Постанова
від 23.05.2023 по справі 907/491/22
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2023 р. Справа №907/491/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Г.Т. Кордюк

суддів Б.Д. Плотніцького

О.С. Скрипчук

Без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ВУД ЛТД» б/н від 17.02.2023 (вх.№01-05/561/23 від 24.02.2023)

на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2023 (повний текст виготовлено 03.02.2023, суддя О.Ф. Ремецькі),

у справі №907/491/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Тех-Транс, м.Ужгород

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Вест-Вуд ЛТД, м.Виноградів,

про стягнення заборгованості у сумі 52 097,46 грн.

ВСТАНОВИВ :

Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2023 у справі 907/491/22 частково задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Тех-Транс про розподіл судових витрат. Стягнуто з ТОВ ВЕСТ-ВУД ЛТД на користь ТОВ Тех-Транс суму 2000 грн. у відшкодування судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою при розгляді вказаної справи.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що що сплата коштів, яка стала приводом закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 44 445,00 грн., відбулася не після отримання вимоги позивача, а підчас розгляду справи. Суд визнав помилковими твердження представника відповідача, про те, що визначена позовна вимога щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень, вирішена судом шляхом прийняття рішення від 23.11.2022 р.

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕСТ-ВУД ЛТД звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 17.02.2023 (вх.№01-05/561/23 від 24.02.2023) у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2023 у справі №907/491/22.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:

- рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.11.2022 у справі №407/491/22 у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу було відмовлено, то у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Транс» про розподіл витрат на правничу допомогу слід відмовити, або зважаючи на ч. 3 ст. 43 ГПК України, подану заяву суд з урахуванням обставин справи мав право залишити без розгляду або повернути. Згідно мотивувальної частини судового рішення від 23.11.2022 р. витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача в сумі 364, 43 грн., що свідчить про те, що судом вирішувалось питання щодо судових витрат, а відтак не було підстав окремо вирішувати питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, так як в цій частині судом відмовлено в задоволенні позову. Разом з цим, витрати на правову допомогу відносяться до загальної категорії поняття «судові витрати», а питання щодо їх стягнення, повинно вирішуватись в одному судовому рішенні, оскільки в даному випадку позовна заява містила позовну вимогу щодо стягнення витрат на правову допомогу. З цього випливає, що суд відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, про що зазначається в резолютивній частині рішення, а позивач не скористався правом на апеляційне оскарження прийнятого рішення;

- судовий позов був передчасно ініційований стороною позивача, а відтак послуги з надання правової допомоги адвоката повинна нести сама сторона позивача, яка замовила відповідні послуги, оскільки як слідує із судового рішення строк оплати за вимогами позивача не настав (у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України), тобто судом фактично визнано обставину передчасності позову. Таким чином, в даній справі витрати на правову допомогу адвоката не були об`єктивно неминучими, адже відповідач не здійснив жодних дій, які б свідчили про порушення виконання зобов`язань по оплаті послуг транспортного перевезення товарів, оскільки строк оплати за вимогами позивача не настав, що встановлено судовим рішенням про закриття провадження у господарській справі, яке набрало законної сили.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №907/491/22 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Плотніцького Б.Д. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 апеляційну скаргу Акціонерного Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ВУД ЛТД», б/н від 17.02.2023 (вх.№01-05/561/23 від 24.02.2023) залишено без руху та зобов`язано скаржника протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати суду докази надсилання апеляційної скарги іншій стороні у справі.

17.03.2023 апелянт звернувся до суду із заявою б/н від 09.03.2023 (вх.№01-04/1888/23 від 17.03.23) про усунення недоліків на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, до якої долучив опис вкладення у цінний лист та квитанцію із штрих-кодовим ідентифікатором поштового відправлення апеляційної скарги з додатками на адресу позивача у справі.

Таким чином, апелянтом було усунуто недоліки апеляційної скарги, які зазначені в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі №907/491/22.

Суд визнав достатніми подані матеріали для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ВУД ЛТД» б/н від 17.02.2023 (вх.№01-05/561/23 від 24.02.2023) на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.03.2023 у справі №907/491/22.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

01.02.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕСТ-ВУД ЛТД (далі Експедитор, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тех-Транс (далі- Перевізник, Позивач) підписано договір заявку № 08-Д на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача 01 липня 2022 року скеровано досудову вимогу на суму боргу 50480.00 грн. що включає в себе. 44445.00 грн. заборгованість за основною сумою; 515.00 грн - 3 % річних у період з 09.02.-30.06.2022 р.;5 519.55 грн. - інфляційні втрати у період з 09.02.-30.06.2022 р.

За доводами позивача відповідач в порушення умов договору заявки допустив прострочення зі сплати наданих послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю Тех-Транс звернулося до господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 52 097,46 грн., з яких 44 445,00 грн. основного боргу за договором заявкою №08-Д від 01.02.2022 р., 584,00 грн. трьох відсотків річних та 7 068,46 грн. втрат від інфляції, посилаючись на порушення відповідачем умов договору та вимог положень статей 525, 530 Цивільного кодексу України, та ст. 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.11.2022 року провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 44 445,00 (сорок чотири тисячі чотириста сорок п`ять гривень 00 коп.) закрито за відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України . В іншій частині позову відмовлено.

