Рішення

від 16.11.2022 по справі 909/419/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.11.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/419/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Михайлюк А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000, в інтересах держави в особі Дубовецької сільської ради, пл. Незалежності, 2, с. Дубівці, Івано-Франківська область, 77172

до відповідача: фізичної особи-підприємця Павлусевича Сергія Сергійовича , АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за землю у розмірі 75033,19 грн, розірвання договору оренди землі від 01.03.2012 та зобов`язання повернути земельну ділянку комунальної власності площею 8,0071 га,

встановив: Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дубовецької сільської ради звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Павлусевича Сергія Сергійовича про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за землю у розмірі 91444,14 грн, розірвання договору оренди землі від 01.03.2012 та зобов`язання повернути земельну ділянку комунальної власності площею 8,0071 га.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; встановлено відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; запропоновано сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 29.06.2022, ухвал повідомлення про судові засідання від 29.07.2022, від 30.08.2022, від 29.09.2022, від 27.10.2022, згідно вимог ст. 120 ГПК України, суд надсилав відповідачу рекомендованою кореспонденцією за його місцезнаходженням згідно даних ЄДРЮОФОПГФ: АДРЕСА_1 .

Зазначена кореспонденція повернута до суду Укрпоштою. На конверті прикріплено довідки ф.20, в якій зазначено підставу повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до положень господарського процесуального законодавства судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.4 ч.5 ст.13 ГПК України).

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

З огляду на вказане, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та призначення судових засідань.

30.08.2022 від Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури до суду надійшло клопотання про зменшення позовних вимог вих.№12-186ВИХ-22 від 29.08.2022 (вх.№ 11339/22), в якому просив суд стягнути заборгованість по сплаті орендної плати за землю у розмірі 75033,19 грн, розірвати договір оренди землі від 01.03.2012 та зобов`язати повернути земельну ділянку комунальної власності площею 8,0071 га. Судом прийнято зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 17.10.2022, судом закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 16.11.2022.

16.11.2022 від Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника від 16.11.2022 (вх.№15631/22).

В судовому засіданні 16.11.2022, розгляд справи по суті завершено, судом підписано рішення без його проголошення.

Позиція Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури та позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору оренди земельної ділянки від 01.03.2012 зі змінами, відповідачем не сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою за 2019-2022 роки в сумі 75033,19 грн

Крім договору оренди земельної ділянки, укладено договір оренди водного фонду №1 від 11.02.2019, згідно якого Медухівська сільська рада передала в платне користування два ставки загальною площею 8,0071 га, площею водного дзеркала 6,9365 га строком на період дії договору оренди землі.

Згідно інформації Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Івано-Франківській області від 17.01.2022, фізична особа-підприємець Павлусевич Сергій Сергійович вказану земельну ділянку, на якій розташовані два ставки, не використовує відповідно до цілей та умов їх надання для вирощування риби.

Зазначає, що за таких обставин наявні передбачені положеннями ст. 651 ЦК України та пунктом 29 договору оренди земельної ділянки підстави для його розірвання у зв`язку з не укладенням відповідачем договору оренди водного об`єкту та систематичної несплати орендної плати за земельну ділянку.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подав.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Така правова позиція щодо представництва прокурором інтересів держави викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Звернення прокурора з позовною заявою до суду спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання використання бюджетних коштів, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання всіх прав.

Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Звертаючись до суду з позовом, Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури зазначив, що порушення інтересів держави в особі Дубовецької сільської ради, полягає у порушенні вимог законодавства щодо укладення договору оренди водного фонду та у систематичному ненадходженні до місцевого бюджету коштів за використання земельної ділянки, так і у невжитті органом місцевого самоврядування належних та достатніх заходів по стягненню заборгованості по орендній платі за землю та розірванні договору оренди землі.

