Ухвала

від 18.03.2021 по справі 513/1011/18

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/1011/18

Провадження № 4-с/513/1/21

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

18 березня 2021 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Рязанової К.Ю., за участю: секретаря судового засідання Станкової А.В., стягувача (скаржника) ОСОБА_1 , представника стягувача - адвоката Носенка І.П., державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Сарата скаргу представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Носенка Ігоря Петровича, на дії та рішення державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Долгорук Анни Олегівни, заінтересована особа: боржник ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

02 березня 2021 року представник стягувача ОСОБА_1 - адвокат Носенко І.П. звернувся до суду зі скаргою, в якій просить: визнати дії державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. з винесення постанови від 03 лютого 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №63850074 неправомірними; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук Анни Олегівни від 03 лютого 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 63850074.

Скаргу обґрунтовував тим, що у державного виконавця не було правових підстав приймати оскаржувану постанову, оскільки повторне накладення штрафу та направлення повідомлення до правоохоронних органів не є підставою для закінчення виконавчого провадження, а державний виконавець Долгорук А.О. лише формально поставилася до своїх обов`язків.

Ухвалою суду від 03 березня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Саратського районного відділу державної державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Долгорук Анни Олегівни.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Носенко І.П., скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Боржник ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду.

Державний виконавець Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Долгорук А.О. просила відмовити в задоволенні скарги, оскільки діяла в межах повноважень, визначених Законом України Про виконавче провадження , жодних порушень не допустила.

Вислухавши ОСОБА_1 , її представника - адвоката Носенка І.П., державного виконавця Долгорук А.О., дослідивши та оцінивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

У пункті 2.1 рішення Другого Сенату Конституційного суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України Про виконавче провадження (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року № 2-р (П)/2019, зокрема зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).

Конституційний Суд України наголошує, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов`язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень (§ 43 рішення у справі „Shmalko v. Ukraine« від 20 липня 2004 року, § 84 рішення у справі „Fuklev v. Ukraine« від 7 червня 2005 року, § 64 рішення у справі „Apostol v. Georgia« від 28 листопада 2006 року, §§ 46, 51, 54 рішення у справі „Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine« від 15 жовтня 2009 року).

Одною з основних засад цивільного судочинства є обов`язковість судових рішень. Так, відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частина 1 ст.449 ЦПК України встановлює, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

Відповідно до ч. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 5 Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 05 листопада 2019 року по справі №513/1011/18 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено в повному обсязі та зобов`язано ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 13 травня 2009 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , усунути перешкоди ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Красноокнянським РВ УМВС України в Одеській області 10 серпня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , у користуванні земельною ділянкою площею 0,0902 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5124555100:01:002:0056, та згідно державного акту від 22 серпня 2011 року серії ЯЛ № 524217 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом демонтажу за рахунок ОСОБА_2 самовільно збудованої господарської споруди площею 60,9 кв.м, та огорожі з металопрофілю довжиною 4,5 м, які розташовані на вищевказаній земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 513/1011/18 апеляційну скаргу ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а рішення Саратського районного суду Одеської області від 05 листопада 2019 року по справі № 513/1011/18 - без змін.

З урахуванням зазначеного, рішення Саратського районного суду Одеської області від 05 листопада 2019 року по справі № 513/1011/18 набрало законної сили 07 жовтня 2020 року.

27 листопада 2020 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Саратського районного суду Одеської області від 05 листопада 2019 року по справі № 513/1011/18 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

07 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Саратського районного суду Одеської області від 05 листопада 2019 року по справі № 513/1011/18.

Постановою державного виконавця Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. від 08 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 63850074 по примусовому виконанню виконавчого листа Саратського районного суду Одеської області № 513/1011/18 від 26 листопада 2020 року, зобов`язано ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 13 травня 2009 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , усунути перешкоди ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Красноокнянським РВ УМВС України в Одеській області 10 серпня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , у користуванні земельною ділянкою площею 0,0902 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5124555100:01:002:0056, та згідно державного акту від 22.08.2011 року серії ЯЛ № 524217 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом демонтажу за рахунок ОСОБА_2 самовільно збудованої господарської споруди площею 60,9 кв.м, та огорожі з металопрофілю довжиною 4,5 м, які розташовані на вищевказаній земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 .

11 січня 2021 року державним виконавцем Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. було здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1 для перевірки виконання рішення суду, боржником рішення виконано не було, про що складено акт державного виконавця від 11 січня 2021 року у присутності понятих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Постановою державного виконавця Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. від 11 січня 2021 року ВП №63850074 за невиконання без поважних причин боржником рішення суду у встановлений виконавцем строк рішення суду накладено на боржника ОСОБА_2 , штраф у розмірі 1700 грн.

