Постанова

від 01.12.2022 по справі 359/3691/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2022 року м. Київ

Унікальний номер справи № 359/3691/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9377/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року, ухвалені під головуванням судді Хоменко В.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив здійснити поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме:

1) Визнати за ОСОБА_1 наступне майно:

- домоволодіння, розмір загальної площі - 316,8 кв.м, розмір житлової площі - 178,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, загальною площею 0,15 кв.м, - вартістю 7 528 578,00 грн. ;

- земельну ділянку кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, загальною площею 0,1500 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Вишеньки; цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, - вартістю 510 308,00 грн.;

- земельну ділянку кадастровий номер 3220287000:23:051:0010, загальною площею 2,0000 га, що розташована: АДРЕСА_2 ; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, - вартістю 37 223,00 грн.;

- земельну ділянку кадастровий номер 3220287000:23:051:0017, загальною площею 9,9999 га, земельна ділянка, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, - вартістю 183 531,17 грн.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:058:0014, загальною площею 7,0818 га, земельна ділянка, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства,- вартістю 131 803,59 грн.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:057:0014, загальною площею 23,8618 га, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, - вартістю 444 106,16 грн.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:051:0016, загальною площею 15,3771 га, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, - вартість 286 192,36 грн.;

- легковий автомобіль: марка Porsche, модель: Cayenne, номер кузова: НОМЕР_1 , тип: загальний легковий універсал - В, дата випуску 2011 рік, пробіг: 340530 км, колір: чорний, р.н. НОМЕР_2 , - вартістю 939 750,00 грн.

2) Визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 наступне майно:

- земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:136:0021, загальною площею 0,1000 га, що розташована: АДРЕСА_3 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), - вартістю 1 561 365,00 грн.

- житловий будинок цегляний, розмір загальної площі - 400,70 кв.м, розмір житлової площі - 227,90 кв.м, позначеного на плані під літерою "А", а також спорудження № 1-2, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:136:0021, загальною площею 0,1000 га, АДРЕСА_3 , - вартістю 10 644 531,00 грн.;

- земельну ділянку загальною площею 1,0539 га, кадастровий номер 322484600:02:005:0118, що розташована: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Личанська, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, - вартістю 1 346 357,00 грн.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:004:0163, загальною площею 0,1001 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада; цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва , - вартістю 468 277,00 грн.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1277, загальною площею 0,6133 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 482 235,00 грн.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1083, загальною площею 5,0000 га, земельна ділянка розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, вартістю 2 941 396,00 грн.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1084, загальною площею 2,3627 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська ради, вартістю 1 535 354,00 грн.;

- легковий автомобіль марки LEXUS, модель RX 350, тип: загальний легковий універсал - В, 2011 року випуску, р.н. НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , колір: білий, вартістю 684 675,00 грн.

3) Визнати за ОСОБА_1 1/2 боргових зобов`язань щодо боргу у розмірі 705 000 доларів США, а саме: у розмірі 352 500 доларів США, з яких: 37 500,00 доларів США борг перед ОСОБА_3 ; 65 000,00 доларів США борг перед ОСОБА_4 ; 250 000,00 доларів США борг перед ОСОБА_5 ;

3) Визнати за ОСОБА_2 1/2 боргових зобов`язань щодо боргу у розмірі 705 000,00 доларів США, а саме у розмірі: 352 500,00 доларів США (705 000,00 доларів США/2), з яких: 37 500,00 доларів США борг перед ОСОБА_3 ; 65000,00 доларів США борг перед ОСОБА_4 ; 250 000,00 доларів США борг перед ОСОБА_5 ;

4) Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за спільне майно у розмірі 4 511 229,04 грн.

Позовні вимоги щодо поділу майна подружжя обґрунтовував тим, що сторони з 02 грудня 2004 року по 23 грудня 2015 року перебували в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Вказав, що у період зареєстрованого шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства, ними було набуто вказане рухоме та нерухоме майно, яке просив поділити.

Зазначив, що на сімейні потреби ними були позичені грошові кошти у сумі 705 000,00 доларів США, що по курсу НБУ на день подачі позову складає 18 929 250,00 грн., з яких: 75 000,00 доларів США позичені у ОСОБА_3 ; 130 000,00 доларів США позичені у ОСОБА_4 ; 500 000,00 доларів США позичені у ОСОБА_5 .

Також позивачем було подаровано ОСОБА_2 08 травня 2013 року частку у розмірі 93,75 % статутного капіталу ТОВ «Магнат-Агро»; корпоративні права на ПП «ЛОО», 02 травня 2016 року подарував частку ТОВ «АКВАЛЕНД» у розмірі 23,7 % у статутному капіталі товариства, що відповідає 474 000,00 грн.; 19 листопада 2018 року подарував 48/100 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначав, що згоди про добровільний поділ майна між позивачем та відповідачем не досягнуто (т. 1 а.с. 2-12).

У серпні 2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Головатенко О.С. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила відмовити у задоволенні позовної заяви. Так, заперечуючи проти позову, вказала на те, що варіант розподілу спільного майна між сторонами по справі, який визначений в позовній заяві, був зроблений позивачем за первісним позовом без врахування всього майна, що було набуто сторонами в період зареєстрованого шлюбу та яке підлягає поділу між сторонами по справі.

