Ухвала

від 11.11.2022 по справі 210/3278/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3278/22

Провадження № 2-з/210/107/22

У Х В А Л А

іменем України

"11" листопада 2022 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Криворізького Національного університету про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді надійшла заява, в обґрунтування якої вказано, що Як вбачається зі змісту констатуючої частини наказу № 230 від 12.09.2022 року , у кримінальному провадженні № 12022041710000093 від 03.02.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, відбувається досудове розслідування. Дослідивши фабулу Витягу з ЄДИНОГО РЕЄСТРУ ДОСУДОВИХ РОЗСЛУДУВАНЬ про кримінальне провадження № 12022041710000093 від 03.02.2022 року, встановлено, що 02.02.2022 року до ВП № 2 Криворізького РУП ГУ НП в Дніпропетровській області надійшла письмова заява від громадської організації «Стоп корупція», про вчинення службовими особами ТОВ «Науково-дослідне та проектне підприємство «НДГРІ» (ЄДР 39371535) шахрайських дій вчинених групою осіб (ЖЕО 1539 від 02.02.2022 року). Фабулою не визначено, які саме службові особи є суб`єктом можливого злочину.

Станом на дату 12.09.2022 року позивач не є особою, якій вручено слідчим відділом ВП № 2 Криворізького РУП ГУ НП в Дніпропетровській області повідомлення про підозру у вчиненні корупційного чи іншого злочину відповідно до правової кваліфікації ч.1 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні №12022041710000093 від 03.02.2022 року. Також, відсутні провадження у справі чи постанови суду, що набрали законної сили, про вчинення адміністративного правопорушення у сфері корупційних чи інших правопорушень. Жодного належного чи допустимого доказу іншого не існує.

Такий наказ є незаконним, грубо порушує права ОСОБА_1 та норми законодавства України, норми міжнародного права, що ратифіковані Україною.

Починаючи з 12.09.2022 року за основним місцем роботи позивач не отримує заробітну плату, облишений коштів для існування, годування, лікування, сплати комунальних платежів, що в свою чергу привиде у майбутньому до негативних наслідків у вигляді нарахування пені, штрафу за несвоєчасну сплату комунальних платежів, відключення споживача від мереж електропостачання, газопостачання, водопостачання за місце проживанням позивача та відсутнє задоволення первинних потреб людини у питній воді та їжі. Також, на утриманні позивача перебувають його літні батьки (рідна матір та рідний батько), і наразі у період підвищення цін під час повномаштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, не може допомогати та утримувати їх.

Вважає,що покивідбувається судовийрозгляд цієїсправи,а наказ№ 230від12.09.2022 року «Про відсторонення від виконання обов`язків на час проведення слідчих дій» безпідставно облишив позивача заробітної плати, на виконання Конституції України та КЗпП, необхідно застосувати заходи забезпечення до набуття рішенням суду у справі № 210/3278/22 про скасування наказу № 230 від 12.09.2022 року «Про відсторонення від виконання обов`язків на час проведення слідчих дій» законної сили.

У зв`язку з викладеним, заявник просив суд зупинити дію наказу № 230 від 12.09.2022 року «Про відсторонення від виконання обов`язків на час проведення слідчих дій» до набрання рішення суду у справі № 210/3278/22 законної сили.

Суд розглянув дану заяву у відсутність осіб, які беруть участь у справі відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Дослідивши матеріли справи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України встановлено серед видів забезпечення позову: заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 175/1480/21 (провадження № 61-15020св21).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 у позові просить визнати незаконним наказ № 230 від 12.09.2022 року «Про відсторонення від виконання обов`язків на час проведення слідчих дій», скасувати його та поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з економічної, науково-технічної та інноваційної роботи Науково-дослідного гірничорудного інституту

Криворізького національного Університету; зобов`язати Відповідача виплатити Позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення Позивача від роботи.

Пунктом 10 статті 150 ЦПК передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».

Таким чином, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про увільнення позивача від роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 761/39266/17 (провадження № 61-36887св18) та ухвалі Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 727/8167/19.

Враховуючи, що предметом спору є скасування наказу про відсторонення, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої за час вимушеного прогулу заробітної плати, суд доходить висновку, що обраний вид забезпечення позову - зупинення дії оспорюваного наказу про відсторонення його від роботи до набрання рішення суду в даній справі законної є тотожним задоволенню позовних вимог, тому вона не може бути задоволеною.

До того ж з огляду на положення статті 235 КЗпП України, реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі в разі незабезпечення позову у спосіб, який просить застосувати ОСОБА_1 немає, оскільки порядок відновлення його трудових прав у разі ухвалення судом рішення про поновлення його на роботі передбачено Законом.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 153 ЦПК України, суд, -

УХ В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 прозабезпечення позовуу цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до КриворізькогоНаціонального університетупро поновленняна роботі залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи,якому ухваласуду небула врученау деньїї проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження,якщо апеляційнаскарга поданапротягом п`ятнадцятиднів здня врученняйому відповідноїухвали суду.

Суддя: В. Є. Сільченко