Рішення

від 23.11.2022 по справі 907/491/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2022 р. м. УжгородСправа № 907/491/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/491/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Транс", м. Ужгород до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Вуд ЛТД", м. Виноградів про стягнення заборгованості у сумі 52 097,46 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 52 097,46 грн., з яких 44 445,00 грн. основного боргу за договором заявкою №08-Д від 01.02.2022 р., 584,00 грн. трьох відсотків річних та 7 068,46 грн. втрат від інфляції, посилаючись на порушення відповідачем умов договору та вимог положень статей 525, 530 Цивільного кодексу України, та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/491/22, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 22.07.2022 р. у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування на забезпечення здійснення судочинства була надіслана відповідачу 08.09.2022 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження юридичної особи, та як вбачається з відстеження поштового відправлення №8850101639234, отримана відповідачем 14.09.2022 року.

Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2022 р. надіслав 20.09.2022 р. до суду відзив на позов. У вказаному процесуальному документі відповідач з доводами позивача не погоджується та зокрема вказує на те, що у відповідності до виписки АТ «УКРСИББАНК» від 06.09.2022 р., сформованої по р/р UA033510050000026007878955486, на виконання рахунку - фактури СФ - 0000038 від 08.02.2022 р., відповідачем на р/р UA243052990000026006033602308 сплачено наступні платежі: 27.07.2022 р. - 10 000 гривень; 26.08.2022 р. - 15 000 гривень; 02.09.2022 р. - 10 000 гривень; 06.09.2022 р. - 9 445 гривень, на загальну суму 44 445 гривень. Таким чином за доводами представника відповідача, сторона відповідача повністю виконала взяті на себе за Договором - заявкою № 08 Д зобов`язання з оплати послуг позивача, що підтверджується відповідними доказами, а відтак відсутнім є предмет спору.

Разом з тим, представник відповідача вказує на те, що умовами Договору - заявки № 08 Д - не передбачається строк його дії, а відтак належними та допустимими доказами у справі, не підтверджена обставина закінчення строку дії цього Договору. Окрім того, належними та допустимими доказами у справі не підтверджується факт отримання відповідачем оригіналів ЦМР (транспортних накладних), що є моментом початку відліку 15-ти денного строку для оплати послуг з перевезення (згідно умов Договору - заявки), що переконливо свідчить про відсутність ознак порушення та прострочення зобов`язання.

Крім того, представник відповідача зауважує, що підпис на Акті №ОУ-000047 здачі приймання виконаних робіт/послуг, не належить відповідачу в особі директора ТОВ «ВЕСТ-ВУД ЛТД», про що в тому числі свідчить відсутність відмітки печатки ТОВ, відбиток якої є наявним на Договорі - заявці № 08 Д.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕСТ-ВУД ЛТД (далі Експедитор, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тех-Транс (далі- Перевізник, Позивач) підписано договір заявку № 08-Д на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

За умовами договору заявки Перевізник за завданням Експедитора здійснює перевезення вантажу, вартість послуг складає 1400 євро еквівалент 44 445.00 грн. з оплатою до 15 банківських днів після отримання оригіналів CMR, дата завантаження товару 02.02.2022 р. датою розвантаження зазначено 08.02.2022 р.

За СМR декларацією № 343875 позивачем надано послуги належним чином.

В матеріалах справи наявний рахунок фактура на надані послуги від 08.02.2022 р. за № СФ-00003 на суму 44 445,00 грн.

Також у матеріалах справи міститься акт здачі приймання виконаних робіт/послуг від 08.02.2022 р. за період 01.02.2022 по 08.02.2022 р. на суму 44 445,00 грн.

За доводами позивача відповідач в порушення умов договору заявки допустив прострочення зі сплати наданих послуг.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача 01 липня 2022 року скеровано досудову вимогу на суму боргу 50480.00 грн. що включає в себе. 44445.00 грн. заборгованість за основною сумою; 515.00 грн - 3 % річних у період з 09.02.-30.06.2022 р.;5 519.55 грн. - інфляційні втрати у період з 09.02.-30.06.2022 р.

Однак, вказана вимога була залишена Відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало приводом звернення Позивача до суду.

Водночас, у відповідності до виписки АТ «УКРСИББАНК» від 06.09.2022 р., сформованої по р/р UA033510050000026007878955486, на виконання рахунку - фактури СФ - 0000038 від 08.02.2022 р., відповідачем на р/р UA243052990000026006033602308 після відкриття провадження у справі сплачено наступні платежі: 27.07.2022 р. - 10 000 гривень; 26.08.2022 р. - 15 000 гривень; 02.09.2022 р. - 10 000 гривень; 06.09.2022 р. - 9 445 гривень, на загальну суму 44 445, 00 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання щодо сплати основної суми боргу, позивачем з посиланням на положення ст. 626 ЦК України заявлено також позовні вимоги про стягнення суми 584,00 грн. трьох відсотків річних та 7 068,46 грн. втрат від інфляції.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір заявку № 08-Д від 01.02.2022 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. ст. 929, 931 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Нормами ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за договором про перевезення вантажу.

Водночас, у відповідності до виписки АТ «УКРСИББАНК» від 06.09.2022 р., сформованої по р/р UA033510050000026007878955486, на виконання рахунку - фактури СФ - 0000038 від 08.02.2022 р., відповідачем на р/р UA243052990000026006033602308 після відкриття провадження у справі сплачено наступні платежі: 27.07.2022 р. - 10 000 гривень; 26.08.2022 р. - 15 000 гривень; 02.09.2022 р. - 10 000 гривень; 06.09.2022 р. - 9 445 гривень, на загальну суму 44 445, 00 грн.

Таким чином, відповідач оплатив суму основного боргу після відкриття провадження у даній справі. Вказані обставини зумовлюють необхідність закриття провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення основного боргу на в сумі 44 445,00 грн., а не відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми 44 445,00 грн.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем з урахуванням передбачених законом норм нараховано крім основної суми боргу також суму 584,00 грн. трьох відсотків річних та 7 068,46 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами договору заявки оплата наданих послуг проводиться до 15 банківських днів після отримання оригіналів CMR.

Водночас у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання відповідачем оригіналів CMR.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься акт здачі приймання виконаних робіт/послуг від 08.02.2022 р. за період 01.02.2022 по 08.02.2022 р. на суму 44 445,00 грн який містить підписи та відтиски печатки.

Проте, за доводами представника відповідача підпис на Акті №ОУ-000047 здачі приймання виконаних робіт/послуг, не належить відповідачу в особі директора ТОВ «ВЕСТ-ВУД ЛТД».

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі № 5023/5085/12.

З огляду на зазначені норми права, дослідивши акт здачі приймання виконаних робіт/послуг від 08.02.2022 р., наявний в матеріалах справи, через неналежну якість копії акту здачі приймання виконаних робіт, суд констатує про відсутність можливості ідентифікувати відбиток печатки та підпис проставлений в графі ТОВ «Вест-Вуд ЛТД», вказане в свою чергу не дозволяє ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції враховуючи чітко висловлену відповідачем позицію щодо не підписання такого документу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно абз. 2 п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14 днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З огляду на встановлені обставини справи, суд виходить з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

На підтвердження направлення відповідачу листа вимогу щодо сплати коштів за надані послуги, позивач долучив до матеріалів справи опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек кодом 8801800942952, який наданий позивачем як доказ направлення відповідачу вимогу про сплату боргу, вбачається, що позивачем направлявся відповідачу рекомендований лист, який вручений адресату 21.07.2022 р., тобто після звернення позивача до суду.

З урахуванням зазначеного господарський суд приходить до висновку, що в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк оплати за вимогами позивача не настав.

Таким чином, враховуючи, що строк оплати в розумінні ст. 530 ЦК України у відповідача не настав, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи висновки суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог внаслідок сплати зазначеного розміру заборгованості після пред`явлення відповідного позову до суду, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права та можливості на повернення позивачу з Державного бюджету України частини судового збору, сплаченого за подання відповідної позовної вимоги, проте станом на момент постановлення даного рішення відповідне клопотання позивачем не подано, тому підстави для повернення вказаної суми судового збору відсутні.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача в сумі 364,43 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 44 445,00 (сорок чотири тисячі чотириста сорок п`ять гривень 00 коп.) закрити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.12.2022.

Суддя О. Ф. Ремецькі