Також, зазначила, що ОСОБА_1 при зверненні до суду не було визначено дійсної ринкової вартості всіх об`єктів спільної сумісної власності, а вартість тих, що була визначена, є або завищеною, або заниженою, що відповідно підтверджується проведеною на її замовлення оціночно-земельною експертизою, оціночно-будівельною експертизою та експертно-грошовою оцінкою земельних ділянок. До того ж, вказала, що до переліку майна, що підлягає поділу між сторонами, увійшло майно, яке хоча і є в спільній сумісній власності сторін, однак, при вирішенні питання щодо поділу майна не може бути враховано, оскільки таке майно вибуло із володіння відповідача за первісним позовом, і перебуває у розшуку.

Окрім того, зауважила, що оскільки 48/100 частина житлового буд. АДРЕСА_3 , було набуто нею хоча в зареєстрованому шлюбі, проте, на підставі договору дарування, то дана частина житлового будинку є виключно її особистою приватною власністю та не підлягає поділу між сторонами по справі, так само як і дві земельні ділянки, набуті нею хоч і в зареєстрованому шлюбі, проте внаслідок приватизації, і є її особистою приватною власністю та також не підлягають поділу між сторонами.

Відповідач не погодилась з експертною грошовою оцінкою майна, яка була проведена на замовлення позивача, що відповідно стало підставою для проведення судових експертиз на замовлення відповідача та пред`явлення зустрічного позову. Проте відповідач погоджується з запропонованим варіантом розподілу вище зазначених об`єктів, що знаходяться в м. Києві, шляхом визнання особистої приватної власності за відповідачем.

Просила також врахувати, що відповідач проживає разом з дітьми, які перебувають на її утриманні, а позивач жодної фінансової участі щодо забезпечення дітей не приймає (т. 2 а.с. 129-143).

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, у якому просила здійснити поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме:

1) Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на:

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:79:136:0021;

- земельну ділянку, площею 0,1001 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер 3220882600:04:004:0163;

- земельну ділянку, площею 1,0539 га, що розташована: Києво-Святошинський район, Личанська сільська рада,цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства,кадастровий номер 3222484600:02:005:0118;

- земельну ділянку, площею 5,0000 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220882600:04:006:1083;

- земельну ділянку, площею 2,3627 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220882600:04:006:1084;

- земельну ділянку, площею 0,6133 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 3220882600:04:006:0017.

2) Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на :

- домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, площею 0,1500 га, що розташована: Бориспільський район,Вишеньківська сільська рада, с. Вишеньки, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку,кадастровий номер 3220881301:01:009:0145;

- земельну ділянку, площею 2,0000 га, що розташована: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:051:0010;

- земельну ділянку, площею 9,9999 га, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:051:00

- земельну ділянку, площею 7,0818 га, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:058:0014;

- земельну ділянку, площею 23,8618 га, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:057:0014;

- земельну ділянку 15,3771 га, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220281700:23:051:0016;

- автомобіль марки PORSCHE модель CAYENNE 2011 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_1 , тип загальний легковий універсал - В;

- яхту «Баварія 33 Олександер».

3) Стягнути з ОСОБА_1 на її користь у рахунок компенсації за 1/2 частину автомобіль марки PORSCHE модель CAYENNE 2011 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_1 , тип загальний легковий універсал - В, грошову суму у розмірі 469 875,00 грн.;

4) Стягнути з ОСОБА_1 на її користь у рахунок компенсації за спільне майно у розмірі 3 667 235,20 грн.;

5) Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на яхту «Баварія 33 Олександер»;

6) Стягнути з ОСОБА_1 на її користь у рахунок компенсації за 1/2 частину яхти «Баварія 33 Олександер»;

7) Стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені судові витрати: витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 605,00 грн.; витрати по сплаті судової оціночно-земельної експертизи в розмірі 42 000,00 грн.; витрати по сплаті судової оціночно-будівельної експертизи в розмірі 17 000 грн.; витрати на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок в розмірі 5 000,00 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

Зустрічні вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що перебувала з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Голосіївського районного суду від 23 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року, було розірвано. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею.

Вказувала, що в період зареєстрованого шлюбу ними як подружжям було набуто рухоме та нерухоме майно, яке вона просила поділити, не враховуючи при такому поділі земельні ділянки, які набуті нею, хоч і в зареєстрованому шлюбі, проте, внаслідок приватизації, і є її особистою приватною власністю та не підлягають поділу між сторонами.

Також, зазначила, що оскільки автомобіль марки LEXUS модель RX 2011 року випуску, р.н. НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , хоча і є об`єктом спільної сумісної власності, однак при вирішенні питання щодо поділу майна не може бути врахований, оскільки даний автомобіль вибув із її володіння, і перебуває у розшуку.

Окрім того, вказала, що 48/100 частин житлового будинку (будинковолодіння) номер АДРЕСА_3 , було набуто нею хоча в зареєстрованому шлюбі, проте, на підставі договору дарування, та є виключно її особистою приватною власністю та не підлягає поділу (т. 3 а.с. 172-192).

У березні 2020 року від відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог за їх безпідставності. Свою позицію мотивував тим, що перелік майна, який зазначений в зустрічному позові, не відповідає дійсності та складено невірно. Вказав, що два об`єкти, а саме: земельна ділянка площею 2,0 га, що розташована в Баришівському районі, Селищанська сільська рада, ділянка № НОМЕР_5 , та яхта «Баварія 33 Олександер», на його думку, не підлягають поділу між сторонами, а автомобіль марки LEXUS при поділі майна має бути врахований.

Зазначив, що не відповідає дійсності інформація, що житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , був придбаний за сумісні кошти подружжя, адже позивачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що в неї були кошти на придбання даного об`єкту. При цьому, відповідач за зустрічним позовом зазначив, що на придбання даного будинку брались гроші в борг (т. 4 а.с. 220-222).

