Ухвала

від 28.11.2022 по справі 902/1256/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"28" листопада 2022 р. Справа № 902/1256/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Судді Павлюк І.Ю.

розглянувши заяву Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви" від 22.11.2022р. (вх.№3782/22 від 23.11.2022р.) про відвід судді Миханюк М.В. та судді Саврія В.А. у справі №902/1256/21

за апеляційною скаргою Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України" на рішення Господарського суду Вінницької області ухваленого 22.06.2022р.

у справі №902/1256/21

за позовом Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви"

до Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м.Вінниці Православної Церкви України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Київської митрополії Української Православної Церкви,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про визнання правочинів недійсними та повернення майна вартістю 3700000,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.06.2022р. у справі №902/1256/21 позов Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви" до Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м.Вінниці Православної Церкви України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Київської митрополії Української Православної Церкви, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання правочинів недійсними та повернення майна вартістю 3700000,00грн. - задоволено частково.

Визнано недійсним договір пожертви від 17.12.2018р., укладений між Релігійною організацією "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви" та Релігійною організацією "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м.Вінниці Православної Церкви України" про безоплатну передачу у власність Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м.Вінниці Православної Церкви України" майна - будівель та споруд загальною площею 791,4кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Собканюком Петром Леонідовичем за реєстровим номером №931.

Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність позивачеві (Релігійній організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви" (вул.1 Травня, буд.162, м.Вінниця, 21020, код ЄДРПОУ 20083653), об`єкту нерухомого майна - будівель та споруд загальною площею 791,4кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1308143705101.

У позові щодо визнання недійсним правочину по видачі Релігійною організацією "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви" довіреності громадянину ОСОБА_1 від 14.12.2018р., посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко Валентиною Василівною за реєстраційним номером 2528 - відмовлено.

Присуджено до стягнення з Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України" на користь Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви" 57770,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, РО "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м.Вінниці Православної Церкви України" звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Під час автоматизованого розподілу визначено склад суду: головуючий суддя Коломис В.В., судді Миханюк М.В., Саврій В.А. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2022р.).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м.Вінниці Православної Церкви України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2022р. у справі №902/1256/21 та призначено справу №902/1256/21 до розгляду на 15.09.2022р. об 11:00год., тощо.

Надалі в ході розгляду справи, 17.11.2022р. на адресу апеляційного господарського суду від Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору" надійшла заява про відвід головуючої судді Коломис В.В..

Так, за результатами розгляду заяви Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору" про відвід головуючої судді Коломис В.В., остання була задоволена. Відведено головуючу суддю Коломис В.В. від розгляду справи №902/1256/21. Матеріали справи №902/1256/21 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 22.11.2022р.) визначено склад суду: головуючий суддя Юрчук М.І., судді Миханюк М.В., Саврій В.А..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2022р. у справі №902/1256/21 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м.Вінниці Православної Церкви України" на рішення Господарського суду Вінницької області ухваленого 22.06.2022р. у справі №902/1256/21 прийнято у складі суду: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А..

23.11.2022р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Релігійної організації "Управління Вінницької Єпархії Української православної церкви" за підписом представника адвоката Тишківського С.Л. від 22.11.2022р. (вх.№3782/22 від 23.11.2022р.) про відвід судді Миханюк М.В. та судді Саврія В.А. у справі №902/1256/21.

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. розглянула заявлений відвід і відповідно до ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду від 25.11.2022р. дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу та передала справу №902/1256/21 для вирішення питання про відвід судді Миханюк М.В. та судді Саврія В.А. у порядку, встановленому ч.3 ст.39 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2022р. заяву Релігійної організації "Управління Вінницької Єпархії Української православної церкви" від 22.11.2022р. (вх.№3782/22 від 23.11.2022р.) про відвід судді Миханюк М.В. та судді Саврія В.А. у справі №902/1256/21 передано на розгляд судді Північно-західного апеляційного господарського суду Павлюк І.Ю..

Розглянувши заяву Релігійної організації "Управління Вінницької Єпархії Української православної церкви" від 22.11.2022р. (вх.№3782/22 від 23.11.2022р.) про відвід судді Миханюк М.В. та судді Саврія В.А. у справі №902/1256/21 суд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню як безпідставна з урахуванням наступного.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Підстави для відводу судді визначені процесуальним законодавством України.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

За змістом ч.3 ст.39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч.7 ст.39 ГПК України).

Згідно ч.8 ст.39 ГПК України, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Задоволення заяви про відвід суддів повинно обґрунтовуватися посиланням на обставини, про які йдеться в ст.35 Господарського процесуального кодексу України, із зазначенням та поданням доказів, які їх підтверджують.

