Ухвала

від 30.11.2022 по справі 335/3706/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 335/3706/19

Провадження № 1-кп/336/250/2022

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

члена колегії суддів - судді ОСОБА_4,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

представників потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11., ОСОБА_12,

захисників ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у кримінальному провадженні по обвинуваченню:

ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, п.п. 7, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст.189, ч. 1 ст. 307 КК України,

ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурором ОСОБА_6 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

В обґрунтування клопотання прокурор вказав на наявність обгрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме на те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам.

При розгляді та вирішенні клопотання суд керується наступним.

Клопотання розглядалось суддею, яка є членом колегії суддів, на підставі п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, у якому визначено, щотимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлюються певні особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Зокрема, цим пунктом визначено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 928 від 19.08.2022 року на території України до 31 грудня 2022 року продовжено дію карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання за вказаними у ньому підставами, а представники потерпілих підтримали позицію прокурора.

Захисник, з доводами якого погодився обвинувачений ОСОБА_1 , заявив суду, що клопотання прокурора необґрунтоване, подане з формальних підстав та є засобом шантажу. При цьому, жоден з ризиків, на які вказав прокурор, не доведено стороною обвинувачення, а тому захисник просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Захисники обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як і обвинувачені, підтримали позицію сторони захисту.

Заслухавши думку учасників судового засідання, вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ст.ст. 197, 199 КПК України за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Відповідно до ст. 194 КПК України щодо розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст. 197 КПК України щодо його продовження суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно сталої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції).

Так, ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України.

Обґрунтованість підозри відносно обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується відомостями з реєстру матеріалів досудового розслідування про проведені слідчі дії, прийняті процесуальні рішення, отримані висновки експертів та зібрані речові докази.

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи задля висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).

Як зазначає Європейський суд з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». При оцінці ризиків переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Ризиком у контексті кримінального провадження (ст. 177 КПК України) є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суворість покарання за які може становити позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, може вдатися до відповідних дій, безперешкодно створивши всі умови для організації свого переховування.

Наведене свідчить про наявність ризику, який дає достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від суду.

При цьому, суд бере до уваги, що на підтвердження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України також свідчить факт того, що обвинуваченого ОСОБА_1 було оголошено органами досудового розслідування у розшук, в тому числі у міжнародний.

Крім того, обвинуваченому, який натепер і не має судимості, ставиться за провину вчинення кількох кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії умисних тяжких та особливо тяжких злочинів і полягали у створенні та керівництві злочинною організацією, в яких останньому інкримінують роль організатора. Вказане свідчить про ступінь суспільної небезпечності обвинуваченого ОСОБА_1 та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності його поведінку в такому сенсі, що ризик вчинення ним, в разі перебування на волі, інших кримінальних правопорушень є наявним (п.5 ч.1 ст. 177 КПК України).

За змістом обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кількох злочинів протягом кількох років, які пов`язані із посяганням не тільки на майно територіальної громади та окремих громадян, але й пов`язані з погрозами їх життю та здоров`ю, що значно підвищує ступінь суспільної небезпеки його поведінки. При цьому, обвинувачений має авторитетну репутацію, розгляд даного кримінального провадження наразі триває і всі потерпілі та свідки у даному кримінальному провадженні ще допитані не були,а тому незаконний вплив на них можливий. Вказане переконує суд в тому, що ризики, передбачені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час також існують та не зменшилися.

Отже, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, беручи до уваги мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи вищеперелічені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд з урахуванням викладеного продовжує відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів, оскільки саме цей запобіжний захід є найбільш дієвим та доцільним заходом забезпечення кримінального провадження щодо вказаної особи, не вбачаючи підстав для зміни запобіжного заходу на будь-який менш суворий.

Що стосується доводів захисника про невідповідність обвинувального акта щодо ОСОБА_1 вимогам КПК та про відсутність доказів вчинення обвинуваченим злочинів, які йому інкримінуються, то вони не можуть бути предметом перевірки суду першої інстанції на даній стадії провадження, оскільки питання прийняття обвинувального акту до судового розгляду вже було вирішено судом під час підготовчого провадження, а питання обґрунтованості висунутого обвинувачення може бути вирішено виключно при ухваленні судом відповідного процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

У зв`язку з перебуванням 02.12.2022 р. судді у відпустці, ухвала проголошена 05.12.2022 р. о 09.00 год.

Керуючись статтями 31, 177, 197, 314-316, 334, 392 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 29 січня 2023 року включно.

Копію ухвали суду надіслати Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_4