У березні 2020 року представник позивача за зустрічним позовом - адвокат Головатенко О.С. подала відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій просила задовольнити зустрічну позовну заяву в повному обсязі (т. 4 а.с. 227-233).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- домоволодіння, розмір загальної площі - 316,8 кв.м, розмір житлової площі - 178,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, загальною площею 0,15 кв.м, - вартістю 8 192 000,00 грн.;

- земельну ділянку кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, загальною площею 0,1500 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Вишеньки; цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку - вартістю 840 330,00 грн.;

- земельну ділянку кадастровий номер 3220287000:23:051:0010, загальною площею 2,0000 га, що розташована: АДРЕСА_2 ; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства,- вартістю 135 631,25 грн.;

- земельну ділянку кадастровий номер 3220287000:23:051:0017, загальною площею 9,9999 га, земельна ділянка, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищенська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, - вартістю 678 149,45 грн.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:058:0014, загальною площею 7,0818 га, земельна ділянка, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищенська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, - вартістю 480 256,68 грн.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:057:0014, загальною площею 23,8618 га, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищенська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, - вартістю 1 532 751,22 грн.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:051:0016, загальною площею 15,3771 га, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищенська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, - вартість 987 740,60 грн.;

- легковий автомобіль: марка Porsche, модель: Cayenne, номер кузова: НОМЕР_6 , тип: загальний легковий універсал - В, дата випуску 2011 рік, пробіг: 340530 км, колір: чорний, р.н. НОМЕР_2 , - вартістю 939 750,00 грн.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на:

- земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:136:0021, загальною площею 0,1000 га, що розташована: АДРЕСА_3 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), - вартістю 1 528 470,00 грн.;

- житловий будинок цегляний, розмір загальної площі - 400,70 кв.м, розмір житлової площі - 227,90 кв.м, позначеного на плані під літерою «А», а також спорудження № 1-2, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:136:0021, загальною площею 0,1000 га, АДРЕСА_3 , - вартістю 6 935 000,00 грн.;

- земельну ділянку загальною площею 1,0539 га, кадастровий номер 322484600:02:005:0118, що розташована: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Личанська, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, - вартістю 1 311 579,00 грн.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1277, загальною площею 0,6133 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, - вартістю 210 178,00 грн.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1083, загальною площею 5,0000 га, земельна ділянка розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства,- вартістю 1 713 500,00 грн.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1084, загальною площею 2,3627 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська ради, - вартістю 809 697,00 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 763,00 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задоволено.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на:

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:136:0021, загальною площею 0,1000 га, що розташована: АДРЕСА_3 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- земельну ділянку загальною площею 1,0539 га, кадастровий номер 322484600:02:005:0118, що розташована: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Личанська, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:004:0163, загальною площею 0,1001 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада; цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1277, загальною площею 0,6133 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1083, загальною площею 5,0000 га, земельна ділянка розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:006:1084, загальною площею 2,3627 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська ради.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, загальною площею 0,1500 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Вишеньки; цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку;

- земельну ділянку кадастровий номер 3220287000:23:051:0010, загальною площею 2,0000 га, що розташована: АДРЕСА_2 ; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку кадастровий номер 3220287000:23:051:0017, загальною площею 9,9999 га, земельна ділянка, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:058:0014, загальною площею 7,0818 га, земельна ділянка, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:057:0014, загальною площею 23,8618 га, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3220287000:23:051:0016, загальною площею 15,3771 га, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- легковий автомобіль: марка Porsche, модель: Cayenne, номер кузова: НОМЕР_6 , тип: загальний легковий універсал - В.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок компенсації за 1/2 частину автомобіля марки Porsche, модель: Cayenne, номер кузова: НОМЕР_6 , тип: загальний легковий універсал - В, 2011 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , грошову суму 469 875,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок компенсації за спільне майно 3 667 235,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 9 605,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судової оціночно-будівельної експертизи у загальному розмірі 59 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок в розмірі 5 000,00 грн. (т. 5 а.с. 165-197).

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Головатенко О.С. про ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн. (т. 5 а.с. 219-227).

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням районного суду, 25 липня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Венгаренко Т.А. направила до суду апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на його користь компенсації за спільне майно та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на його користь компенсацію за спільне майно у розмірі 3 340 370,84 грн.

Також просила скасувати рішення суду в частині задоволення зустрічним позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на її користь у рахунок компенсації за 1/2 частину автомобіля марки Porsche, модель: Cayenne, номер кузова: НОМЕР_6 , тип: загальний легковий універсал - В, 2011 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , грошову суму 469 875,00 грн.; стягнення 3 667 235,20 грн. у рахунок компенсації за спільне майно; судового збору у розмірі 9 605,00 грн.; витрат по сплаті судової оціночно-будівельної експертизи у загальному розмірі 59 000,00 грн.; витрат на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок в розмірі 5 000,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4 802,50 грн., а у решті вимог за зустрічним позовом - відмовити.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року просила залишити без змін.

Також просила скасувати додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року, у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви відмовити, заяву про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду (т. 6 а.с. 1-17).

На обґрунтування скарги зазначила, що рішення суду ухвалено без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права. Вказувала, що суд першої інстанції надав перевагу та прийняв як доказ для визначення вартості майна, що є предметом поділу, тільки експертні висновки щодо оцінки майна, надані позивачем за зустрічним позовом. При цьому, судом не враховано звітів про незалежну оцінку вартості майна, поданих позивачем за первісним позовом та не обґрунтовано, яким саме вимогам закону не відповідають надані докази. Так, у суді першої інстанції позивачем за первісним позовом було заявлено клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи, оскільки сторонами було надано звіти про оцінку майна, різниця між якими становила 13 429 759,20 грн. Проте суд першої інстанції не призначив експертизи для визначення реальної вартості майна, безпідставно прийнявши оцінку відповідача за первісним позовом.

Звертала увагу, що відповідно до наданих позивачем за первісним позовом висновків експертиз та звітів про оцінку майна, ОСОБА_2 переходять в особисту приватну власність об`єкти загальною вартістю 13 401 863,12 грн., а ОСОБА_1 переходять в особисту приватну власність об`єкти на суму 10 061 492,28 грн. Отже, навіть без врахування приватизованої відповідачем за первісним позовом земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:004:0163, загальною площею 0,1001 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська радавартістю 468 277,00 грн. та автомобіля марки LEXUS модель RX 2011 року випуску, р.н. НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , різниця між вартістю майна, що розподіляється, становить 3 340 370,84 грн., яку ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь, як компенсацію за спільне майно.

Щодо незаконності додаткового рішення зазначала, що суд першої інстанції враховуючи часткове задоволення первісного позову мав стягнути судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, але цього не зробив. Посилалася на те, що ОСОБА_1 не мав можливості подати заперечення на заяву про стягнення з нього витрат на правничу допомогу, оскільки заяви не отримував, про розгляд заяви не був повідомлений та не знав про ухвалення додаткового рішення. Вважає, що підстави для поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення є неповажними.

21 березня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Головатенко О.С. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення - залишити без змін (т. 6 а.с. 106-123).

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , його представник - адвокат Дика Л.О. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити. Представник ОСОБА_2 - адвокат Головатенко А.С. заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити її без задоволення.

Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Факт належного сповіщення позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 їх представники - адвокат Дика Л.О. та адвокат Головатенко А.С. в суді не заперечували про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання(т. 7 а.с. 34-35).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).

Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року не підлягає задоволенню, апеляційна скарга на додаткове рішення цього ж суду від 22 червня 2022 року підлягає задоволенню частково за наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги на рішення суду по суті вирішення спору свідчать про те, що апелянт оскаржував рішення районного суду в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки компенсації за спільне майно подружжя, а також в частині задоволення зустрічних вимог ОСОБА_2 про стягнення на її користь із ОСОБА_1 компенсації за 1/2 частину автомобіля марки Porsche, модель: Cayenne, грошової суми 469 875,00 грн., стягнення 3 667 235,20 грн. у рахунок компенсації за спільне майно; судового збору у розмірі 9 605,00 грн.; витрат по сплаті судової оціночно-будівельної експертизи у загальному розмірі 59 000,00 грн.; витрат на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок в розмірі 5 000,00 грн.

При цьому, визначений районним судом поділ між сторонами спільно нажитого майна подружжя апелянт не оскаржував і таких доводів скарга не містить, проте, заперечував оцінку (вартість) таких об`єктів, не погодився із висновками районного суду щодо відмови в задоволенні клопотань про виклик і допит свідків, призначення комплексної експертизи.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення обґрунтовані посиланням на помилкові висновки суду першої інстанції, який, враховуючи часткове задоволення первісного позову, мав стягнути судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, але цього не зробив.

З огляду на положення ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевірив законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень в межах доводів скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 листопада 2002року. Рішенням Голосіївського районного суду від 23 грудня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року, шлюб було розірвано (т. 1 а.с. 13-21).

Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають з ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 155-156).

Встановлено, що за час зареєстрованого шлюбу сторонами набуто наступне майно, яке зареєстровано за ОСОБА_2 :

- земельна ділянка площею 0,1000 га , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:79:136:0021. Дана земельна ділянка набута на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2013 року;

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на який набуто позивачем за зустрічним позовом на підставі договору дарування 48/100 частини нерухомого майна (будинку) від 29.11.2013 року, а 52/100 частини нерухомого майна (будинку) - на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2013 року;

- домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка, площею 0,1500 га, що розташована: Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Вишеньки, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3220881301:01:009:0145. Земельна ділянка набута на підставі приватизації;

- земельна ділянка, площею 0,1001 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер 3220882600:04:004:0163. Земельна ділянка набута на підставі приватизації;

- земельна ділянка, площею 1,0539 га, що розташована: Києво-Святошинський район, Личанська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222484600:02:005:0118.Земельна ділянка набута на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2005 року;

- земельна ділянка, площею 5,0000 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220882600:04:006:1083. Земельна ділянка набута на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2008 року № 4015;

- земельна ділянка, площею 2,3627 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220882600:04:006:1084. Земельна ділянка набута на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2008 року № 4020;

- земельна ділянка, площею 0,6133 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 3220882600:04:006:0017. Земельна ділянка набута на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2008 року;

- легковий автомобіль марки LEXUS модель RX 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_7 , котрий з листопада 2016 року по день розгляду справи судом перебував в розшуку.

Також, судом встановлено, що за час зареєстрованого шлюбу сторонами набуто наступне майно, яке зареєстровано за ОСОБА_1 :

- земельна ділянка, площею 2,0000 га, що розташована: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:051:0010;

- земельна ділянка, площею 9,9999 га, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:051:0017;

- земельна ділянка, площею 7,0818 га, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:058:0014;

- земельна ділянка, площею 23,8618 га, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220287000:23:057:0014;

- земельна ділянка, площею 15,3771 га, що розташована: Київська область, Баришівський район, Селищанська сільська рада, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220281700:23:051:0016;

- легковий автомобіль марки PORSCHE модель CAYENNE 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_1 , тип загальний легковий універсал - В.

За змістом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Згідно зі ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Тлумачення ст. 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Письмових доказів, зокрема, шлюбного договору, існування домовленості між подружжям щодо іншого визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя у разі поділу майна до суду не надано.

При цьому, районним судом враховано, що на підставі договору дарування частин нерухомого майна ОСОБА_2 було отримано від ОСОБА_1 безоплатно в дар у власність 48/100 частин житлового будинку (будинковолодіння) номер АДРЕСА_3 . Дійсність даного договору дарування сторонами не заперечувалась.

29 листопада 2013 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбала 52/100 частин житлового будинку за вищевказаною адресою.

29 листопада 2013 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1000 га , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

З урахуванням того, що 48/100 частин житлового будинку по вище зазначеній адресі було набуто ОСОБА_2 , на підставі договору дарування, то в силу ст. 57 СК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11, 48/100 частин житлового будинку, є виключно особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не підлягає поділу між сторонами по справі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що частка житлового будинку, яка підлягає поділу між сторонами по справі складає 52/100, що в рівних частинах становить по 26/100 частин кожному.

При цьому, обґрунтованими є висновки районного суду, що земельна ділянка кадастровий номер 3220881301:01:009:0145, загальною площею 0,1500 га, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Вишеньки; цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку набута ОСОБА_2 внаслідок приватизації, а тому, в силу ст. 57 СК України, дана земельна ділянка є виключно особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не підлягає поділу між сторонами по справі.

Враховуючи положення ст. 70 СК України, наявні докази в матеріалах справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить по 50/100 частин житлового будинку (домоволодіння) за адресою: АДРЕСА_1 , тому, вказане домоволодіння, що розташоване на цій ж земельній ділянці, підлягає поділу в рівних частинах між сторонами по справі, по 50/100 кожній із сторін. Оскільки сторони не заперечували залишення цього будинку разом із земельною ділянкою за первісним позивачем ОСОБА_1 , з останнього на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсація вартості частини цього майна.

Зважаючи на те, що автомобіль марки LEXUS модель RX 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 хоча був об`єктом спільної сумісної власності сторін, однак, при вирішенні питання щодо поділу майна сторін не може бути врахований, оскільки даний автомобіль вибув із володіння ОСОБА_2 , і перебуває у розшуку, що підтверджується інформацією з сайту МВС України, листами-відповідями з правоохоронних органів від 31.07.2017року, від 10.07.2017року, 17.07.2017року, які долучені до зустрічної позовної заяви.

Враховуючи те, що автомобіль марки PORSCHE модель CAYENNE 2011 року випуску, тип загальний легковий універсал - В є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та підлягає поділу між ними в рівних частинах.

Вартість даного автомобіля, відповідно до поданого первісного позову, що була визначена ОСОБА_1 на підставі оголошень про продаж аналогічного автомобіля в мережі Інтернет, становила 939750,00 грн., з визначеною вартістю погоджується і ОСОБА_2 , про що остання зазначила в зустрічній позовній заяві та було підтверджено в ході судового розгляду її представником.

Зважаючи на викладене вище, вимоги законодавства, районний суд дійшов обґрунтованого висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 у рахунок компенсації за 1/2 частину вищевказаного автомобіля марки Porsche, модель: Cayenne, грошової суми 469 875,00 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки наявності інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірного будинку, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не доведено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відступлення від рівності часток у поділі майна подружжя.

Доводи апелянта про помилковість висновків районного суду про поділ земельної ділянки кадастровий номер 3220287000:23:051:0010 площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства колегія суддів відхилила, оскільки об`єктивних доказів набуття ОСОБА_1 вказаної ділянки у особисту власність шляхом приватизації до районного суду не було надано і судом таких не встановлено. Позивач ОСОБА_1 заявив в позовній заяві про поділ вказаної ділянки між подружжям, в подальшому подане ним клопотання суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду зважаючи на недотримання первісним позивачем положень п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України (т. 1 а.с. 1-12 т. 2 а.с. 240-241т. 5 а.с. 139-141).

Врахувавши вищенаведені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вищевказане майно набуто сторонами під час шлюбу, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, оскільки іншого не було встановлено домовленістю між сторонами, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Рішення районного суду в частині обсягу визнання спільного майна подружжя і поділу його об`єктів, сторони у цьому провадженні не заперечували і не оскаржували. Вказані обставини представник ОСОБА_1 - адвокат Дика Л.О. та представник ОСОБА_2 - адвокат Головатенко А.С. підтвердили в суді апеляційної інстанції про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 7 а.с. 12-13).

В ході судового розгляду первісним позивачем ОСОБА_1 не було доведено належними та допустимими доказами того факту, що в період зареєстрованого шлюбу ним було взято в борг грошові кошти у третіх осіб, які б витрачались в інтересах сім`ї та на її користь. Посилання апелянта на можливі показання свідків на підтвердження цих обставин, суд відхилив зважаючи на недопустимість і неналежність доказування грошових зобов`язань та (або) їх цільового використання показаннями свідків.

Щодо висновків про оцінку вартості спільного майна подружжя.

Позивачем за первісним позовом - ОСОБА_1 до суду першої інстанції були надані звіти виконані ПП «Бюро послуг та консультацій» від 17 квітня 2019 року із визначенням: ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:136:0021 в розмірі 1 561365 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:004:0163 в розмірі 468 277 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3222485600:02:005:0118 в розмірі 1 346 357 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:006:1083 в розмірі 2 941 396 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220881301:01:009:0145 в розмірі 510 308 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:006:1084 в розмірі 1 535 354 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:006:1277 в розмірі 482 235 грн. (т. 1 а.с. 105-204 т. 2 а.с. 27-68).

Крім того, позивачем за первісним позовом - ОСОБА_1 до суду першої інстанції були надані звіти виконані ПП «Бюро послуг та консультацій» від 18 квітня 2019 року із визначенням: ринкової вартості житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 7 528 578 грн.; ринкової вартості житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 в розмірі 10 644 531 грн. (т. 1 а.с. 211-242 т. 2 а.с. 1-26)

До суду не надано доказів, що вказані звіти і висновки виконані особами, які мають кваліфікацію судових експертів, при цьому, мета оцінки у кожному з цих висновків зазначена - визначення ринкової вартості земельної ділянки для визначення розміру судового збору.

Відповідачкою ОСОБА_2 на обґрунтування вимог заявленого нею зустрічного позову були надані: висновок судового експерта судового експерта Коваленко Л.А. ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» від 22 серпня 2019 року № 14815 із визначенням: ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:136:0021 в розмірі 1 528 470 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220881301:01:009:0145 в розмірі 840 330 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3222485600:02:005:0118 в розмірі 1 311 579 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:004:0163 в розмірі 37 728 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:006:1083 в розмірі 1 713 500 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:006:1084 в розмірі 809 697 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:006:0017 в розмірі 210 178 грн. (т. 3 а.с. 20-63 т. 4 а.с. 60-103).

Крім того, відповідачкою ОСОБА_2 на обґрунтування вимог заявленого нею зустрічного позову був наданий висновок судового експерта судового експерта Комашко Р.В. ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» від 23 серпня 2019 року № 14814 із визначенням: ринкової вартості житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 в розмірі 6 935 000 грн.; ринкової вартості домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 без урахування вартості земельної ділянки в розмірі 8 192 000 грн. (т. 3 а.с. 64-108 т. 4 а.с. 104-148).

Також відповідачкою ОСОБА_2 на обґрунтування вимог заявленого нею зустрічного позову був наданий звіт суб`єкта оціночної діяльності ФК «Титан» від 27 серпня 2019 року № 27/08 із визначенням ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220287000:23:051:0010 в розмірі 135 631, 25 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220287000:23:051:0017 в розмірі 678 149, 45 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220287000:23:058:0014 в розмірі 480 256,68 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220287000:23:057:0014 в розмірі 1 532 751,22 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220281700:23:051:0016 в розмірі 987 740,60 грн. До вказаного звіту також не було надано доказів, що оцінювач має свідоцтво судового експерта (т. 3 а.с. 109-148 т. 4 а.с. 149-188).

За наданим позивачем ОСОБА_1 до районного суду висновком судового експерта Малого О.В. від 27 лютого 2020 року № 55/19 ринкова вартість житлового будинку загальною площею 400,7 кв.м. житловою площею 227,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 визначена в розмірі 10 740 062 грн.; ринкова вартість житлового будинку загальною площею 316.8 кв.м., житловою площею 178.6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 визначена в розмірі 5 001 483 грн. (т. 5 а.с. 38-58).

Крім того, позивачем ОСОБА_1 до районного суду був наданий висновок судового експерта Малого О.В. від 27 лютого 2020 року № 56/19 року із визначенням: ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:136:0021 в розмірі 3 170 680 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220881301:01:009:0145 в розмірі 509 364 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3222484600:02:005:0118 в розмірі 1 578 110 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:006:1277 в розмірі 644 180 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:006:1083 в розмірі 3 075 062 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:006:1084 в розмірі 1 453 061 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220287000:23:051:0010 в розмірі 109 800 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220287000:23:051:0017 в розмірі 466 995 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220287000:23:058:0014 в розмірі 342 051 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220287000:23:057:0014 в розмірі 1 021 285 грн.; ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 3220287000:23:051:0016 в розмірі 750 402 грн. (т. 5 а.с. 59-95).

В матеріалах справи наявні докази повідомлення судовими експертами ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» сторін по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про проведення експертних досліджень об`єктів нерухомого майна, що є предметом поділу (т. 4 а.с. 234-246 т. 5 а.с. 5-17).

Кваліфікація судових експертів ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» Коваленко Л.А. і Комашко Р.В. підтверджена належними доказами, які були подані до районного суду, в експертних висновках міститься відмітка про попередження експертів про кримінальну відповідальність (т. 3 а.с. 63, 108 т. 6 а.с. 234в-234г).

Кваліфікація судового експерта Малого О.В. відповідачкою ОСОБА_2 та її представником - адвокатом Головатенко А.С. в суді не заперечувалась, проте звертала увагу суду на порушення і недоліки у складеному експертному висновку судового експерта Малого О.В.

Наданий позивачем ОСОБА_1 висновок судового експерта Малого О.В. від 27 лютого 2020 року № 56/19 районний суд відхилив, оскільки у висновку експертом не вірно зазначені площі деяких земельних ділянок, зокрема: земельної ділянки із кадастровим номером 3220881301:01:009:0145 замість площі 0.1500 га зазначено 0.151 га., а при визначенні вартості земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:006:1083 експертом оцінено площу ділянки 5.0001 га., замість 5.0000 га, тобто невірно визначено площу оцінюваної ділянки. У цьому ж висновку експертом визначена ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 322484600:02:005:0118, хоча предметом поділу у справі була земельна ділянка з кадастровим номером 3222484600:02:005:0118. Крім того, експертом помилково визначено ринкову вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:006:1277, проте предметом поділу у справі є ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:006:0017 та визначено вартість ділянки з кадастровим номером 3220287000:23:051:0016, хоча дослідженню і визначенню ринкової вартості підлягала земельна ділянка 3220281700:23:051:0016 (т. 5 а.с. 59-95).

Суд апеляційної інстанції в судовому засіданні оглянув оригінали висновків судового експерта Малого О.В. від 27 лютого 2020 року № 55/19 і № 56/19, копії яких були надані стороною позивача ОСОБА_1 до районного суду (т. 7 а.с. 34-35).

Оскільки висновок судового експерта Малого О.В. від 27 лютого 2020 року № 56/19 містить неправильні визначення кадастрових номерів та площ земельних ділянок, суд апеляційної інстанції погодився із висновком районного суду, який визнав неналежним доказом і відхилив вказаний експертний висновок.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не уточнював заявлені ним позовні вимоги після складення на його замовлення експертних висновків, відповідно до вартості об`єктів нерухомості, зазначеної у вказаних висновках. З цих підстав, суд апеляційної інстанції відхилив посилання апелянта на необхідність застосування судом висновку судового експерта Малого О.В. від 27 лютого 2020 року № 55/19.

Доводи апелянта, що районний суд не забезпечив реалізацію права позивача за перівісним позовом ОСОБА_1 подати відповідні докази до закриття підготовчого судового засідання не повідомивши його та його представника належним чином про його проведення, спростовуються дослідженими судом матеріалами справи.

Так, із зазначеним позовом позивач ОСОБА_1 звернувся 22 квітня 2019 року про що свідчить поштовий штемпель на опису вкладення поштового відправлення позовної заяви разом із додатками (т. 1 а.с. 1-12 т. 2 а.с. 69-70).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху, а ухвалою цього ж суду від 14 червня 2019 року справу передано на розгляд Голосіївському районному суду м. Києва (т. 2 а.с. 72-73, 80-82).

Ухвалою Голосіївсього районного суду міста Києва від 22 липня 2019 року відкрито провадження у справі, підготовче засідання проводилось 17 жовтня 2019 року, 16 вересня 2020 року, коли попередній розгляд відкладався у т.ч. за клопотаннями представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Короткова А.П. про відкладення підготовчого засідання (т. 2 а.с. 97-98, 124-125 т. 5 а.с. 96-100, 116-123).

При цьому, позивач ОСОБА_1 через представників - адвоката Личак М.М. та адвоката Короткова А.П. брав участь у розгляді справи та був обізнаний із поданими відповідачкою ОСОБА_2 доказами та експертними висновками, подавав відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та висновки судового експерта Малого О.В. на спростування висновків судових експертів наданих ОСОБА_2 (т. 4 а.с. 216-226 т. 5 а.с. 21, 31-97).

До суду надані докази письмових повідомлень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надісланих сторонам по справі ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» щодо проведення експертного дослідження та забезпечення доступу до об`єктів нерухомого майна які є предметом поділу у цій справі (т. 4 а.с. 234-248 т. 5 а.с. 5-20).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі (т. 5 а.с. 123).

При цьому, 13 квітня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Коротков А.П. подавав клопотання за змістом якого був обізнаний з розглядом справи районним судом проте просив відкласти розгляд на будь-яку іншу дату після зняття посилених карантинних обмежень (т. 5 а.с. 120).

Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 через представника - адвоката Короткова А.П. був повідомлений про розгляд справи районним судом та мав достатньо часу для надання усіх необхідних доказів і заперечень по справі.

Щодо додаткового рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16).

За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Головатенко О.С. подала відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому визначила попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн. Аналогічний розрахунок вказано у зустрічній позовній заяві (т. 2 а.с. 129-143, т. 3 а.с. 172-192).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва у справі ухвалено 22 червня 2022 року, а з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу з долученням доказів понесення таких витрат представник ОСОБА_2 - адвокат Головатенко О.С. звернулася 10 червня 2022 року, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України (т. 5 а.с. 199-217).

У вказаній заяві представник ОСОБА_2 - адвокат Головатенко О.С. порушила питання про поновлення строку на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що 21 лютого 2022 року у даній справі було ухвалено рішення та проголошено вступну та резолютивну частину рішення, а з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан на території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який згодом було продовжено до кінця серпня 2022 року. Вказувала, що ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 не мали можливості з поважних причин подати протягом 5 днів вказану заяву разом з доказами понесення витрат на правничу допомогу, оскільки були змушені разом зі своїми дітьми виїхати у безпечне місце для збереження життя дітей (т. 5 а.с. 199-201).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч. 1 ст. 126 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ЦПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Із правового аналізу норм статей 126, 127 ЦПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що докази понесення судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, ЦПК України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи

Колегія суддів погодилась з висновком районного суду, що наведені заявником обставини і докази свідчать про поважність причин пропуску строку на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу, що є підставою для поновлення такого строку, враховуючи, що при зверненні до суду та в судовому засіданні районного суду до закінчення судових дебатів позивач за зустрічним позовом заявляла про стягнення витрат на правову допомогу.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_2 - адвокат Головатенко О.С. надала: договір про надання правничої (правової) допомоги, укладений між ОСОБА_2 та АО «Київська міська агенція незалежних адвокатів «ЮСТЕМ» від 17 липня 2019 року, додаток № 1 до договору від 17 липня 2019 року (Порядок обчислення розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу), угоду про заміну сторони в договорі про надання правничої (правової) допомоги від 13 листопада 2020 року, договір про надання правничої (правової) допомоги від 03 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та АО «ДЖІ ЕНД ДІ», додаток № 1 до договору від 03 лютого 2021 року (Порядок обчислення розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу), копії ордерів, що уповноважує адвоката Головатенко О.С. представляти інтереси ОСОБА_2 у Голосіївському районному суді м. Києва, акт наданих послуг до договору від 22 лютого 2022 року (т. 5 а.с. 202-211).