Як зауважував Європейський суд з прав людини, суддя є безсторонній, поки зворотне не буде доведено (справа Ле Конт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії, останній абзац п.58).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.05.1989р. у "Справі Гаусшильдта" зазначив: найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява №11/1987/134/188, § 48).

Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 встановлено, що "безсторонність", в сенсі п.1 ст.6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006р., схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно слід зазначити, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Судом встановлено, що представник позивача Релігійної організації "Управління Вінницької Єпархії Української православної церкви" у заяві про відвід судді Миханюк М.В. та судді Саврія В.А. у справі №902/1256/21 покликається на те, що ухвалою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2022р. про відвід судді задоволено заяву та відведено головуючу суддю Коломис В.В., де підставою стало тривалий розгляд справи.

Зазначає, що з таким формулюванням, що виключно головуючий несе відповідальність за тривалість розгляду справи не можна погодитися, у зв`язку з тим, що на головуючого суддю покладено обов`язок організації проведення розгляду справи (озвучує доповідь по справі, формує матеріали справи, інформує членів колегії справи про надходження документів по справі, тощо).

Усі процесуальні документи та процесуальні рішення по справі приймаються суддями колегіально. Суддя, який не згідний з процесуальним рішенням складає окрему думку.

В означеній справі № 902/1256/21 всі процесуальні документи по справі (ухвали) винесені суддями одноголосно, без окремої думки, а тому колегія в цілому несе відповідальність за тривалий розгляд справи. У зв`язку з цим, відводу підлягає колегія суддів в цілому.

У зв`язку з цим, відводу підлягають: суддя Миханюк М.В. та суддя Саврій В.А..

Відповідно до п.5 ч.1 ст.35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: …5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Таким чином заявник, як підставу поданої заяви про відвід суддів Миханюк М.В. та Саврія В.А., визначає п.5 ч.1 ст.35 ГПК України - інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а саме: тривалий розгляд справи.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.5 ч.1 ст.35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші, ніж перелічені у пунктах 1-4 частини першої ст.35 ГПК України, обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.1 ст.273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини однією із складових справедливого судового розгляду в розумінні п.1 ст.6 є право на змагальне провадження; кожна сторона має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду і коментувати їх (п.п.23, 31 та 33 рішення у справі "Лобо Мачадо проти Португалії" від 20.02.1996, п.24 рішення у справі "Нідерост-Губер проти Швейцарії" від 18.02.1997р., п.42 рішення у справі "Кєроярві проти Фінляндії").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом (п.10 ч.3 ст.2 ГПК України).

Відповідно до ч.2 ст.114 ГПК України, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст.7 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

За приписами ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.13, 14 ст.32 ГПК України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що роль національних судів полягає в організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Із зазначеного стороною у заяві про відвід суддів фактично вбачається, що заявник не погоджується з процесуальними рішеннями колегії суддів в цілому при винесенні процесуальних рішень (ухвал) у даній справі, що фактично призвело до розгляду апеляційної скарги у тривалий строк (довший, ніж встановлено приписами ч.1 ст.273 ГПК України), що може свідчити про упередженість суддів Саврія В.А. та Миханюк М.В.. Водночас, ч.4 ст.35 ГПК унормовано, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу, а тому підстави, визначені заявником, не можуть бути тими обставинами, за наявності яких, судді підлягали б відводу. Також, на думку суду, враховуючи вищевикладені норми законодавства, предмет спору і його значення для сторін, поведінка членів колегії суддів Миханюк М.В., Саврія В.А. не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вони не є безсторонніми або є упередженими під час розгляду справи №902/1256/21.

При цьому, тривалість розгляду апеляційної скарги не може беззаперечно свідчити про упередженість та/або необ`єктивність суддів.

Враховуючи викладене, беручи до уваги приписи ст.35 ГПК України, суд не вбачає підстав для висновку про небезсторонність, необ`єктивність чи упередженість суддів Миханюк М.В. та Саврія В.А. у справі №902/1256/21 та дійшов висновку, що заява Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви" від 22.11.2022р. (вх.№3782/22 від 23.11.2022р.) про відвід судді Миханюк М.В. та судді Саврія В.А. у справі №902/1256/21 є необґрунтованою та безпідставною, з огляду на що в задоволенні даної заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.35-39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви" від 22.11.2022р. (вх.№3782/22 від 23.11.2022р.) про відвід судді Миханюк М.В. та судді Саврія В.А. у справі №902/1256/21 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Павлюк І.Ю.