Звернення прокурора до суду із вказаним позовом обумовлено встановленням факту невиконання істотних умов договору оренди землі фізичною особою-підприємцем Павлусевичем Сергієм Сергійовичем в частині систематичної несплати орендної плати за земельну ділянку комунальної власності площею 8,0071 га.

Івано-Франківською обласною прокуратурою встановлено, що орган місцевого самоврядування - Дубовецька сільська рада впродовж тривалого часу не забезпечила належним чином стягнення з відповідача належних селищній раді грошових коштів, що в свою чергу породжує неможливість забезпечення подальшого соціально-економічного розвитку населеного пункту та перешкоджає виконанню покладених на орган місцевого самоврядування завдань і є порушенням інтересів держави у бюджетній та земельній сферах.

У даному випадку, орган уповноважений звертатися до суду - Дубовецька сільська рада з моменту перейняття всіх прав та обов`язків Медухівської сільської ради, з часу користування відповідачем земельною ділянкою та об`єктами водного фонду для рибогосподарської діяльності, з метою захисту своїх майнових прав до суду не зверталась та належним чином до цього часу не реалізувала свої вимоги щодо стягнення з відповідача відповідних грошових коштів, що свідчить про її бездіяльність.

Дубовецькій сільській раді протягом тривалого періоду було відомо про існування заборгованості по сплаті фізичною особою-підприємцем Павлусевичем Сергієм Сергійовичем коштів з орендної плати, що підтверджується листом від 20.12.2021, який адресований Управлінню Державного агентства меліорації та рибного господарства у Івано-Франківській області.

Івано-Франківською обласною прокуратурою 17.02.2022 скеровано у Дубовецьку сільську раду лист щодо вжиття заходів по стягненню заборгованих фізичною особою-підприємцем Павлусевичем Сергієм Сергійовичем коштів по орендній платі за земельну ділянку площею 8,0071 га на території с. Медуха.

Селищною радою 31.03.2022 поінформовано Івано-Франківську обласну прокуратуру з приводу наявної заборгованості по сплаті фізичною особою-підприємцем Павлусевичем Сергієм Сергійовичем орендної плати за земельну ділянку загальною площею 8,0071 га, в тому числі під водою 6,9365 га та 1,0706 га під дамбою, для господарських потреб, яка розташована в межах населеного пункту с. Медуха Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Враховуючи, що Дубовецькою сільською радою Івано-Франківської області не вжито ефективних заходів у вигляді звернення із позовом до суду про поновлення порушених інтересів держави, дану позовну заяву подано Івано-Франківською обласною прокуратурою.

З огляду на наведене, реалізовуючи конституційну функцію, Івано-Франківська обласна прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області, яка незважаючи на очевидний характер порушень, будучи належним чином повідомленою про їх існування, захист прав і законних інтересів держави не здійснила. Така бездіяльність уповноваженого органу стала підставою для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави у суді в особі Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області.

Таким чином, за наведених обставин вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Дубовецька територіальна громада утворена відповідно до Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" згідно рішення Івано-Франківської обласної ради від 28 листопада 2019 року. Дубовецька сільська рада є правонаступником Медухівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області.

Судом встановлено, що згідно рішення Медухівської сільської ради Галицького району від 16.01.2012, передано в оренду фізичній особі-підприємцю Павлусевичу Сергію Сергійовичу земельну ділянку несільськогоподарського призначення загальною площею 8,0071 га, в тому числі під водою 6,9365 га та під дамбою 1,0706 га (кадастровий номер 2621285401:01:001:0576) для рибогосподарських потреб, яка розташована в урочищі "Стави" с. Медуха Галицького району.

На підставі вказаного рішення між Медухівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Павлусевичем Сергієм Сергійовичем 01.03.2012 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. Вказаний договір 27.03.2012 зареєстровано в управлінні Держкомзему у Галицької районі за № 262120004004218.

Згідно, п. п. 1, 2 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в межах села Медуха Галицького району Івано-Франківської області. В оренду передається земельна ділянка несількогосподарського призначення загальною площею 8,0071 га, в тому числі під водою 6,9365 га та під дамбою 1,0706 га.

Згідно п. 11 договору, земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарської діяльності.

Відповідно до п. 25 договору, орендар зобов`язаний: використовувати земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 11 цього договору, дотримуючись при цьому діючого в Україні земельного та природоохоронного законодавства; відповідно до вимог пункту 8 цього договору своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до п. 25 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідно до п. 8 договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 22300 грн на рік. Вноситься на зазначений рахунок рівними частинами два рази на рік: до 25 березня та 25 жовтня кожного року.

01.12.2010 та 16.01.2014 вносилися зміни до договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати.

В подальшому додатковою угодою від 28.03.2017 дію договору оренди земельної ділянки продовжено на 10 років та погоджено встановити орендну плату в розмірі 3,5% від грошової оцінки землі, згідно рішення Медухівської сільської ради від 13.02.2017.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інше речове право - право оренди земельної ділянки зареєстроване 30.05.2017 за № 20702624.

Згідно матеріалів справи, фізичній особі-підприємцю Павлусевичу Сергію Сергійовичу за 2019 рік нарахована орендна плата в сумі 42569,75 грн, з яких сплачено 14980,23 грн, отже борг по оплаті орендної плати за 2019 рік становить 27589,52 грн.

За 2020 рік нарахована орендна плата складає 42569,75 грн. Вказана орендна плата стягнута за рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі № 300/4452/21 за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ФОП Павлусевича С.С. про стягнення податкового боргу. Дане рішення суду набрало законної сили та перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби.

За 2021 рік нарахована орендна плата складає 42569,75 грн, яка відповідачем не оплачена.

Станом на 20 серпня 2022 року заборгованість фізичної особи-підприємця Павлусевича Сергія Сергійовича за 2022 рік становила 4873,92 грн.

Таким чином, сума боргу по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою фізичною особою-підприємцем Павлусевичем Сергієм Сергійовичем за 2019-2022 роки становить 75033,19 грн.

Крім договору оренди земельної ділянки, між Медухівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Павлусевичем Сергієм Сергійовичем укладено договір оренди водного фонду №1 від 11.02.2019, згідно якого Медухівська сільська рада передала в платне користування два ставки загальною площею 8,0071 га, площею водного дзеркала 6,9365 га строком на період дії договору оренди землі.

Відповідно до п. 6.2 договору оренди водного об`єкту, передача водного об`єкту в оренду здійснюється після погодження цього договору з державними органами екології та природних ресурсів, санітарно-епідеміологічної служби та обласного управління водного господарства. Передача водного об`єкта орендарю здійснюється протягом 10 днів з часу погодження цього договору з вищевказаними органами державної влади, але не пізніше одного місяця з дня його підписання, про що складений акт прийому-передачі.

Згідно інформації Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Івано-Франківській області від 17.01.2022, фізична особа-підприємець Павлусевич Сергій Сергійович вказану земельну ділянку, на якій розташовані два ставки, не використовує відповідно до цілей та умов їх надання для вирощування риби. В порушення ч. 2 ст. 5 Закону України "Про аквакультуру" підприємець протягом 2021-2022 років не подав до Управління щорічну звітність №1А-риба "Виробництво продукції аквакультура", затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 141 від 21.03.2012.

Зазначаючи про те, що позивачем не здійснювались заходи щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору та повернення земельної ділянки, прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, в особі Дубовецої сільської ради.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договорів та інших правочинів (ст. 11 ЦК України).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч. ч. 1,7 ст. 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

В ч. 3 ст. 285 ГК України встановлено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

В абз. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 1 статті 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач систематично не здійснював оплату орендної плати в 2019-2022 роках, тому борг по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою за вказаний період становить 75033,19 грн.

За наведених встановлених судом обставин, позовні вимоги про стягнення 75033,19 грн боргу по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Приписами ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 792 ЦК України, ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, у тому числі, в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору (ст. 32 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов`язувався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування землею. Дане положення є істотною умовою будь-якого договору оренди землі (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Систематична несплата земельного податку або орендної плати згідно з п. п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, одним з видів якої є користування землею на умовах оренди.

Враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17 та від 26.06.2018 у справі №909/815/16, від 30.03.2021 у справі № 902/526/19.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 (справа №183/262/17) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 (справа №383/708/16-ц), від 15.01.2020 (справа №709/591/18), від 30.06.2020 (справа №484/3514/17), від 22.09.2020 (справа №327/163/17), від 13.05.2021 (справа №192/149/17) та від 10.11.2021 (справа №175/642/19).

Відповідно до п. 25 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Однією з підстав розірвання договору за законом є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

За змістом ст. ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі є одним із способів припинення цього договору.

Судом з`ясовано, що орендар на протязі 2019-2022 років, тобто тривалий час систематично не вносить орендну плату за землю по спірному договору, внаслідок чого місцевим бюджетом Дубовецої сільської ради недоотримана орендна плата в розмірі 75033,19 грн.

Користування водними об`єктами на умовах оренди врегульовано Водним кодексом України та іншими актами законодавства України.

Згідно ст. 51 Водного кодексу України, умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору визначаються у договорі оренди. Сплата орендної плати за водний об`єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об`єктом. Користування водними об`єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства умови, строки і збір за оренду водних об`єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін. Користування водними об`єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України. Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта.

Відповідно до п. 25 договору оренди земельної ділянки від 01.03.2012, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 11 цього договору (для рибогосподарської діяльності), дотримуючись при цьому діючого в Україні земельного та природоохоронного законодавства.

В порушення умов договору, відповідачем орендована земельна ділянка не використовувалась для здійснення рибогосподарської діяльності.

З огляду на те, що відповідач не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, та внаслідок порушення відповідачем умов договору в частині оплати орендної плати, позивач (орендодавець) позбавлений можливості отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору, зазначені порушення є істотними, а відтак вимога про розірвання договору у зв`язку з невиконанням відповідачем (орендарем) своїх обов`язків є доведеною та ґрунтується на вищенаведених приписах законодавства.

Частина 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

За встановлених судом обставин, позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 01.03.2012 та зобов`язання повернути земельну ділянку комунальної власності площею 8,0071 га є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховуючи задоволення позову, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 53, 73, 74, 77-79, 86, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дубовецької сільської ради до фізичної особи-підприємця Павлусевича Сергія Сергійовича про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за землю у розмірі 75033,19 грн, розірвання договору оренди землі від 01.03.2012 та зобов`язання повернути земельну ділянку комунальної власності площею 8,0071 га - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Павлусевича Сергія Сергійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області заборгованість по сплаті орендної плати за землю у розмірі 75033 (сімдесят п`ять тисяч тридцять три) грн 19 коп. (р/р UА55899980334149815000009630, ГУК в Івано-Франківській обл/ТГ Дубівці/ код пл. 18010900, код с.р.37951998 МФО 899998, призначення платежу: в рахунок погашення податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб).

Розірвати договір оренди землі від 01.03.2012, укладений між Мендухівською сільською радою Галицького району Івано-Франківської області та фізичною особою-підприємцем Павлучевичем Сергієм Сергійовичем , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 30.05.2017 запис №20702624.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця Павлусевича Сергій Сергійовича повернути Дубовецькій сільській раді земельну ділянку комунальної власності площею 8,0071 га (кадастровий номер 2621285401:01:001:0146), що розташована в ур. "Стави" в межах населеного пункту с. Медуха Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Павлусевича Сергій Сергійовича , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул. Грюнвальдська 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018 (ідентифікаційний код 03530483) судовий збір в розмірі 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483; рахунок (ІВAN UA428201720000035215084003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.11.2022

Суддя Неверовська Л. М.