Разом з тим, в прохальній частині позовної заяви містилася вимога про розподіл судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2023 у справі 907/491/22 частково задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Тех-Транс про розподіл судових витрат. Стягнуто з ТОВ ВЕСТ-ВУД ЛТД на користь ТОВ Тех-Транс суму 2000 грн. у відшкодування судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою при розгляді вказаної справи

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та Адвокатом Шпуганич В.П. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 30.06.2022 р.

Статтею 126 цього ж Кодексу визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).

Системний та змістовний аналіз вищезазначених приписів процесуального закону дозволяє дійти до висновку, що для правильного вирішення заяви, яка є предметом розгляду, необхідно: (1)встановити чи наявні процесуальні підстави для розгляду заяви, що надійшла до суду, тобто з`ясувати чи дотримано заявником вимоги процесуального закону, які регламентують порядок подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, (2)встановити характер та зміст послуг, оплати якої вимагає заявник, (3)визначити чи пов`язані ці послуги зі справою, яка розглядалась, (4)встановити чи охоплюються надані послуги договором, який укладений між заявником та його представником (-ами) (адвокатом (-ами), та чи це підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, (5)перевірити чи відповідає розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам співмірності, які передбачені ч. 4 ст. 126 ГПК України, (6)з`ясувати чи наявні підстави для зменшення розміру заявлених витрат на професійну допомогу, (7)на підставі чого встановити, який розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню.

Згідно зі ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Оскільки з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, то відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач звертаючись до суду з позовною заявою, додав Договір про надання правової (правничої) допомоги від 30.06.2022 р. та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 19.07.2022 р.

Таким чином, при поданні заяви про розподіл судових витрат позивачем дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З матеріалів справи вбачається, що судом при рішенні справи по суті було вирішено лише питання по сплаті судового збору, а саме роз`яснено позивачу про право на повернення з Державного бюджету України частини судового збору, сплаченого за подання відповідної позовної заяви. Витрати на правничу допомогу судом при ухвалені рішення вирішені не були.

Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, ГПК України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме відповідно до відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати

У випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 244 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта з приводу того, що питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, повинно вирішуватись в одному судовому рішенні, оскільки в даному випадку позовна заява містила позовну вимогу щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що позов був передчасно ініційований стороною позивача, а відтак послуги з надання правової допомоги адвоката повинна нести сама сторона позивача, яка замовила відповідні послуги, оскільки як слідує із судового рішення строк оплати за вимогами позивача не настав (у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України), тобто судом фактично визнано обставину передчасності позову.

Як вбачається з тексту рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.11.2022 року у справі №907/491/22, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України строк оплати за вимогами позивача не настав, а тому вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають. Тобто даний висновок місцевого господарського суду стосується виключно помилковості нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що сплата коштів, яка стала приводом закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 44 445,00 грн., відбулася не після отримання вимоги позивача, а під час розгляду справи.

У статті 130 ГПК України встановлено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2023 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо судових витрат, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Так, у пункті 6.3 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.09.2019 зі справи № 925/673/18 зазначено, що згідно з приписами пункту 5 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється, зокрема, за подання заяви про винесення додаткового судового рішення. Аналогічним чином вирішується й питання щодо сплати судового збору за подання апеляційних (касаційних) скарг на додаткове рішення або ухвалу про відмову у задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення щодо повернення судового збору з державного бюджету.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ВУД ЛТД» сплатило судовий збір в розмірі 3721,50 грн. відповідно до платіжної інструкції №1725 від 17.02.2023. Оскільки при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат судовий збір, сплачувати не слід, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити апелянту право звернення до суду апеляційної інстанції із клопотанням про повернення з державного бюджету зайво сплаченої суми судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ВУД ЛТД» б/н від 17.02.2023 (вх.№01-05/561/23 від 24.02.2023) залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2023 у справі №907/491/22- залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

4. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Скрипчук О.С.

Суддя Плотніцький Б.Д.

СудЗахідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення23.05.2023
Оприлюднено25.05.2023
Номер документу111035521
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань перевезення, транспортного експедирування

Судовий реєстр по справі —907/491/22

Ухвала від 15.06.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Кордюк Галина Тарасівна

Судовий наказ від 06.06.2023

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Постанова від 23.05.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Кордюк Галина Тарасівна

Ухвала від 21.03.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Кордюк Галина Тарасівна

Ухвала від 08.03.2023

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Ухвала від 01.03.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Кордюк Галина Тарасівна

Повістка від 31.01.2023

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Ухвала від 22.12.2022

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Рішення від 23.11.2022

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

Ухвала від 23.11.2022

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Ремецькі О.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні