Ухвала

від 20.02.2024 по справі 335/3706/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

335/3706/19

1-кп/336/147/2024

УХВАЛА

Іменем України

20 лютого 2024 року

Колегія суддів Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,прокурора ОСОБА_5 ,представників потерпілих адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 Я,обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (в режимі відео конференції),захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України

ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, п.п. 7, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст.189, ч. 1 ст. 307 КК України

ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України,-

Встановила:

В провадженні Шевченківського районного суду м.Запоріжжя перебуває вказане вище кримінальне провадження,по якому продовжується судовий розгляд.

В судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_11 адвокатом ОСОБА_16 наголошено на необхідності вирішення під час судового слідства клопотань,які підтримали обвинувачені та інші захисники, про повернення обвинуваченому ОСОБА_11 майна, яке,на думку захисника,не має у кримінальному провадженні статусу речових доказів та наразі безпідставно перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування.

В обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_16 зазначає,що під час досудового розслідування був проведений особистий обшук його підзахисного в порядку ст..208 КПК України та обшук у помешканні обвинуваченого ОСОБА_11 ,в результаті яких вилучено особисте майно останнього та сейф.

Зазначене у клопотанні майно не має статусу речових доказів у кримінальному провадженні,на нього не був накладений арешт,тому,на думку захисника,воно підлягає поверненню його підзахисному на даній стадії судового розгляду,про що просить суд постановити відповідну ухвалу.

При обговоренні цих клопотань прокурор зазначив,що особисте майно обвинуваченого ОСОБА_11 визнано постановою слідчого речовим доказом,тому його долю суд має право вирішити відповідно до ст.100 КПК України під час ухвалення судового рішення у кримінальному провадженні. Вилучений під час обшуку у помешканні обвинуваченого ОСОБА_11 сейф дійсно не визнавався речовим доказом у кримінальному провадженні,арешт на нього не накладався,тому не заперечує проти повернення сейфу обвинуваченому ОСОБА_11 .

Представник потерпілого ТОВ «ГЮСС» адвокат ОСОБА_10 висловив думку про те,що фактично сторона захисту на стадії судового слідства у кримінальному провадженні оскаржує дії/бездіяльність слідчого під час досудового розслідування,однак згідно ст. 303 ч.2 КПК України така скарга могла бути предметом розгляду колегії суддів на підготовчому судовому засіданні.

Інші представники потерпілих підтримали таку позицію.

Заслухавши думку учасників справи по суті клопотань, перевіривши доводи захисника ОСОБА_16 матеріалами справи,колегія суддів дійшла висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За статтею 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Як передбаченого ст.100 ч.9 КПК України,питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили..

При перевірці доводів автора клопотання суд з`ясував,що на теперішній час в матеріалах кримінального провадження наявна постанова старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ МВС України ОСОБА_17 від 25.12.2013 р.,відповідно до якої вилучений під час затримання ОСОБА_11 в порядку ст.208 КПК України 21.10.2013 р.наручний годинник марки BOVET в металевому корпусі сріблястого кольору з написом на оборотній поверхні визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та переданий на зберігання до УМЗ ГУМВС України в Запорізькій області згідно реєстру речей та предметів,переданих на зберігання до УМЗ ГУМВС.

Цей доказ судом не досліджувався,його доля буде вирішена в порядку ст.100 ч.9 КПК України під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Також судом встановлено,що вилучений 22.10.2013 р.під час обшуку будинку АДРЕСА_1 сейф марки Browning серійний номер 004808,який зберігається на території адміністративної будівлі ГУНП в Запорізькій області за адресою:м.Запоріжжя,вул.Незалежної України 56, речовим доказом у кримінальному провадженні не визнаний, є тимчасово вилученим майном в розумінні ст.167 ч.1 КПК України.

Питання повернення тимчасово вилученого майна врегульовано ст.169 КПК України,частина 1 якої унормовує,що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;

4) у разі скасування арешту;

5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Аналізуючи викладене,суд дійшов висновку,що на стадії судового розгляду кримінального провадження відсутня передбачена законом підстава для прийняття судом процесуального рішення про повернення тимчасово вилученого майна його власнику.

Таке питання може бути вирішено в порядку,передбаченому п.1 ч.1 ст.169 КПК України за постановою прокурора,оскільки він визнав таке вилучення майна безпідставним,або шляхом звернення власника майна в порядку цивільного судочинства за захистом порушених прав.

Керуючись ст.2,100,167,169,350 КПК України,колегія суддів -

постановила:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_16 про повернення майна-відмовити.

Ухвала не оскаржується.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3