час його допиту судом в якості обвинуваченого.

01.09.2014 ОСОБА_4 уклав із ПП «Євробуд» договір про повну матеріальну відповідальність.

Власником автомобіля марки «Мерседес-Бенц 814», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_6 , який згідно з договором оренди фургона від 03.03.2014, передав вказаний автомобіль ПП «Євробуд» для вантажних перевезень, а власником причепа «Одісей 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ПП «Євробуд».

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 , як власника автомобіля марки «Мерседес-Бенц 814», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «АСК «Скарбниця». Відповідно до страхового полісу № АС/6226867, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, складає: 100 тис. грн, строк дії з 01.08.2014 по 31.07.2015, франшиза - 0 грн.

Цивільно-правова відповідальність ПП «Євробуд», як власника причепа «Одісей 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , також застрахована у ПрАТ «АСК «Скарбниця». Відповідно до страхового полісу № АІ/3415238, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, складає: 100 тис. грн, строк дії з 10.09.2014 по 09.09.2015, франшиза - 0 грн.

09.06.2015 ПрАТ «АСК «Скарбниця» виплатила ОСОБА_1 суму страхового відшкодування, завдану життю та здоров`ю, у розмірі 55 711,35 грн, згідно з укладеним між ними договору про відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП, що підтверджується платіжними дорученнями № 1429, № 1156.

Згідно з випискою із медичної картки хворого № 02/10800 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі Тернопільської обласної ради «Тернопільська університетська лікарня» у періоди: з 20.10.2014 по 03.11.2014, з 02.11.2015 по 21.11.2015, з 21.03.2016 по 11.04.2016, з 18.04.2016 по 05.05.2016, з 14.07.2016 по 15.07.2016. Діагноз: тотальний ендопротез лівого кульшового суглобу, операція 23.10.2014, асептична нестабільність стегнового компонента, комбінована контрактура лівого кульшового суглобу ФНС І ст., операція 25.04.2016, ревізійне ендопротезування лівого кульшового суглобу, заміна стегнового компоненту та голівки ендопротезу лівого кульшового суглобу, травматичний вивих стегнового компоненту ендопротеза, операція 14.07.2016, закрите вправлення вивиху ендопротезу лівого кульшового суглобу.

Відповідно до довідкимедико-соціальною експертною комісієюсерії АВ № 0343413 ОСОБА_1 встановлена довічно інвалідність ІІІ групи.

Внаслідок каліцтва та інвалідності ОСОБА_1 призначена пенсія.

Відповідно до комісійної судово-медичної експертизи від 02.12.2020 № 84, якою було підтверджено втрату працездатності ОСОБА_1 внаслідок отриманих під час ДТП травм, зокрема: загальна працездатність на період встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності втрачена на 50%, професійна працездатність, як водія, втрачена на 60%. У ОСОБА_1 наявна втрата професійної працездатності у розмірі 60%, що є наслідком отриманих під час ДТП травм, та встановлення ІІІ групи інвалідності.

До ДТП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець, код. 60.24 «діяльність автомобільного вантажного транспорту», за 10 місяців 2014 року отримав дохід у розмірі 59 400 грн. Підприємницьку діяльність у 2013-2014 роках здійснював на спрощеній системі оподаткування. Вказані обставини підтверджуються довідкою Теребовлянського відділення Бучацької об`єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 30.03.2018 № 414/27-18/10.

Відповідно до повідомлення державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.10.2014 року із зазначеної дати внесено запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Із пояснень позивача вбачається, що він припинив підприємницьку діяльність щодо автомобільного вантажного транспорту у зв`язку із спричиненими під час ДТП травмами та встановленою інвалідністю, що зробило неможливим заняття підприємницькою діяльністю, яка була пов`язана із великими фізичними навантаженнями, однак після травм він не міг і більше не може займатися вантажними перевезеннями.

Із наданих позивачем доказів, вбачається, що у результаті ДТП ОСОБА_1 внаслідок каліцтва та пов`язаною з ним втратою працездатності протягом 53-х місяців (з 01.01.2015 по 01.05.2019) був позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність у результаті втрати працездатності.

У 2014 році його середньомісячний дохід, як фізичної особи-підприємця склав 5 940 грн (59 400 грн: 10 місяців = 5 940 грн).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення для справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Отже, вказані вище обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються та мають преюдиціальне значення при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина друга цієї статті визначає, що збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Частиною першою статті 1172 ЦК України визначено, щоюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Оскільки ОСОБА_4 , який на час ДТП перебував у трудових правовідносинах з ПП «Євробуд», є винною у вказаній ДТП особою, суд дійшов висновку про те, що підприємство є відповідальною за шкоду, заподіяну позивачу, особою внаслідок протиправних дій його працівника. При цьому, доводи представника відповідача про те, що на момент ДТП автомобіль марки «Мерседес-Бенц 814», реєстраційний номер НОМЕР_1 було передано у суборенду ТзОВ «Євробуд Вест Трейд» на підставі договору суборенди №03/09/14 від 03.09.2014 жодним чином не спростовує вказаних висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК Українифізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Частиною третьою вищевказаної статті передбачено, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Згідно з частиною першою, другою та третьою статті 1198 ЦК України розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, визначається на підставі даних податкового органу. Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, у сумах, нарахованих до вирахування податків.

Щодо доводів представника відповідача про необхідність при визначенні розміру відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою працездатності застосування положень статті 25 Закону № 1961-IV, а не статті 1198 ЦК України, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 29.06.2022 у справі № 477/874/19.

Так, у пункті 59 постанови вказано, що Велика Палата Верховного Суду зауважує, що колізію між приписами абзаців першого та третього частини першої статті 25 Закону № 1961-IVі частиною першою статті 1198 ЦК України слід вирішувати на користь застосування приписів цього кодексу. Визначаючи розмір шкоди у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності позивачки як підприємця, суди попередніх інстанцій приписи статті 25 Закону № 1961-IV застосували помилково.

Пунктами 63, 64,65 вказаної постанови передбачено, що наведені приписи ЦК України та Закону № 1961-IV по-різному регулюють порядок визначення доходу фізичної особи-підприємця, втраченого внаслідок тимчасової непрацездатності через каліцтво або інше ушкодження здоров`я. Різниця полягає у тому, що за ЦК України розмір втраченого доходу фізичної особи-підприємця треба визначати шляхом множення середньомісячного доходу за попередній до того, в якому було ушкоджене здоров`я, рік на кількість місяців, в яких такий дохід був відсутній через тимчасову непрацездатність. Натомість за Законом № 1961-IV неотримані доходи фізичної особи-підприємця за час втрати нею працездатності слід обчислювати як різницю між її сумарним доходом за попередній календарний рік і доходом, отриманим нею у тому календарному році, коли вона була тимчасово непрацездатною.

Підхід до визначення втраченого доходу фізичної особи-підприємця на підставі припису абзацу третього частини першої статті 25 Закону № 1961-IV фактично допускає ситуацію, за якої такий втрачений дохід може мати від`ємне значення, а саме, якщо дохід фізичної особи-підприємця за певний період того календарного року, коли вона стала непрацездатною, до настання такої непрацездатності перевищував її підприємницькі доходи за попередній рік.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що з огляду на засаду розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) для цілей відшкодування втраченого доходу фізичної особи-підприємця, якій завдану майнову шкоду внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я (постійної чи тимчасової втрати працездатності), розмір такого доходу не може мати від`ємного значення. Здійснення людиною успішної підприємницької діяльності зі зростанням доходу у кожному наступному році не може бути підставою для того, щоби через негативну різницю між її сумарним доходом за попередній календарний рік і доходом, отриманим нею у тому календарному році, коли вона була непрацездатною, відмовити у відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У пунктах 69, 70 та 73 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78)). Отже, визначаючи розмір неотриманого позивачкою як підприємцем доходу за час тимчасової втрати нею працездатності, слід застосовувати приписи статті 1198 ЦК України, а не абзацу третього частини першої та частини другої статті 25 Закону № 1961-IV. Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я слід визначати на підставі даних податкового органу. Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я слід обчислювати з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, у сумах, нарахованих до вирахування податків (частини друга та третя статті 1198 ЦК України).

При прийнятті рішення у справі суд враховує також висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №641/10491/15-ц, на чому наполягав представник відповідача.

У вказаній поставі Верховний Суд зробив висновок про те, що належним і допустимим доказом підтвердження ступеня втрати професійної працездатності (у процентах) для застосування статті 1195 ЦК України є відповідний висновок МСЕК з визначенням відсотка втрати працездатності.

Відсутність достовірних, підтверджених належними доказами відомостей про ступінь (відсоток) втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності позивача отриманої внаслідок ДТП травми не дає підстав для висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення втраченого позивачем заробітку.

Суд наголошує на тому, що у справі №606/1226/19 була проведена комісійна судово-медична експертиза від 02.12.2020 № 84, якою було підтверджено втрату працездатності ОСОБА_1 внаслідок отриманих під час ДТП травм, зокрема: загальна працездатність на період встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності втрачена на 50%, професійна працездатність, як водія, втрачена на 60%. У ОСОБА_1 наявна втрата професійної працездатності у розмірі 60%, що є наслідком отриманих під час ДТП травм, та встановлення ІІІ групи інвалідності. Відповідно до довідкимедико-соціальною експертною комісієюсерії АВ № 0343413 ОСОБА_1 встановлена довічно інвалідність ІІІ групи з 17.02.2015 внаслідок загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату. У індивідуальній програмі реабілітації інваліда №275 щодо ОСОБА_1 відмічено про такі види обмежень: до самообслуговування, до пересування, до трудової діяльності; термін проведення рекомендованих МСЕК реабілітаційних заходів довічно; засоби пересування: палиці, милиці довічно; контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації довічно.

З огляду на викладене та враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що у даному випадку наявні підстави, передбачені статтями 1195,1198 ЦК України для стягнення втраченого заробітку ОСОБА_1 за період з 01.05.2019 по 01.07.2022, оскільки внаслідок каліцтва у результаті ДТП позивач - фізична-особа-підприємець втратив дохід, який підлягає стягненню із відповідача - юридичної особи, з якою у трудових відносинах перебував водій ОСОБА_7 , винуватець ДТП, працездатність позивача з 01.05.2019 по 01.07.2022 відновлена не була, позивач в зазначений період не працював, доходи, крім пенсії по інвалідності, не отримав, з 17.02.2015 позивачу довічно встановлена третя група інвалідності із 60% втрати професійної працездатності.

Як встановлено судом, у 2014 році середньомісячний дохід ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця складав 5940 грн, отже, за період з 01.05.2019 по 01.07.2022 позивач втратив дохід у розмірі 225720 грн (5940 грн х 38 місяців).

Щодо доводів представника відповідача про те, що оскільки страхова компанія, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність ПП «Євробуд» до участі у справі позивачем залучена не була, то вказане, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц є підставою для відмови у позові, суд зазначає наступне.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц у пунктах 136-140 зроблено висновок про те, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц(провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

На обґрунтування своїх рішень суди попередніх інстанцій посилалисьна правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15,у якому суд виходив з того, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, у рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду вважає такий висновок судів попередніх інстанцій щодо абсолютного права потерпілої особи на відшкодування шкоди помилковим з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Суд при ухваленні рішення у справі враховує вказані висновки Верховного Суду та додатково зазначає, що Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема і у постанові від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц пункт 126, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).

У даному випадку судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 , як власника автомобіля марки «Мерседес-Бенц 814», реєстраційний номер НОМЕР_1 та цивільно-правова відповідальність ПП «Євробуд», як власника причепа «Одісей 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «АСК «Скарбниця». 09.06.2015 ПрАТ «АСК «Скарбниця» здійснила відшкодування позивачу за ушкоджене майно в сумі 49 000,00 грн., за лікування - 55 711,35 грн., згідно з укладеним між ними договором про відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП.

Отже, страховиком у відповідності до укладеного договору у повному обсязі виконано свої зобов`язання перед потерпілою особою.

Позивач не звертався до ПрАТ «АСК «Скарбниця» щодо збільшення страхової виплати, договір про відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП щодо погодження розміру страхової виплати не оскаржував, доказів протилежного суду не надано. Також позивач не зверталася до страхової компанії із вимогою про відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою працездатності.

Крім того, відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV цей строк є присічним і поновленню не підлягає.

Тому саме визначений законом строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 в справі № 465/4287/15, провадження№ 14-406цс19.

Оскільки ДТП, за наслідком якої позивач отримав каліцтво, сталася 17.10.2014, на момент подання до суду даного позову сплив трьохрічний строк для подання заяви про страхове відшкодування, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП, то у страховика відсутній обов`язок з виплати страхового відшкодування, а тому належним відповідачем у даній справі є саме ПП «Євробуд».

За загальним правилом (частина перша статті 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках і, відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вказане вище, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні просили стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Представник відповідача заперечував щодо стягнення витрат на правову допомогу, вказав, що їх розмір на наявність таких витрат не підтверджено жодними доказами.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначаєтьсястаттею 137 ЦПК України.

Відповідно до частини третьоїстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Крім того, Верховний Суд неодноразово вказував, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, наявність та розмір понесених стороною витрат на правову допомогу повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами.

Стороною позивача не додано жодного доказу на підтвердження понесення ОСОБА_1 відповідних витрат та їх суми, а тому відсутні підстави для стягнення судом із відповідача витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 137, 141, 263, 265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Євробуд» про відшкодування доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Євробуд» на користь ОСОБА_1 225720 (двісті двадцять п`ять тисяч сімсот двадцять) грн доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця за період з 01.05.2019 по 01.07.2022.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач: Приватне підприємство «Євробуд», місцезнаходження: вул. Львівська, 32, м.Червоноград, Львівська область, код ЄДРПОУ 33071398.

Повний текст рішення суду складено 21 листопада 2022 року.

Суддя А.В.Мельник