22 січня 2021 року державним виконавцем Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. було здійснено виїзд для перевірки виконання рішення суду № 513/1011/18 від 26 листопада 2020 року, боржником не виконано рішення суду про що складено акт державного виконавця від 22 січня 202_ (2021) р. у присутності понятих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Постановою державного виконавця Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. від 25 січня 2021 року ВП №63850074 за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин накладено на боржника гр. ОСОБА_2 , штраф у розмірі 3 400 грн.

В подальшому, державним виконавцем Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. на адресу боржника ОСОБА_2 , направлено попередження про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду згідно ст. 382 КК України.

29 січня 2021 року державним виконавцем Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. було здійснено виїзд та встановлено, що приміщення не було знесено шляхом демонтажу, також встановлено, що в даному приміщенні знаходиться живність, а саме вівці, кози, що унеможливлює виконання рішення суду без згоди ОСОБА_2 . На момент виїзду боржник був відсутні .

Постановою державного виконавця Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук А.О. від 03 лютого 2021 року ВП №63850074 згідно ч. 3 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Саратського районного суду Одеської області № 513/101/18 від 26 листопада 2020 року.

03 лютого 2021 року державний виконавець Саратського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса) Долгорук А.О. звернулась до Саратського відділу поліції із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 382 КК України.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону України Про виконавче провадження ).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч.3 ст.63 Закону України Про виконавче провадження ).

Статтею 75 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах судом роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін ( "Жовнер проти України", № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.

Дослідивши матеріали скарги ОСОБА_1 , матеріали цивільної справи №513/1011/18 та надані копії матеріалів виконавчого провадження, беручи до уваги положення Закону України Про виконавче провадження , суд вважає, що державний виконавець передчасно дійшла висновку про закінчення виконавчого провадження, оскільки не вчинила всіх достатніх, ефективних заходів, передбачених законом для повного і реального виконання рішення суду, застосувавши формальний підхід щодо виконання рішення суду, тому скарга підлягає задоволенню.

Так, державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, складено акти про невиконання рішення суду, винесено постанови про накладення штрафів на боржника, направлено повідомлення до органу поліції стосовно боржника про вчинення кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що матеріали виконавчого провадження містять докази сплати боржником накладених державним виконавцем штрафів в сумі 5162,00 грн. На підставі повідомлення державного виконавця від 03 лютого 2021 року внесено відомості про кримінальне правопорушення з боку ОСОБА_2 щодо невиконання судового рішення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162240000069 від 04 лютого 2021 року. 03 лютого 2021 року державним виконавцем Долгорук А.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, після чого будь-яких інших виконавчих дій державним виконавцем вчинено не було.

Суд звертає увагу, що направлення повідомлення до органу поліції стосовно боржника про вчинення кримінального правопорушення за ст.382 КК України не є єдиною останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Посилання державного виконавця, на те, що відповідно до п.3 ст.63 Про виконавче провадження у разі невиконання рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з чим державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження по ВП №63850074, не свідчить про відсутність у державного виконавця права вчиняти інші виконавчі дії з виконання рішення суду, передбачені Законом. Вчинені державним виконавцем дії, зокрема, постанови про накладення штрафів на боржника, направлення повідомлення до органу поліції стосовно боржника про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа, і не є належними та достатніми заходами з примусового виконання судового рішення.

Суд також враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 826/14580/16, 14 травня 2020 року у справі №408/7181/16-а, 20 січня 2021 року №619/562/18, 19 лютого 2020 року № 175/81/13-ц, відповідно до яких сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є підставою закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець не вжила достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого документу всупереч вимогам статей 10, 18 Закону України Про виконавче провадження , які регламентують здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення з використанням можливостей, передбачених Законом України Про виконавче провадження , внаслідок чого рішення суду, яке набрало законної сили не виконується, а винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 03 лютого 2021 року є передчасним та таким, що порушує права стягувача у виконавчому провадженні.

Таким чином, судом встановлено обґрунтованість скарги, тому оскаржувані рішення та дії слід визнати неправомірними, а постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною та скасувати.

Керуючись ст. ст. 1, 5, 10, 18, 39, 48, 63, 75 Закону України Про виконавче провадження , ст. ст. 449- 452, 258- 261, 263 ЦПК України, суд

ПО С Т А Н О В И В :

Скаргу представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Носенка Ігоря Петровича, на дії та рішення державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Долгорук Анни Олегівни, заінтересована особа: боржник ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук Анни Олегівни з винесення постанови від 03 лютого 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №63850074 - неправомірними.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Долгорук Анни Олегівни від 03 лютого 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 63850074.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст ухвали складено 18 березня 2021 року.

Суддя К. Ю. Рязанова