Постанова

від 23.10.2007 по справі 37/470-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/470-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 жовтня 2007 р.                                                                                   № 37/470-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді    Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін Л. Савві (дов. від 22.10.07), Н. Пашкової (дов. від 25.09.07), Ю. Корольчука (дов. від 18.09.06), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного банку “Факторіал-Банк” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 липня 2007 року у справі № 37/470-06 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Номадс-групп” до акціонерного банку “Факторіал-Банк” про визнання недійсним договору кредиту та за зустрічним позовом про стягнення 7 103 770 грн. 80 коп.,

  ВСТАНОВИВ:

У вересні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю “Номадс-групп” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до акціонерного банку “Факторіал-Банк” про визнання недійсним договору кредиту      № 27/05 від 21 квітня 2005 року з підстав невідповідності його умов Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та вчинення фіктивного правочину під впливом обману.

Акціонерний банк “Факторіал-Банк” подав зустрічний позов про стягнення боргу в сумі 7 103 770 грн. 80 коп. з підстав невиконання зобов'язання, що виникло з спірного договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 6 червня 2007 року зустрічний позов задоволено в заявленій сумі з мотивів невиконання зобов'язання; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року (судді О. Істоміна, Т. Гончар, В. Погребняк) рішення скасовано і прийнято нове, яким первісний позов задоволено та визнано недійсним кредитний договір №27/05 від 21 квітня 2005 року; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Акціонерний банк “Факторіал-Банк” просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статей 203, 215, 216, 235, 593, 609 Цивільного кодексу України, статті 34 Господарського процесуального кодексу України та залишити в силі рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Номадс-групп” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 21 квітня 2005 року сторони уклали договір кредиту № 27/05 (далі-Договір), відповідно до умов якого акціонерний банк “Факторіал-Банк” надав товариству з обмеженою відповідальністю “Номадс-групп” для поповнення обігових коштів кредит у розмірі 5 000 000 грн. на строк до 20 квітня 2012 року, який позичальник має повертати, починаючи з червня 2005 року, сплачуючи щомісяця рівними частинами суму не менш ніж 60 241 грн.

Грошові кошти в сумі 5 000 000 грн. були перераховані банком на поточний рахунок позичальника 21 квітня 2005 року. В цей же день товариство з обмеженою відповідальністю “Номадс-групп”, придбавши валюту, платіжними дорученнями №№ 2, 3 і 4 відповідно на суму 459 722, 11€,  89 957, 01 € і 2 947, 26 € перерахувало грошові кошти банку, виконавши тим самим зобов'язання поручителя за товариство з обмеженою відповідальністю фірми “Автохаргантранс” відповідно до договору застави від 21 листопада 2002 року.

За правилами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, і недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Визнаючи Договір недійсним, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент укладання Договору акціонерний банк був повідомлений ініціюючим кредитором про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Автохаргантранс” у зв'язку з банкрутством. Проте, з метою приховати повернення кредиту за договором від 21 листопада 2002 року, зобов'язання за яким припинилися відповідно до статті 609 Цивільного кодексу України ліквідацією юридичної особи, уклав з товариством з обмеженою відповідальністю “Номадс-групп” удавану  угоду.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки суд дійшов його без урахування вимог статті 345 Господарського кодексу України, статей 235 і 1046 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.

Виконуючи умови Договору, акціонерний банк “Факторіал-Банк” передав грошову суму у власність товариству з обмеженою відповідальністю “Номадс-групп” і власник на власний  розсуд розпорядився нею, виконавши, зокрема, зобов'язання за порукою.

Крім того, визнаючи Договір удаваним, господарський суд не застосував правові наслідки удаваного правочину, встановлені частиною 2 статті 235 Цивільного кодексу України, відповідно до яких якщо буде встановлено,  що правочин був вчинений сторонами для  приховання  іншого  правочину,  який  вони насправді вчинили, відносини  сторін  регулюються  правилами  щодо  правочину,   який сторони насправді вчинили.

Відповідно частини 2 статті 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного   державного   реєстру   запису  про  державну  реєстрацію припинення юридичної особи.

Проте, в матеріалах справи відсутні допустимі докази про припинення товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Автохаргантранс” і висновок господарського суду апеляційної інстанції про припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи не ґрунтується на вимогах частини другої статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Місцевим господарським судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю “Номадс-групп” не належним чином виконувало зобов'язання за Договором в частині повернення кредиту.

За змістом пункту 2.9. Договору у разі порушення умов платежів, встановлених пунктами 2.5 і 2.7. Договору, сторони без додаткових угод вважають строк зобов'язання таким, що настав на десятий календарний день з дня вручення позичальнику повідомлення.

У зв'язку з постійним порушенням умов Договору в частині щомісячного погашення кредиту банк листом від 18 квітня 2006 року № 21-1786 повідомив позичальника про настання строку виконання зобов'язання.

За таких обставин місцевий господарський суд на підставі статей 526, 530, 549 Цивільного кодексу України  дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги зустрічного позову акціонерного банку “Факторіал-Банк” про стягнення боргу в сумі 7 103 770 грн. 80 коп., що складається з суми кредиту 5 000 000 грн., процентів за користування кредитними коштами в сумі 1 508 176 66 грн., пені за несвоєчасно сплачений кредит в сумі 416 859 грн. 25 коп. та пені за порушення строків сплати процентів в сумі 178 734 грн. 89 коп. підлягають задоволенню.

Неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції статей 203, 215, 216, 235, 593, 609 Цивільного кодексу України та статті 34 Господарського процесуального кодексу України зумовлює скасування постанови цього суду та залишення в силі рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

  ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного банку “Факторіал-Банк” задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 липня 2007 року у справі № 37/470-06 скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 6 червня 2007 року залишити в силі.

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В. М. Палій