Згідно з актом наданих послуг від 22 лютого 2022 року виконавцем надано замовнику наступну правову допомогу: формування правової позиції по справі - 10 000,00 грн., ознайомлення з заявами по суті справи, документами з процесуальних питань та доказами, наданими іншими учасниками справи - 16 000,00 грн., складання заяв по суті (зустрічний позов, відзив на позов, відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, заперечення) - 24 000,00 грн., складання документів з процесуальних питань (письмові пояснення, клопотання про долучення доказів) - 9 000,00 грн., участь у 11 судових засіданнях - 33 000,00 грн., збір доказів по справі, направлення адвокатських запитів - 10 000,00 грн., всього - 102 000,00 грн. Згідно з п. 4 акта наданих послуг сторони договору погодили остаточний розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн. (т. 5 а.с. 209).

З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задоволено.

У судовому засіданні 21 лютого 2022 року представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Головатенко А.С. було заявлено, що сторона відповідача не підтримує заявлених раніше позовних вимог і відмовляється від вимоги щодо поділу рухомого майна яхти «Баварія 33 Олександер», оскільки не знайдено доказів на підтвердження набуття цього майна як спільного майна подружжя, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання і така відмова від частини вимог врахована районним судом (т. 5 а.с. 161-163).

За таких обставин, колегія суддів визнала неспроможними та відхилила доводи апелянта, про часткове задоволення зустрічного позову та, відповідно, помилковий розподіл судових витрат за зустрічним позовом.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

Апелянт посилався на те, що був позбавлений можливості подати свої заперечення та клопотання про зменшення судових витрат, оскільки заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Головатенко О.С. про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу з долученням доказів понесення таких витрат не отримував.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Головатенко О.С. направляла копію заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу з долученням доказів понесення витрат на поштову адресу ОСОБА_1 , що підтверджується поштовою накладною та описом вкладення поштового відправлення (т. 5 а.с. 214-215).

Поряд з цим, у справі відсутні докази отримання позивачем ОСОБА_1 та його представником копії заяви про ухвалення додаткового рішення, тому суд апеляційної інстанції, виходячи з реалізації принципу диспозитивності, дійшов висновку про наявність підстав для прийняття заперечень сторони позивача ОСОБА_1 щодо співмірності витрат на правничу допомогу понесених ОСОБА_2 .

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Врахувавши вищевказане, колегія суддів погодилась з доводами представника позивача - адвоката Дикої Л.О. щодо завищеної суми витрат на правничу допомогу, яку відповідач просила стягнути з позивача за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, оскільки такий розмір не відповідає складності справи, наданим адвокатом обсягом послуг в апеляційному суді та не відповідає критерію розумності.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Колегія суддів визнала, що зазначені суми витрат щодо формування правової позиції по справі - 10 000,00 грн., ознайомлення з заявами по суті справи, документами з процесуальних питань та доказами, наданими іншими учасниками справи - 16 000,00 грн., складання заяв по суті (зустрічний позов, відзив на позов, відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, заперечення) - 24 000,00 грн., фактично свідчать про подвійне включення певних витрат за виконання правничої допомоги. Тому, формування правової позиції по справі - 10 000,00 грн. підлягає виключенню, оскільки така правова позиція відповідачки (позивачки за зустрічним позовом) була сформована під час підготовки відзиву на первісний позов та складання зустрічної позовної заяви, які включені як самостійні понесені витрати, стягнення витрат на ознайомлення з документами підлягає зменшенню з 16 000 грн. до 5 000 грн., складання заяв по суті підлягає зменшенню з 24 000 грн. до 15 000 грн.

Витрати за участь у 11 судових засіданнях - 33 000,00 грн., не можуть бути визнані задоволені в повному обсязі, оскільки як вбачається з матеріалів справи деякі судові засідання не відбулись у т.ч. не з вини сторони позивача за первісним позовом, тому підлягають відшкодуванню ці витрати в сумі 21 000 грн. Відшкодування витрат на складання документів з процесуальних питань (письмові пояснення, клопотання про долучення доказів) - 9 000,00 грн. і збір доказів по справі, направлення адвокатських запитів - 10 000,00 грн., має бути зменшено до загальної суми - 9 000 грн.

Таким чином, виходячи з вищенаведених вимог законодавства, засад розумності і справедливості, та враховуючи заперечення позивача суд визначає до стягнення суму витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції підлягає зменшенню з 70 000,00 грн. до 50 000 грн., яка єспівмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. З цих підстав оскаржуване додаткове рішення районного суду підлягає зміні.

З огляду на вищезазначене, оскільки витрати на суму 50 000,00 грн. на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції доведені, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, критерію значимості справи для позивача за зустрічним позовом, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, процесуальних порушень, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних рішень, апелянт не зазначав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року - залишити без змін.

Додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року - змінити, зменшити суму стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу з 70 000,00 грн. до 50 000 грн.

В іншій частині додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 02 грудня 2022 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова