Постанова

від 31.10.2022 по справі 513/1011/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2709/22

Справа № 513/1011/18

Головуючий у першій інстанції Рязанова К. Ю.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 18 березня 2021 року у справі за скаргою стягувача ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук Анни Олегівни, заінтересована особа: боржник ОСОБА_1 , про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст скарги на дії державного виконавця.

02 березня 2021 року представник стягувача ОСОБА_2 - адвокат Носенко І.П. звернувся до суду першої інстанції зі скаргою, в якій просив: визнати дії державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. з винесення постанови від 03 лютого 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №63850074 неправомірними; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук Анни Олегівни від 03 лютого 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 63850074.

Скаргу була обґрунтована тим, що у державного виконавця не було правових підстав приймати оскаржувану постанову, оскільки повторне накладення штрафу та направлення повідомлення до правоохоронних органів не є підставою для закінчення виконавчого провадження, а державний виконавець Долгорук А.О. лише формально поставилася до своїх обов`язків.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 18 березня 2021 року скаргу представника стягувача ОСОБА_2 - адвоката Носенка І.П., на дії та рішення державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О., заінтересована особа: боржник ОСОБА_1 , про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження задоволено. Визнано дії державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. з винесення постанови від 03 лютого 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №63850074 неправомірними. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук Анни Олегівни від 03 лютого 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 63850074.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги на дії державного виконавця, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, що державним виконавцем на виконання вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вжито всіх передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішення, за якими боржника зобов`язано вчинити певні дії, порядок виконання якого визначено ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи, що рішення неможливо виконати без участі боржника.

Короткий зміст відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Сповіщення сторін.

У судове засідання, призначене на 19 жовтня 2022 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

12 жовтня 2022 року до Одеського апеляційного суду від адвоката Носенка І.П., який діє в інтересах ОСОБА_2 , надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Також, 17 жовтня 2022 року до апеляційного суду від державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. надійшла заява, в якій остання просить розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повне судове рішення виготовлено 31 жовтня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Саратського районного суду Одеської області від 05 листопада 2019 року по справі №513/1011/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено в повному обсязі та зобов`язано ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 13 травня 2009 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , усунути перешкоди ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Красноокнянським РВ УМВС України в Одеській області 10 серпня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , у користуванні земельною ділянкою площею 0,0902 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5124555100:01:002:0056, та згідно державного акту від 22 серпня 2011 року серії ЯЛ № 524217 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом демонтажу за рахунок ОСОБА_1 самовільно збудованої господарської споруди площею 60,9 кв.м, та огорожі з металопрофілю довжиною 4,5 м, які розташовані на вищевказаній земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року по справі №513/1011/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишено без задоволення, а рішення Саратського районного суду Одеської області від 05 листопада 2019 року по справі №513/1011/18 без змін.

З урахуванням зазначеного, рішення Саратського районного суду Одеської області від 05 листопада 2019 року по справі №513/1011/18 набрало законної сили 07 жовтня 2020 року.

27 листопада 2020 року ОСОБА_2 видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Саратського районного суду Одеської області від 05 листопада 2019 року по справі №513/1011/18 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

07 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Саратського районного суду Одеської області від 05 листопада 2019 року по справі №513/1011/18.

Постановою державного виконавця Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. від 08 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП №63850074 по примусовому виконанню виконавчого листа Саратського районного суду Одеської області №513/1011/18 від 26 листопада 2020 року, зобов`язано ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 13 травня 2009 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , усунути перешкоди ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Красноокнянським РВ УМВС України в Одеській області 10 серпня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , у користуванні земельною ділянкою площею 0,0902 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5124555100:01:002:0056, та згідно державного акту від 22.08.2011 року серії ЯЛ № 524217 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом демонтажу за рахунок ОСОБА_1 самовільно збудованої господарської споруди площею 60,9 кв.м, та огорожі з металопрофілю довжиною 4,5 м, які розташовані на вищевказаній земельній ділянці, що належить ОСОБА_2

11 січня 2021 року державним виконавцем Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. було здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1 для перевірки виконання рішення суду, боржником рішення виконано не було, про що складено акт державного виконавця від 11 січня 2021 року у присутності понятих: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Постановою державного виконавця Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. від 11 січня 2021 року ВП №63850074 за невиконання без поважних причин боржником рішення суду у встановлений виконавцем строк рішення суду накладено на боржника ОСОБА_1 , штраф у розмірі 1700 грн.

22 січня 2021 року державним виконавцем Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. було здійснено виїзд для перевірки виконання рішення суду № 513/1011/18 від 26 листопада 2020 року, боржником не виконано рішення суду про що складено акт державного виконавця від 22 січня 202_ (2021) р. у присутності понятих: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Постановою державного виконавця Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. від 25 січня 2021 року ВП №63850074 за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин накладено на боржника гр. ОСОБА_1 , штраф у розмірі 3 400 грн.

В подальшому, державним виконавцем Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. на адресу боржника ОСОБА_1 , направлено попередження про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду згідно ст. 382 КК України.

29 січня 2021 року державним виконавцем Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. було здійснено виїзд та «встановлено, що приміщення не було знесено шляхом демонтажу, також встановлено, що в даному приміщенні знаходиться живність, а саме вівці, кози, що унеможливлює виконання рішення суду без згоди ОСОБА_1 . На момент виїзду боржник був відсутні».

Постановою державного виконавця Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. від 03 лютого 2021 року ВП №63850074 згідно ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Саратського районного суду Одеської області № 513/101/18 від 26 листопада 2020 року.

03 лютого 2021 року державний виконавець Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса) Долгорук А.О. звернулась до Саратського відділу поліції із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 382 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах судом роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін ("Жовнер проти України", № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.

Дослідивши матеріали скарги ОСОБА_2 , матеріали цивільної справи №513/1011/18 та надані копії матеріалів виконавчого провадження, беручи до уваги положення Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції правильно вважав, що державний виконавець передчасно дійшла висновку про закінчення виконавчого провадження, оскільки не вчинила всіх достатніх, ефективних заходів, передбачених законом для повного і реального виконання рішення суду, застосувавши формальний підхід щодо виконання рішення суду, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення скарги.

Так, державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, складено акти про невиконання рішення суду, винесено постанови про накладення штрафів на боржника, направлено повідомлення до органу поліції стосовно боржника про вчинення кримінального правопорушення.

Судом першої інстанції також правильно встановлено, що матеріали виконавчого провадження містять докази сплати боржником накладених державним виконавцем штрафів в сумі 5162,00 грн. На підставі повідомлення державного виконавця від 03 лютого 2021 року внесено відомості про кримінальне правопорушення з боку ОСОБА_1 щодо невиконання судового рішення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162240000069 від 04 лютого 2021 року. 03 лютого 2021 року державним виконавцем Долгорук А.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, після чого будь-яких інших виконавчих дій державним виконавцем вчинено не було.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що направлення повідомлення до органу поліції стосовно боржника про вчинення кримінального правопорушення за ст.382 КК України не є єдиною останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання державного виконавця, на те, що відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з чим державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження по ВП №63850074, не свідчить про відсутність у державного виконавця права вчиняти інші виконавчі дії з виконання рішення суду, передбачені Законом. Вчинені державним виконавцем дії, зокрема, постанови про накладення штрафів на боржника, направлення повідомлення до органу поліції стосовно боржника про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа, і не є належними та достатніми заходами з примусового виконання судового рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось не виконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

На виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, колегія суддів врахувала висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16, 14 травня 2020 року у справі №408/7181/16-а, 20 січня 2021 року №619/562/18, 19 лютого 2020 року №175/81/13-ц, від 22 червня 2022 року №607/2547/20, відповідно до яких сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є підставою закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що державний виконавець не вжила достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого документу всупереч вимогам статей 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження», які регламентують здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення з використанням можливостей, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок чого рішення суду, яке набрало законної сили не виконується, а винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 03 лютого 2021 року є передчасним та таким, що порушує права стягувача у виконавчому провадженні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно дійшов висновку про обґрунтованість скарги, визнання неправомірними оскаржуваних рішень та дій, визнання неправомірною протиправною про закінчення виконавчого провадження та її скасування.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Питання щодо розгляду скарга ОСОБА_2 на дії державноговиконавця судом першої інстанції по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 18 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31 жовтня 2022 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк