Повістка

від 31.01.2023 по справі 907/491/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2023 м. УжгородСправа № 907/491/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Транс", м. Ужгород про розподіл витрат на правничу допомогу

у справі № 907/491/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Транс", м. Ужгород до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Вуд ЛТД", м. Виноградів про стягнення заборгованості у сумі 52 097,46 грн.

Представники сторін: не викликались

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 52 097,46 грн., з яких 44 445,00 грн. основного боргу за договором заявкою №08-Д від 01.02.2022 р., 584,00 грн. трьох відсотків річних та 7 068,46 грн. втрат від інфляції, посилаючись на порушення відповідачем умов договору та вимог положень статей 525, 530 Цивільного кодексу України, та ст. 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.11.2022 року провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 44 445,00 (сорок чотири тисячі чотириста сорок п`ять гривень 00 коп.) закрито. В іншій частині позову відмовлено.

Разом з тим, в прохальній частині позовної заяви міститься вимога про розподіл судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2022 р. розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Транс", м. Ужгород про розподіл витрат на правничу допомогу призначено в судовому засіданні без повідомлення (виклику) учасників справи. Надано учасникам справи строк до 16.01.2023 р. для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви у справі № 907/491/22.

12.01.2023 р. від представника відповідача до суду надійшло заперечення на заяву про розподіл витрат на правничу допомогу. В обґрунтування заперечення представник відповідача, зокрема, зазначає, що визначена позовна вимога щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень, вирішена судом шляхом прийняття рішення від 23.11.2022 р., у вказаній справі.

Крім того, на думку представника відповідача оскільки рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.11.2022 р. (набрало законної сили 23.12.2022 р.), по справі №907/491/22, у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу було відмовлено, то у задоволенні заяви представника Товариство з обмеженою відповідальністю «Тех Транс», про розподіл витрат на правничу допомогу, слід відмовити, або зважаючи на положення ч.3 ст.43 ГПК, подану заяву суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути.

Представники сторін у судове засідання не викликались.

Дослідивши заяву та матеріали справи, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги, викладені в заяві з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як встановлено судом, між позивачем та Адвокатом Шпуганич В.П. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 30.06.2022 р. (далі - Договір).

Так, при поданні заяви про розподіл судових витрат позивачем дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, до якої, зокрема, додано Договір про надання правової (правничої) допомоги від 30.06.2022 р. та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 19.07.2022 р.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 126 цього ж Кодексу визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За умовами пункту 1.1 Договору Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання Сторонами своїх зобов`язань, але не довше 01.06.2023 р. (п. 2.1 Договору).

За правову допомогу, в суді першої інстанції (надання консультацій, досудове врегулювання спору, складання позову, документальне його обґрунтування, клопотань, представництво в суді (при необхідності) передбачену в п.п. 1.2 Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар) в сумі 5 000,00 грн. (п. 3.1 Договору).

За актом виконаних робіт (наданих послуг) від 19.07.2022 р. адвокатом надано клієнту професійну правничу допомогу, яка зайняла 5 годин, та яка з розрахунку вартості однієї години надання послуг становить 5 000,00 грн., а саме: Консультації правового характеру (1 година); Підготовка та направлення досудової вимоги на адресу ТОВ "ВЕСТ-ВУД" ЛТД (2 години); Відслідковування результатів досудової вимоги (0.5 години); Підготовка та подача позову з додатками (2 години); Надіслання позову до суду та учаснику справи (0.5 години); Час на відправлення кореспонденції суду та учасникам прави (1 години);

На підтвердження понесених витрат на загальну суму 5 000,00 грн. в матеріалах справи міститься копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 30.06.2022 р. та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 19.07.2022 р.

Вказані докази у сукупності суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 907/491/22.

Разом з тим, з огляду на предмет позовних вимог, обставини справи та розмір заявлених сум до стягнення витрат на правничу допомогу судом враховано наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Окрім того у постанові від 3 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи; загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, разом із тим, у частині 5 наведеної норми визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат; розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

Згідно із частиною 5 статтею 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу дії частини 6 статті 126 ГПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

До того ж у постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року в справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року в справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, недоведений належними доказами та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Як вбачається з деталізації наданих послуг зазначених у акті виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 30.06.2022 р. адвокатом було надано наступні послуги: Консультації правового характеру (1 година); Підготовка та направлення досудової вимоги на адресу ТОВ "ВЕСТ-ВУД" ЛТД (2 години); Відслідковування результатів досудової вимоги (0.5 години); Підготовка та подача позову з додатками (2 години); Надіслання позову до суду та учаснику справи (0.5 години); Час на відправлення кореспонденції суду та учасникам прави (1 години);

У зв`язку з вищевикладеним суд зазначає, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 по справі № 9901/264/19, такі вчинені адвокатом дії як, виїзд за місцезнаходженням позивача для отримання документів, оформлення копій письмових доказів, підготовка повного пакета документів для подачі до суду, надсилання документів поштою (представництво інтересів клієнта в поштовому відділенні) або подання їх до суду через канцелярію не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Суд, врахувавши положення ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 по справі № 9901/264/19, з огляду на письмові заперечення відповідача дійшов висновку, що заявником в акт включені послуги, які не є юридичними послугами та не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, а відтак витрати на них не можуть бути покладені судом на інших сторін спору.

Крім того, заявником включено послуги які безпосередньо не відносились до розгляду справи та не були необхідними.

Разом з тим, в розрізі вищезазначених норм процесуального закону, судом також враховуються обставини справи та береться до уваги те, що сплата коштів, яка стала приводом закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 44 445,00 грн., відбулася не після отримання вимоги позивача, а підчас розгляду справи.

Щодо тверджень представника відповідача, про те, що визначена позовна вимога щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень, вирішена судом шляхом прийняття рішення від 23.11.2022 р., у вказаній справі, судом до уваги не беруться, як помилкові.

Враховуючи вказані положення ст.ст. 123, 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Транс", м. Ужгород про розподіл витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю «ВЕСТ-ВУД ЛТД» (90300, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, місто Виноградів, вулиця Корятовича, будинок 16, квартира 9, код ЄДРПОУ 43074023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-ТРАНС» (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, проспект Свободи, будинок 37, офіс 24, код ЄДРПОУ 38015542) суму 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) у відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою при розгляді справи № 907/491/22.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 03.02.2023.

Суддя О.Ф. Ремецькі