Ухвала

від 09.03.2023 по справі 902/1256/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 902/1256/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі

за позовом Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви"

до Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-Київська митрополія Української Православної Церкви,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

про визнання правочинів недійсними та повернення майна вартістю 3 700 000 грн,

ВСТАНОВИВ:

09.01.2023 (подана 28.12.2022) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022, повний текст якої складено 09.12.2022.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, суд залишає касаційну скаргу без руху з огляду на таке.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги визначаються статтею 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (частина 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок визначити у касаційній скарзі конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку (у випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України) необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

Якщо ж підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Проте скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та, зазначаючи постанову Верховного Суду, не вказує конкретну норму права, висновок щодо застосування якої не було враховано апеляційним господарським судом при ухвалені оскаржуваної постанови, що є необхідним при зверненні скаржника до Верховного Суду на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, чи самостійно зазначати норму права, висновок Верховного Суду щодо якої не було враховано, адже це є обов`язком саме скаржника та свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Верховний Суд також зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подачі позову) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як убачається із матеріалів касаційної скарги, Релігійна організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви" звернулась із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022, якою було скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2022 та позов залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. У касаційній скарзі вказує на необхідність залишення в силі рішення суду першої інстанції від 22.06.2022.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.06.2022 позов було задоволено частково та визнано недійсним договір пожертви від 17.12.2018, укладений між Релігійною організацією "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви" та Релігійною організацією Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України" про безоплатну передачу у власність Релігійної організації "Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України" майна - будівель та споруд загальною площею 791,4 кв. м, за адресою: м. Вінниця вул. Магістратська, 162, що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Собканюком Петром Леонідовичем за реєстровим номером 931; відновлено становище яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність позивачеві (Релігійній організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви"), об`єкти нерухомого майна - будівлі та споруди загальною площею 791,4 кв. м за адресою: м. Вінниця вул. Магістратська, 162, реєстраційний номер 1308143705101.

Оскільки скаржник при зверненні з цією касаційною скаргою не погоджується із постановою апеляційного господарського суду та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції від 22.06.2022 про часткове задоволення позову, то в цьому випадку у нього існував обов`язок сплати судовий збір, виходячи з результатів розгляду справи судом першої інстанції (висновки якого скаржник вважає законними і обґрунтованими), а саме сплатити судовий збір за однією вимогою немайнового характеру - визнання недійсним договору - у сумі 4 540,00 грн (2 270,00 грн - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" * 200% - ставка судового збору до Верховного Суду) та за одну майнову вимогу - відновлення становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність позивачеві відповідний об`єкт нерухомого майна, вартістю 3 700 000, 00 грн - у сумі 111 000, 00 грн (3 700 000, 00 грн - вартість майна *1,5 %*200%), а всього 115 540,00 грн судового збору.

Скаржник вказану суму судового збору за оскарження до Верховного Суду постанови апеляційного господарського суду не сплатив, натомість заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" регулює порядок відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину - інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, стаття 8 Закону України "Про судовий збір" визначає порядок, умови звільнення від сплати судового збору та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

Встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, є вичерпним (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

У пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 міститься висновок, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи-юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (§ 60).

Оскільки скаржник є юридичною особою, а предметом позову, який розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю скаржника, то відсутні підстави для звільнення його (скаржника) від сплати судового збору при зверненні до Верховного Суду з цією касаційною скаргою.

До таких висновків (при вирішенні питання про звільнення скаржника від сплати судового збору за оскарження до Верховного Суду постанови суду апеляційної інстанції) Верховний Суд дійшов з урахуванням висновків, викладених у пункті 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Отже, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у сумі 115 540,00 грн та надати суду оригінал документа про таку оплату, за такими реквізитами:

- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

- код банку отримувача (МФО): 899998

- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007

- код класифікації доходів бюджету: 22030102

- судовий збір (Верховний Суд, 055)

- призначення платежу: *;101.

Верховний Суд також зазначає таке.

У пункті 1 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, вона (касаційна скарга) від імені скаржника була підписана і подана його представником - адвокатом Тишківським Сергієм Леонідовичем (далі - Тишківський С.Л.), який діяв на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 26.01.2009 № 627 та ордера серії АВ № 1034725 від 28.12.2022, виданого Релігійною організацією "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви" на підставі договору про надання правової допомоги від 14.09.2022 № 2914 -дог.

16.01.2023 до Верховного Суду від ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) надійшли заперечення щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви", в яких останній зазначив, що він є керівником та єдиним підписантом від імені Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви" і ним не укладалось жодного договору, в тому числі, про надання правової допомоги з адвокатом Тишківським С.Л.

На думку ОСОБА_2 , касаційна скарга від імені скаржника підписана особою, яка не має права її підписувати.

До заперечень долучив виписку з ЄДРПОУ, в якій ОСОБА_2 є керівником і особою, яка вправі вчиняти від імені Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви" юридичні дії без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Оскільки скаржник звернувся з касаційною скаргою безпосередньо до Верховного Суду, до матеріалів касаційної скарги договору про надання правової допомоги від 14.09.2022 № 2914-дог не долучив, а щодо укладення цього договору є заперечення в інших учасників справи, зокрема у ОСОБА_2 , то Верховний Суд зазначає про необхідність скаржнику надати цей договір до Верховного Суду при усуненні недоліків касаційної скарги з метою належної перевірки наявності у Тишківського С.Л. відповідних прав діяти від імені скаржника на підставі договору про надання правової допомоги від 14.09.2022 № 2914-дог при подані цієї касаційної скарги.

Отже, Верховний Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі нової редакції касаційної скарги із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали), а також доказів надіслання нової редакції касаційної скарги сторонам у справі; надання документа про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі та належної копії договору про надання правової допомоги від 14.09.2022 № 2914-дог, зазначеного в ордері серії АВ № 1034725 від 28.12.2022.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Релігійній організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви" в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі № 902/1256/21.

2. Касаційну скаргу Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної церкви" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі № 902/1256/21 залишити без руху до 04.04.2023, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів з дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак